Економічні потреби, їх класифікація і роль у сучасному виробництві

Аналіз взаємодії  потреб і попиту здійснили представники теоретичної течії, що має назву  маржиналізм (marginal - граничний). Зародилась вона в другій половині XIX ст. і залишила глибокий слід у світовій економічній науці (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, А. Маршалл, В. Парето, Д. Хікс).

Маржиналісти розробили теорію споживацької поведінки, сутність якої полягає ось у чому:

1. В умовах  стабільної економіки кожна людина  прагне поводити себе раціонально,  тобто оптимізувати свій добробут - максимально задовольнити особисті  потреби.

2. Щоб досягти  цієї мети, покупець виключно  суб'єктивно оцінює нагальність  тієї чи іншої потреби, інтенсивність  її. Відповідно до цих оцінок  він розподіляє свій доход  між різними споживчими благами.  Чим вища інтенсивність потреби,  тим вищі суб'єктивні оцінки, а  тому й більший попит на  це благо.

3. Для визначення  суб'єктивних оцінок використовують  явище спадної граничної корисності  споживчого блага, тобто суб'єктивна  оцінка того блага, яке купують,  формується на рівні його граничної  корисності.

Правило, за яким можна оптимізувати задоволення  потреб, полягає в такому розподілі  грошового доходу споживача, при  якому останній, наприклад, долар, витрачений на придбання кожного виду продукту, приносив би однакову додаткову (граничну) корисність, або (другий закон Госсена)

Через виведення  закону спадної граничної корисності намагаються пояснити, чому споживачі  купують одні і не купують інші товари, чому різні товари вони купують у різній кількості, При цьому дійсно важливим є те, що на підставі зв'язку між суб’єктивною оцінкою певного споживчого блага та ступенем задоволення потреби в ньому можна передбачити момент насичення ринку певним споживчим благом і прогнозувати переключення попиту на інші споживчі блага. [3, c. 59-63]

3.2. Практичне значення  вивчення потреб

У чому ж полягає  дійсне практичне значення вивчення потреб?

1. Глибоке дослідження  потреб, визначення ієрархії їх  широко використовується в менеджменті,  при розробці теорій мотивації.  Згідно з цими теоріями, менеджер  має вивчати потреби різних  категорій робітників і застосовувати  такі стимули до праці, які  відповідають найбільш нагальним  потребам кожної категорії: робітник  А буде добре працювати, якщо  йому підвищити заробітну платню (бо на першому плані в нього  фізіологічні потреби); Б - якщо  йому запропонувати вищу посаду (у нього на першому плані  потреба у визнанні, повазі); В  - якщо йому запропонувати відповідальнішу  творчу роботу, де він міг би  розвинути свої здібності.

2. Вивчення потреб  набуває великого значення в  сучасній маркетинговій діяльності, адже концепція маркетингу передбачає  визначення потреб як передумови  виробничого процесу. Згідно з  нею виробляти слід лише такі  товари, які необхідні споживачам, тоді не треба докладати великих  зусиль для реалізації їх.

3. Потреби є  вихідним пунктом розробки національної  економічної, соціальної і науково-технічної  політики розвинутих країн. Так,  суспільні потреби є основою  для прийняття рішень у найважливішій  для розвитку виробництва структурно-інвестиційній  сфері. Отже, в умовах сучасного  ринкового господарства потреба  є і вихідним пунктом, і кінцевою  метою виробництва.

Виробництво в  умовах адміністративно-командної  системи ґрунтувалося на плані і  спрямовувалося на виконання плану (адже головним було не те, задовольняє  чи не задовольняє вироблена продукція  потреби людей, а те, виконало чи не виконало підприємство план). Хоч  формально планування повинно було ґрунтуватися на визначенні потреб, але  фактично воно здійснювалося методом  від досягнутого, бо ринковий механізм визначення потреб був відсутній (внаслідок  державного ціноутворення). Безпосередньо  ж визначити всю гаму суспільних потреб в рамках єдиного центру на певному етапі економічного розвитку стає практично неможливим.

У кінцевому  підсумку виробництво в умовах адміністративно-командної  системи задовольняло суспільні  потреби, проте воно задовольняло: 1) лише вузьке коло потреб; внаслідок  хронічного дефіциту, властивого цій  системі, значна частка потреб взагалі  не задовольнялася; 2) лише уніфіковані  потреби, адже тільки останні, розраховані  на забезпечення лише необхідних потреб пересічної людини, можуть бути закладені в централізований директивний план.

Таким чином, виробництво  в умовах адміністративно-командної  системи гальмувало розвиток широкого спектру потреб, обумовлювало обмеженість  їх та уніфікацію. В свою чергу, недостатньо  розвинені потреби стримували розвиток виробництва, негативно впливали на можливості економічного зростання: знецінювали  працю; низька вартість робочої сили обмежувала можливості для нагромадження  національного багатства, хоч і  забезпечувала необхідні мінімальні потреби.

Наслідком низького рівня потреб було також відтворення  нецивілізованого способу споживання (надмірне вживання алкогольних напоїв у ряді регіонів та серед певних прошарків суспільства), що стало  великою соціальною проблемою суспільства. Низькі потреби спустошують побут, зводять до мінімуму добровільну  працю в сім'ї, сімейне дозвілля. Отже, нерозвинуті потреби є результатом  і причиною гальмування суспільного  розвитку [5, c.9].

3.3. Проблеми та перспективи  раціонального задоволення  потреб

Присутність суспільних потреб виступає дуже важливим моментом. Відомо, що людина, як головна продуктивна  сила є водночас рушійною силою соціально-економічного прогресу, виступає одночасно і суб‘єктом  виробничих відносин, суперечностей  й інтересів. В процесі реалізації своїх планів, інтересів людина здійснює активний вплив на економіку. Це, в  свою чергу, зумовлює ситуацію, при  якій суспільство повинно орієнтуватися  на реалізацію економічних потреб та інтересів людини, які мають зростаючий характер, для того, щоб іти лінією соціально-економічного прогресу. Потреби  – категорія, яка характеризує ставлення  людей до економічних умов їх життєдіяльності, виступають спонукальним моментом для  людини до дії.

Характер потреб у кожній країні носить своє забарвлення  та залежить від сукупності суспільних умов розвитку, що включає рівень розвитку продуктивних сил, відносин власності, особливостей розвитку виробництва  тощо.

В свою чергу, потреби  впливають на виробництво: задоволення  потреб відображає спрямованість виробництва, а також призводять до стимулювання та розвитку виробництва, створення  нових галузей і т.д. Таким чином, недорозвиненість потреб призводить до гальмівних процесів у динаміці виробництва  та економічного зростання, що в кінцевому  результаті відбивається на нагромадженні  національного багатства країни. До того ж треба зауважити, що низький  рівень споживання населення в умовах економічної кризи сприяє невідповідному відтворенні самих потреб. Слід зауважити, що врахування потреб присутнє у більшості  визначень економічного потенціалу країни[2, c. 108-110].

1. За характером  задоволення соціальних потреб  соціальні нормативи поділяються  на:

• нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;
• нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;
• нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

2. За рівнем  задоволення соціальних потреб  соціальні нормативи поділяються  на:

• нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;
• нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб;
• статистичні нормативи - нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Економічні потреби  це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту  та добробуту членів своєї сім’ї. Економічні потреби відображають відношення соціальних суб’єктів (людина, колектив, суспільство) до можливого споживання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації. Вони виявляються  як необхідність у життєвих благах, як стимул до споживання[6, c. 57].

Потреби — основне  джерело активності у пізнавальній і практичній діяльності людини. Задовольняючи  свої потреби, людська істота має  віднайти для цього найкращі шляхи  і засоби в складній соціальній ситуації, вона повинна вміти ставити перед  собою і вирішувати теоретичні і  практичні завдання. З огляду на це людське мислення — біосоціопсихологічний процес, покликаний забезпечувати пошук необхідних засобів і способів задоволення потреб, що виникли. Але не тільки мислення, а й людська воля спонукаються тими або іншими потребами. За допомогою вольових зусиль, цілеспрямованості, наполегливості людина долає труднощі, перешкоди, що виникають на шляху реалізації потреб. Потреби стають основними причинами певних психологічних станів, переживань, почуттів людини. Залежно від того, як задоволено або незадоволено потреби, людина переживає радість чи, навпаки, — зазнає численних або поодиноких психічних стресів, відчуває психологічний дискомфорт, горе, гнів, пригніченість діяльності тощо.

Політична економія, вивчаючи суспільство, виходить з того, що в основі суспільного прогресу лежать способи виробництва умов і засобів існування людей. Такий  підхід дає можливість розглядати історію  людства не як просте нагромадження  явищ, подій, що знаходяться у випадкових зв’язках, а як закономірний процес зміни способів виробництва життєвих благ, кожен з яких також має  свої ступені зростання. В цілому ж утворюється ланцюг економічного прогресу, який лежить в основі суспільного  прогресу взагалі.

Висновки

В основі походження потреб лежать дві основні причини: по-перше, фізіологічний характер людина, як жива істота, потребує певних умов і  засобів існування; по-друге, потреба  є результатом суспільних умов. Потреби  характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася  в дійсність, слід виробити життєві  засоби. Величезна роль економічних  потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Блага, створені в процесі  виробництва, утворюють різноманітні проблеми, які становлять предмет  інтересу. Економічну природу людини можна розглядати як сукупність її економічних потреб і захоплень. Усвідомлені економічні потреби  виявляються як економічні інтереси. Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення  потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових  потреб. Зростання маси і різноманітності  споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил призводить до зміни структури виробництва  і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного  виробництва, відбувається безперервно, що свідчить про дію в суспільстві  закону зростання потреб.

Структура економіки  України на сучасному етапі значною  мірою орієнтована на низькі потреби. Суттєво впливає на потреби глибока  економічна криза, що продовжується  в Україні. Низький рівень споживання більшості населення в цих  умовах не забезпечує відтворення потреб, що вже були сформовані раніше. Наприклад, вже сформувалась потреба в творчій  самостійній праці, а існуючий рівень споживання низький. Тим самим деформується, не відтворюється на належному рівні  й потреба в праці такого змісту.

Вивчення потреб набуває великого значення в сучасній маркетинговій діяльності, адже концепція  маркетингу передбачає визначення потреб як передумови виробничого процесу. Згідно з нею виробляти слід лише такі товари, які необхідні споживачам, тоді не треба докладати великих  зусиль для реалізації їх.

Список  використаної літератури

1. Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Ч.1. Загальна економічна теорія; Ч.2, Спеціальна економічна теорія: Підручник. – К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.
2. Бернгольц П. Основи політичної економії / Пер. з нім. К., 1997.
3. Бернгольц П., Браер ф. Основи політичної економії. Теорія економічних систем. – Том 1. – К.: Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. 1997.
4. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М.: Общество «Знание», 1996.
5. Бузгайн А.В. Переходная экономика: Курс по политической экономии. – М.: Таурус, 1994.
6. Валовой Д.В. и др. Политэкономия (история экономических учений, экономическая теория, мировая экономика)6 Учебное пособие для вузов. – М., 2000.
7. Видяпин В.И. Экономическая теория. Политическая экономия: Учебник. – М., 1997.
8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995.
9. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 2001.
10. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / Відп. ред. С.В. Мочерний. – Т.2. – К.: ВЦ “Академія”, 2001. – 848 с.
11. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес,2001. – 581 с.
12. Євременко В.Г. Основи соціальної економіки: Популярний курс. – К.: МАУП, 1997.
13. Зайдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике: Пер. с нем. – М.: Дело ЛТД. 1994.
14. Історія економічних учень / За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко – К.: КНЕУ, 1999.
15. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Єкономикс: принципы, проблемы, политика: В 2 т.: Пер. с англ. – М.:Республика, 1992.
16. Мамедов О.Ю. Политэкономия. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1999.
17. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. – К.: ВЦ “Академія”, 1999.
18. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. – К.: Вікар, 2003.
19. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. проф. С.В. Мочерного. – Тернопіль: АТ Тарпекс,1993.
20. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред.Ю.В. Ніколенка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998.
21. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник/ Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-прес, 2002. – 615 с.
22. Політична економія. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. –672 с. (Альма-матер)
23. Політична економія: Навч. посіб. / За ред. проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001.
24. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер. с англ. – М.: Дело, 1996.
25. Семюельсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка: Пер. з англ. – К.: Основи, 1995.
26. Старостенко Г.Г. Політична економія: Навч. посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.
27. Фішер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Д. Экономика. – М.: Дело, 1993.