Економічні цикли та їх наслідки

    Єкономіст Грищук В.В. пропонує механiзм  законодавчого регулювання вiносин суб’ектiв господарювання i держави, впровадження яких дозволило б :

          1. Спонукати пiдприємства  та господарськi органiзацiї, незалежно  вiд форм власностi та господарювання, до збiльшення випуску та реалiзацiї продукцiї в натурi при одночасному зниженнi її собiвартостi та цiни, в першу чергу виключно за рахунок наведення елементарного порядку на  пiдприємствах, пошуку та швидкому впровадженню у виробництво ресурсо – зберiгаючих, наукоємких та високоефективних технологiй тому, що це буде економічно вигідно.

           2.Економiко - податковим методом сприяти зниженню витрат виробництва (обiгу), i, як наслiдок, створення передумов для зниження цiн та зростання попиту, в тому числi виробничого.

          3. Створити бiльш  просту систему державного регулювання  фондами споживання господарюючих суб’ектiв, що дасть можливiсть Уряду вiдiйти вiд встановлення верхньої межi витрат пiдприємств на заробiтну плату, та прийти до встановлення мiнiмальної зарплати на рiвнi   реального споживчого кошика, i тим самим перекласти вiдповiдальнiсть перед найманими працiвниками за виплату зарплати на рiвнi  прожиткового мiнiмуму  на  роботодавцiв , а державним органам здійснювати дiєвий контроль за його дотриманням. При цьому зросте питома вага витрат на оплату працi, а ,значить, зростуть i суми вiдрахувань в пенсiйний та iншi фонди, що базуються на фондi оплати працi, що дасть можливiсть зменшити навантаження на бюджет в частинi компенсацiйних виплат населенню у виглядi  субсидiй та дотацiй. При збiльшеннi загального фонду оплати працi збiльшиться маса подоходного податку iз заробiтної плати. Інші можливостi та переваги, що дає такий пiдхiд, можна розглянути окремо.

          4. Повернути 50% , а,  можливо, бiльше тiньового торговельного  обороту до легального, а, значить,  оподатковуваного та керованого, що значно зменшить  вплив тiньових  грошей на цiни, iнфляцiю, фiнанси  i  приведе до їх стабiлiзацiї.

          5. Спростити систему  збирання податкiв, що дасть  змогу повнiше їх збирати,  дiєвiше  контролювати ухилення вiд сплати.                                        

      6. Пiдприємствам поповнити власнi оборотнi кошти, нестача яких пiд час бурхливих iнфляцiйних процесiв привела до кризи платежiв   в державi, включаючи  заборгованiсть по заробiтнiй платi , в тому числi бюджетну. Сьогоднішня ситуація з національними грошима посилить кризу платежів саме через нестачу власних оборотних коштів у господарюючих суб’єктів.

          7. Залучити до  легального обороту значну частину  готiвкової  вiльноконвертованої  валюти, що знаходиться на руках  у населення, i обслуговує в тому числi тiньовий обiг.

    8.Дозволить  стимулювати банки на участь в довгстроковому кредитуванні підприємств, що пожвавить інвестиційну діяльність, а в цілому покращить інвестиційний клімат і, зрештою, підштовхне до зростання виробництва. 

        Що пропонується,  зробити ?

    Перше.  Перейти вiд спроб регулювання (читай обмеження та стримування росту) верхньої межi фонду оплати працi (споживання) в товарнiй (реалiзованнiй) продукцiї чи iншому аналогiчному показниковi до встановлення  (з поетапним збiльшенням), нижньої межi (рiвня) витрат підприємств на олату працi (споживання). Рівень таких меж для різних галузей встановлюється на підставі аналітичних та статистичних розрахунків.

    Що  це дасть? Це дасть змогу підняти  платоспроможність працюючого населення за рахунок зростання їх доходів в результаті поступового збільшення рiвня витрат на оплату працi на господарюючих суб’ектах незалежно вiд форм власностi, а значить i вартiсть робочої сили. Якщо цi рiшення приймаються, тодi  стає ймовірним   створення умов для пiдвищення продуктивностi працi на пiдприємствах, збiльшення випуску продукцiї, товарообороту i таке iнше.

    Друге.   В складi  витрат виробництва (обiгу) стає можливим встановлювати не верхню, а нижню межу  витрат на охорону  та безпеку працi, а також на охорону навколишнього середовища, що є також дуже важливим для суспiльства. При встановленні жорсткого контролю з боку держави за повним і правильним використання цих коштів на промислових підприємствах, можливо буде менше техногенних катастроф та виробничих аварій з важкими наслідками.З iнших витрат можна було б нормувати верхню межу хiба - що витрат на виплату добових при вiдрядженнях за кордон.

    Решту витрат можна було б не регламентувати взагалі. В ситуаціі, коли створені умови, при яких пiдприємства “захотiли б” економити на витратах, держава одержала б значне збiльшення надходжень до бюджету за рахунок збiльшення легального обороту,  пожвавлення економiки та зростання виробництва.

              Але для того, щоб у всiх господарюючих суб’ектiв не було бажання покрити витрати (що дійсно можуть зрости   внаслiдок запропонованих заходiв)  за рахунок пiдвищення цiн  i тарифiв на продукцiю та  послуги,  як це робилося в 1992-1996 роках і робиться зараз, (керiвники добре навчилися аргументувати необхiднiсть пiвищення цiн на продукцiю своїх пiдприємств  за рахунок так званих об’єктивних факторiв, приховуючи при цьому неефективнiсть внутрiгосподарського управлiння пiдприємством, а також спекулятивну вигоду),  пропонується такий механiзм оподаткування, що економiчно не дозволив би це зробити, тобто прагнення досягнути прибутку, або покрити безгосподарність, виключно за рахунок збiльшення цiн та зменшення обсягiв виробництва було б  заблоковано  взагалi, але не силовим методом, (як це практикується навіть тепер - наприклад рішення про обмеження цін на  деякі товари та рівнів торговельних надбавок), а стало б економiчно невигiдним для буль-якого пiдприємства  чи органiзацiї, і в першу чергу монополістів. 

          Навiть навпаки, такий  механiзм стимулював би зниження цiн  пiдприємствами-виробниками,  рiвнiв  торговельних надбавок торговельними органiзацiями,  рiвнiв процентних ставок за банкiвськi кредити, спонукав би збiльшувати обсяги виробництва, обiгу, оборотiв з кредитування підприємств-виробників, в тому числі довгострокового i т.д., що в кінцевому рахунку приведе до зростання  виробництва та підвищення його ефективності.

          I якщо цi рiшення  допоможуть зрушити з мiсця  виробництво, то країна виживе i стане на шлях розвитку, поступового,  але впевненого руху вперед. Потрiбно лише шукати цi новi рiшення та механiзми , а не повертатись до старих, що призвели до занепаду, такого ганебного стану народу та держави.

          На мій погляд пропозиції цього економіста є найбішь  сприйнятні в умовах нинішнього стану  української економіки, так як вони поєднують в собі елементи державного регулювання відносин суб'єктів  господарювання і бюджету з ринковими механізмами, що регулюють економіку в ринкових умовах вільної конкуренції. 

ВИСНОВКИ

      Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, запровадження  нових технологій, збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого  рівня людей є стратегічними  напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є  рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).

      Циклічність була помічена давно вченими-економістами. Особливо коли почастішали періодичні економічні кризи - торгові, фінансово-кредитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни ( насамперед  Англію ), а потім  набули характеру світових криз. Циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів.

      Отже, важливою особливістю ринкової економіки  є її нестабільність. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток носить непрямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий характер. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються  не хаотично, а в формі економічних циклів.

      На  базі опрацьованої інформації можна  зробити деякі висновки:

      По-перше, корткострокові і середньострокові цикли в ринковій економіці мають ідентичну внутрішню структуру і у багатьох випадках спільні рушійні механізми.

      По-друге, середньострокові цикли мають переважно локальну дію і не впливають одночасно на всі сфери економічної діяльності, а у сукупності вони здатні викликати загальнонаціональні тривалі довгострокові цикли, рушійними силами яких є масове оновлення науково-технічного потенціалу України й значні структурні зміни в економіці.

      Незважаючи  на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, беззаперечним  є визнання того, що в кінцевому  підсумку циклічні коливання в економіці  зумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, супутних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, продуктивності праці, реальних доходів населення тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

       1. Макроекономіка: Підручник / А.Г.Савченко, Г.О.Пухтаєвич, О.М.Тітьонко та ін.; за ред. А.Г.Савченка. – К.: Либідь, 1995.

       2. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004.

       3. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

       4. Економіка: Навч. посібник / З.Г.Ватаманюк, С.М.Панчишин, І.М.Грабинський та ін.; За ред. З.Г.Ватаманюка, С.М.Панчишина. – К.: Либідь, 1999.

       5. К.С.Солонінко. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економ. спеціальностей вищих навч. закладів. – Київ: ЦУЛ, 2002.

                  6.Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.– К.: Вища школа, 1995.

      7. Будаговська С., Ківієвич О. "Макро- і мікроекономіка". - Київ: Основи, 1998.

       8. Кембелл Р. Макконел, Стенлі Л. Брю "Економікс". - Львів, 1994.

       9.Панчишин С. Макроекономіка. Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001.

     10.Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред. Ю.В.Ніколенка. - К.: Либідь, 1998.

     11. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры // Вопросы конъюнктуры. — 1925. — Т. I. — Вып. 1. — С. 28–79; Переизд.: Кондратьев Н.Д. Избранные сочинения. — М.: Экономика, 1993.

     12. Скоузен М. Кто предсказал крах 1929 года? // Бум, крах и будущее: анализ австрийской школы. — М.: ООО «Социум», 2002.

     13. Сорокин П.А. . Главные тенденции нашего времени. — М.: Наука, 1997.

     14. интернет