Економічна ефективність використання основних виробничих фондів і шляхи її підвищення(на прикладі СТВ ім. Б. Хмельницького)

1

 

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Уманський національний університет  садівництва

 

 

Кафедра економіки

 

Бурлака Катерина Валер’янівна

32-е група

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів і шляхи її підвищення(на прикладі СТВ ім. Б. Хмельницького)

Курсова робота з економіки  підприємства

 

 

 

Керівник:викладач

Бленда Наталія Олександрівна

 

 

 

 

 

Умань – 2012

 

Зміст

   Вступ 3

1.Економічне значення основних фондів                                    5

1.1.Поняття і класифікація  основних фондів      5

1.2.Структура основних  фондів та її характерні відмінності  в аграрних підприємствах різного  виробничого напрямку               9

1.3.Методика визначення  показників забезпеченості і  ефективності використання фондів                                                  11

2.Досягнутий рівень забезпеченості  основними фондами і його аналіз         13

2.1.Економічна характеристика  об’єкта дослідження               14

2.2.Динаміка, структура, забезпеченість  і ефективність використання  основних фондів                  19

2.3.Факторний аналіз ефективності  використання основних фондів  та    оцінка його результатів                                                                                         24

3.Шляхи підвищення ефективності  використання основних фондів у підприємстві                                                                                                           25

3.1.Удосконалення структури  основних фондів, співвідношення  між основними і оборотними  фондами                                                                      25

3.2.Раціональне використання  кожного окремо виду фондів                           29

3.3.Відтворення основних  засобів. Оренда основних засобів

3.4. Режим    економії та матеріальна зацікавленість при використанні

 фондів                                                                                                                   32

Висновки та пропозиції                                                                                         40

Список використаної літератури               42

Додатки                  

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні підвищує рівень відповідальності суб'єктів господарювання за результатами своєї діяльності, які значною  мірою залежать від забезпечення основними засобами, їх технічного стану та ефективності використання.      Основні фонди(ОФ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Основні фонди підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.        Роль основних фондів у процесі виробництва, особливості їх відтворення в умовах ринкової економіки зумовлює особливі вимоги до інформації про їх наявність, рух, стан і використання. Існує ряд проблем, які негативно впливають на процес управління виробництвом і знижують ефективність використання основних виробничих фондів. Україна має великий економічний потенціал, ефективність її господарства залежить від того, як використовується цей потенціал, зокрема основні фонди.   У даній курсовій роботі пропонується розглянути питання, пов'язані з сутністю основних фондів та ефективністю їх використання. Основні кошти є невід'ємною частиною будь-якого підприємства, і від підвищення ефективності їх використання залежать важливі показники діяльності підприємства, такі як фінансове положення, конкурентноздатність на ринку.  Дана курсова робота складається з трьох частин. У першій частині дається поняття основних фондів підприємства.       У другій частині як приклад розглядається конкретне підприємство і аналізується використання його основних фондів в році, що аналізується: 2010 р. в порівнянні з базисним 2009 р. Отримані результати зіставляються і виявляються ті причини, що призвели до їх зміни.        У третій частині курсової роботи даються рекомендації щодо шляхів підвищення ефективності використання основних фондів.   Об'єктом курсової роботи є СВК ім. Б. Хмельницького. 

Метою роботи є розкриття  теоретичних основ визначення поняття  основних фондів, а також висвітлити основні проблеми та перспективи їх ефективного використання. На основі мети сформовані завдання дослідження, а саме: розкрити суперечливі означення поняття «основні фонди»; сформувати проблематику дослідження в розрізі даного виду активів; запропонувати методи удосконалення ефективності використання основних засобів підприємствами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Економічне значення основних фондів

1.1.Поняття і класифікація  основних фондів

Розвиток ринкових відносин в Україні підвищує рівень відповідальності суб'єктів господарювання за результатами своєї діяльності, які значною  мірою залежать від забезпечення основними засобами, їх технічного стану та ефективності використання.     

В умовах світової фінансово-економічної  кризи, скорочення попиту на світових ринках, постійної нестачі фінансових ресурсів, банкрутства та ліквідації суб’єктів господарювання, а також  враховуючи високий рівень морального і фізичного зносу обладнання підприємств України, як ніколи постає проблема найбільш раціонального та ефективного використання їх основних засобів. Тому актуальною проблемою  є визначення ефективності використання основних засобів виробництв з урахуванням  оцінки їх технічного стану, використання та виявлення резервів їх підвищення, а також виявлення найбільш важливих чинників, які впливають на зміну рівня використання основних засобів суб’єктами господарювання.   Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом[12,ст.15].

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, тобто об'єкт основних засобів  визнається активом, коли існує ймовірність  того, що підприємство отримає в  майбутньому економічні вигоди, пов'язані  з використанням цього об'єкта, і його вартість може бути достовірно визначена.      Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:           1) матеріальність (мають матеріальну форму);     2) призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);            3) термін корисного використання (більше року або операційного циклу).           Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:   1) за галузевою ознакою;        2) за функціональним призначенням;      3) за використанням;         4) за ознакою належності.        За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв’язку.    Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.         За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.        Виробничими є ті основні засоби, які приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов’язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.   Основні засоби, які не приймають безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.       За використанням основні засоби поділяються на діючі та недіючі. Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.          Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв'язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію.   За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.            Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).     Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Треба зауважити, що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку.       Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334194-BP від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на слідуючи групи:     - група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;   - група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя д нього;             - група 3 – с.г. машини, робоча продуктивна худоба, багаторічні насадження та будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;  - група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).       Основні засоби є матеріально-технічною базою підприємства, вони визначають обсяги виробництва та його виробничу потужність, а більш повне і раціональне використання основних засобів сприяє покращенню техніко-економічних показників роботи підприємства, а саме – зростанню обсягів випуску продукції та зниженню її собівартості. Проблема ефективного використання основних засобів і виробничих потужностей підприємств посідає чільне місце у дослідженнях багатьох відомих українських вчених. Тому ефективність використання основних засобів є однією із найбільш важливих дослідницьких ланок на підприємствах[1, с.480].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Структура основних  фондів та її характерні відмінності  в аграрних підприємствах різного  виробничого напрямку

Під структурою основних фондів розуміють співвідношення окремих  груп основних фондів. Кожне підприємство повинне намагатися створювати оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшувати її шляхом оновлення  та модернізації устаткування, зменшення  частки зайвого, малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації  і механізації, спеціалізації і  кооперування.        Структура і видовий склад основних виробничих фондів формуються відповідно до потреб сільськогосподарського виробництва. Частка окремих видів основних фондів визначається структурою сільськогосподарських угідь господарства, їх виробничим напрямом і рівнем спеціалізації виробництва, впровадженням індустріальних технологій та іншими природними і економічними факторами.   

Виробнича структура  основних фондів характеризується питомою  вагою кожної групи основних фондів у загальній їхній вартості по підприємству, галузі і промисловості в цілому.     Виробнича структура основних фондів і її зміна за той чи інший відрізок часу дають можливість  охарактеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема , чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів. Відмінності у виробничій структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства всередині однієї і тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів. Найбільш висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах з високим рівнем технічної оснащеності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробки[3,ст.49].          На виробничу структуру основних фондів впливає  розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на неї впливає  також капітальне будівництво.      Домагаючись зниження вартості будівництва, наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальній їхній вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.     Усе це говорить про те, що промисловість  зацікавлена у підвищенні частки машин й устаткування найбільш активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги насамперед  будинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.   Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можна зробити завдяки більш раціональному розміщенню устаткування всередині цехів, розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а також виводу з виробничих площ невиробничих служб (складів, контор і т.д.) і розміщення на них додаткової кількості устаткування.          Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розрізі. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни. Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях)[8,ст.59-61].

 

1.3.Методика визначення показників  забезпеченості і ефективності  використання фондів

Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих фондів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

Показники стану й ефективності використання основних фондів можна  об'єднати в три групи, які характеризують:      1) забезпечення підприємства основними фондами;     2) стан основних фондів;         3) ефективність використання основних фондів.

Показники стану й ефективності використання основних фондів розглянемо у додатку А (таблиця 1.1).

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними фондами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною  зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення.   Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів до чисельності працівників підприємства.          Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором. Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих фондів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів у майні  підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал  підприємства буде низьким і треба  терміново шукати кошти для поліпшення становища.

Стан основних виробничих фондів характеризують через такі коефіцієнти: знос основних фондів; придатність; оновлення; вибуття (приросту) основних фондів.

До показників, які характеризують ефективність використання основних фондів, належать: фондовіддача, фондоємність і норма прибутку.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних фондів, є фондовіддача.

Ф_в = В_п / Ф_к;

де Ф_в —фондовіддача основних фондів;

 В_П — вартість виробленої продукції за звітний період;

 Ф_к — балансова вартість основних фондів на кінець звітного періоду. Відносним показником ефективності використання основних фондів є норма прибутку. Цей показник визначається за формулою: