Економічні  потреби, їх класифікація і роль у сучасному  виробництві

 
 

Вступ.

Розділ І. Теоретико-методологічні  основи потреб та інтересів людей.

1.1.Економічні  потреби суспільства, їх суть  і структура.

1.2. Закон зростання  потреб та механізм його дії.

1.3. Економічний  інтерес і потреби. Економічні  суперечності в системі інтересів.

Розділ ІІ. Дослідження  структури потреб населення.

2.1. Структура  потреб населення.

2.2. Вплив виробництва  на задоволення потреб.

Розділ ІІІ. Шляхи  раціонального задоволення потреб.

3.1. Взаємозв'язок  потреб, виробництва і попиту.

3.2. Практичне  значення вивчення потреб.

3.3. Проблеми  та перспективи раціонального  задоволення потреб.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність  теми. Основна рушійна сила суспільного  прогресу — людська особистість, яка є водночас і діючим суб'єктом  цілісної системи економічних відносин та економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й  активно впливає на економіку  загалом, бере участь у всіх галузях  і сферах соціального життя. Побудувати ефективну, раціональну систему  господарювання, досягти серйозних  успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, лише реалізуючи у відтворювальній життєдіяльності  все зростаючі потреби і виходячи з певних інтересів людини.

Загальновизнано, що в основі спонукання до трудової діяльності лежать матеріальні потреби. Визначаючи їх спрямованість, потрібно виходити з того, що відтворення  людини, як і виробничого процесу  на макро- або мікрорівні, є обміном речовин з природним середовищем, який потрібно постійно підтримувати у динамічній рівновазі. Ця рівновага характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Відхилення від цих значень, їх очікування породжує стан напруження, спонукаючи до дії з метою його подолання. Такий стан, як вважають дослідники, можна назвати потребою.

Потреба — це певною мірою культурно оформлена  необхідність, тобто у той або  інший спосіб усвідомлене внутрішнє  спонукання до певного блага. Потреби  розвиваються разом із поступальним рухом суспільного виробництва  й удосконаленням людини.

Кінцевою метою  суспільного виробництва і рушійною силою його розвитку є економічні потреби людей зокрема і суспільства  загалом.

Потреби та інтереси не тотожні. Якщо потреба, відображаючи необхідність для людини певних умов її існування, є одночасно і спонукальним мотивом, і метою, і наслідком  виробництва, то інтерес – лише спонукальним мотивом, що зумовлює його спрямованість  на досягнення цілі. Проте інтереси як спонукальний мотив виробництва  не той об’єкт, що безпосередньо  спонукає людей до економічної діяльності. Таким чинником є економічні стимули  – форма реалізації економічних  інтересів відповідно до їх внутрішньої  спрямованості.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси класифікації економічних потреб.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується  ряд задач:

• визначити сутність економічних потреб;
• охарактеризувати класифікацію потреб суспільства;
• дослідити роль економічних потреб у економічному житті.

Наукова новизнароботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема економічних потреб суспільства в сучасних економічних умовах.

Об`єкт і предмет  дослідження. Об`єктом дослідження  є економічні потреби переважно  перехідного типу на мікро- і макроекономічному рівнях їх функціонування та розвитку. Предмет дослідження - виявлення найзагальніших принципів формування та зміни такого параметра функціонування економічних систем як економічні потреби суспільства.

Хронологічні  рамки роботиохоплюють сучасний період становлення економіки України та розвитку економічних потреб суспільства.

1. Літературна база. Питання економічних потреб суспільства широко розкрито авторами Кривенко К. - Політична економія: Навч. посіб. / За ред. проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001; Башнянін Г.І. - Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Ч.1. Загальна економічна теорія; Ч.2, Спеціальна економічна теорія: Підручник. – К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000; Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995; В.Д. Базилевич - Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес,2001. – 581 с.

Розділ  І. Теоретико-методологічні  основи потреб та інтересів  людей

1.1.Економічні  потреби суспільства,  їх суть і структура

Визначні мислителі  минулого і сучасності - Дж. Гобсон, К.А. Гельвецій, Ф. Гегель, К. Маркс, М. Вебер та інші бачили в потребах вираження природи людини, відносили їх до ключових економічних категорій.

Потреби - це об'єктивні  умови існування людини. Розвиваючись, людина створює свої потреби і  здібності, продукти і послуги, відносини  і суспільні інститути.

В економічній  літературі потреби класифікують по-різному. Так, у системі економічних потреб виділяють виробничі, суспільні  та особисті. Особисті поділяють на фізичні, інтелектуальні, соціальні.

За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійсні та платоспроможні потреби.

За суб'єктами потреби поділяють на: а) індивідуальні, колективні та суспільні; б) потреби  домогосподарств, підприємств та держави  як окремих суб'єктів економіки.

За об'єктами потреби класифікують на: а) породжені  існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) та породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти (соціальні  потреби — у спілкуванні, у  суспільному визнанні та статусі, освіті та ін.); б) матеріальні — потреби  в матеріальних благах та послугах і духовні — потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні; в) першочергові — потреби, що задовольняються  предметами першої необхідності та непершочергові — потреби, що задовольняються предметами розкоші[11, c. 56-58].

Існує градація потреб за ступенем їх нагальності. Так, А. Маслоу запропонував ієрархію потреб щодо їх вагомості: фізіологічні потреби; потреби самозбереження; соціальні потреби; потреби в повазі і потреби в самоутвердженні.

Людина намагається  задовольнити насамперед найнагальніші  свої потреби - фізіологічні, зокрема. Якщо вони задоволені, то певний час  ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. У неї виникає  бажання задовольнити наступні за вагомістю  потреби.

1.2. Закон зростання  потреб та механізм  його дії

Потреби мають  властивість зростати. Закон зростання  потреб є законом суспільного  прогресу. Одне з фундаментальних  положень економічної теорії полягає  в тому, що матеріальні й особливо духовні потреби суспільства  є безмежними, а економічні ресурси, необхідні для задоволення цих  потреб, є обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного  розвитку — закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємозв'язані та відбивають дві  сторони загальноекономічного закону зростання соціально-економічної  ефективності. На рівні суспільства  дія цього закону виявляється  в тому, що в умовах безмежності  потреб суспільство повинно прагнути до всебічної економії праці (як живої, так і уречевленої), тобто до ефективного  використання економічних ресурсів.

Закон зростання  потреб характеризує не лише зростання, тобто появу дедалі нових і  нових потреб, а й зміну структури  їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому, від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш різнобічного, багатого суспільного життя.

Виокремлюють  три етапи розвитку потреб у минулому XX ст.

Перший етап - до середини 50-х років, коли домінували матеріально-речові потреби.

Другий етап — почався з середини 50-х років  з переходом до "економіки споживання", коли формувалися такі соціальні  потреби, які задовольнялись завдяки  побутовому обслуговуванню, освіті, медицині, спорту, відпочинку, розвагам тощо.

Третій етап розвитку потреб почав формуватись  у 80-ті роки. Він завершить фундаментальні зрушення в бік гуманітарних потреб, пов'язаних із творчістю, духовним розвитком  особистості. Інтенсивний розвиток цих потреб вимагає як зміни характеру  праці, так і зростання тривалості вільного часу.

Суперечність  між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами виступає рушійною силою  соціально-економічного розвитку[18, c. 37-40].

Взаємозв'язок потреб і виробництва характеризується, насамперед, впливом виробництва  на потреби, створенням нових потреб і відповідно створенням благ, що забезпечують їх задоволення.

Гуманізація виробництва, властива постіндустріальному суспільству, зумовлює посилення взаємовпливу потреб і виробництва, адже вона передбачає безпосереднє підпорядкування потребам людини як процесу праці, так і  його результату.

Продукт, що є  результатом виробництва, повинен  задовольняти ту чи іншу потребу. Здатність  задовольняти потребу продуктом  називають його корисністю. Розрізняють  загальну і граничну корисність. Загальна корисність визначається задоволенням від споживання певної кількості  блага. Граничною корисністю називають  корисність, що дорівнює приросту, збільшенню загальної корисності внаслідок  придбання ще однієї, додаткової одиниці  даного блага. Гранична корисність відображає ступінь нагальності потреби.

Якщо розглядати потребу в конкретному споживчому блазі, то в кожен певний момент у міру її задоволення, що відбувається в процесі споживання цього блага, потреба насичується. Тому кожна додаткова одиниця цього споживчого блага приносить людині менше задоволення, отже, має меншу додаткову (граничну) корисність, ніж попередня. Це означає підпорядкування процесу насичення конкретної потреби в кожен певний момент часу дії закону спадної граничної корисності. Суть цього закону в тому, що із зростанням кількості придбаних одиниць певного продукту корисність кожної наступної одиниці для споживача зменшується, стає спадною. Значення цього закону полягає у впливі на попит, на поведінку споживача. [21, c. 112-115].

Потреба - це об'єктивна  необхідність окремої людини, сім'ї, колективу, суспільства, держави в  життєвих благах, послугах, духовних і  культурних цінностях. Потреби виникають  з народженням людини і супроводжують  все її життя (поїсти, поспати, прикраси, іграшки, зошити, одяг, зачіска тощо). Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні  причини. Перша має фізіологічний  характер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспільних умов.

Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним кутом зору. Наприклад, суспільні  потреби поділяються на економічні та неекономічні, виробничі та невиробничі. Їх можна розподілити з урахуванням  суб'єкта споживання окремої людини, сім'ї, колективу підприємства, працівників  певної галузі виробництва, жителів  певних населених пунктів, суспільства  в цілому або окремого класу.

Широко відома класифікація потреб, запропонована  американським ученим А.Маслоу. Він поділив їх на нижчі та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім'ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих. Найвищою потребою у другій групі є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім'ї.

Економічні потреби - це частина суспільних потреб, задоволення  яких пов'язане з функціонуванням  суспільного виробництва, включаючи  виробничу і невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно  різноманітні. У розвинутих країнах  світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких переважна  більшість - економічні. Тому існують  різні критерії їх класифікації. Задоволення  економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. В зв'язку з цим виділяють:

• фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);
• духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення);
• соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок).