Ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства

    ЗМІСТ 

       ВСТУП 

    Трансформація до ринкової економіки потребує від  підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання та управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи тощо.

    Пошук Україною шляхів вирішення проблем, пов’язаних з трансформацією економіки, підвищує увагу до поняття “ефективність  діяльності”. не тільки на розмір прибутку підприємства і можливості розширення виробництва, але й на вирішення  питання про те, чи залишиться Як показує аналіз досвіду зарубіжних країн і сучасних тенденцій економічного прогресу, саме механізм формування ефективної діяльності підприємства є одним з ключових понять ринкової економіки. Доход підприємства в умовах досконалої конкуренції чинить визначальний вплив підприємство на ринку взагалі, чи вимушено буде залишити його. В зв’язку з цим з’ясування економічної природи і сутності ефективності набуває першочергового значення не тільки для вітчизняної економічної науки, але й для господарської практики.

    Ефективність  виконання підприємством своїх  функцій визначається шляхом порівняння доходу і витрат, здійснених для  отримання цього доходу.

    На  сучасному етапі розвитку ринкової економіки питання аналізу та оцінки ефективності діяльності підприємства та її максимізації повинні бути в  центрі уваги всіх працівників суб’єктів  господарської діяльності, що і визначає актуальність теми роботи.

    Мета  курсової роботи полягає у дослідженні  теоретичних положень і методичних підходів щодо вдосконалення механізму  підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності підприємства й пошуку резервів формування фінансових результатів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність та види  ефективності діяльності  підприємства

    Проблема  ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - - від власників приватного підприємства до керівників держави. У  цьому розділі розглянемо сутність категорії "ефективність" та методику її визначення.

    Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект  має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну  аналогію, то ефект - це дельта, приріст  деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним  або взагалі нульовим. Подібно  до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат  нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.

    Отже, фактично визначення ефективності виробництва  полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або  за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих  результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

    Загальна  методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням:

    F=E/P,

    де  F - - ефективність;

    Е -- ефект (результати);

    Р --  витрати (ресурси).

    При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі  визначають його ефективність, не є  вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного  підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.

    Узагалі ж питання стосовно того, що вважати  результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення  цього питання. Але з усієї  їх множини найбільш обґрунтовані точки  зору можна об'єднати в межах таких  трьох підходів:

    1) ресурсний, коли економічний результат  зіставляється з економічною  оцінкою виробничих ресурсів, які  застосовуються під час виробництва;

    2) витратний, коли економічний результат  порівнюється з поточними витратами,  які безпосередньо пов'язані з  його досягненням;

    3) ресурсно-витратний, що, як це  видно з самої назви, являє  собою певний компроміс між  двома попередніми. Тобто до  уваги береться як певна оцінка  наявних ресурсів, так і оцінка  поточних витрат. Проте застосування  цього підходу має бути дуже  зваженим і обережним, адже  виникає проблема подвійного  рахунку, а також значного впливу  галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості,  трудомісткості тощо).

    Розглянемо  основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак.

    1. За наслідками отриманих результатів.  За цією ознакою можна виділити  три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

    2. За характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють  ефективність застосовуваних  ресурсів  та ефективність витрат (спожитих  ресурсів). До ефективності застосовуваних  ресурсів відносять: ефективність  виробничих фондів, ефективність  трудових ресурсів, ефективність  нематеріальних активів. 

    3. За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності  належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової  та інших видів діяльності. Специфіка  виду діяльності, безперечно, накладає  певний відбиток на методологію  визначення ефективності діяльності  конкретного підприємства чи  його структурних підрозділів,  що проявляється в специфіці  навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

    4. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність  економіки в цілому, ефективність  галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефекивність виробництва окремих видів продукції.

    5. За рівнем оцінювання. Відповідно  до цієї ознаки ефективність  може бути рівня суспільства  та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу  показників ефективності на ці  дві групи зумовлена певною  антагоністичністю інтересів суспільства  та індивіда або їх інституційних  аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність  між критеріями оцінювання ефективності  тих чи інших явищ або заходів  (наприклад, економічних законів,  зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а  підприємства - свої, і вони часто  істотно різняться. 

    6. За умовами оцінювання. За цією  ознакою виділяють реальну, розрахункову  та умовну ефективність. Реальна  ефективність - це фактичний рівень  витрат та результатів за даними  бухгалтерського обліку та звітності.  Розрахункова - базується на проектних  або планових показниках, отриманих  розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

         7. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити  первісну та мультиплікаційну  ефективність. Необхідність такого  поділу видів ефективності викликана  тим, що в результаті здійснення  тих чи інших заходів може  спостерігатися як одноразовий  ефект, так і мультиплікаційний.  Мова про мультиплікаційний ефект  може йти тоді, коли початковий  ефект повторюється й примножується  на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші  підприємства та організації.

    8. За метою визначення. За цією  ознакою розрізняють абсолютну  та порівняльну ефективність. Абсолютна  ефективність характеризує за  гальну або питому (в розрахунку  на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство  в результаті своєї діяльності  за певний проміжок часу. Порівняльна  ефективність визначається шляхом  порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

    9. За типом процесу. Ця ознака  дає змогу диференціювати підходи  до оцінювання ефективності, ураховуючи  специфіку окремих процесів, які  відбуваються на підприємстві. З  погляду цієї ознаки можна  окремо розглядати ефективність  виробничих процесів (з точки  зору як організаційної, так і  технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності  та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Фактори, що впливають  на ефективність  діяльності підприємства 

    Рівень  економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від  багатьох чинників. Тому для практичного  розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними  ознаками. Класифікацію чинників зростання  ефективності (продуктивності) виробничо-економічних  та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

    1) видами витрат і ресурсів (джерелами  підвищення);

    2) напрямами розвитку та вдосконалення  виробництва (діяльності);

    3) місцем реалізації в системі  управління виробництвом (діяльністю).

    Саме  таку класифікацію чинників впливу на ефективність діяльності підприємства наведено на рис. 1.1.

    Групування  чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання  продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затратживої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), атакож раціональне  використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом  характеризують основні напрями  розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної  діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна ознака). Визначальними  напрямами є: