Ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства

Рис. 1.1. Чинники впливу на формування ефективності господарської

діяльності  підприємств

    1) прискорення науково-технічного  та організаційного прогресу (підвищення  техніко-технологічного рівня виробництва;  удосконалення структури виробництва,  організаційних систем управління, форм і методів організації  діяльності, її планування та  мотивації);

    2) підвищення якості й конкурентоспроможності  продукції (послуг);

    3) усебічний розвиток та вдосконалення  зовнішньоекономічної діяльності  суб'єктів господарювання.

    Практично найбільш важливою треба вважати  класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (третя ознака групування чинників). Особливо важливим є виокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки  внутрішніх чинників на так звані  тверді і м'які.

    Класифікація  внутрішніх чинників на «тверді» і  «м'які» є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих  груп чинників запозичено з комп'ютерної  термінології, відповідно до якої сам  комп'ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення — «м'яким товаром». За аналогією «твердими» чинниками називають ті, які мають  фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а «м'якими» — ті, що їх не можна фізично відчути, але  вони мають істотне значення для  економічного управління діяльністю трудових колективів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3. Методика оцінки економічної ефективності діяльності підприємства

    Завдання  визначення ефективності виникає в  різних ситуаціях, і його раціональне  вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.

    1. Оцінювання ефективності виробництва  з метою забезпечення оптимальної  стратегії управління ним. У  межах цього напрямку досліджується  насамперед ефективність використання  ресурсів підприємства.

    2. Оцінювання ефективності підприємства  з метою визначення його привабливості  як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися  самим підприємством, потенційним  інвестором або ж для забезпечення  об'єктивності  - -  незаінтересованою  організацією. При цьому портфельні  інвестори, як правило, задовольняються  фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить  комплексна її оцінка.

    3. Оцінювання ефективності підприємства  на макрорівні з боку держави.  Не слід вважати, що цей напрямок  стосується виключно радянських  часів, хоча об'єктивно в ті  часи спостерігався розквіт діяльності  в цьому напрямку. Але і в  умовах ринку завдання такого  плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.

    Отже, розглянемо систему показників ефективності. Вона пропонується в розгорнутому вигляді, тобто завдання обґрунтування оптимального набору показників у даному випадку  ігнорується, оскільки є необхідність ознайомитися з тим, якими вони бувають  у принципі. Але все ж попередньо сформулюємо загальні принципи раціонального  вибору системи показників.

    Отже, система показників ефективності має:

    • відображати витрати всіх видів  ресурсів, що споживаються напідприємстві;

    • створювати передумови для виявлення  резервів підвищення ефективності виробництва;

    • стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

    • забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки  управлінської ієрархії;

    • виконувати критеріальну функцію. Тобто  для кожного з показників мають  бути визначені правила інтерпретації  їх значень.

    Кінцевий  фінансовий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним  обсягом одержаного прибутку та в  розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку –  рентабельність є основними показниками  ефективності роботи підприємства, які  характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова  віддача ресурсів та наскільки досягається  рівень прибутковості в процесі  формування витрат. Співвідносити витрати  і доходи є головне завдання кожного  учасника господарської діяльності.

    Водночас, абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарської  діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти  з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.

    Рентабельність  – це відносний показник, тобто  рівень прибутковості, що вимірюється  у відсотках.

Р= П: В (А, К) х 100

    де  Р – рентабельність, %; П – прибуток; В (А, К) – витрати (активи, ресурси, капітал).

    Показник  рентабельності показує, скільки копійок  прибутку одержує підприємство при  понесених витратах (вкладених активах, ресурсах) в його господарську діяльність у розмірі 1 гривні.

    Прибуток  підприємства для розрахунку показників ефективності його господарської діяльності може визначатися за величиною:

    а) чистого прибутку – прибуток, що залишається підприємству для самостійного використання його власниками (Ф. 2 ряд. 220 або 225);

    б) створеного прибутку – прибуток без  урахування витрат на виплату податків та процентів за кредит [Ф. 2 (ряд. 170 або 175) + ряд. 200 – ряд. 205 + ряд. 140];

    в) прибутку за наслідками господарської (звичайної та надзвичайної) діяльності (Ф. 2 ряд. 170 або 175 + ряд. 200 – ряд. 205).

    При аналізі ефективності господарської  діяльності за показниками фінансової звітності ставлять такі основні  завдання: вивчити обсяг і структуру  абсолютної величини чистого прибутку підприємства; визначити показники  відносної прибутковості або  рентабельності, котрі можна поділити на дві групи: показники прибутковості  вкладених коштів (ресурсів) у підприємницьку діяльність (активи підприємства) та прибутковості  понесених підприємством витрат в процесі господарювання. Дослідження  цих показників разом дає змогу  комплексно оцінити ефективність господарської  діяльності підприємства (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Методика  розрахунку показників для оцінки рівня  ефективності господарської діяльності підприємства за даними фінансової звітності 

        

    Показники прибутковості господарської діяльності можна визначати на підставі даних  прибутку-брутто. У цьому випадку  вони будуть характеризувати ефективність господарювання прибутком, який залишається  власнику, враховуючи діючу систему  оподаткування в тій частині, джерелом покриття якої є прибуток. 

    Для оцінки ефективності господарської  діяльності підприємства, насамперед, розраховують співвідношення за показниками  чистий дохід, собівартість реалізованої продукції та валовий прибуток.

    Коефіцієнти співвідношень між валовим прибутком  і собівартістю реалізованої продукції  та чистим доходом характеризують відповідно валову рентабельність виробничих витрат та чистого доходу (виручки).

    Основним  показником, який характеризує валовий  прибуток, є валова рен-табельність. Цей показник визначає рівень, на який підприємство може збіль-шити операційний  прибуток шляхом зниження адміністративних витрат і витрат на збут. Якщо, наприклад, валова рентабельність складає 50%, то можна  зробити висновок, що ціна реалізації в два рази більша, ніж виробнича  собівар-тість. В процесі аналізу  слід розраховувати валовий прибуток на одиницю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в асортименті  її продажу.

    Крім  того, рентабельність господарської  діяльності підприємства можливо розрахувати  за показником створеного прибутку, тобто  з урахуванням його величини до сплачених  процентів за кредит.

    Загальна  економічна рентабельність характеризує ефективність господарської діяльності підприємства створеним прибутком  і активами, які приймали участь у формуванні фінансового результату.

    Важливими показниками, які співвідносять  витрати і доходи підприємства, є  коефіцієнти окупності і покриття витрат. Коефіцієнт покриття визначається як відношення витрат підприємства, які  формують собівартість проданої продукції, до суми продажу, одержаної підприємством, і показує, скільки витрат здійснює підприємство щоб одержати одну гривню від продажу. Відношення чистого  доходу до витрат характеризується коефіцієнтом окупності витрат підприємства.

    В процесі господарювання підприємство може втрачати певні кошти (ви-ручку) в результаті штрафів, пені, неустойки, а також списання заборгованості покупців, термін позовної давності якої минув. Ці втрати зменшують ефективність господарювання. Їх рівень досліджують  за допомогою розрахунку коефіцієнта  фінансових втрат, який характеризує суму втрат підприємства в розрахунку на одну гривню чистого доходу або  прибутку.

    Оцінка  ефективності формування витрат в сфері  управління суб’єктом господарювання та збуту продукції здійснюється за коефіцієнтами їх окупності та покриття. Коефіцієнт покриття характеризує рівень адміністративних витрат або  витрат на збут на 1 грн. чистого доходу підприємства. Коефіцієнт окупності  показує скільки формує чистого  доходу 1 грн. витрат, пов’язана з  управлінням підприємством або  збутом продукції.

    Інша  група показників, що може бути використана  для оцінки вищенаведеної моделі ефективності, відображає співвідношення адміністративних витрат і витрат на збут з виробничою собівартістю реалізованої продукції та частку їх в операційних витратах.

 

    Розділ 2. Аналіз ефективного  використання прибутку підприємства.

    2.1. Загальна характеристика  діяльності Підприємства.

    Загальні  положення

      Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (далі за текстом Підприємство)створено за рішенням Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493 «Про деякі питання діяльності підприємств,що входять до складу Київського державного комунального об’єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд»»,є правонаступником державного комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району, державного комунального підприємства «Виробничий трест по експлуатації зелених насаджень » Харківського району,в частині прав та обов’язків ,що випливають з переданого ними майна,засновано на комунальній власності територіальної громади м.Києва і підпорядковується Київській міській державній адміністрації.»

    Метою і предметом діяльності Підприємства є:

   Утримання в належному стані парків,  скверів,  зелених

насаджень вздовж бульварів,  вулиць  та  інших  зелених  насаджень загального  користування,  здійснення  всього  комплексу  робіт по озелененню,  догляду за зеленими  насадженнями  та  їх  охороні  і  захисту на закріпленій за Підприємством території. Контроль за станом  утримання  і  відтворення  зелених насаджень  на  усій  території  району  незалежно  від їх відомчої належності та форм власності,  видача  їх  власникам  приписів  по усуненню виявлених недоліків в утриманні зелених насаджень. Виконання робіт з обстеження якісного  та  кількісного стану зелених насаджень,  які підлягають знесенню,  та підготовка документів по їх знесенню  за  умови   оплати  замовником  вартості обстеження згідно з діючим прейскурантом. Видача та закриття  ордерів  на  проведення  робіт  на території району по знесенню зелених насаджень. Виконання усіх видів робіт, включених до планів. Квіткове  оформлення  об'єктів зеленого господарства в районі та щорічної міської виставки квітів. Санітарне  прибирання  території закріплених об'єктів зеленого господарства.Надання   платних   транспортних   послуг  та  послуг,пов'язаних з благоустроєм,  озелененням  і  квітковим оформленням територій, інтер'єрів тощо.Виконання  будівельних,  монтажних,  столярних  робіт,робіт  з  капітального  та  поточного  ремонту об'єктів,  розробкапроектної  документації  на  об'єкти  благоустрою  та   озеленення власними   силами,  а  також  виступати  замовником  на  виконання вказаних робіт силами інших організацій.Раціональне  і  за  призначенням використання коштів,які надходять з бюджету на  роботи  по  поточному  благоустрою  такапітальному ремонту об'єктів зеленого господарства . Складання  та   передача   адміністративній   комісії районної   державної   адміністрації   актів  про  притягнення  до відповідальності організацій і громадян,  які  вчинили  самовільне захоплення та знесення зелених насаджень.Комерційна,  торговельна,   торговельно-закупівельна, постачально-збутова  діяльність,  оптова  і  роздрібна  реалізація продукції власного  і  невласного   виробництва,   комерційна   і комісійна торгівля,  в т. ч.  через мережу власних та орендованих магазинів,  торговельних  точок, складів,  баз,  консигнаційних складів, тощо. Види діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюються Підприємством при наявності відповідної ліцензії. Виробництво  товарів  народного  споживання   та   їх