Економічний розвиток. Його сутність, цілі та принципи

Міністерство  освіти і науки України

Державний вищий  навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені  Вадима Гетьмана»

                                                         Кафедра

політичної  економії обліково-економічних факультетів

 

                                                   Курсова робота

на тему: «Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи»

 

                                                                 Студентки І курсу,

                                                                  12 групи, спеціальності 6503

                                                                  факультету Міжнародної

                                                                   економіки і менеджменту

                                                                   Романенко Марії

                                                                   Науковий керівник……

                                                                  Саприкіна Н.В.……

 

……

Київ – 2012

План

 

Вступ

 

1. Поняття економічного  розвитку та його моделі.

 

2. Економічне  зростання як складова частина  економічного розвитку.

 

3. Особливості  економічного розвитку на сучасному  етапі. Глобалізація.

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

  Економічні потреби та інтереси, які виникають у людини, певних соціальних груп, суспільства в цілому в процесі економічної діяльності, постійно збагачуються, як під впливом, так і в результаті такої діяльності. Розвиток суспільного поділу праці, і, як наслідок, продуктивних сил, держави та суспільства викликає до життя нові інтереси та потреби, задовольнити які неможливо поза постійним зростанням та ускладненням валового внутрішнього продукту, якісними змінами у принципах і механізмах його розподілу та використання. За цих умов, надзвичайно важливим стає розуміння закономірностей, цілей і принципів забезпечення сталого економічного зростання та розвитку, діалектики їх взаємовпливів у повсякденному економічному житті суспільства, визначення факторів, чинників і ресурсів, здатних підтримувати економічний розвиток і зростання у віддаленій перспективі. Саме тому питання «Економічний розвиток» посідає центральне місце у світі. Визначення цього питання дозволяє зрозуміти не лише сутність понять економічний розвиток, економічне зростання, але й усвідомити роль і функції працівника, підприємця, держави, політичної влади у забезпеченні ефективності економічної діяльності з позицій досягнення системної економічної та соціальної рівноваги в суспільстві. 

  Людська цивілізація переживає складні часи на переломі віків і на початку третього тисячоліття. З одного боку, спостерігаються бурхливі темпи наукового і технічного прогресу, а з іншого виявляються тенденції до економічної стагнації і навіть спаду в регіонах світу. Поряд з вичерпанням деяких невідтворювальних природних ресурсів, труднощами їх відновлення і компенсуючої взаємозаміни погіршується якість навколишнього середовища та економічний стан народів, що негативно впливає на розвиток світової економіки. Про це яскраво засвідчує зниження за останні роки темпів економічного зростання на земній кулі. І вплив цих негативних процесів, звичайно, не обмежується лише світовою економікою. Погіршується стан здоров’я людей в багатьох регіонах світу, знижується середня тривалість їх життя. Крім того, ресурси планети використовуються такими темпами, що через декілька поколінь люди вже не матимуть можливості користуватися ними.

  У зв’язку з цим  стала зрозумілою необхідність  розробки нової політики та  стратегії, яка б дозволила вирішити ці глобальні проблеми сучасності, запобігти погіршенню якості навколишнього середовища, забезпечити не тільки теперішнє, але і майбутнє суспільство ресурсами, необхідними для задоволення його потреб. Потрібно було розробити ґрунтовну наукову основу подальшого технологічного розвитку суспільства. Мається на увазі його переорієнтація на менш забруднююче виробництво, підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу та випуск більш екологічно безпечної продукції. Саме тому світове співтовариство шукає необхідну модель розвитку на планетарному, національному та регіональному рівнях як головне завдання сьогодення.

  Слід підкреслити,  що рівень економічного розвитку  країни – це поняття історичне.  Кожен етап розвитку національної  економіки та світового співтовариства в цілому вносить ті чи інші зміни до складу його основних показників.

  Удосконалення динамічних  процесів вимагає від науковців  фокусування на їх нових особливостях  та якостях. Крім того, категорія  «економічний розвиток» сьогодні широко застосовується у політичній практиці – при визначенні напрямків та пріоритетів соціально-економічного політики та оцінці результатів її втілення [4, c. 47-48].

  Завдяки  економічному розвитку суб’єктом  встановлюються контури майбутнього.  Сучасною людиною через призму бачення майбутнього здійснюється оцінка сьогодення та минулого. Такий погляд на стан речей суттєво відрізняється своєю складністю від простого віддзеркалення реальності при виконанні суб’єктом життєзабезпечуючих процедур. Можна стверджувати, що поняття «економічний розвиток» утворилися і почали вживатися розумною людиною внаслідок активного розвитку свідомості, абстрактного мислення, відкриття існування ідеалу та його близькості, а також спроби його осягнути і досягнути. Таким чином, свідоме культивування ідеї розвитку та зростання в суспільстві ніби відділяє сучасне і майбутнє, встановлюючи пріоритет за майбутнім. При цьому поняття розвитку відображає стратегію, а зростання – тактику досягнення ідеалу, мети в майбутньому [4, c. 48-49].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття економічного розвитку

Економічний розвиток країни відноситься до найважливіших  понять макроекономічної науки. У навчальній літературі нерідко використовують термін “соціально-економічний розвиток”, підкреслюючи тим самим тісний зв'язок між рівнем економічного розвитку і вирішенням соціальних проблем країни.

Соціально-економічний  розвиток – це процес безупинної зміни  матеріального базису виробництва  а також усієї сукупності різноманітних  відносин між економічними суб'єктами, соціальними групами населення.

 

Соціально-економічний  розвиток – складний суперечливий процес, у якому взаємодіють позитивні  і негативні фактори, а періоди  прогресу змінюються періодами регресу. Політичні і військові потрясіння, соціальні конфлікти, екологічні катастрофи можуть призупинити розвиток економіки будь-якої країни, відкинути її на кілька десятиліть назад, а іноді привести і до остаточної загибелі, як це було з древніми цивілізаціями.

 

Однак у планетарному масштабі відбувається безупинний позитивний розвиток економіки. У його основі – досягнення науки, технічного прогресу, розширення їхнього технологічного застосування, що дозволяє обновляти асортимент продукції і послуг, частково заміщати гостродефіцитні ресурси, знижувати загальну ресурсоємність виробництва, витримувати екологічні вимоги й обмеження, які диктує суспільство. Усе це впливає на обсяги і структуру ВВП, а отже, на рівень сукупної пропозиції.

 

З іншого боку, змінюються соціальні стандарти  рівня життя, освіти, культури, охорони  здоров'я, інформаційного забезпечення населення і бізнесу. Формуються нові і розвиваються традиційні потреби суспільства. Зростає роль міжнародного наукового співробітництва, наприклад, в освоєнні космічного простору, в області генетики й енергетики майбутнього. Це породжує принципово нові суспільні потреби. У результаті сукупний попит стає більш динамічним, а його імпульси виробництву – усе більш відчутними. Отже, соціально-економічний розвиток на тривалих тимчасових інтервалах і в масштабах, що перевершують одну країну, є прогресивним, поступальним процесом. [3,  201-203]

 

Моделі  економічного розвитку

Теорія економічного розвитку, його головні моделі викристалізовуються  внаслідок широких узагальнень, що стосуються суперечливих процесів світової господарської еволюції. Базові принципи, структура, механізми економічного розвитку формулюються на основі абстрагування від конкретних шляхів господарського поступу окремих країн, статистичних матеріалів, які характеризують динаміку економічного зростання, тощо.

          В сучасній науці виділяють кілька головних моделей економічного розвитку, які тісно пов'язані з господарським зростанням:

 • модель  лінійних стадій розвитку (зростання);

 • теорія  структурних трансформацій;

 • теорія  зовнішньої залежності;

 • неокласична  модель вільного ринку;

• теорія ендогенного  зростання;

 • модель  сталого розвитку. [8, cт.24-28]

  Розглянемо  більш докладно названі концепції  й моделі економічного розвитку.

Найбільш перспективною  ідеологією 21 століття вважається концепція  сталого розвитку.

Модель сталого розвитку. Загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Концепція сталого  розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:

• Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
• Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.
• Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.
• Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.
• Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється. [12]

  Модель лінійних стадій. Обґрунтована американським економістом та істориком В. Ростоу, ця концепція передбачає, що будь-яка країна в процесі економічного розвитку за умови більш-менш органічного включення в загально цивілізаційну систему господарських координат має пройти ряд стадій, а саме:

• традиційне суспільство;
• визрівання передумов для стрибка;
• ривок до само підтримувального зростання;
• перехід до технологічної зрілості;
• еру масового споживання.

  Головним  елементом теорії Ростоу є наголос на необхідності накопичення передумов для здійснення стрибка до самопідтримувального зростання за рахунок внутрішніх і зовнішніх заощаджень, які дають змогу створити критичну масу інвестицій і здійснити на цій основі прискорене економічне зростання.

  Теорія структурних трансформацій (перетворень). У широкому значенні моделі структурних трансформацій є базовими для індустріальної цивілізації в цілому. Вони відображають історичний процес переходу в глобальному масштабі від аграрної до індустріальної моделі економічного розвитку. Цей процес розпочався кілька століть тому і завершився в розвинутих країнах ще наприкінці XIX — на початку XX ст.

  Зміст структурних  трансформацій найбільш повно  викладено в моделі А. Льюїса. У ній на основі узагальнення історичного досвіду країн, що пройшли стадію індустріалізації, економіка поділяється на два головні сектори:

1. традиційний сектор з натуральним сільським господарством, прихованим та явним надлишком робочої сили і примітивними знаряддями праці;
2. промисловий сучасний сектор економіки, який поглинає робочу силу, що надходить із сільського господарства, і за рахунок цього здійснюється процес модернізації всієї економіки, зміцнюється її індустріальне ядро.

 

  Теорія зовнішньої залежності. Концепції зовнішньої залежності відштовхуються від дуже поширеної в західній історико-економічній літературі схеми взаємовідносин «центр—периферія», яка почала формуватись ще в XV ст., разом із зародженням світового ринку.

  Згідно з  неоколоніальною моделлю залежності, зростаюча взаємозалежність країн світу є наслідком і продовженням залежності колоній від метрополій та інших розвинутих країн. Тим самим формуються відносини нееквівалентного обміну у взаємній торгівлі, розвинуті країни отримують економічну і технологічну ренту, транснаціональні компанії вилучають ефект масштабу виробництва, експлуатують природні і людські ресурси менш розвинутих країн тощо. Провідні позиції індустріальних країн у міжнародних фінансових організаціях дають їм змогу впливати на визначення умов надання позик і кредитів державам «третього світу» та країнам з перехідною економікою. 

  Теорія дуального розвитку. Ґрунтується на принципах системно-структурного аналізу, сутність якого полягає в тому, що будь-яка органічна система, передусім економічна, є різнорівневою, ієрархічною, відповідним чином субординованою. Між елементами системи існують відносини залежності та взаємозалежності, а також певної підпорядкованості.