Еволюційний процес розвитку форм грошей

     Монета  виявилася найдосконалішою формою дійсних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною вартістю. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, формою існування якого був золотомонетний стандарт.

     На  початку створення монет суб’єкти ринку не завжди довіряли державному тавру і нерідко вимагали зважування монети. Особливо часто такі вимоги ставилися, коли монета використовувалася для розрахунків з іноземними контрагентами. Лише зростання економічної могутності і стабільності держави, посилення довіри до державної влади з боку суб’єктів ринку, вдосконалення техніки карбування, що ускладнювала підробку монет, підвищили довіру до монети, яка стала прийматися за рахунком, без зважування. Змінювалася сама форма монети: відомі монети квадратні, неправильної форми, овальні, проте найбільшого поширення набули круглі.

     В умовах золотомонетного стандарту  монети виготовлялись із золота з  невеликим домішком (для міцності) інших металів (лігатури). Ваг таких  монет визначала їх вартість. Монета вважалась повноцінною, якщо лігатура не перевищувала 10 %. Така монета виявилася найдосконалішою формою товарних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною вартістю. Вона обслуговувала суб’єктів ринку протягом майже трьох тисячоліть. За цей час вона теж розвивалась і змінювалась. [5, ст. 202]

     Карбування  поряд з повноцінною монетою  неповноцінної (білонної) було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу  − вимогу економічності, що ставала  дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин. Розмінна монета найактивніше використовується в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу робить необхідним карбування розмінної монети надто малих розмірів. Тому вона була незручною у користуванні і легко губилася, що призводило до додаткових витрат дорогоцінного металу. Виготовлення її із звичайного дешевого металу було об’єктивною необхідністю, а успішне функціонування поряд з повноцінною монетою сприяло пошукам людством альтернативи грошам з власною субстанціональною вартістю.

     Переваги  білонної монети допомогли їй залишитися в обігу і після того, коли монета як форма дійсних грошей “зійшла зі сцени”. І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків і високого рівня технізації грошового обігу.

     Нині  в усіх країнах світу карбують лише неповноцінну розмінну монету. З  дорогоцінних металів держави періодично карбують тільки ювілейні та меморіальні  монети, які у загальний обіг не поступають.

     Епоха товарних (металевих) грошей вимостила шлях для паперових грошей. Історично вони з’явились в обігу як замінники золотих і срібних монет. Вважають, що вперше паперові гроші були випущені в Китаї ще в XIII ст. У Європі паперові гроші з’явилися значно пізніше, у Франції емісія їх розпочалася з 1716 р. В Англії в кінці XVIII ст. Росія випустила паперові асигнації в 1769 р. за цариці Катерини II для фінансування війни з Туреччиною. Емісія паперових грошей у Північній Америці почала здійснюватися в кінці XVII ст. [6, ст.221]

     Поява символічних знаків повноцінних грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спирались на її авторитет, не було чимось випадковим. Це цілком природний, прогресивний процес розвитку грошей, пов’язаний з розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошового обігу. Більше того, вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості та економічності.

     Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі і, які поступово трансформуються в електронні гроші.

     Збереження  кредитної природи грошей передбачає таку організацію взаємовідносин кредитної  і фінансової систем котра не допускала би кредитну емісію для мобілізації доходів у державний бюджет або для покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означає прямий підрив кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси в даному випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарної маси в обігу.

     Кредитні  гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні  та електронні гроші, про що буде йтися  в наступному розділі.

     На  основі чеків виникла система  безготівкових розрахунків, які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог суб’єктів господарської діяльності.

     Разом з вказаними перевагами депозитних грошей з’явилися й певні недоліки цієї форми грошей. Зокрема, вона несе в собі певні незручності при здійсненні платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і пред’являти кожний раз їх в банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки проявляються в сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей виявився закритим. Тому життя спричинило появу нової форми грошей − електронної.

     Таким чином, розглядаючи еволюцію розвитку грошей ми можемо прийти до висновку, що в перспективі гроші будуть існувати без матеріальної субстанції (“невидимі”), але термін “економіка без грошей” у принципі є невірним.  

     3. Класифікація форм грошей 

     В обороті гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм довіру з боку суб’єктів ринку та створювала достатні зручності останнім. У міру розвитку ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми з боку суб’єктів ринку. У відповідь на це гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її, пройшовши шлях від повноцінних грошей до неповноцінних. Повноцінні гроші – це гроші, виготовлялися з товарів і мали внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Неповноцінні гроші – це гроші, що не мають власної вартості. Перехідним етапом між повноцінними та неповноцінними формами грошей стала змішана форма.

     Повноцінні  гроші поділялися на товарні та металеві гроші, а ті, в свою чергу, на товари споживання і прикраси та зливки і монети. Розрізняють три види монет, які в різні часи слугували грошима, це мідні, срібні та золоті.

     Змішані гроші (в обігу перебувають і  монети, і паперові) поділяються  на казначейські білети, розмінні монети, банкноти та білонні монети. Білонна монета – це розмінна монета, що карбується з недорогоцінного металу.

     Виникнення  паперових грошей зумовлене тими самими об’єктивними причинами, які  привели в кінцевому підсумку до демонетизації золота. Демонетизація  – це процес втрати благородними металами функцій грошей. Проте у кожному конкретному випадку до випуску паперових грошей державу спонукають більш «прозаїчні» причини. Передусім це – необхідність покрити дефіцит державного бюджету, оскільки уряд неспроможний це зробити збільшенням надходжень грошових коштів з інших джерел (схема 2).

     Паперові  гроші – це не «витвір» держави, а об’єктивний продукт розвитку економічних відносин у суспільстві. Роль держави обмежується тим, що, використовуючи об’єктивно обумовлені можливості зміни повноцінних грошей неповноцінними знаками вартості, вона друкує ці знаки і визначає умови випуску їх в обіг. І доки випуск паперових грошей не перевищуватиме об'єктивних потреб обігу в грошах, доти до них буде довіра і вони будуть виконувати функції засобів обігу і платежу. 

     Схема 2. Причини переходу до паперового грошового  обігу 

     Новий етап у розвитку монети як форми  грошей пов'язаний з виникненням  білонної монети, тобто розмінної, з  дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною причому такою розмінна монета стала не відразу, а на певному етапі розвитку грошового обігу. І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків та електронізації грошового обігу. [7, ст.154]

     Неповноцінні  гроші або кредитні, також, поділяють  на депозитні та квазігроші (майже гроші). Депозитні розділяють на традиційні та електронні гроші, а квазігроші – на вексель, чек та довгостроковий депозит. Одною з причин їх появи є істотні відмінності між паперовими та кредитними грошима (табл. 1). 
 

     Відмінності паперових і кредитних грошей (табл. 1)

     Отже, депозитні гроші, або гроші до запитання – це гроші, що знаходяться  на рахунках в комерційних банках і в будь-який момент можуть бути використані як засіб платежу. Інструментами  депозитних грошей є дебетові і кредитні картки.

     Така  форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської  справи, коли кожний суб'єкт грошового  обігу може вільно вкласти гроші  в банк (депозит), взяти звідти гроші  готівкою або переказати в будь-який пункт ринку, і йому гарантується повне їх збереження.

     Потреба в такій формі грошей об'єктивно  зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового  обігу за умов, коли його обсяги і  суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило б керованість грошового обороту тощо. Усіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.

     Крім  вказаних переваг, депозитні гроші  мають і певні недоліки. Зокрема, ця форма грошей містить у собі певні незручності щодо здійснення платежів. Для виконання кожного  платежу потрібно оформляти цілий  пакет документів і подавати щоразу їх у банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки виявляються у сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей закритий. Тому життя обумовило появу нової форми грошей − електронної.

     Електронні  гроші − абстрактна (умовна) назва  грошових коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної  системи банківських послуг. За змістом - це кредитні гроші, які обертаються  завдяки запровадженню у сфері  безготівкових розрахунків найновіших комп'ютерів і сучасних систем зв'язку. За формою електронні гроші є різновидом депозитних грошей.

     Кредитна  картка − це засіб платежу, що замінює  готівку і чеки, а також дає  власникові можливість отримати в банку  короткострокову позичку. Вона застосовується у роздрібному товарному обороті та сфері послуг.

     У світовій практиці зараз використовуються «багатофункціональні» картки. Вони забезпечили доступ до автоматичних касових апаратів. Через них можна  не тільки вкласти або зняти гроші  готівкою з особистого рахунку, а й простежити за рухом та залишком коштів на рахунку. Такі картки дають змогу власникові здійснити платіж, замовити чекову книжку, віддати розпорядження про здійснення операцій на біржі тощо. Сьогодні картки з магнітною стрічкою замінюються на надійніші картки з мікросхемою.

     За  технологічними особливостями розрізняють  картки двох видів — з магнітною  смужкою та з вбудованою мікросхемою (chip card − чіпова картка, smart card − "розумна" картка).

     Банківська  кредитна картка є матеріальним символом економічних і юридичних відносин, які виникають між суб'єктами, що укладають карткову угоду. Основні суб'єкти (учасники) системи карткових розрахунків:

     – власник картки;

     – банк-емітент;

     – підприємство торгівлі або сфери  послуг;

     – банк-еквайр (банк, що обслуговує торговельне підприємство).

     Квазігроші, (або майже гроші), − це специфічні грошові форми, в яких грошова  суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних  форм. [1, ст.13]