Економічна безпека на підприємстві

Висновки

Необхідно на законодавчому  рівні чітко визначити розмір збитку, заподіяного незаконним отриманням, використовуванням і  розголошуванням комерційної таємниці, з метою відмежування кримінальної і адміністративної відповідальності, а також спрощення

механізму доведення  провини і злочинів у вказаній сфері. Слід ввести на державному рівні процедуру реєстрації інформації, що становить комерційну таємницю, з подальшою видачею встановлюючого право документа, з метою закріплення прав за конкретним підприємством і спрощення механізму доведення у разі наявності порушень коммерційної таємниці. Чітко визначити на законодавчому рівні механізм віднесення інформації до комерційної таємниці усередині конкретного підприємства і його документальне закріплення.

Керівникам підприємств  необхідно проявляти серйозне відношення до своєї комерційної інформації і стежити за дотриманням всіх заходів направлених на її захист. [8, 19, 20, 21]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оцінка і напрямки забезпечення відповідного рівня економічної безпеки підприємства

Показники й індикатори економічної  безпеки підприємства

 

Від точної ідентифікації погроз, від правильного вибору вимірників їхнього прояву, тобто системи показників для моніторингу (їх ще називають індикаторами), залежить ступінь адекватності оцінки економічної безпеки підприємства існуючої у виробництві, реальності і комплекс необхідних заходів для попередження і відбивання небезпеки, що відповідають масштабу і характеру погроз.

У якості однієї з цілей моніторингу  економічної безпеки підприємства є діагностика його стану за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості, найбільш характерні для даного підприємства і маючі для останнього важливе стратегічне значення.

Якщо використовувати подібну  методику для побудови системи кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні підприємства, то в неї необхідно включити наступні головні, на мій погляд, індикатори (природно, даний перелік вимагає його конкретизації для кожного виду виробництва, ранжирування показників на основні і другорядні):

а) індикатори виробництва:

1. динаміка виробництва (ріст, спад, стабільний стан, темп зміни);
2. реальний рівень завантаження виробничих потужностей;
3. частка НДДКР у загальному обсязі робіт;
4. частка НДР у загальному обсязі НДДКР;
5. темп відновлення основних виробничих фондів (реновації);
6. стабільність виробничого процесу (ритмічність, рівень завантаженості протягом визначеного часу);
7. питома вага виробництва у ВВП (для особливо великих підприємств-монополістів);
8. оцінка конкурентноздатності продукції;
9. вікова структура і технічний ресурс парку машин і устаткування;

б) фінансові індикатори:

1. обсяг “портфеля” замовлень (загальний обсяг передбачуваних продажів);
2. фактичний і необхідний обсяг інвестицій (для підтримки і розвитку наявного потенціалу);
3. рівень інноваційної активності (обсяг інвестицій у нововведення);
4. рівень рентабельності виробництва;
5. фондовіддача виробництва;
6. прострочена заборгованість (дебіторська і кредиторська);
7. частка забезпеченості власними джерелами фінансування оборотних коштів, матеріалів, енергоносіїв для виробництва;

в) соціальні індикатори:

1. рівень оплати праці стосовно середнього показника по промисловості  чи економіці в цілому;
2. рівень заборгованості по зарплаті;
3. витрати робочого часу;
4. структура кадрового потенціалу (вікова, кваліфікаційна).

[12, 14]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Класифікація й оцінка економічної безпеки підприємства

 

 

Під економічною безпекою підприємства слід розуміти стан ефективного використання його ресурсів та існуючих ринкових можливостей, який дозволяє запобігати внутрішнім та зовнішнім загрозам, забезпечує тривале виживання та стійкий розвиток на ринку у відповідності з обраною місією. Економічна безпека підприємства включає в себе фінансову, інтелектуальну, кадрову, технологічну, правову, екологічну,  інформаційну та силову складові. До них слід додати ринкову, а також інтерфейсну складову, яка характеризує надійність взаємодії із економічними контрагентами підприємства. Забезпечення економічною безпекою припускає виділення, аналіз та оцінку існуючих загроз по кожній із функціональних складових та розробку на їх основі протидіючих та попереджуючих заходів.

Фінансова складова. Про ослаблення фінансової безпеки засвідчують: зниження ліквідності, підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості, зниження фінансової стійкості, тощо. За дану складову відповідають фінансові та економічні служби підприємства. Показниками, які підлягають оцінці є : ±Е_с - надлишок (+) або нестача (-) оборотних власних оборотних коштів, які необхідні для формування запасів та покриття витрат, пов’язаних із господарською діяльністю підприємства; ±Е_т - надлишок або недостача власних оборотних коштів, а також середньо тривалих та довготривалих кредитів та позик; ±Е_н –надлишок або нестача загальної суми оборотних коштів.

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів  та затрат джерелами їх формування:

 

±Е_с =Е_с - Z,

±Е_т  = (Е_с +К_т ) – Z,

±Е_н  =(Е_с +К_т +К_t ) – Z,

 

Де Z – сума запасів та витрат; Е_с – сума власних оборотних коштів підприємства;

К_т -  середньо строкові та довгострокові кредити та позики; К_t – короткострокові кредити та позики.

На їх основі виділяють  п’ять областей фінансової стійкості  та п’ять рівнів фінансової безпеки.

Абсолютна фінансова  стійкість і абсолютна безпека, коли для функціонування підприємству досить власних оборотних коштів :±Е_с ≥0, ±Е_т ≥0, ±Е_н≥0.

Область нормальної фінансової стійкості та нормального  рівня безпеки, коли підприємство практично може обійтися власними оборотними ресурсами: ±Е_с ≈0, ±Е_т ≈0, ±Е_н≈0.

Область нестійкого фінансового стану та нестабільного  рівня безпеки, коли підприємству недостатньо власних оборотних коштів, і воно користується середньо строковими та довгостроковими позиками та кредитами: ±Е_с <0, ±Е_т ≥0, ±Е_н≥0.

Область критичного фінансового стану та критичного рівня безпеки, коли підприємство для фінансування своєї діяльності використовує короткострокові кредити (окрім середньо та довгострокових): ±Е_с <0, ±Е_т <0, ±Е_н≥0.

Область кризового  фінансового стану та кризового  рівня безпеки, коли підприємство не в змозі забезпечити фінансування своєї діяльності ні власними ні позиковими коштами (знаходиться на межі банкротства): ±Е_с <0, ±Е_т ≥0, ±Е_н<0.

 

Ринкова складова. Дана складова відображає міру відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства (його сильних та слабих сторін) зовнішнім, які формуються у ринковому середовищі. Про її ослаблення свідчать: зменшення долі ринку, яку займає підприємство, ослаблення конкурентних позицій і здатності протидіяти конкурентному тиску, зменшення адаптаційних можливостей підприємства відносно змін на ринку. За дану складову економічної безпеки має відповідати служба маркетинга. Вплив факторів на ринкову безпеку оцінюють за допомогою коефіцієнтів упевненості по шкалі від -1 до +1. Можливості та сильні сторони оцінюються від 0 до +1, а  загрози та слабкі сторони – від -1 до 0. Коефіцієнт впевненості відображує міру впевненості в тому, що вплив вимірюваного ним фактора збільшує або зменшує степінь ринкової безпеки підприємства. Значення коефіцієнтів упевненості факторів визначають на основі попереднього досвіду або експертним методом. Отримані оцінки послідовно комбінують  по відомим правилам:

 

К₀= К₁+ К₂∙(1- К₁),                якщо К₁>0, К₂>0

 

, якщо К₁<0, К₂<0

 

, якщо  обидва коефіцієнти мають різні знаки.

 

Інтегральну оцінку всього комплексу факторів порівнюють із наступною  шкалою:

К₀≤-0,8 – криза;  -0,8<К₀≤-0,6 – критичний рівень безпеки; -0,6<К₀≤-0,3 – перед критичний стан; -0,3<К₀≤+0,3- ситуація невизначеності; 0,3<К₀≤0,6 – нестійкий стан; 0,6<К₀≤0,8 – нормальний рівень безпеки; К₀≥+0,8 – абсолютна безпека.

 

Інтерфейсна складова. Загрозу становлять можливі непередбачені зміни умов взаємодій (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, посередниками, споживачами тощо. Відповідальність за дану складову несуть відділи маркетингу, постачання та збуту. Оцінка надійності економічних контрагентів ведеться по кожному із комплексу критеріїв (імідж, досвід роботи, фінансове положення, обов’язковість виконання контрактів, тенденції розвитку, потенціал) в балах по шкалі від 0 (партнер ненадійний) до 1 (абсолютна надійність). В залежності від специфіки контрагента перелік критеріїв може бути змінено. Сукупну оцінку надійності і-го контрагента визначають як середньозважену із перелічених критеріїв. Оцінку надійності взаємодії із усією сукупністю контрагентів Нз розраховують як середньоарифметичну Н_і. В залежності від її значення можна виділити наступні рівні економічної безпеки:

Нз=1 – абсолютна безпека;  0,75≤Нз<1 – нормальна безпека;  0,50≤Нз<0,75 – нестабільність положення; 0,25≤Нз<0,50 – критичний стан; 0,00≤Нз<0,25 – кризовий стан.

 

Інтелектуальна  складова. Негативний вплив на дану складову справляє: відтік головних висококваліфікованих працівників, що призводить до ослаблення інтелектуального потенціалу підприємства; зниження питомої ваги інженерно-технічних та наукових робітників в загальній кількості робітників; зниження винахідницької та раціоналізаторської активності; зниження освітнього рівня працівників (особливо членів апарату управління). За дану складову безпеки має нести відповідальність кадрова служба.

Для визначення рівня  інтелектуальної складової економічної безпеки розраховують значення перелічених показників та порівнюють їх із показниками інших підприємств або аналізують в динаміці. Потім значення всіх показників зводять в інтегральний:

 

,

де n  - кількість показників; B – вага кожного і-го показника; δ_і – відносна оцінка і-го показника; δ_і   розраховується по наступним правилам:

 

, якщо  більше значення показника  є переважне,

, якщо менше значення показника  є переважним, де П_і – значення і-го показника, П_min – найменше значення показника із всієї кількості порівнюваних підприємств, П_mах – найбільше значення показника із всієї кількості порівнюваних підприємств. Далі необхідно вивести середні значення інтегрального показника для галузі ринку, або для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна задати  певний діапазон середніх ( 0,7П≤Пср≤1,3П). По мірі відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової економічної безпеки. Якщо значення П, розраховане для заданого підприємства, менше, чим Псер, то це свідчить про рівень безпеки вище середнього.

 

Кадрова складова. До основних негативних впливів відносять відтік кадрів, плинність кадрів, фізичне старіння кадрів, старіння їх знань та кваліфікації, низька кваліфікація кадрів, поєднання основної діяльності з діяльністю в інших організаціях. За дану складову безпеки має відповідати кадрова служба. Розрахунок рівня безпеки для кадрової складової здійснюють аналогічно до попереднього методу.

 

Технологічна  складова. До головних негативних факторів відносять дії, направлені на підривання технологічного потенціалу підприємства; порушення технологічної дисципліни; моральне старіння використовуваних технологій. Контроль за даною сферою має здійснюватися технологічною службою. Показники рівня технологічної безпеки можуть бути обраховані за допомогою двох попередніх методів, однак склад показників буде іншим.

 

Правова складова. Головними загрозами є недостатня правова захищеність інтересів підприємства у договірній та іншій діловій документації; порушення юридичних прав підприємства та його працівників; умисне або не умисне розголошення комерційно важливої інформації; порушення норм патентного права.  Цими питаннями повинна займатися юридична та патентно-ліцензійна служба. Рівень правової захищеності може бути визначено в залежності від співвідношень втрат, які понесло підприємство через порушення правових норм, та загального розміру попереджених юридичною службою втрат. Для оцінки може бути запропонована наступна шкала: немає втрат – абсолютна правова безпека; доля правових втрат складає до 25% - нормальна правова безпека; 25-50% - нестабільний стан; 50-75% - критичний стан; 75-100% - кризовий стан.[7, 17]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підходи до забезпечення економічної  безпеки підприємства

 

Постановка проблеми. Складна взаємодія між людьми, організаціями важко підтримувати без третьої сили, що стежить за тим, як сторони виконують прийняті на себе зобов'язання.

Оскільки формальний контроль (інфорсмент), здійснюваний третьою стороною, має істотне значення, важливо дати точне визначення цьому поняттю. У принципі мається на увазі нейтральна сторона, здатна без витрат оцінювати виконання контракту, а так само без витрат примушувати до виконання контракту. Примушення може приймати різні форми - від прямого застосування фізичної сили безпосередньо відносно людини, що порушила контракт, до опосередкованих форм, що полягають в створенні витрат за допомогою порушення (розмивання) репутації порушника, утруднення подальшого укладення угод, конфіскації частини активів, недоотримання доходу шляхом розповсюдження інформації (наприклад, включення в чорні списки).