Економічне обгрунтування проекту верстатобудівного заводу

      За  критерієм мінімуму сумарного вантажообігу з постачання й збуту вибирається район будівництва заводу.

Полтава = 11342267 + 7733407,5 = 19075674,5 (т´км)

Львів = 22186746 + 13789035 = 35975781 (т´км)

Мелітополь = 8399197 + 6740955 = 15140152 (т´км)

      Так як сума товарообігу повинна бути найменшою, то місто Мелітополь є оптимальним пунктом будівництва заводу по різьбо-фрезерних станках.

      Мелітополь  має гарні водні ресурси: джерелами  централізованого водопостачання є 115 артезіанських свердловин. Маються  гарні поклади будівельного піску. Лісові ресурси займають площу, вкриту лісонасадженнями 5,8 тис. га. В Мелітополі протягом останніх років екологічна ситуація стабілізувалася, але кардинальних позитивних зрушень не відбулося. Актуальними залишаються такі основні екологічні проблеми, як забруднення й виснаження підземних водоносних горизонтів, збільшення кількості накопичених промислових та побутових відходів. Основною причиною незадовільного стану автомобільної мережі міста є висока завантаженість доріг, викликана розташуванням у межах міста двох магістралей: М14 Одеса-Новоазовськ та М26 Харків-Сімферополь. Налагоджено прямий двосторонній зв’язок з керівниками підприємств – перевізників, що дало можливість оперативно реагувати на виклики у сфері пасажирських перевезень; укладено договори з перевізниками на оплату послуг диспетчерської міської служби; розроблено та ведеться електронний реєстр звернень громадян до диспетчерської міської служби. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Вибір  і обґрунтування виробничої структури  заводу 

      До  виробничої структури машинобудівного  заводу пред’являються наступні вимоги: максимально можлива спеціалізація цехів; відносна простота структури; забезпечення прямо точності виробництва; можливість розширення підприємства. Ці вимоги задовольняються насамперед належним складом основних і допоміжних цехів. При всій різноманітності машинобудівних підприємств виробничий процес на них звичайно містить у собі певні фази: заготівельну, обробну, збірну, допоміжну. У системі заготівельних цехів важливе місце займають ливарні цехи. Вони поставляють заготівлі деталей для подальшої обробки. Якщо в передбачуваному економічному районі немає можливості кооперування по литтю з іншими підприємствами, то в структурі проектованого заводу необхідно передбачити ливарний цех, обґрунтувавши попередньо економічну доцільність його будівництва. 

3.1 Ливарний цех 

      З огляду на обсяг виробництва лиття  й можливості кооперування, необхідно  визначити доцільність будівництва  ливарного цеху з виробництва  чавунних відливків на проектованому  заводі, що встановлюється шляхом порівняння величини «наведених витрат» на 1т лиття і її оптової ціни. Якщо ціна 1т лиття виявиться на нижче, ніж розмір «наведених витрат» на 1т лиття на проектованому заводі, то будівництво ливарного цеху варто вважати економічно недоцільним.

      «Наведені витрати» на 1т лиття (В_нв) розраховується за наступною формулою:

           , де  

С_цех – цехова собівартість 1т лиття, грн..;

Е_н – коефіцієнт мінімальної ефективності капітальних вкладень, (приймається рівним 0,17);

К –  капітальні вкладення (необхідні капітальні вкладення на 1т лиття можуть бути рівними 1800 грн.), грн..

      Калькуляція собівартості виробництва лиття  повинна здійснюватися за формою, що наведена в таблиці 4.

      Завалка металева (див. таблицю 4) розраховується виходячи з необхідного обсягу придатного чавунного лиття (ПЧЛ) у тоннах з урахуванням відсотка виходу придатного лиття за балансом плавки металу для середнього розважування.

      Річне лиття  - 12413 (т) становить 65%, тоді завалка металева – х (т) становить 100%. Виходячи із цього маємо:

      

(т),

тоді  баланс плавки металу:

      Таблиця 4

      Баланс  плавки металу

      Потім загальний об’єм металевої завалки (шихти) розподілимо в проектному співвідношенні по основним її складовим (таблиця 5).

Таблиця 5

Співвідношення  основних матеріалів, що становлять завалку  металеву

      Кількість рідкого металу визначимо як різницю  завалки металевої і вигару:

      19097–  1050 = 18047 (т).

      Сума  витрат на вигар визначається як 5,5% від затрат на металеву завалку, а  сума витрат на об’єм випуску рідкого  металу як різницю металевої завалки  і вигару.

      Річна потреба в паливі, флюсах, допоміжних матеріалах визначається за встановленими нормами видатку їх на 1т придатного лиття. Нормативи для всіх розрахунків наведені в додатку Б. Витрати інших матеріалів на 1т придатного лиття наведені  у таблиці 6.

Таблиця 6

Витрати інших металів на 1т придатного лиття

      Визначемо їх кількість:

Флюси = 0,1 ´ 12413 = 1241 (т)

Паливо = 0,2 ´ 12413 = 2483 (т)

Допоміжні матеріали = 87,5 ´ 12413 = 1086138 (грн.).

Транспортно-заготівельні витрати знаходимо як 5% від вартості завалки металевої (без власних витрат), флюсів і металу:

0,05*((11988093 – 1403624) + 852773 + 774571 + 1086138) = 66489 (грн..).

      Стаття  «Основна заробітна плата» у першому  й другому переділах розраховується виходячи із чисельності основних робітників, ефективного (дійсного) річного фонду часу їх роботи, часових тарифних ставок, що відповідають розрядам робіт, доплат і надбавок відповідно до законодавства.

      Чисельність основних робітників визначається на підставі річного обсягу випуску  придатного лиття на одного виробничого робітника на рік. При цьому 20% розрахованій чисельності робітників відноситься до першого переділу, інші 80% – до другого.

(грн..)

      І переділ (погодинники): 0,2 ´ 310 = 62 (грн..)

      ІІ  переділ (відрядники): 0,8 ´ 310 = 248 (грн..)

      Ефективний (дійсний) фонд часу роботи (Ф_еф) розраховується виходячи з режимного (номінального) річного фонду часу (Ф_реж) за винятком планованих невиходів за наступною формулою:

                        , 

      У свою чергу,

                  , де 

a – плановані невиходи, %;

Т_зм – тривалість робочої зміни, ч.;

Д_р – кількість робочих днів у плановому періоді, дн.;

Т_п – кількість неробочих годин у передсвяткові дні, ч.;

Д_с – кількість святкових днів, дн.

(год)

(год)

      Часова  тарифна ставка, що відповідає середнім розрядам робіт (Тст), визначається наступним  чином:

                 , де 

Тст_і – часова тарифна ставка цілого розряду, грн..;

Тст_і+1 – часова тарифна ставка наступного цілого розряду, грн..;

DТ – дрібна частина середнього розряду.

      Часова тарифна ставка для погодинників:

= 1,39 1,875 + (1,54 1,875 – 1,39 1,875) 0,1 = 2,634 (грн..)

      Часова  тарифна ставка для відрядників:

= 1,39 2,025 + (1,54 2,025 – 1,39 2,025) 0,1 = 2,845 (грн..)

      Таким чином основна заробітна плата  робочих (ЗП_осн) повинна розраховуватися за наступною формулою:

                   , де 

Ч_р – чисельність основних робочих ливарного цеху, грн..;

Д_над – коефіцієнт, що враховує величину доплат та надбавок.

      Розраховуємо  основну заробітну плату для погодинників:

2,634 1724,81 62 = 282010,7 (грн..)

      Розраховуємо  основну заробітну плату для відрядників:

2,845 1724,81 248 = 1218286,311 (грн..)

      Загальна  основна заробітна плата робочих  становить:

= (282010,7 + 1218286,31 = 1645590 (грн..)

      Додаткова заробітна плата розраховується як 25% від основної заробітної плати  працівників:

0,25 ´ 1645590 = 411397 (грн..)

      Відрахування  на соціальне страхування становить 39,35% до витрат на оплату праці працівників:

(1645590 + 411397) ´0,3935 = 809424 (грн..)

      Витрати з утримання й експлуатації устаткування становить 275% до основної заробітної плати  виробничих робочого цеху:

1645590 ´ 2,75= 4525372 (грн..)

      Загальновиробничі витрати до суми основної заробітної плати виробничих робочих цеху й  видатків з утримання й експлуатації устаткування цеху:

2 ´ (1645590 + 4525372) = 12341923 (грн..)

      Загальногосподарські  витрати визначаються як 120% від основної заробітної плати і витрат з утримання й експлуатації устаткування:

1,2 ´ (1645590 + 4525372) = 7405154 (грн..)

      Інші  витрати розраховуються як 5% від  загальновиробничих витрат і витрат на утримання й експлуатацію устаткування: