Епресивні регіони України та механізми інвестування їхнього розвитку

   Основними депресантами виступають низькі показники валової  доданої вартості та промислового виробництва при низьких доходах і високому рівні безробіття. Власне кажучи ці райони важко назвати “промислово депресивними”, оскільки це традиційно аграрні регіони.    

       До  групи регіонів з високим рівнем депресивності відносяться дві  області північного сходу країни (Чернігівська та Сумська), дві області центру України (Кіровоградська та Черкаська), а також Херсонська область. Ці області характеризуються дещо кращими, у порівнянні з першою групою, показниками валової доданої вартості та промислового виробництва, проте у них також низькі доходи громадян та значний рівень безробіття. Переважно це аграрно-індустріальні регіони, де в роки економічних трансформацій провідні галузі економіки зазнали суттєвих втрат. Пересічне для групи значення індексу депресивності становить -2,224 од.    

       Групу регіонів із середнім рівнем депресивності  формують області заходу, центру та півдня України. Усі вони мають від’ємне значення інтегрального показника  депресивності. Регіони даної групи  характеризуються дещо вищими показниками промислового розвитку, а також середніми значеннями рівня безробіття та середньомісячної заробітної плати.    

       До  групи регіонів з відносно низьким  рівнем депресивності відносяться  ті області, де пересічне значення інтегрального  показника має позитивне значення і становить близько 1,0. До цієї групи віднесено також м. Севастополь. Сюди увійшли регіони, які характеризувалися у минулому досить значним економічним потенціалом, особливо Харківська і Луганська області. Економічна криза 90-х років ХХ ст. гостро вдарила по провідних галузях економіки цих областей – приладо- і верстатобудуванню, підприємствах військово-промислового комплексу, транспортному машинобудуванню тощо. Наразі триває поступове відродження їх економічного потенціалу, формуються нові виробництва. Доходи громадян та рівень безробіття визначаються особливостями галузевої структури та динамікою економічного росту в провідних секторах економіки.    

       Останню групу формують регіони, що характеризуються найнижчим рівнем депресивності  території. До неї увійшли Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська області та м. Київ. Пересічне для даної групи значення інтегрального показника депресивності становить близько 6,0 одиниць. Регіони даної групи характеризуються найвищими показниками валової доданої вартості, промислового виробництва, доходів населення тощо. Певною несподіванкою виявилася належність до цієї групи Полтавщини, яка традиційно вважалася аграрно-індустріальним регіоном.    

       Результати  проведених досліджень викликали низку запитань. Якщо класичне розуміння депресивної території означає насамперед “старопромисловий район”, то, як не дивно, ні Луганська, на Донецька області туди не увійшли. Навпаки, ситуація в них є однією з найкращих. Водночас до регіонів з надзвичайно гострим рівнем депресивності увійшли традиційно аграрні області заходу та півночі України. Очевидно, що критерії, наведені в Законі України “Про стимулювання розвитку регіонів” для визначення депресивних промислових територій, не зовсім правильно відображають реальний стан справ. Крім того, проведені аналогічні обрахунки рівня депресивності з використанням показників для визначення сільських проблемних територій показали, що найкраща ситуація знову ж таки склалася в Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській областях. Коефіцієнт кореляції між інтегральними показниками рівня депресивності для промислових та сільських районів становить 0,809, що свідчить про те, що між ними існує пряма, сильна залежність.    

       Значущість  точного визначення депресивних  територій полягає у необхідності розробки найбільш раціональних (правильних) шляхів їх санації. Законом України “Про стимулювання розвитку регіонів” визначений комплекс правових, організаційних, наукових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів, подолання їх депресивності. У цьому ж документі в загальних рисах визначені механізми фінансового забезпечення заходів подолання стану депресивності. Основу фінансування мають складати кошти державного та місцевих бюджетів. Щорічно на фінансування всіх програм подолання депресивності територій має виділятися не менш як 0,2% державного бюджету на відповідний рік. У бюджеті України на 2006 р. такі кошти не були передбачені, оскільки Закон “Про стимулювання розвитку регіонів” набув чинності після затвердження бюджету.

1. Механізм інвестування розвитку депресивних регіонів

     Виділення депресивних регіонів є важливою частиною регіональної політики. В її опрацюванні, реалізації, організаційному і правовому забезпеченні провідна роль належить державі. Це зумовлено програмним регулюванням розвитку депресивних регіонів.

     У просторовій організації суспільства  депресивні регіони вирізняються масштабами й особливою кризовістю прояву тієї чи іншої складної проблеми. При цьому комплекс заходів, спрямованих на поетапне їх вирішення, виходить на рівень загальнодержавних завдань. Невирішеність їх становить загрозу соціально-економічному механізму всієї країни, може призвести до різкого загострення політичної нестабільності, погіршення екологічної ситуації тощо.

     Державна інвестиційна політика в депресивних регіонах має проводитися у комплексі з іншими антикризовими заходами загальноекономічного значення (загальне оздоровлення економічної ситуації, створення сталих передумов для ефективного функціонування ринкового механізму, забезпечення умов для формування прогресивних територіально-галузевих пропорцій). Це дасть змогу створити передумови для нормального функціонування економіки регіону в майбутньому.

     Головну увагу слід приділяти вирішенню  таких стратегічних завдань: ліквідації глибинних структурних деформацій у більшості депресивних регіонів, що зумовлюють зниження ділової, в тому числі інвестиційної, активності, нівелювання негативних наслідків несприятливих стартових умов входження в ринок;

     запобіганню руйнації наявного виробничого і  науково-технічного потенціалу через  різке скорочення інвестування при  критичному рівні зносу основних фондів, що істотно обмежує можливості активізації економічної діяльності;

     удосконаленню механізму державного регулювання  інвестицій для стимулювання довгострокових вкладень фінансових ресурсів і створення  сприятливого інвестиційного клімату.

     При розробці заходів державної підтримки депресивних регіонів потрібно детально проаналізувати ситуацію, що склалася, специфічні особливості функціонування їхніх підприємств в умовах ринку, виділити ті з них, які через вагомі, але не пов'язані з переходом до нових економічних відносин, причини об'єктивно не можуть перебудувати свою виробничу діяльність. На основі цього можуть прийматися рішення про вибіркову інвестиційну підтримку підприємств з першочерговим наданням їм централізованих фінансових ресурсів.

     Не  менш важливе значення має врахування і такого чинника, як загальна доцільність подальшої інвестиційної підтримки соціально-економічного розвитку депресивного регіону в межах наявної регіонально-галузевої спеціалізації. Це потребує аналізу соціальної, політичної, екологічної та демографічної ситуації, в тому числі динаміки міграційних процесів.

     Доцільно  виділяти повністю або частково депресивні регіони і проводити щодо них  різну державну інвестиційну політику. Це передбачає рангування таких регіонів за ступенем депресивності та визначення на цій основі регіональних пріоритетів інвестування, етапів виділення централізованих інвестиційних ресурсів, диференційованих заходів регулювання відтворювальних процесів. Доцільно скласти реєстр подібних регіонів, який має періодично поновлюватися.

     Інвестиційні  ресурси мають направлятися передусім  на розвиток тих депресивних регіонів, у яких помітне відносне пожвавлення  інвестиційних мотивацій, є достатні трудові ресурси, відносно сприятливі політичні та екологічні умови. Це запобігатиме розпорошенню ресурсів за численними об'єктами, дасть змогу швидко освоїти їх і забезпечити своєчасну окупність.

     Інвестиції  в соціальну сферу будуть більш  виправданими з точки зору забезпечення потреб достатньо стабільного населення.

     Широка  інформація про стан ділової активності створює передумови для залучення приватного, в тому числі іноземного, капіталу.

     Для повністю депресивних регіонів на першому  етапі нереально надати інвестиції в необхідних обсягах. їх слід спрямовувати на підтримку найважливіших галузей  життєзабезпечення населення, підтримку виробничої діяльності обмеженого кола структуроутворюючих підприємств, у тому числі для виключення можливості соціального вибуху, але головне — з метою нівелювання дії чинників, що викликають депресивний стан регіонів, та створення передумов для пожвавлення ділової активності.

     Найважливішими  напрямами регулювання інвестиційної  діяльності в депресивних регіонах є такі:

     встановлення  державного замовлення на виробництво  і поставку найважливіших інвестиційних  матеріальних ресурсів;

     відстрочення  плати податків на прибуток у перші  роки функціонування підприємств, створених (перепрофільованих) у депресивних  регіонах, що випускають продукцію  для задоволення як загальнодержавних, так і регіональних потреб;

     пільгове  оподаткування прибутку, отриманого в результаті завершення спорудження і виведення на повну потужність об'єктів незавершеного будівництва, що придбані у інших підприємств і розташовані в депресивних регіонах, особливо у разі перепрофілювання їх на випуск соціально значущої продукції;

     звільнення  від усіх податків до місцевих бюджетів підприємств, що створюють у результаті інвестування нові робочі місця, на строк  до двох років з моменту заповнення вакансій;

     поширення дії інвестиційного податкового  кредиту на підприємства депресивних регіонів, які впроваджують прогресивні технології, що сприяють збільшенню випуску продукції, поліпшенню її якості, підвищенню конкурентоспроможності, поліпшують використання наявного виробничого потенціалу;

     використання  централізованих коштів, що виділяються для інвестиційної підтримки депресивних регіонів, переважно на розвиток конкретних і суворо обмежених за кількістю пріоритетних соціально-економічних об'єктів;

     розвиток  місцевої соціальної та виробничої інфраструктур, створення сприятливих умов для удосконалення галузей життєзабезпечення населення, регулювання числа робочих місць.

     В Україні, де більша частина регіонів можуть розглядатися як депресивні, особливо важливо знайти оптимальне поєднання  загальнонаціональних і регіональних інтересів. Надаючи бюджетну допомогу територіям, слід виходити з пріоритетів стабілізації й прискорення загальноекономічного зростання та необхідності зближення міжрегіональних відмінностей в умовах життєдіяльності населення. Цим зумовлюється переважаюча орієнтація на бюджетну самостійність господарюючих суб'єктів у вирішенні їхніх внутрішніх соціально-економічних проблем.

      3. Напрями подолання кризового стану в депресивних регіонах України 

     В багатьох країнах світу при розробці економічної політики враховується типологізація (класифікація) їх регіонів з метою передбачення необхідності надання державної допомоги слаборозвиненим, депресивним і кризовим територіям в законодавчо визначених межах.

     В Україні основним Законом, який визначає правові, економічні та організаційні  засади державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій є Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» . Відповідно до цього Закону об’єктами державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів є, насамперед, депресивні території, якими вважаються регіон або його частина (промисловий або сільський район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку яких за показниками, визначеними цим Законом, є найнижчим серед територій відповідного типу.

     Критерії  визначення депресивних регіонів, промислових  та сільських районів, міст республіканського  і обласного значення в Україні  згідно з Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів» представлено на рис. 1.

     Як свідчить аналіз статистичних даних по регіонах України, у відповідності із критеріями, наведеними на рис. 1, депресивними регіонами в найближчому періоді часу можуть стати такі провідні регіони країни як Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Харківська та інші області.