Дослідження чинників зовнішнього та внутрішнього середовища конкурентоспроможності підприємства

    Рис. 2.2 Взаємодія груп чинників внутрішнього середовища підприємства

    Таким чином, знов видно, що сталої класифікації внутрішнього, як і зовнішнього, середовища не існує. Сутність та різницю класифікацій за різними факторами можна наглядно побачити та проаналізувати у таблиці 2.1. 
 

    Таблиця 2.1

    Порівняльна таблиця чинників внутрішнього середовища

      Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновок, що також як і у класифікації зовнішнього середовища основні фактори є типовими, але є декілько важливих моментів. Наприклад те, що у класифікації Должанського та Загорної виділений фактор орієнтації на маркетингову концепцію, а у Ворожбит – чинник корпоративної культури та особистості керівниката склад менеджменту. Звичайно, що усі чинники важливі та слід враховувати і чинники, які впливають на атмосферу у процесі виробництва та функціонування, і чинники, які безпосередньо впливають на виробництво та збут. На мою думку, найбільш вдала класифікація Іванова, так як від виділив основні групи факторів, які впливають на внутрішнє середовище, та врахував усі головні чинники у совїй класификації. Слід розглянути її детальніше, щоб виявити які показники слід враховувати при такому аналізі. 
          Першою групою факторів є чинники науково-технічного рівня виробництва. Вона об'єднує у собі два аспекти, таких як технічну підготовку виробництва та самі чинники технічного рівня. Структура цієї групи та найбільш суттєві між факторні взаємозв'язки представлені на рис. 2.3.

    Рис. 2.3 Фактори науково-технічного рівня.

    Зріст науково-технічного рівня підприємства складає передумови для виробництва  конкурентоспроможної продукції, водночас впливаючи на рівень ефективності виробничо-господарської діяльності. Проте реалізація резервів підвищення конкурентоспроможності, пов'язаних з чинниками цієї групи, потребує великих витрат. Але, одержувані при цьому переваги, мають достатню стійкість та є важко відтвореними для конкуруючих підприємств.  Цю групу факторів можна охарактеризувати такими економічними показниками:  коефіцієнт вибуття та оновлення ОФ, коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, середній вік устаткування, коефіцієнт встановленого устаткування, коефіцієнт модернізації, фондовіддача ОФ, аналіз інвестицій, контроль якості, аналіз науково-дослідницької діяльності підприємства.

    Рівень  прогресивності технологій виробництва  безпосередньо впливає на його ефективність, на якість, а значить і на конкурентоспроможність продукції. Особистої уваги слід приділити гнучкості технології, яка зв'язана з адаптируємої системи управління, яка дозволяє швидко та ефективно змінити виробничий процесу зв'язку з необхідністю оперативного перехода на виробництво іншої моделі продукції. Управління факторами цієї групи також потребує значних інвестицій, проте ці додаткові витрати в певній мірі компенсуються більш високим рівнем досягаємої конкурентної переваги.

    Значимість  групи трудових чинників з точки зору забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства визначається тією роллю, яка відводиться кадровому потенціалу у людино-машинних системах. Принципова схема взаємодії факторів групи «трудові ресурси» представлена на рис. 2.4

Рис. 2.4 Взаємодія чинників групи «трудові ресурси» 

    Підвищення  якості трудових ресурсів у широкому розумінні саме сприяє і росту  якості продукції і підвищенню ефективності виробництва, але скоординована  зміна факторів за рахунок синергічного ефекту значно посилить результуючий вплив на конкурентні можливості підприємства. Дану групу факторів характеризують: аналіз персоналу за кваліфікаційним рівнем, за віком, за стажем; продуктивність праці; коефіцієнти за оборотом по прийому, звільненню; працемісткість; аналіз мотиваційної політики підприємства; аналіз соціально-психологічної стійкості колективу.

    Однією  з найбільш складних за своєю структурою та значущих для конкурентоспроможності підприємства є група організаційно-економічних факторів.

    Усі організаційно-економічні чинники  можуть бути об'єднані у три групи: організація виробництва і праці, система управління та організація  маркетингової діяльності. (додаток 3) 

    Вплив факторів організації праці та виробництва  на рівень конкурентоспроможності підприємства проявляється через підвищення ефективності його виробничо-господарської діяльності (організація технічної підготовки виробництва та гнучкої системи організації) та конкурентноздатність продукції (умови для досягнення необхідного технічного рівня, своєчасне корегування тактики підприємства при зміні параметрів попиту та інших чинників зовнішньої та внутрішньої середи). Ці фактори можна охарактеризувати такими показниками: енергоозброєність праці, електроозброєність праці, технічна озброєність праці, рівень механізації та автоматизації, аналіз технічної підготовки виробництва, аналіз організації праці на підприємстві.

    Чинники, які характеризують систему управління підприємством, впливають одночасно  на обидві підсистеми його конкурентоспроможності. Окрім традиційно аналізуємих управлінських складових таких як аналіз організаційної структури та гнучкості системи управління, важливе, на сьогоднішній день, має наявність сучасної інформаційної інфраструктури, а також ефективність збору, передачі та обробки и виробничої інформації, що є об'єктивно необхідною умовою для прийняття адекватних управлінських рішень. Також одним з ключових факторів цієї підгрупи є організація системи внутрішньовиробничого планування. Важність цієї складової обумовлюється забезпеченням планування підвищення конкурентоспроможності, а саме диверсифікації продукції та виробничо-господарської діяльності підприємства у цілому.

    Організація маркетингової діяльності може бути віднесена до організаційно-економічних  факторів, тільки лише з боку функціонування системи управління самого підприємства. Сюди включають, перш за все, аналіз ефективності  взаємозв'язку  управлінських підрозділів підприємства по реалізації маркетингової діяльності, також аналіз цінової політики підприємства та ступінь її гнучкості.

    Група факторів «комунікації» має дуже специфічний характер, що обумовлюється  тим, що вона займає проміжне положення  між внутрішньою та зовнішньої серед підприємства. Важливо зауважити, що сферою дії цих чинників виступає саме внутрішнє середовище підприємства, а ось їх дії проявляються також і у його зовнішньому середовищі. Структуру цієї групи факторів представлена на рис. 2.5.

    Рис. 2.5 Структура групи факторів «комунікації» 

    З а своєю природою усі ці фактори  відносяться до організаційно-економічним. Організація роботи з постачальниками  – це система взаємовідносин з  постачальниками сировини та матеріалів, полу фабрикатів, тощо; це ступінь забезпеченості ресурсами необхідної якості та у необхідної кількості та з заданою ритмічністю. Аналіз організації каналів збуту та системи взаємовідносин з покупцями показує збір та обробку кон’юнктурної інформації, організація гарантійного ремонту та ступінь після продажного обслуговування, рекламу та інше.  Аналіз організації зв'язку з підприємствами та організаціями ринкової інфраструктури показує ступінь взаємовідносин з банками, страховими компаніями а інш.

    Важливість налагодження ефективності функціонування цих факторів, що відображують рівень та ефективність комунікаційної діяльності підприємства, полягає у тому, що саме через них підприємство може здійснювати певний вплив на навколишнє економічне середовище.

    До  випадкових чинників слід відносити фактори, які трапляються у результаті аварій та відмови устаткування, сюди включаються помилки обслуговуючого персоналу у людино-машинних системах, які призводять до порушення технологічного процесу, збою у організації виробництва, та, як слідство, негативно впливають на рівень ефективності використання ресурсів та взаємозв'язок з споживачем. На відміну від інших груп, ця група факторів не має жорсткого зворотного зв'язку з іншими групами чинників внутрішнього середовища, за виключенням науково-технічного рівня, на який у значній мірі впливає безвідмовна праця устаткування.

    Аналіз  цієї групи факторів є дуже важливим, одже,  вона відображує ступінь взаємозв'язку внутрішнього середовища з зовнішнім.

    Так на основі запропонованої структури показників групи «комунікації» можна провести простий конкурентний аналіз двох конкуруючих фармацевтичних виробників вітамінів С.

    За  аналізуємого  обраний вітчизняний виробник вітаміну С ТОВ «Стиролоптфармторг», а за конкурента – російський Шелковський вітамінний завод.

    Таким чином простий конкурентний аналіз зі п'ятьма показниками 

цієї групи  факторів по місту Харкову представлений  у таблиці в додатку 2.

    З простого конкурентного аналізу  видно, що у вітчизняного виробника  фактори комунікації значно развитіші, ніж у російського. В першу чергу це стосується факторів взаємовідносин з покупцями, з державними установами та зв'язка з суспільством. Видно, що вітчизняний виробник має гарну репутацію та поширений у вживанні.

    Аналіз  чотирьох виробників-конкурентів з вітчизняним виробником за двома показниками покаже яке місце займає алізуючий виробник на ринку. (рис.2.1) 

    1 – «Стиролоптфармторг»;

    2 – Російський Шелковський вітамінний  завод;

    3 – «Супрадин»;

    4 – «Алфавит»;

    5 – «Multi tabs»

    Рис. 2.6 Графічний конкурентний аналіз 

    З елементарного проведеного аналізу  за групою внутрішніх факторів «комунікації»  видно, що вітчизняний виробник займає найбільш стійку позицію на своєму сегменті ринку. Але існує вірогідність витіснення такого виду вітамінів комплексами вітамінів виробників-конкурентів. Можливо підприємству слід замислитися над диверсифікацією продукції, а саме розробка комплексу вітамінів саме при гострих респіраторних, грипозних та інфекційних захворюваннях.

    Звичайно  що такого аналізу не достатньо, отже треба враховувати усі групи факторів, та робити розширений аналіз за всіма факторами внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, щоб отримати реальну картину дійсності та зробити певні висновки для підвищення конкурентноздатності продукції та підприємства, зайняти більш вигідну позицію на ринку збуту та максимізувати прибуток.