Досвід центру зайнятості з розвитку регулювання механізму місцевого ринку праці ( зайнятості населення)

      Дієвим  напрямком  працевлаштування  за  сприянням  центру  зайнятості    стала  матеріальна  підтримка  підприємницької  ініціативи  серед  безробітних  громадян.

      Клієнтам, у  яких  виникають  питання  щодо  самостійної  зайнятості, пропонуємо  інформацію, що  міститься  в  профінформаційному  секторі  та  приміщенні  ЦЗ . Вони  можуть  ознайомитися  з  матеріалами  про  те, як  розпочати  бізнес, як  розробити  бізнес-план, адреси  і  контактну  інформацію  організацій  з  розвитку  бізнесу, бізнес-консультантів. Бажаючі  відвідують  семінар, який  працює  в  центрі  зайнятості -  „Як  розпочати  свій  бізнес”. З  початку  2007 року  власну  справу  за  рахунок  надання  одноразової  допомоги  для  відкриття  підприємницької  діяльності    започаткували   43  безробітних. Майже  всі   з них пройшли підготовку  на   курсах   цільового призначення „Організація  малого  бізнесу”, „Основи організації підприємницької діяльності”.  

     Важливо  орієнтувати  бажаючих  зайнятися  бізнесом  на  ті  сфери  своєї  діяльності, які на  сьогоднішній  день  мають  попит, але  не  впроваджені  в  районі.

     Так, в  цьому  році, безробітні, шляхом  відкриття  власної  справи, запропонували  жителям  району  нові  види  послуг:   виготовлення  лицювальної плитки, вирощування молодняка птиці, послуги перевезення. 

      В  ході  технологічного  циклу  обслуговування  незайнятих  громадян  їм  надається  систематизована  інформація, спрямована  на  допомогу  в  усвідомленні  ситуації, яка  складається  на  місцевому  ринку  праці, та, виходячи  з  цього, обрання  реальних  шляхів  щодо  можливостей  власного  працевлаштування  або  само зайнятості.

   Один  із  заходів  активної  підтримки  безробітних – організація  професійного  навчання.

      Основними  факторами, що  впливають  на  обсяги  професійного    навчання  є : віддаленість  навчальної  бази  від  місця  проживання  безробітних, зміни  в  організації роботи  підприємств, неоднорідність  контингенту  слухачів, різний  рівень  освітньої  підготовки, проблеми  працевлаштування  після  проходження  навчання, мотивація  до  праці.

      Всі  ці  фактори  і  стараються  враховувати  спеціалісти  служби  зайнятості  при  підборі  громадян, які  направляються  на  навчання.

      Відповідно  до  потреб  ринку  праці  за  направленням  центру  зайнятості  здійснювалось   професійне  навчання  безробітних  громадян  на  замовлення  роботодавців. З  роботодавцями  підписано  140  договорів  на  навчання  450  безробітних   за  спеціальностями : оператор  комп”ютерного  набору, основи  комп”ютерної  грамотності , складальник  корпусів  металевих суден,  електрогазозварник та  ін.

     На  сьогоднішній  день  на  ринку  праці  вважаються  перспективними професії, пов'язані  з  використанням  комп’ютерної  техніки, бухгалтер, електрогазозварник,  столяр, токар.

      Для подальшого вдосконалення процесу  навчання необхідно активізувати роботу з питань організаційного забезпечення  співпраці з роботодавцями по працевлаштуванню  слухачів курсів, впровадження практики стажування на підприємствах, розширити роботу щодо можливостей проходження навчання за місцем проживання, що дає можливість економії коштів як служби зайнятості, так і власних коштів безробітних.

      Важливим  заходом  для  пом”якшення  напруженості  на  ринку  праці  є  організація  оплачуваних  громадських  робіт. З  метою  їх  організації  з  підприємствами, організаціями, установами  проводиться  роз”яснювальна  робота, надаються  консультації  та  інформаційні  матеріали. З  початку  року  укладено  57  договорів на  755  робочих місць в таких галузях економіки : сільське  господарство, охорона здоров”я, соціальна допомога, органи  державного  управління  та  ін.  Центр  зайнятості  спільно  з  Управлінням  праці  та  соціального  захисту  населення  та  Товариством  Червоного  Хреста  за  рахунок  Фонду  загальнообов”язкового  державного  соціального  страхування  на  випадок  безробіття  організував  допомогу  одиноким  громадянам  похилого  віку, інвалідам. За  11  місяців до  громадських робіт було  залучено  416  безробітних.

      При  залученні  безробітних  до  оплачуваних  громадських  робіт  спеціалісти  центру  зайнятості  розглядають  не тільки  можливість  для безробітного  мати  додатковий  заробіток, але і можливість  подальшого  працевлаштування. Так, ЗАТ „Баштанський  сирзавод”, ЗАТ „Росток” – фондо-  та  ринкоутворюючі  підприємства  району, працевлаштовують  безробітних громадян  на  дотаційні  робочі  місця  після  такого  виду  тимчасових  робіт.

      Вважаємо, що  проблемою  на  сьогоднішній  день  залишається  залучення  до  участі  в  громадських  роботах  самих  безробітних,  небажання  їх  працювати.  

      Розв”язання  проблем  зайнятості  громадян, що  звертаються за  отриманням  соціальних  послуг  до  служби  зайнятості  буде  здійснюватись завдяки впровадженню  заходів щодо  розширення  сфери прикладання праці за  рахунок збереження  та  створення нових робочих місць  шляхом:

- подальшої   реструктуризації  підприємств   із  залученням  інвестицій  для   розвитку  підприємництва  у   виробничій  сфері  на  умовах  забезпечення  модернізації  застарілих  і  створення  нових  високопродуктивних  робочих  місць;

- запровадження  сприятливого  інвестиційного  режиму  для  підприємств, які  створюють  нові  робочі  місця;

- підтримки   самостійно  зайнятого  населення,  малого  та  середнього  підприємництва;

- економічного  заохочення  підприємців  до  створення  нових  робочих  місць  для  безробітних  і  підтримки  підприємницької  ініціативи  безробітних;

- розвитку  гнучких   форм  зайнятості;

- організації   сезонних  та  оплачуваних   громадських  робіт. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ   ТА   ПРОПОЗИЦІЇ 

     Перед  державною  службою  зайнятості  стоять  невідкладні  завдання  щодо  подальшого  розвитку  не  лише  соціальної  допомоги, а  що  важливіше – активних  форм  та  відповідних  програм  сприяння  зайнятості  населення. В  центрі  уваги – питання  підвищення  мотивації  безробітних  до  праці  та  рівня  працевлаштування  соціально  незахищених  категорій  на  заброньовані  місця, запровадження  сучасних  методів  співпраці  з  роботодавцями  та  розв”язання  проблем, що  виникають  на  ринку  праці.  Важливим  напрямом  діяльності  державної  служби  зайнятості  є  підвищення  ефективності  заходів  щодо  сприяння  незайнятим  громадянам  у  працевлаштуванні, підвищення  рівня  їх  фахової  підготовки  або  навіть  сприяння  їх  перепідготовці  для  забезпечення  конкурентоспроможності  цих  осіб  на  ринку  праці.

     Але  потрібні  і  радикальні  заходи, аби  люди  не  втратили  довіри  до  влади  і  не  розчарувалися  в  її  спроможності  вирішувати  надзвичайно  актуальні   проблеми  сьогодення.  Держава  повинна  створити  економічні  передумови  зайнятості  шляхом  розробки  і  реалізації  економічної  політики, спрямованої  на  розвиток  нових  і  збереження  ефективних  робочих  місць. Закон має визначити систему пріоритетів, яку забезпечуватиме держава при реалізації  політики  зайнятості. До  них  перш  за  все  необхідно  включити : піднесення  попиту  на  працю  в  галузях  економіки, що  потребують  робочої  сили  вищої  та  середньої  кваліфікації, і  здатні  забезпечити  її  продуктивне  використання  та  пристойну  заробітну  плату  працівникам; обмеження  рівня  пропозиції  праці  в  нерентабельних, неперспективних  сферах  господарювання  з  важкими  умовами  праці, екологічно  небезпечних; упередження  і  подолання  прихованої  та  застійної  форм  безробіття, нерегламентованих  форм    зайнятості; спрямування  організаційних, технологічних, економічних  засобів  на  зниження  трудомісткості  виробництва. У  сукупності  система  визначених  економічних  заходів  сприятиме  створенню  нових  і  збереженню  існуючих  робочих  місць.

     Головною  стратегічною  метою   державної  політики  щодо  регулювання  ринку  праці   та  зайнятості  населення   має  бути  продуктивне  використання  виробничого  і  людського   потенціалів  країни, зростання   продуктивності   праці  та  підвищення  життєвого  рівня  населення  на  базі  позитивної  економічної  динаміки.

     Виходячи  із  завдань  держави   у  сфері  зайнятості  населення,  для  покращення  роботи  центру  зайнятості  та  з  метою   зниження  рівня  безробіття  центром  зайнятості  планується :

• збільшити  обсяги  працевлаштування, залучення  участі  в  оплачуваних    громадських роботах, профнавчання;
• продовжити  широкомасштабну  рекламно-інформаційну  та  роз”яснювальну  роботу  з  метою  ознайомлення  населення  та  роботодавців  із  можливостями  служби  зайнятості  щодо  надання  послуг;
• на  взаємовигідних  умовах  зміцнити  взаємодію  з  роботодавцями  щодо  отримання  повної  інформації  про  наявність  вільних  робочих  місць;
• забезпечити  надходження  коштів  до  Фонду  загальнообов”язкового  державного  соціального  страхування  України  на  випадок  безробіття  у  повному  обсязі;
• збільшити  обсяги  навчання  під  конкретні  замовлення  роботодавців  за 

     подальшим  працевлаштуванням, а  також  за  професіями, які передбачають     в  подальшому  само зайнятість;

• збільшити  обсяги  залучення  до  громадських  робіт  в  соціальній  сфері;
• для  скорочення  довготривалого  безробіття  розширити  роботу  з  роботодавцями  щодо  відкриття  дотаційних  робочих  місць  для

     працевлаштування  безробітних, які  тривалий  час (більше  півроку)  шукають      роботу;

• продовжити  роботу  щодо  залучення  безробітних  до  само зайнятості  та  підприємництва  шляхом  одноразової  виплати  допомоги  по  безробіттю;
• для  випускників  загальноосвітніх  шкіл, які  звертаються  за  послугами  до  центру  зайнятості, забезпечити  отримання  повного  обсягу  профорієнтаційних  послуг  та  працевлаштування  на  перше  робоче  місце.

     Вважаю, що  сьогоднішня  ситуація  у  сфері  надання  соціальних  послуг  на  ринку  праці  та  рівень  управлінського  менеджменту, поза  всяким  сумнівом, ставлять  на  порядок  денний  необхідність  нового  мислення, нових  форм  та  методів  роботи  з  різними  верствами  населення. Зазначені  пріоритетні  напрями  формування  більш  ефективного  механізму  регулювання  національного  ринку  праці  та  зайнятості  населення, а  також  стратегічні  завдання  щодо  їх  забезпечення, безперечно, не  є  вичерпними. Вони  є  концептуальними, а  тому  потребують  подальшого  опрацювання  з  урахуванням  зрушень  в  економіці  країни, результатів  ринкових  перетворень, можливих  наслідків  входження  України  в  транснаціональні  структури  тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ 

1. Конституція   України.

2. Закон   України  „Про  зайнятість  населення".

3. Закон   України  „Про  загальнообов”язкове   державне  соціальне  страхування   на  випадок  безробіття”.

4. Закон   України  „Про  соціальне   партнерство”.

5. Кодекс  законів  України про працю України.

6. Державна  служба  зайнятості  України. 10 років/ Держ. Центр  зайнятості  Мінпраці  України.-К.-: Вид-во  МКУ, 200.-73 с.

7. Бандур  С.І. Структурна  трансформація   економіки  України  та  проблеми  забезпечення  зайнятості  населення. Соціальні пріоритети  ринку праці в умовах  структурної модернізації  економіки// Між нар. Наук.-практична конф.-К.: Мінпраці  України, РВПС  України НАН України, Укр.. ін-т соц. Досліджень, 2000.-Т.І.-562 с.

8. Богиня  Д.П. Концептуальні  підходи  до  визначення  конкурентоспроможності  робочої  сили  на  ринку  праці//Україна: аспекти  праці.-1999.-№ 5.- С. 9-12.

9. Васильченко   В.С., Петрова Т.П. Міграційна  політика  держави  та  її  інформаційне  забезпечення//Україна: аспекти   праці.-К.:Вид. Фірма „Праця”, 1996.-№ 6.

10. Васильченко   В.С. Державне  регулювання   зайнятості.: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2003.-252 с.

11. Васильченко  В.С., Василенко  П.М. Ринок  праці: теоретичні  основи  і  державна  практика. Посібник  для  працівників  держ. Служби  зайнятості.-К.: Вид-во  ІПК  ДСЗ, 2000.- 550 с.

12. Ковалинський  В.В., Кір”Ян Т.М. Праця  та  соціальна  політика. З  історії   Міністерства.-К.: Мінпраці  України,  НДІ  праці  та  зайнятості  населення, 2002.-227 с.