Економічні потреби суспільства та їх структура

       Одним з основних центрів виготовлення килимів було м. Косів, де на виробничо-художньому об’єднанні “Гуцульщина” вироблялося  біля 70% килимових виробів України. Основні напрями художньо-стилістичного рішення виробів визначались тут у післявоєнні роки.

     Типовим для гуцульських килимів 50-60-х  років є орнамент, побудований  за схемою смуг, де вони можуть чергуватися  одна з одною на деякій відстані або відмежовуючись одна від одної  тільки вузькими бузузорними смужками (баточками) і творити таким чином  орнамент без спільного фону.В  цілому композиції гуцульських килимів  є симетричні, врівноважені.В кольоровому  відношенні яскраві, дзвінкі, але разом  з тим злагоджені та гармонійні.

     В становленні і розвитку орнаментальних композицій гуцульських килимів велика заслуга належить відомим творчим майстрам “Гуцульщини” В.М. Процюку, Й. М. Джуранюку, Ф. К. Позаруку, М. Ю. Ганущаку. Значний внесок у розвиток килимарства Косівщини зробив художник С.Т. Повшук .Вивчаючи принципи художнього рішення старовинних узорних гуцульських тканин і килимових виробів та видозмінюючи усталені мотиви орнаменту і композиційний лад традиційних візерунків, він створив чимало розноманітних композицій килимів масового і малосерійного тиражування.

     Якщо  для килимів 50-х років характерна певна перевантаженість різноманітними мотивами та багатоколірністю, то в  кінці 60-х років помітною сталатенденція до полегшення композицій шляхом розрідженого розташування окремих мотивів, укрупнення і узагальнення їх форм.

    В кінці 60-х – в 70-х роках дедалі більшого значення набуває фон, який починає відігравати роль організуючої площини, кількість кольорів зменшується до трьох-чотирьох, вони гармонійніше узгоджені в тональному відношенні.

    Важливі здобутки у справі розвитку гуцульського килимарства творчого колективу  Косівського  комбінату Худфонду ,зберігаючи мотиви орнаменту і схеми композицій, творчі майстри розвивали їх відповідно до естетичних смаків того часу.

    Незважаючи  на відносну стабільність традиційних  схем розташування мотивів, провідні майстри оранжували їх форми, велася велика експерементальна робота над розробкою найбільш пропорційних співвідношень гладких і узорних прощин та кольорових поєднань. Творче переосмислення отримували найбільш виразні та характерні для Гуцульщини мотиви.

    Зразки  килимових виробів розроблені творчим майстром М. Джуранюком, майстрами-виконавцями Гавриш, П. Т. Павлюк, О. М. Червінко. Підприємство розширило асортимент виробів масового та малосерійного тиражування. Шороко впроваджувалися у виробництво нові види сировини, що зумовило й дещо відмінні способи декорування килимових виробів.

    Традиції  народного гуцульського ткацтва  розвивав також колектив фабрики художніх виробів ім. 17-го Вересня (м. Коломия). Підприємство спеціалізувалося на виготовленні різноманітних за розмірами і характером декорування килимів, килимових доріжок, накидок на крісла, комплектів килимових виробів. У 50-60-ті роки художники І. Глушко та В. Лахнюк створили традиційні для Прикарпаття поперечно-смугасті килими, візерунки яких отримали велику популярність в наступні 70-ті роки. Колективом фабрики розроблялись також композиції із спільним для всіх мотивів фоном. У 60-70-ті роки найбільш типові риси килимів даного осередку килимарства отримали розвиток у творчості художників фабрики І. М. Гулика та О. В. Ларіної Паламарчук. Їхні композиції відрізнялися чіткістю і лаконічністю візерунків, з дещо узагальненими мотивами. Вони компонувалися вільніше, розрідженіше на сусідньому фоні різних відтінків коричневого, сірого, кольору “хакі” тощо.

    Колорит – переважно теплий, базувався  на поєднанні вишуканих за тональними нюансами пастельних, охристо-золотистих, оранжевих, зеленуватих, сірих та коричневих кольорів. Характерною стилевою особливістю килимів даного підприємства було поділ всієї площини виробу на три, рідше п’ять частин. Форми орнаментальних мотивів характеризуються узагальненим, дещо збільшені. За основу візерунка брався традиційний ромб, розташований посередині кожної з широких площин. У цю центральну фігуру дуже часто вписувалася невелика ромбічна фігура з виступаючими скісними, зубчастими або прямокутними східчастими контурами.

    Крім  оранментальних художники фабрики  створювали чимало і сюжетно-тематичних килимів.

    Для килимів, створених творчим колективом коломийської фабрики, характерне як використання традицій, так і пошуки нових форм виражальних засобів, що виявлялися в більшій вишуканості кольорових поєднань, відході від багатоколірності.

    Незважаючи  на генетичну спорідненість з  косівськими килимами, композиційні прийоми, орнаментальний стрий і колористичні особливості гуцульських килимів на фабриці художніх виробів отримали нову інтерпритацію. 

Орнаментальні традиції килимарства на Гуцульщині

     Серед усіх видів народних тканин найбільшою різноманітністю щодо композиції орнаменту  відзначаються килими. Побутуючи  серед народу на протязі багатьох сторіч як тканини щоденного і  святкового вжитку та обрядового призначення, килими відображають усе краще, що створив народ у галузі декоративного ткацтва. В їх орнаменті народ зібрав і закріпив найулюбленіші і найбільш типові для орнаменту народних тканин мотиви й відобразив їх у найрізноманітніших композиційних формах.Для килимів західних областей України найбільш типовий є орнамент, побудований за схемою смуг. Особливо характерний він для Гуцульщини в період другої половини ХІХ ст. Такий тип орнаменту зустрічається по всій території західних областей, де тільки розвивалось килимарство, а також у тих районах східних областей, де вжився в килимарстві горизонтальний верстат.Другий тип становить композиції в яких поодинокі орнаментальні мотиви килима розташовуються по його полі за схемою прямої або косої клітки .Така побудова композиції менш поширена і пов’язується з килимами окремого побутового призначення, типу ліжкових і долівкових килимів.Третій тип складають композиції централізованого порядку, де елементи орнаменту килима групуються навколо одного осередка і творять з ним логічно пов’язаний, закінчений образ.

     Крім  згаданих основних типів побудови орнаменту, на народних килимах можна виділити чималу кількість варіантів і  перехідних типів.В композиціях  сучасного типу в залежності від  внутрішньої побудови смуг і способу їх розпланування на полі килима виступають найчастіше такі варіанти.Орнаментальні смуги (рядки) будуються з однорідних або з двох чи трьох різних мотивів так, що один мотив заповнює один рядок. В інших варіантах в одному і тому ж рядку чергуються два і більше рознозначних мотивів. Вони чергуються в рядках вільно або зазублюються своїми виступами й щільно пов’язуються один з одним.Такий тип побудови орнаменту характерний для килимів типу “верет”, “наліжників”, “залавників”, “оббиванців”, “підкилимків”. Композиційна суть орнаменту, побудованого за схемою смуг, полягає в тому, що такий орнамент можна довільно продовжувати по горизонталі й скільки бажано повторювати по вертикалі килима і характер композиції від цього не буде порушений. Побудований за такою схемою орнамент називають “орнаментом без краю”. Численні варіанти таких композицій виступають на килимових тканинах Гуцульщини ХІХ і першої половини ХХ ст.Щодо способу розпланування, орнаментальної смуги можуть чергуватися одна з одною на деякій відстані, залишаючи проміжки вільного фону, або повторюватися частіше, відмежовуючись одна від одної тільки вузькими безузорними смужками (“баточками”), і творити таким чином орнамент без спільного фону.Найбагатшу композиційними варіантами групу складають килими, орнаментальні смуги яких побудовані за схемою закритого рядка. В таких композиціях полотнище килима ділиться поперечними смугами на непарну кількість полів (три, п’ять, сім і більше).

     В центрі кожної з них розташовується велика фігура ромба з східними, зубчастими на зовнішній стороні  гачкоподібними відгалуженнями, ромб обрамлено іноді в складніші за конфігурацією шестигранні медальйони. Бічні краї замикаються здебільшого спареними мотивами ромбів концентричної будови кількома зигзагоподібними “кривулями” суміжних кольорів з східчастим контуром або іншими спорідненими мотивами. Ці площини чергуються з групами гладких різнокольорових і дрібноузорних смуг, утворених мотивами скосиків, клинців, ромбиків тощо.Побудована в такий спосіб смуга являє собою композиційно завершену цілість. Смуга, що займає середину поля килима, виділяється від бічних кольором і багатим рисунком. Основні узорні смуги відмежовуються одна від одної вузькими дрібноузорними або гладкими поясками.За такою схемою побудовано орнамент настінних і напільних килимів геометричної орнаментації Гуцульщини відомих під назвою “граничний”, “гуцул”, “скрипки”, “кучері”. Таким орнаментальним композиціям властива поліхромність – поєднання яскравих контрастних кольорових смуг на чорному тлі.Спільною рисою для всіх згаданих варіантів смугастого килима є те, що їх орнамент орієнтується завжди паралельно до ниток поробка. Побудова окремих мотивів і орнаменту в цілому зберігає завжди статичний характер.

     Окрему  групу килимів сучасного типу складають килими з орнаментом, орієнтованим по повздовжній осі. Орнамент цих  килимів розвивається зубчастими або хвилястими смугами. При симетричному зустрічному укладі вони творять на повздовжній осі килима новий мотив у вигляді ромбовидних фігур. Орнамент такої композиції зустрічаємо в районі східних Карпат і, зокрема, на килимах типу “ліжників” – “джерг” (Косів, Жаб’є, Устерічки, Гренява, Красноїлів).Подібний, тільки збагачений щодо рисунка варіант являє собою орнамент килима, відомого на Гуцульщині під назвою “сонце”.

     Інший за стилем тим композиції складають  килими, поля яких заповнене повторенням  поодиноких, не пов’язаних між собою  рівнорядних мотивів, що розміщуються за схемою прямої або косої клітки – на її лінії. В інших варіантах  вони виступають вільно, у вигляді  ритмічно повторених розкидок.

     Загалом композиції килимів побудовані за законом  симетрії, рівноваги та співмірності ширших і вужчих орнаментальних по відношенню до безузорнихо смуг та чіткої ритмічності їх укладу. В  кольоровому відношенні теж спостерігається  зміна ритмів – однакові візерунки  широких смуг розташовуються на контрасних за тоном рознокольорових смугах, що сприймаються як негатив і позитив.Кольорову гаму визначають контрасти співставлення насичених теплих і холодних кольорів різної тональності.

     За  аналогічною схемою побудована композиція килимів “чичер”, “кучер”. Дещо відрізняється від них система декорування килима “граничних” – композицією без фону. Основний мотив – видовжена восьмигранна фігура з східчастими прямокутними виступами, оточена по боках різнотональними контурами. Ці домінуючі фігури з тональними градаціями розробки основних узорних площин створюють ефект зростаючого напруження кольорів до їх гармонічної злагодженості. Кольорова гама з переважанням насичених – червоної, оранжевої, жовтої барв. Їм підпорядковані вишневий і коричневий кольори, а чорний і білий підкреслюють виразність форм орнаментальних мотивів, акцентують ритм їх чергування. 
 

Висновки

     У дослідженні розглянуто килимарство  Гуцульщини. Його розвиток з кінця ХІХ ст. і на протязі всього ХХ ст., його переломні етапи, злети і падіння.

Вивчення  історичного розвитку килимарства  дозволяє розширити зміст і об’єм  знань в галузі ДПМ в період з кінця ХІХ ст. і до сучасності, які можна використати в навчально-виховному процесі в учбових закладах.Виявлено характерні особливості розвитку промислу в різні історичні періоди.Простежено килимарство в творчості різних майстрів, охарактеризовано їх творчу манеру.

    Отже, килимарство Гуцульщини – цілком сформоване оригінальне явище, яке  склалося в процесі тривалого  історичного розвитку. Воно відображає високий рівень культури, естетичні смаки населення даного регіону. Художні якості гуцульських килимів базуються на принципах орнаментально-композиційного рішення традиційних верет, ліжників, рушників тощо.

    Аналіз  килимових виробів Гуцульщини показує, що народні традиції широко використовувалися на підприємствах народних художніх промислів, а також в інтивідуальній творчості народних майстрів і художників-професіоналів. Створені ними серійні і особливо малосерійні та унікальні авторські вироби відповідали естетичним нормам, сприяли розвитку традиційно-побутової культури.

     Підсумовуючи  спостереження над формами побудови орнаменту на килимових виробах Гуцульщини, можна констатувати велику різноманітність композицій і особливу логічність у пов’язанні композиційних форм з практичним застосуванням.Наведені приклади побудови орнаменту на килимових виробах дають можливість зробити висновок, що в килимарстві Гуцульщини переважають композиції, складні за схемою рядкового смугастого типу. Такий тип побудови орнаменту зумовлений конструкцією горизонтального ткацького верстата і зв’язаною з ним технікою ремізно-човникового й килимового ткання.Важливе значення при вирішенні композиції орнаменту на килимових виробах мають колористичні вирішення. Підбір кольорів, уміле співставлення в орнаменті контрастних і доповнюючих кольорів, розбивання більших форм на дрібні кольорові ділянки, різне розкольорування подібних за формою мотивів, сміливе акцентування в композиції одного провідного кольору – всі ці засоби майстерно і особливо тонким чуттям використовували народні майстри в побідові орнаменту, досягаючи цим особливої декоративності тканин. Орнамент килимів характерний живим, але разом з тим гармонійним колоритом.Тонка гама кольорів давніх тканин зумовлена вживанням рослинних барвників, якими особливо багата місцева флора. Додержуючись приянятої на даній території тональної гами й кількості кольорів.

     Композицію  орнаменту килимів характеризує чіткість задуму, гармонія і логічність у погодженні орнаменту з практичним застосуванням.Специфічні риси композиції орнаменту килимів є результатом  збірної творчості, в якій брали участь широкі маси народу на протязі довгих сторіч. У творчих зусиллях народ розвивав, відбирав і закріплював в орнаменті такі художні форми, які були йому найближчі, найсильніше діяли на його уяву, з допомогою яких він міг надати тканині певного звучання, передати свої естетичні прагнення.При всій стійкості окремих орнаментальних мотивів композиційні форми орнаменту народних тканин змінювались і на кожному етапі історичного розвитку, і в кожному конкретному середовищі відповідно до значення та застосування в побуті.