МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ПРАВА 
 
 

     Кафедра економіки підприємства  
 
 
 

РЕФЕРАТ

     з навчальної дисципліни: «Економіка та організація інноваційної діяльності» 

Варіант 7 

Виконала:

Студентка групи ЕЗ2/08

Виродова О.М. 

Перевірив:

______________________

______________________ 
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк - 2011

 

      Економіка та організація  інноваційної діяльності

     Виродова 

     2. Практична частина  (задача)

     Інвестиційний проект має наступні очікувані показники:

 

  Дисконтна ставка 10%. Визначте чистий приведений дохід, індекс рентабельності та дисконтований термін окупності за проектом. 

 

1. Сутність організації інноваційної діяльності на підприємстві.

       Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей  народного господарства, можна умовно поділити на дві групи - традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні - розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.

       В звичайному розумінні інноваційні  процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській  системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і  просторі прогресивних, якісно нових  змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни.

       Технічні  новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

       Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів  діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці) .

       Економічні  - методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні - різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці;охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя.); юридичні - нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.

       За  масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок  суспільного виробництва усі  новини та нововведення можна об'єднати у дві групи - локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).

       Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

       Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно  тісний взаємозв'язок.

       Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; Усі локальні і особливо глобальні нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

       Досвід  експлуатації гнучких автоматизованих  виробництв показує істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням  традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати - більш як на 80%, виробнича площа - на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на економіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвейерні лінії, які у порівнянні з традиційними знаряддями праці залежно від складності виготовлюваних деталей забезпечують: підвищення продуктивності праці у 4-10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі - 2-2,5 рази; скорочення тривалості циклу виготовлення - 15-20, а обсягу транспортування виробів - 25-30 разів.

       Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів  нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологічного виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора рази, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті.

       Варто обчислювати такі техніко-економічні показники:

       - приріст обсягу виробленої продукції .

       де  L_вп - чисельність вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, чол.; - продуктивність праці у розрахунковому (періоді), тис. гр./чол.; - обсяг виробленої продукції, тис. гр.

       - приріст продуктивності праці

       де - загальне зростання продуктивності праці у розрахунковому році (періоді), %; L¹ - фактична чисельність персоналу, чол.; - продуктивність праці у базовому році (періоді), тис. гр./чол.

       - приріст фондоозброєності праці

       де  - темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), %; Ф_осн - вартість основних виробничих фондів, тис. гр.; f⁰ - фондоозброєність праці у базовому році (періоді), тис. гр./чол.

       - приріст фондовіддачі

       де  L_F - темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %; F⁰ - фондовіддача у базовому році (періоді), гр.

       - частка економії від впровадження технічних і організаційних новин в загальних витратах на виробництво продукції, %

       де  D¹ - середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді), гр.; Р¹ - загальна сума прибутку у тому ж році (періоді), тис. гр.

       - приріст рентабельності виробництва

       де  R¹ - рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %; Ф_вир - загальна вартість виробничих фондів, тис. гр.

       Потенційні  можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все  науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

       Чим цілеспрямованіше і ефективніше  використовуються новітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше  вирішуються кінцеві і пріоритетні (по відношенню до виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства. 

2. Особливості венчурного  інноваційного бізнесу.

       Процес  становлення і розвитку венчурного бізнесу на певному етапі вимагав  створення професійних організацій. Вони стали виникати як некомерційні асоціації. Спочатку створювалися національні асоціації, серед яких найстарішою є Британська асоціація венчурного капіталу (BVCA), що заснована у 1973 році. Європейська асоціація венчурного капіталу (EVCA), що заснована у 1983 році 43 членами, зараз нараховує 320. За останні 15 років EVCA розробила різноманітні професійні стандарти, провела навчання більше 500 венчурних капіталістів, опублікувала глибокі маркетингові дослідження і організувала низку великих конференцій.

       У 1997 році 12 діючих на території Росії венчурних фондів заснували Російську Асоціацію Венчурного Інвестування (РАВІ) зі штаб-квартирою у Москві і відділенням у Санкт-Петербурзі. Відмінності у цілях і завданнях, які ставлять перед собою національні асоціації, обумовлені різним рівнем економічного розвитку країн і регіонів світу, а також пріоритетами національних економічних політик.

       Однак, сама потреба формального структурування венчурного руху - свідоцтво його зрілості і зростаючого впливу.

       У травні 1998 року в Україні за пропозицією  Європейської асоціації венчурного капіталу (EVCA) при УАІБ відкрито секцію венчурного капіталу, основне завдання якої - сприяти розвитку венчурного інвестування в Україні.

       Становлення конкурентного ринкового середовища дає змогу використовувати інвестиційні ресурси за умов наявності певних ризиків, що пов’язані з тією невизначеністю, яка випливає з інноваційного змісту проектів. Ця інноваційна властивість породжує той тип ризику, що я би визначив як „ефект інноваційного втілення”.