Досвід центру зайнятості з розвитку регулювання механізму місцевого ринку праці ( зайнятості населення)

МІНІСТЕРСТВО  ПРАЦІ  ТА  СОЦІАЛЬНОЇ  ПОЛІТИКИ

УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ  ПІДГОТОВКИ  КАДРІВ  ДЕРЖАВНОЇ

СЛУЖБИ  ЗАЙНЯТОСТІ  УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Р Е Ф Е Р А  Т

на  тему:  Досвід    центру  зайнятості  з  розвитку  регулювання  механізму  місцевого  ринку  праці

( зайнятості  населення) .  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ - 2007 
 
 

План 

І. Ринок  праці  як  сфера  здійснення  зайнятості  населення.                           3

      1.1 Державна  політика    регулювання   зайнятості  в  Україні.              3

      1.2 Зайнятість  населення – сутність  і  функції.                                        5 

ІІ. Реалізація  державної  політики  зайнятості  в  Баштанському 

районі  Миколаївської  області.                                                                            8

      2.1 Характеристика  стану ринку праці.                                                   8

      2.2 Співпраця з соціальними  партнерами – фактор

удосконалення  механізму регулювання зайнятості  населення   в

районі.                                                                                                                     10

     2.3 Активні заходи  сприяння  зайнятості  населення.                              14

      Висновки  та  пропозиції.                                                                             19

      Література.                                                                                                     22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РИНОК  ПРАЦІ  ЯК  СФЕРА  ЗДІЙСНЕННЯ  ЗАЙНЯТОСТІ  НАСЕЛЕННЯ 

1.1 Державна  політика  зайнятості  в  Україні 

      Соціальна  й  економічна  політика  держави  – це  певна  система  заходів  цілеспрямованої  діяльності  суб”єктів  даної політики  на  конкретному етапі розвитку  держави, які розробляються і здійснюються  на  основі  визначених  принципів. Оскільки  зайнятість  населення  належить  до  основних  макроекономічних  показників  і  зайнятість  людини  є, з  одного  боку, джерелом  відтворення  населення  та  робочої  сили, а  з  другого – можливістю  самовираження  особи, то  зайнятість  стає  головною  складовою економічної і соціальної  політики  держави.

      Мета  державної  політики  зайнятості  полягає  в  тому, щоб  шляхом  правових, економічних  і  адміністративно-організаційних  методів  державного  регулювання  створити  умови  для  максимально  можливої  зайнятості  населення, підвищення  продуктивності  праці  за  рахунок  чого  забезпечити  стале  економічне  зростання, підвищення  добробуту  і  стабільності  у  суспільстві, а  також  необхідний  захист  безробітних  та  членів  їх сімей. Вказана мета – досягнення  максимально  можливої  зайнятості – має  відношення  до  перехідної  економіки, в  якій  нині  знаходиться  Україна. Тобто  існуватиме  ця  мета  доти, поки  в  Україні  не  відбудуться  повномасштабні  системні  перетворення  і  не  встановляться  сталі  цивілізовані  ринкові  відносини. Після  цього  виникне  необхідність  у  досягненні  повної  продуктивної  зайнятості.

      Відповідно  до  цього  завданням  державної  політики  зайнятості  є: забезпечення  надійного  функціонування  всіх  інститутів, котрі  визначаються  як  суб”єкти  даної  політики; здійснення  науково  обґрунтованого  прогнозування  процесів, які  відбуваються  на  ринку  праці.  На  цій  основі  слід  розробляти  і  реалізовувати  необхідні  заходи, запобігаючи  поширенню  безробіття. Одним  із  суттєвих  завдань  є  розробка  та  впровадження  заходів  щодо  входження  України  як  достойного  партнера  в  світовий  ринок  праці. Необхідно  також  забезпечити  повну  відповідність  національного  законодавства  щодо  праці  і  зайнятості  міжнародним  нормам. Мета  державної  політики  зайнятості  вимагатиме  здійснення  заходів  стосовно  підвищення  якості  та  конкурентоспроможності  робочої  сили. Це, в  свою  чергу, потребує  поліпшення  трудової  активності  робочої  сили  та  її  трудової  мобільності  як  професійної, так  і  територіальної.

      Не  останню  роль  щодо  виконання  завдань  державної  політики  зайнятості гратиме  моніторинг  і  контроль  впровадження  розроблених ь заходів  та  результатів  їх  втілення  з  метою  своєчасного  коригування.

      Державна  політика  зайнятості  повинна  базуватися  на  певних  принципах, впровадження  яких  є  обов”язковим  для  всіх  інститутів  держави. Основні  принципи  державної  політики  зайнятості містить стаття  3  Закону  України „Про  зайнятість  населення”. Вони  полягають у наступному :

• забезпеченні  рівних  умов  усім  громадянам  незалежно  від  походження, соціального  і  майнового  стану, расової  та  національної  належності, статі, віку, політичних  переконань, ставлення  до  релігії  в  реалізації  права  на  вільний  вибір  діяльності  відповідно  до  здібностей  та  професійної  підготовки  з  урахуванням  особистих  інтересів  і  суспільних  потреб;
• сприянні  забезпеченню  ефективної  зайнятості, запобіганню  безробіттю, створенню  нових  робочих  місць  та  умов  розвитку  підприємництва;
• координації діяльності  у сфері зайнятості  з іншими  напрямами економічної і соціальної  політики  на  основі  державної та  регіональних  програм  зайнятості;
• співробітництві  професійних  спілок, асоціації (спілок)  підприємців, власників  підприємств, установ, організацій  або  уповноважених  ними  органів  у  взаємодії  з  органами  державного  управління  в  розробці, реалізації  заходів  щодо  забезпечення  зайнятості  населення;
• міжнародному  співробітництві  у  вирішенні  проблем  зайнятості  населення, включаючи  працю  громадян  України  за  кордоном  та  іноземних  громадян  в  Україні.

      Перелічені  принципи  державної  політики  зайнятості  в  Україні  відповідають  як  Конституції  України, так  і  міжнародним  нормам, встановленим  Міжнародною  організацією  праці (МОП). Державне  регулювання  зайнятості  є  елементом  взаємовідносин  державних  органів  влади  з  носіями  і виразниками соціально-трудових  інтересів, а  отже,  дієвим  заходом  практичного  вирішення  багатьох  соціально-економічних  проблем, у  тому  числі  і  не  тільки  тих, які  стосуються  ринку  праці, зайнятості  і  безробіття, тому  що  ці  взаємовідносини  віддзеркалюють  майже  всі  напрями  життєдіяльності  суспільства  і  зайвий  раз  підкреслюють  комплексність  проблеми  зайнятості  та  її  регулювання.  Ще  розробник  теорії  державного  регулювання  Дж. Кейнс  вважав, що  коливання  сукупних  витрат  впливають  на  виробництво  і  зайнятість, адже  рівень  виробництва, зайнятості, доходів  і  цін  формується  на  підставі  підвищення  попиту, інвестицій, зростання  експорту  і  державних  витрат.  Усі  ці  чинники  підпадають  під  вплив  держави.

1.2 Зайнятість  населення  – сутність  і   функції. 

      Сучасне  поняття  зайнятості  є  певною  сукупністю  соціально-трудових 

відносин  між  людьми  з  приводу :

• по-перше, забезпечення  населення робочими  місцями;
• по-друге, формування, розподілу  і  перерозподілу  трудових  ресурсів (робочої  сили)  з  метою  участі  у  суспільно-корисній  праці;
• по-третє, забезпечення  розширеного  відтворення  робочої  сили.

      Таке  визначення  охоплює  великий  комплекс  проблем, за  якими  стоять  структурна, інвестиційна, цінова, грошова, кредитна, освітянська, міграційна, демографічна, соціальна  політика  держави. Ця  сукупність  соціально-трудових  відносин  знаходить  свій  прояв  у  певних  економічних  категоріях, таких, наприклад, як  індивідуальна  або  колективна  трудова  діяльність, процес  самої  праці, продуктивність  праці, її  умови, нормування, мобільність  та  професійна  підготовка  кадрів, доходи  і  заробітна  плата  тощо. Звідси  випливає  важливий  висновок : зведення  проблеми  зайнятості  населення  лише  до  відсутності  безробітних – це  невиправдане, помилкове  і  шкідливе    з  точки  зору  державної  політики  зайнятості  припущення.  Саме  такий  підхід  у подальшому  породжує  недооцінку  активних  заходів на  ринку праці, негативні  наслідки  розвитку  нерегламентованої  та  нелегальної  зайнятості, інші  негаразди  і, кінець  кінцем, те  безробіття, в  тому  числі  і  приховане, до  відсутності  якого  були  зведені  проблеми  зайнятості.

      На  жаль, подібне  ставлення  до  зайнятості  іноді  існує  не  тільки  на  побутовому  рівні, що  приносить  шкоду  справі. Але  це – вади  перехідного  періоду. За  часи  соціалізму  Україна  мала  повну  зайнятість (при  низькій  продуктивності  праці), і  це  вплинуло  на  психологію  деяких  працівників, ознаки  якої  і  проявляються  у  спрощеному  сприйнятті  поняття  зайнятості. Лише  сучасний  підхід  до  зайнятості  у  державній  політиці, і  що  особливо  важливо, на  регіональному  та  місцевому  рівні, дасть  правильний  напрям  вирішення  всіх  складних  питань  зайнятості  населення  і  визначить  її  провідне  місце  як  у  макро-, так  і  в  мікроекономіці.

      Зайнятість  є  соціально-економічним  явищем, а  тому  вона  має  економічну  та  соціальну  сутність.

      Економічна  сутність  зайнятості  полягає в діяльності  людей по  створенню валового  внутрішнього  продукту (національного доходу).  Таким  чином, чим  більше  людей  зайнято  при  будь-яких  інших  умовах, тим  вищий  буде  рівень  життя  населення. Це – перший  головний  висновок, на  якому  базується  соціально-економічна  політика  та  державне  управління   зайнятістю  населення.

      Соціальна  сутність  зайнятості  відображає  необхідність  особи  в  самовираженні  і  самоствердженні  через  суспільно-корисну  працю, а  також  ступінь  задоволення  в  доходах  своїх  потреб  при  певному  рівні  соціально-економічного  розвитку  суспільства. Звідси  другий  основний  практичний  висновок, на  якому  базується  соціально-економічна  політика  держави  в  галузі  управління  зайнятістю : якщо  суспільство  націлене  на  соціально-економічний  розвиток, воно  не  може  байдуже  ставитись  до  тих  громадян, які  бажають  працювати, але  з  якихось  причин  не  мають  роботи.

      Двоєдина  сутність  зайнятості  та  її  функції  знайшли  своє  відображення  в Законі  України „Про  зайнятість  населення” (ст. 1), а саме :”Зайнятість населення – це  суспільно-корисна діяльність  громадян, яка пов”язана із  задоволенням  особистих та  суспільних  потреб  і така, що, як  правило, приносить  їм  дохід  у  грошовій  або  іншій  формі”.

      Головна  мета  заходів, яка здійснює  держава, регулюючи зайнятість,

полягає  в  стимулюванні  попиту  на  працю  та  зближенні  якості  пропонованої  робочої  сили  з  якістю  попиту  на  неї. Практично  це – заходи  щодо  відповідності  структури  робочої  сили  і  структури  робочих  місць, що  змінюється.    

РЕАЛІЗАЦІЯ  ДЕРЖАВНОЇ  ПОЛІТИКИ  ЗАЙНЯТОСТІ  В  БАШТАНСЬКОМУ  РАЙОНІ  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ 

2.1  Характеристика  стану  ринку праці

      Загальна  економічна  ситуація  в  районі  характеризується  поступовим  зростанням  обсягів  виробництва  у  сільському  господарстві, промисловості, торгівлі, ліквідацією  заборгованості  по  заробітній  платі  на  підприємствах.

      Створений  механізм  управління  соціально-економічним  розвитком  району, впровадження  механізму  ефективного   використання  ресурсного  промислового  потенціалу  дали  змогу  одержати  певні  позитивні  зрушення   в стабілізації  виробничого  сектора  економіки, активізації  інвестиційних  процесів, зниження  соціальної  напруги.