Економічні цикли та їх наслідки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. І.І.МЕЧНИКОВА

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ 
 
 
 

Кафедра «Економічної теорії» 
 

Курсова робота

З курсу «Макроекономіка»

на  тему  «Економічні цикли та їх наслідки» 
 
 
 
 

      Виконав:

студент гр.М-127

Усатенко  Светлана

Керівник:ст.викладач.

Сусликов Л.В. 
 
 
 
 

Миколаїв  – 2008

Зміст

 ВСТУП

     Розділ I.Теоретичні підходи до особливостей циклічного розвитку економіки

1. Сутність, фази та види циклів
2. Причини виникнення економічних циклів та їх наслідки

   Розділ  II. Особливості циклічного розвитку економіки в сучасних умовах

1. . Аналіз протікання економічних циклів в розвинутих країнах

2.2.Особливості циклічного розвитку України

 ВИСНОВКИ

Список  літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Тому важливою рисою економіки є її нестабільність. Процвітання змінюється крахом або панікою. Національний доход, зайнятість і виробництво падають. Ціни і прибуток знижується, а робітників викидають на вулицю (зростає безробіття). Врешті-решт досягається критична точка і починається пожвавлення. Відновлення може бути повільним або швидким. Воно може бути неповним і ,навпаки, настільки сильним, що призведе до нового буму. Нова смуга процвітання може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, велику кількість вільних робочих місць, підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційне роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова важка криза.

      Така  загалом картина "економічного циклу", який характеризує народне господарство індустріально розвинутих країн світу протягом останніх півтора століть по крайній мірі з того часу, коли розвинута грошова економіка, що характеризується тісним взаємозв'язком її ланок, прийшла на зміну суспільству з відносно натуральним господарством.

      Хоча  жоден цикл не подібний до іншого, всі  вони мають багато спільного. Вони не подібні між собою, як близнюки, але  в них можна виявити риси приналежності  до однієї сім'ї. За своїм бурхливим  і неврівноваженим проявом економічні цикли нагадують хвилі епідемічних захворювань, мінливості погоди.

      Це  попереднє зауваження повинно показати, що економічний цикл - це лише один з  аспектів проблеми досягнення і підтримки  високого рівня зайнятості та виробництва, а також прогресуючої економіки.

      Кожний  цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

      Оскільки  такий рух відбувається хоча й  нерівномірно, але безперервно (останні  фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний  вигляд: у кінці попереднього і  при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час розширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) - досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т.д. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази - відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.

      Економічні  цикли охоплюють не лише сферу  безпосереднього виробництва, а  й обміну, розподілу і споживання. Тому їх ще називають циклами відтворення. Матеріальна основа циклічного виробництва - масове фізичне оновлення капіталу і, насамперед, засобів праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  I. Теоретичні підходи до особливостей циклічного розвитку економіки

1.1.Сутність, фази та види циклів

       Економічний цикл характеризується періодичним  зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності взаємопов'язаних показників – темпу економічного зростання, інфляції, рівня безробіття. У загальному вигляді економічний цикл являє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП; загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).

       Для характеристики циклічного розвитку економіки  застосовуються показники зміни  обсягів випуску (виробництва). Випуск зростає при збільшенні обсягів ресурсів, але в періоди економічного спаду вони недовикористовуються, що знижує рівень випуску. Відставання випуску (півень завантаження потужностей) характеризується різницею між потенційним випуском (виробничими потужностями) при повній зайнятості та фактичним випуском.

       Зміни випуску пов'язані зі змінами  рівня безробіття і темпу інфляції. У періоди піднесення виробництва  збільшення випуску супроводиться  зниженням рівня безробіття. Кількісне  співвідношення залежності безробіття від випуску представлене законом Оукена. Збільшення випуску супроводиться збільшенням темпів інфляції.

       Фазам економічного циклу відповідає зміна  фаз бізнесової активності в економіці: піднесення означає пік ділової  активності, спад супроводжується стисненням ділової активності, депресія - це дно ділової активності, а пожвавлення - розширення ділової активності. Основними індикаторами фази циклу ділової активності служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску.

          Економічний  цикл - постійно повторювані  коливання економічної

активності.   Зростання   суспільного   виробництва   здійснюється нелінійно  і  супроводжується періодичним падінням.  Можливі  фази  циклу  економічного:  криза,  депресія  (стагнація),  пожвавлення, підйом.  Точка  максимуму кожного наступного  підйому  виявляється вище попередньої.

    Економічні цикли поділяються:

  ·   на функціональні цикли (у процесі  яких економіка змінює свої параметри, не виходячи на іншу траєкторію розвитку);

·   цикли розвитку (у процесі руху яких відбувається глибокоякісна зміна структури і функціонування економіки, перехід на нову траєкторію розвитку).

1)    За   тривалістю  перебігу  розрізняють   такі  основні   види економічних циклів:

•   однорічні, обумовлені сезонними коливаннями;

- 3 - 5-річні  цикли Кітчина-Крума (“цикл запасів”);

-  7  - 11-річні цикли Жуглара, або  класичні чи інвестиційні цикли (пов’язані з поновленням активної частини основного капіталу, існування цього єдиного “промислового”, або “ділового”, циклу було детально описано та всебічно проаналізовано у “Капіталі”  );

- 17 - 18-річний  будівельний цикл (цикл Кузнеця);

-  45 - 60-річні цикли Кондратьєва (Кондратьєв  пояснив причинність їх  виникнення необхідністю оновлення основного капіталу і  вказав на  пожвавлення  у сфері технічних винаходів перед початком  і у самому початку підвищувальної хвилі великого циклу кон’юнктури.

    Механізм структурних зрушень  характеризується трьома ефектами: “затишок  перед  бурою” (відносний спад зрушень  у  співвідношенні питомих  ваг  галузей за кілька років до крапки біфуркації),“ефект середини” (сплеск інтенсивності структурних зрушень за 20 років до крапки біфуркації, тобто на початку понижательной фази циклу  Н.Д. Кондратьева) і “ефект луна” (через 7 - 10 років після  проходження крапки біфуркації починається нова економічна криза,  і саме на ці періоди   приходиться   другий,  після  крапки   біфуркації,   пік структурних перетворень)

-  вікові  логістичні цикли, що охоплюють  період від  150  до  350 років.

    У   загальному  вигляді   економічний  цикл  представляє  собою результат  коливання  різних показників економічної  активності  і темпів  зростання ВНП загального обсягу продажу, загального  рівня цін, рівня безробіття.

    З тих пір, як в рамках  капіталістичного суспільства здійснився перехід до індустріального виробництва, виникли зміни відтворення, що  прийняли  циклічний  характер.  Цикл  включає  ряд  послідовно змінюючих одна одну фаз.

      Одним з найвідоміших дослідників економічних  циклів був учень М.І.Тугана-Барановського  М.І.Кондратьєв. Вже його попередники (Х.Кларк, К.Виксель, В.Парето та ін.) зазначили наявність в економіці економічних циклів різної тривалості та глибини. Кондратьєв зробив спробу проаналізувати взаємовплив економічних циклів різної тривалості. Тож в економіці розрізняють такі види економічних циклів:

- річні або сезонні коливання ділової активності. Вони в основному пов'язані з сільськогосподарським виробничим циклом, але, безумовно, не обмежуються лише сферою сільського господарства, оскільки попит на сільськогосподарську техніку, збут сировини для промисловості, зрештою, і споживацький попит мають досить виражений сезонний характер;

- короткострокові економічні цикли - 3-3,5 роки (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються в сфері грошових відносин. Існує два різновиди грошових криз - загальні та специфічні. Загальні грошові кризи пов'язані з середньостроковим відтворювальним циклом і є складовою частиною загальних економічних криз. Специфічні грошові кризи розвиваються на основі суперечностей, притаманних грошово-кредитній системі;

- торгово-промислові цикли - 7-11 років. Історія цих циклів починається з кризи надвиробництва 1825 р., що охопила Англію. Через 12 років у 1836 р. подібне явище охопило економіки Англії, США, Франції та Німеччини. Криза 1857 р. стала першою світовою циклічною кризою і відтоді цикли цього типу повторюються з періодичністю в 7-11 років;

- великі економічні цикли або "довгі хвилі", тривалість яких становить 40-60 років.

      У перебігу економічного циклу розрізняють чотири фази, що послідовно змінюють одна одну - "криза", "депресія", "пожвавлення" та "піднесення".

      Криза - це порушення рівноваги в економіці, результатом чого є зниження або зупинка виробництва. Під час найбільш глибоких криз відбувається руйнування продуктивних сил суспільства. Розрізняють два види криз - "криза надвиробництва" та "криза недовиробництва". Для розвинутої ринкової економіки найбільш характерною є криза надвиробництва. Його характерні риси :

1. Товарів  виготовлено більше, ніж потребує  платоспроможний попит на них; ускладнюється і унеможливлюється збут.

2. Внаслідок  переважання пропозиції над попитом  різко спадають ціни.

3. Різко  скорочується виробництво.

4. Підприємці, які неспроможні оплатити свої  боргові зобов'язання, розорюються.

5. Скорочення виробництва призводить до зростання безробіття, падіння життєвого рівня трудящих та відповідно - до подальшого скорочення попиту.

6. Банківські  рахунки та цінні папери перестають  вважатися надійним розміщенням  капіталу. Зростає попит на готівку.  Масове вилучення банківських вкладів веде до краху банків. Масова пропозиція акцій та інших цінних паперів веде до різкого падіння цін на них.