Експортний потенціал України

Джерело: Євростат (http://epp.eurostat.ec.europa.eu/ ), розрахунки ІЕД

Примітки:  * на основі даних восьми місяців року

            ** розраховано на  основі вартісних  показників, виражених  у євро

     Водночас, нетарифні обмеження на експорт  зерна зумовили продовження падіння  обсягів експорту в категорії  «харчові продукти та живі тварини», який за результатами восьми місяців року впав на 39,0%.

     В імпорті головним фактором гальмування  стало повільне відновлення внутрішнього попиту в країні. За даними Держкомстату України, реальні кінцеві споживчі витрати зросли на 0,4% по відношенню до попереднього у першому кварталі 2010 р. та на 3,4% у другому, тоді як валове нагромадження основного капіталу продовжувало падати у реальному вимірі протягом першого півріччя. В результаті збільшення імпорту машин та обладнання -  найбільшої категорії товарного імпорту з ЄС, яке склало всього 24,3% у вимірі рік до року, тоді як його падіння за вісім місяців 2009 р. склало 62,4%. Як результат частка машин та обладнання у структурі імпорту з ЄС залишилась значно меншою порівняно з передкризовим роком (Таблиця 3). 

     Відновлення зростання світових цін на нафту  зумовило високі темпи приросту вартісних  обсягів імпорту товарів категорії «мінеральне паливо і паливно-мастильні матеріали».

Таблиця 3. Імпорт України з країн ЄС-27 за основними товарними категоріями

Джерело: Євростат (http://epp.eurostat.ec.europa.eu/ ), розрахунки ІЕД

Примітки:  * на основі даних восьми місяців року

            ** розраховано на  основі вартісних  показників, виражених  у євро

     У 2010 р. продовжилась тенденція до поступового  зменшення ролі ЄС як торгівельного  партнера України у торгівлі товарами (Рисунок 4). За результатами перших дев’яти місяців частка торгівлі з країнами ЄС у загальному товарообігу України становила 28%, тоді як максимальне значення було досягнуто у 2003 р., коли цей показник дорівнював 36%. Поступове зниження значення товарообігу з ЄС відбувалось за рахунок як збільшення частки торгівлі з країнами Азії, так і деякого відновлення ролі торгівлі з країнами СНД.  

     Важливо відзначити, що у 2010 р. ЄС як єдина митна  територія втратив свою позицію  найбільшого партнера України у  торгівлі товарами після створення  нового регіонального торгівельного  об’єднання на кордоні з Україною. Товарообіг з ЄС у січні-вересні 2010 р. склав 28,4% від загального, тоді як товарообіг з нещодавно створеним Митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану становив 37,4%. В той же час варто підкреслити, що значення ЄС в товарній торгівлі України впало також у порівнянні з торгівлею з Росією, в першу чергу за рахунок стрімкого зростання як експорту, так і, більшою мірою, імпорту з останньої.

Рисунок 4. Структура товарообігу України з рештою країн світу у 1996-2010 роках

Джерела: Держкомстат України 

Таким чином, у 2010 р. відбувалось відновлення  вартісних обсягів торгівлі України з ЄС, однак воно було повільнішим, аніж відновлення торгівлі з іншими партнерами країни, в першу чергу з Росією. З результаті ЄС як єдина митна територія втратив позицію найбільшого партнера України у торгівлі товарами. Для стимулювання товарообігу важливою передумовою є зменшення торговельних обмежень між країнами, чому має сприяти підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, переговори щодо якої тривають вже кілька років.

Таблиця 4. Роль ЄС-27 як партнера України у торгівлі товарами, % від загального

Джерела: Держкомстат України, розрахунки ІЕД

2.2. Торгівля послугами

     У 2010 р. торгівля послугами з ЄС скорочувалась  порівняно з попереднім роком, тоді як торгівля з країнами СНД, зокрема з Росією – зростала. За даними Держкомстату України, експорт послуг з України зріс за січень-вересень 2010 р. на 18,3% у порівнянні з відповідним періодом попереднього року, тоді як експорт послуг в ЄС скоротився на 1,1%, зокрема значно впали обсяги експорту послуг в Німеччину та Кіпр, які є ключовими споживачами українських послуг в Євросоюзі. В імпорті ситуація аналогічна. Якщо загальний імпорт послуг в Україну за перші дев’ять місяців скоротився на 0,7% у вимірі рік до року, падіння обсягів імпорту з ЄС склало 15,3%.

     Скорочення  значною мірою пов’язано з  падінням обсягів торгівлі фінансовими  та страховими послугами, які є важливим компонентом торгівлі послугами  з країнами Євросоюзу. Загальний  імпорт фінансових послуг в Україну  впав на 24,7% порівняно з відповідним періодом попереднього року, а імпорт страхових послуг – на 33,2%.

     В результаті, як і у випадку торгівлі товарами, у 2010 р. ЄС втратив своє лідерство  як найбільший партнер України у  торгівлі послугами. Протягом перших дев’яти  місяців на торгівлю послугами з країнами Євросоюзу припадало 34,5% загальної торгівлі послугами, тоді як на Російську Федерацію – 36,9%, а на новостворений Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану – 38,7% (Таблиця 5). Водночас, ЄС-27 залишився найбільшим постачальником послуг в Україну, надаючи більше половини всіх послуг, які імпортуються.

Таблиця 5. Роль ЄС-27 як партнера України у торгівлі послугами, % від загального

Джерела: Держкомстат України, розрахунки ІЕД

     У номінальному виразі у січні-вересні 2010 р. експорт послуг до ЄС-27 склав 2,16 млрд доларів США, а імпорт – 1,86 млрд дол. США. Відповідно, за результатами дев’яти місяців 2010 р. у торгівлі послугами з ЄС спостерігалось додатне  сальдо на рівні 0,3 млрд дол.. США, яке замінило незначне від’ємне сальдо, зафіксоване у відповідному періоді минулого року. Додатне сальдо завдячує стрімкішому падінню імпорту порівняно з експортом.

     Як  і експорті, так і в імпорті  послуг основними країнами-партнерами України залишились Сполучене Королівство, Кіпр та Німеччина, на які припадало 44,1% експорту та 58,5% імпорту з країн ЄС-27 (Рисунок 5). Продовжуючи тенденцію минулого року, у 2010 р. зростала відносна значущість Кіпру як постачальника послуг в Україну. В експорті українських послуг лідерство Великої Британії залишилось незмінним.

     Рисунок 5. Українська торгівля послугами з країнами-членами  ЄС-27 у 2010 році*

Джерело: Держкомстат, розрахунки ІЕД

Примітка: * станом на січень-вересень 2010 року

     Таким чином, роль ЄС як торгівельного партнера України у 2010 р. зазнала змін, аналогічних змінам у торгівлі товарами. Європейський Союз втратив лідерство за загальним вартісним обсягам торгівлі послугами, поступившись Росії.     
 
 
 

     

3. Напрямки  розвитку експортного  потенціалу України

     В Україні формування основ політики державної підтримки і стимулювання експорту знаходиться на початковому  етапі. Існуюча система державної  підтримки експорту не має цілісного  характеру. Це обумовлено тим, що більшість  елементів законодавчо не оформлені і, відповідно, не можуть стати чіткими орієнтирами для виробників експортної продукції на майбутнє. Велика частина заходів державної системи розвитку експорту має адміністративний характер. Найбільш поширеними є застосування квотування і заборона експорту, нульова ставка ПДВ на експортну продукцію, ліцензування експортної продукції, регулювання валютної виручки від реалізації вітчизняних товарів на зовнішніх ринках. Через недостатній розвиток страхової та банківської систем, відсутність спеціальних інститутів підтримки експорту на державному рівні в Україні практично не діють фінансові інструменти (кредитування і страхування експорту, державні гарантії, податкове регулювання), які виступають найбільш ефективними засобами формування експортного потенціалу, як свідчить досвід інших країн.

     Наведемо  низку напрямків розвитку експортного  потенціалу на макро- і мезорівнях країни, що включає такі етапи:

     1. Вибір стратегічного напрямку  розвитку експортного потенціалу  на основі загальної макроекономічної  політики, яка проводиться країною. За зовнішній орієнтир державної стратегії розвитку експорту пропонується обрати експортну експансію з елементами активної валютно-фінансової та кредитної внутрішньої політики.

     2. Виявлення внутрішніх та зовнішніх  бар'єрів на шляху розвитку експортного потенціалу. Відбір та економічне обґрунтування ендогенних та екзогенних факторів, які впливають на експортний потенціал, і визначення сили їх впливу.

     3. Визначення можливостей для розвитку  експортного потенціалу. На даному  етапі слід проаналізувати рівень конкурентоспроможності національної економіки, оцінити кон'юнктуру внутрішнього та світового ринків, розробити прогнози зростання макроекономічних показників, що дозволить виявити можливості нарощування експортного потенціалу. Особливістю цього етапу при переході на мезорівень, тобто на рівень підприємств-експортерів, є визначення параметрів їх зовнішньоторговельної діяльності.

     4. Визначення пріоритетних країн,  регіонів, товарів, проектів на  основі розроблених моделей оцінки  експортного потенціалу в розрізі його товарної і географічної диверсифікації.

     5. Розробка заходів державної підтримки  розвитку експортного потенціалу: торгово-політичних, організаційно-правових, податково-адміністративних, фінансових  і спеціальних заходів.

     6. Формулювання рекомендацій для підприємств-експортерів щодо активізації зовнішньоторговельної діяльності. Оскільки управлінські рішення для кожного підприємства індивідуальні, то заходи державного стимулювання експорту, навпаки, доцільно застосовувати для широкої групи підприємств.

     7. Порівняння вигод від стимулювання  експортного потенціалу з витратами,  пов'язаними з таким стимулюванням.

     З метою досягнення реалізації розроблених  напрямків розвитку експортного  потенціалу вченими пропонується створення  експортних кластерів. Спираючись на проаналізовані варіанти значення терміна “кластер” та враховуючи виявлену необхідність його експортної орієнтації, сформульовано нове визначення цього поняття. Експортний кластер - це сукупність географічно локалізованих, взаємодоповнюючих підприємств-експортерів, постачальників, фінансових організацій, науково-дослідних центрів, вузів та інших організацій, які доповнюють один одного в досягненні конкретного господарського ефекту і посилюють міжнародні конкурентні переваги окремих компаній, а отже, і кластера в цілому.