Феномен транснаціональних корпораций

 

Нижче наведено список з 10 банків і 50 найбільших банків у світі місце за величиною активів. Deutsche Bank (DB) в даний час є найбільшим банком у світі з активами EUR2.186 трлн (US $ 2,810 трлн). У 2012 році DB було присвоєно звання Кращий міжнародний інвестиційний банк за версією журналу Euromoney і виграв шість нагород від журналу Global Finance у тому числі Кращий корпоративний банк, кращим банком і кращий провайдер кредитних деривативів, Європа. Mitsubishi UFJ Financial Group (MUFG) є другим за величиною фінансовою установою в світі з активами ¥ 218641000000000 (US $ 2803 млрд). Банк Tokyo-Mitsubishi UFJ є основним руку банківської MUFG. Промисловий і комерційний банк Китаю (ICBC) є третім за величиною банком в світі. ICBC перемістився на третє місце в новому світовому рейтингу у вересні 2012 року. У грудні 2011 року ICBC займала лише шосту позицію. На найбільших банків припадає більше $ 25.6 трлн. сукупних активів.

1.4 Географія та  сфери діяльності ТНК

Головна сфера діяльності ТНК - інтернаціоналізація кругообігу капіталу, однак через це вони інтернаціоналізується  виробництво і збут.

Галузева ж структура  ТНК диверсифікована: 46% міжнародних  компаній зайнято у сфері виробництва (вони спеціалізуються, насамперед, на електроніці, автомобілебудуванні, хімічної і фармацевтичної промисловості), 40% - у сфері послуг і 14% - у видобувній промисловості і сільському господарстві [1].

Переважна частина батьківських компаній ТНК розміщується в розвинених країнах (особливо в США, ЄС (Німеччина, Швейцарія), Японії), набагато менше - у  розвиваються (набольшее кількість  у НІС), і незначна частина - у країнах  з перехідною економікою (прикладами Росії можуть бути «Лукойл», «Газпром», «Авто ВАЗ», «Ингосстрах» та інші).

Сьогодні ТНК розподілили  свій вплив таким чином:

                      Таблиця 1.2

     Регіональна структура потоків ПІІ, 2009-2011

            (Млрд. дол. США та відсоткова частка) [2]

Як видно з Таблиці 1.1, географічна структура ТНК  має таку структуру:

• 49,1% розвинені країни Європи
• 44,9% країни, що розвиваються

 

Такий розподіл впливу ТНК  багато в чому визначає географію  зовнішньоторговельних потоків.

1.5 Регулювання  діяльності ТНК

Говорячи про багатостороннє співробітництво, направленому на усунення ряду очевидних негативних наслідків  діяльності ТНК, не можна не згадати  про розробку спеціальної сесією Генеральної Асамблеї ООН універсального кодексу поведінки ТНК (1974 р.). Кодекс був покликаний поставити діяльність ТНК в певні рамки і створити в ряді випадків переваги для національних фірм. Ці зусилля зустріли опір представників  ТНК. У 1992 р. переговори з вироблення цього кодексу були припинені [5].

Зараз виробляється ряд документів, покликаних зменшити негативний вплив  ТНК на навколишнє середовище. Так  Конференція Організації Об'єднаних  Націй по захисту навколишнього  середовища і розвитку (UNCED - United Nations Conference on Environment and Development) сприяла прийняттю  таких документів, як Декларація РІО 1992 р. (RIO Declaration), яка встановила ряд  принципів, які повинні дотримуватися  представниками міжнародного бізнесу  з метою охорони навколишнього  середовища. Також були розроблені Монреальський Протокол 1999 р. (Monreal Protocol), що стосується захисту озонового шару та Кіотський Протокол 1999 р. (Kyoto Protokol), що стосується проблеми зміни клімату під впливом промислового забруднення навколишнього середовища.

Розробляється також  ряд документів, спрямованих на захист інтересів робітників, які працюють на підприємствах ТНК. Ініціатором  і головним розробником цих документів є МОП.

Окремі аспекти  антиконкурентної діяльності компаній зачіпаються і в угодах СОТ - з  торгівлі послугами, торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, із пов'язаних з торгівлею заходам  в області капіталовкладень та ін.

Отже, ТНК багато в чому визначають динаміку і структуру, рівень конкурентоспроможності на світовому ринку товарів і послуг, а також міжнародний рух капіталу і передачі технології (знань). Вони також визначають пропорції економіки країни базування головної компанії та економіки приймаючих країн. ТНК відіграють провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, який отримує все більш широке поширення процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн.

На частку ТНК припадає: 40% світового товарообігу послугами, 90% продажів патентів, ліцензій, ноу-хау.

2. Аналіз місця ТНК у світовій економіці на основі останніх статистичних даних.

 

У цілому, Global 2000 компаній за рейтингом Forbes сьогодні нараховують $ 36 трлн. доходів (до 12%), $ 2,64 трлн. прибутку (до 11%), $ 149 трлн у активах (до 8%) і   $ 37 трлн. в ринковій вартості (на 0,5%). У цих корпораціях працює понад  83 млн осіб у всьому світі. Всі показники, за винятком варстості компаній збільшились, у порівнянні з попереднім 2011 роком, через різке падіння міжнародних ринків.

Щорічний рейтинг  Forbes базується в однаковій мірі на прибутках, активах і ринковій вартості компаній. У 2012 році даний рейтинг знову виявляє динамізм глобального бізнесу - він охоплює 66 країн, додавши чотири країни. США (524 членів) і Японії (258 учасників) як і раніше домінують у списку, але у кількості на 14 компаній меншій у порівнянні з минулими роками. Материковий Китай закриває список двома лідерами у двох лідерів і посідає почесне місце, як третя за величиною країна за показником членства у рейтингу з 15 новими членами цього року. Інші країни, що додали цього року нові компанії до Global 2000: Південна Корея (68 фірм), Індія (61) і Великобританія (93). Країни, що виділились за темпами зростання по всіх чотирьох показниках - Таїланд, Філіппіни, Саудівська Аравія і ОАЕ.

 

У 2012 року, Exxon Mobil стала найприбутковішою компанією в світі і здобула перше місце як найбільша компанія Global 2000 вперше. JPMorgan Chase, що була найбільшою компанією в минулому році, відходить на другий план, щоб цього року відсунути подалі нідерландський Royal Dutch Shell і китайський банк ICBC. Дивлячись далі за списком 25 кращих, є деякі відмінників у цьому році. Apple, взяв на себе титул "найціннішої" ​​компанії в списку, стрибнувши на 25 місць вгору до позиції номер 22 в цьому році. BP (№ 11) повернувся в топ-25 в цьому році, в порівнянні з 390 у минулому році. Ключем до підйому стало повернення до прибутковості рівня 2011 року, змінивши $ 3.3 млрд. чистий збиток 2010 року на 26 мільярдів доларів чистого прибутку у 2012. Японська Toyota Motor (№ 25), також увірвалися до еліти 25, в порівнянні з позицією 55 рік тому.

Дослідники з ООН вважають, що зараз є, принаймні, понад 150 тисяч ТНК, що контролюють близько 900 тисяч іноземних філій . У межах цього числа сконцентрована влада 100 найбільших ТНК («Клуб ста»), що мають об'єм зарубіжних продажів понад $ 4 млрд. Серед них 29 належать США [2]. Саме ці великі ТНК на сьогодні забезпечують :

· 90% всіх ПІІ за кордоном;

· ½ світового товарообороту (за іншими оцінками 40%);

· Виробляють більше $ 1,6 трлн. Продукції

Зростання ПІІ в країни, що розвиваються було обумовлене 10-відсотковим зростанням в Азії і 16-відсотковим зростанням у Латинській Америці та Карибському басейні. ПІІ в країни з перехідною економікою збільшилася на 25 відсотків до $ 92 млрд. приплив інвестицій в Африку, навпаки, продовжує тенденцію до зниження вже третій рік поспіль, але зниження було незначним. Найбідніші країни залишилися в «ПІІ рецесії», з потоками для найменш розвинених країн (НРК), що знизилися на 11 відсотків до 15 мільярдів доларів.

Є підстави вважати, країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою йтимуть в ногу з темпами зростання глобальних ПІІ в середньостроковій перспективі.

Керівники ТНК виліляють у цьому році 6 економік, що розвиваються та  перехідних серед своїх топ-10 перспективних напрямків для періоду, що закінчується в 2014 році, із зростанням Індонезії на два місця, щоб увійти до п'ятірки пріоритетних напрямків ПІІ вперше :

Таблиця 2.1

Підсумкові показники  середньострокового базового прогнощу потоків ПІІ

за регіонами  [2]

Зростання припливу прямих іноземних інвестицій в 2012 році було помірним у всіх трьох групах — розвинених, країнах, що розвиваються та країнах з перехідною економікою (Таблиця 1.2). У регіонах, розвиваються в Африці бачимо прогнозоваен відновлення та зростання притоку ПІІ. Очікується помірне зростання в Азії (включаючи Східну і Південно-Східну

Азію, Південну Азію та Західну Азію) і країни Латинської Америки. Приплив ПІІ в перехідні економіки, як очікується, буде збільшуватися в 2013 році і перевищить свій пік 2007 року в 2014 році.

Розвиток, зафіксований протягом періоду часу аналізу, щодо глобального зростання і продуктивності ТНК, надзвичайно цікавий. Норма прибутку

отриманого ТНК від (ПІІ) склала, у 2010 році 7,3%, після невеликого зниження в 2009 році через кризу. Таким чином, повертаючись до зареєстрованого в докризовий період рівня:

Таблиця 2.2

Показники ПІІ та світового  виробництва [3].

Таким чином, продаж і іноземних дочірніх компаній збільшився на 9,1%, що компенсувало майже всі втрати з 2009 року, і ця еволюція пов'язана з

відновленням продажів ТНК розвинених і перехідних економіках.

Крім того, збільшення активів  іноземних дочірніх компаній приблизно  в 12,3 рази за останні 20 років, безсумнівно, є результатом успішної реалізації амбітних стратегій розширення. Робоча сили, зайнята в ТНК є ще одним індикатором, який мав тенденцію до зростання, незважаючи на економічну кризу. 68000000 співробітників, що працюють у наш час в ТНК показують збільшення більш ніж в 3 рази в загальний кількості співробітників в порівнянні з 1990 роком. Щорічні темпи зростання транскордонних злиттів і поглинань і більше, ніж 36% з них оцінюютьсяу понад $ 339 млрд.

ПІІ з розвинених країн  різко зросли в 2011 році на 25 відсотків, і досягли

$ 12.4 трлн. Хоча всі три основні розвинені економіки входять до блоку інвесторів - Європейський Союз (ЄС), Північна Америка і Японія - вони сприяли цьому зростанню, але рушійні фактори для кожного були різними. Потік ПІІ із Сполучених Штатів був обумовлений рекордним рівнем реінвестування доходів (82 відсотків від загального обсягу відтоку ПІІ), частково обумовлений ТНК спираючись на їхні закордонні запаси готівки. Зростання прямих іноземних інвестицій з ЄС було обумовлене транскордонними злиттями і поглинаннями. Підвищення курсу ієни поліпшило купівельну спроможність японських ТНК, в результаті чого подвоївся відтік ПІІ з Японії, і чиста вартість придбань в результаті злиття і поглинання  в Північній Америці і Європі зросла на 132 відсотки.

Потоки ПІІ зросли у  всіх трьох секторах виробництва (первинний, виробництво та послуги), у відповідності з даними проектів ПІІ (включаючи як транскордонні злиття і поглинання, так і інвестиції в нові проекти):

Таблиця 2.3

Секторальна структура ПІІ 2005-2011рр. [2]

ПІІ у сектор послуг відновилися в 2011 році після різкого падіння в 2009 і 2010 роках і склали близько $ 570 млрд. Інвестиції у первинний сектор також скасували негативну тенденція в попередні два роки, і зросли на $ 200 мільярдів. Частки обох сектораів зросли незначною мірою за рахунок виробництва.

У цілому, п'ятірку галузей, що сприяють збільшенню прямих іноземних  інвестицій у проекти це добувна промисловість (видобуток корисних копалин і нафти), хімічна, комунальні послуги (електроенергії, газ та вода), транспорту та зв'язку, а також інши послуги (в основному завдяки послагам у галузі нафти і газу).

Отже, Сто найбільш великих ТНК мають 40-50 відсотків всіх зарубіжних активів. Якщо порівняти активи 100 компаній із загальною сумою у всьому світі, які можна оцінити в $ 20 трлн., То вийде, що ці 100 компаній мають приблизно 16% світових продуктивних активів усього світу, а 300 найбільш великих компаній контролюють, ймовірно, 25% всіх активів.

Сьогодні ТНК-реальний показник того, що рівень концентрації капіталу і виробництва переріс національні  кордони, що вона стала займати міцні  позиції не тільки в національній, а й світовій економіці.

3. Шляхи та перспективи розвитку економіки України в контексті зростаючого впливу глобальних корпорацій [6]

Ярослав Войтко, представник Американської торговельної палати, справедливо зазначив, що саме великі ТНК забезпечують основний приплив  прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в  Україну. Що цілком закономірно, адже в  них були значно вищі шанси захищати свої інтереси в умовах непрогнозованої  державної політики та засилля великих українських ФПГ порівняно із середнім, не кажучи вже про малий, іноземним бізнесом. За словами президента Центру ринкових реформ Володимира Ланового, ТНК у сучасному світі значною мірою підпорядковують собі процеси становлення економічних структур і правових режимів. А їх прихід до будь-якої країни може мати як позитивні, так і негативні наслідки залежно від низки чинників.

Усі експерти говорять про  очевидні переваги для України від  розширення присутності ТНК. Зокрема, на думку Володимира Ланового, їхній  масовий прихід навіть із поглядом на Україну як не дуже розвинену  країну з дешевою робочою силою  все ж був би позитивним на цьому  етапі. По-перше, сприяв би підвищенню культури ведення бізнесу, оскільки привносив би на український ринок  певні світові стандарти. По-друге, трудомісткі виробництва могли  б створити чимало нових робочих  місць. А реальне (включно з прихованим) безробіття, як уже писав Тиждень (№ 14/2011, № 33/2012), є проблемою щонайменше для 7–8 млн українців. По-третє, ТНК  перенесли б в Україну бодай  частину виробництва товарів, які  зараз повністю імпортуються, а відтак зменшився б дефіцит платіжного балансу та державного бюджету.

Наразі присутність ТНК  в Україні уже забезпечує значний  соціально-економічний ефект, хоча він, безперечно, далекий від можливого. Зокрема, Ярослав Войтко зауважує, що лише компанії – члени Американської  торговельної палати забезпечили близько 80% ПІІ та створили в країні понад 1 млн робочих місць. Для порівняння варто сказати, що всіх штатних працівників  в Україні, за останніми даними, налічується  лише 10 млн, причому значна частина з них зайняті в різноманітних бюджетних організаціях, тобто утримуються коштом платників податків. А за інформацією представника Європейської Бізнес Асоціації Світлани Михайловської, з 20 найбільших платників податків в Україні 11 – це іноземні ТНК. Першість з-поміж них належить компанії ArcelorMittal, попри те що за обсягом виробництва вона поступається металургійному холдингу українського олігарха Ріната Ахметова. Водночас саме з ТНК пані Михайловська пов’язує бурхливий розвиток виробництва програмного забезпечення на експорт.