У зв’язку  з цим найважливішим аналітичним  завданням підприємства є визначення цих ключових факторів успіху з урахуванням

переважних  і прогнозованих умов розвитку країни або секторів економіки. Професор Гарвардського університету М. Портер пропонує ділити всі фактори конкурентоспроможності підприємства на кілька типів [15]. По-перше, на основні та розвинуті фактори. Основними факторами є природні ресурси, кліматичні умови, некваліфікована та напівкваліфікована робоча сила, дебетний капітал тощо. Розвинуті фактори – сучасна інфраструктура обміну інформацією на підприємстві, висококваліфіковані кадри і дослідні відділи. Іншою ознакою розподілу факторів конкурентоспроможності є рівень спеціалізації. Всі фактори конкурентоспроможності поділяють на спеціалізовані та загальні. До спеціалізованих факторів належать вузькоспеціалізований персонал, специфічна інфраструктура, бази даних у певних галузях знань тощо. Загальні фактори зустрічаються часто і дають обмежені конкурентні переваги, а спеціалізовані фактори створюють довгострокові умови для забезпечення конкурентоспроможності. І існує ще один принцип класифікації за Портером – розподіл факторів конкурентоспроможності на природні і штучно створені. Природні включають географічне положення, природні ресурси. Штучно створені фактори – це фактори вищого порядку, які забезпечують більш стійку і високу конкурентоспроможність. А. Ніколаєв пропонує класифікувати фактори конкурентоспроможності на внутрішні і зовнішні [14]. Така сама класифікація факторів наведена в праці Н. Яшина [27]. Під зовнішніми

факторами дослідник  розуміє, по-перше, заходи державного економічного й адміністративного впливу на виробника, по-друге, основні характеристики ринку  діяльності підприємства (його тип, місткість, наявність і можливості конкурентів, забезпеченість, склад і структура трудових ресурсів). По-третє, діяльність суспільних і недержавних інститутів, політичних партій, рухів, блоків. До внутрішніх факторів Н. Яшин відносить потенційні можливості самого підприємства: виробничо-технологічний, науково-технічний, маркетинговий, фінансово-економічний, кадровий потенціал, ефективність виробничого контролю і реклами, рівень матеріально-технічного забезпечення, рівень сервісного й гарантійного обслуговування, рівень підготовки та розробки виробничих процесів. А. Костін фактори конкурентоспроможності підприємства ділить на: зовнішні і внутрішні; контрольовані і неконтрольовані; керовані та некеровані [8]. Зовнішні – це економічні фактори навколишнього середовища, які виявляються у сферах виробництва, обігу і споживання. Внутрішні – це фактори самого підприємства, що впливають на ринок. Керовані – це ті фактори, на які підприємство впливає і може контролювати. До некерованих відносяться ті фактори, на які в підприємства відсутні засоби і способи впливу. Можна відзначити, що зовнішні фактори зазвичай є некерованими і неконтрольованими. Внутрішні – найчастіше контрольовані і керовані. О. Філатов розподілив фактори, що впливають на конкурентоспроможність, на інтегральні і специфічні. До інтегральних факторів, які впливають як на зовнішнє, так і на внутрішнє середовище підприємства, він зарахував інноваційні, інвестиційні, фінансові, соціальні й економічні. Водночас до групи специфічних факторів, характерних для зовнішнього середовища підприємства, на його думку, відносяться законодавчі, правові, транспортні, а для внутрішнього середовища – нормативні, науково-технічні та виробничі [24]. Підбиваючи підсумки щодо класифікації факторів на зовнішні і внутрішні різних авторів, варто відзначити, що вони мають багато спільного, а різняться, в основному, за рівнем деталізації.

    З точки зору системного підходу найбільше  увагу приділяють класифікації факторів у залежності від джерел їх виникнення.

    Аналізуючи  фактори треба також враховувати  специфіку діяльності та об'єкт дослідження. Должанський та Загорна у своїй  книзі «Конкурентноздатність підприємства»  пропонують таку схему класифікації факторів:[5]

    

    Рис. 1. Класифікація факторів конкурентоспроможності підприємства  

    У своїй роботі доктор економічних  наук Ворожбит О.Ю. запропонувала таку класифікацію факторів [28] :  

     Рис 1.2. Класифікація факторів конкурентоспроможності підприємства 

    Таким чином навіть з цих двох схем наочно видно, що і у класифікації нема встановленого та загальноприйнятого переліку факторів зовнішньої та внутрішньої сфер впливу на підприємство. Друга схема здається більш розгорнутою, але й там не враховані усі фактори, зокрема наявність сировини та законодавчої бази у певній сфері діяльності для зовнішніх факторів.

    Зміна умов зовнішнього середовища надає  вплив на усі найважливіші показники  роботи підприємства, змінюючи тим самим його конкурентні позиції. При цьому конкурентоспроможним підприємством є те, яке змогло найбільш адекватним чином й у найкоротший час адаптуватися до нового стану навколишнього середовища. Процес адаптації полягає у урегулюванні внутрішнього середовища підприємства з метою посилення позитивного впливу та елімінування негативних наслідків змін факторів зовнішнього середовища.

    Як  вище вказувалося, нема сталої системи факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, але за класичну прийнято вважати структуру системи факторів навколишнього середовища , яку розробив М. Портер та назвав «національним ромбом». (рис. 1.3) 
 

     Рис. 1.3 Схема взаємозалежності факторів зовнішнього середовища підприємства по М. Портеру. 

    Відповідно  до цієї схеми на підприємство впливають  шість груп чинників. Чотири з них  мають галузевий характер, а «випадок»  та «уряд» виступають у якості зовнішніх  по відношенню до галузевих обставин. [15]

    Згодом  у своїх роботах А.П. Градов запропонував модифікувати класичну структуру та додати ще один елемент – «ступінь приватизації підприємства галузі національної економіки». При цьому ця група факторів має зовнішній по відношенню до 4-х основних груп механізм впливу, тобто такий же як і «випадок» та «уряд». [4]

    Таким чином проаналізовані схеми за зовнішннм  середовищем можна представити  у таблиці:

    Таблиця 1.3 

    Порівняльна таблиця факторів зовнішнього середовища

 

    З таблиці видно, що усі до зовнішнього  середовища відносять типові фактори, такі як економічне становищє держави, куда відносять і статус привабливості та конкурентоспроможності держави, де функціонує підприємсьво. Особливо у цьому чиннику зацікавлені підприємства, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Статистичні дані конкурентоспроможності держав можно проаналізувати у додатку 1. [29] У кожної класифікації є власні особливості. Наприклад, Должанський та Загорна виділяють такі фактори як концентрація виробництва та розміщення виробничих сил, а Ворожбит О.Ю виділяє вплив суспільних організацій, покіпців та попиту на ринку. На мій погляд, найбільш змістовною та , водночас, стислою є класифікація Портера М., яка вважається класичною схемою зовнішнього середовища конкурентоспроможності підприємства. Він, у свою чергу, виділяє такий специфічний фактор як «випадок», що не враховували інші. Цей немаловажний чинник не можна опускати, тому що є ситуації, які не контролюються підприємством, та які достатньо впливають на функціонування підприємства, та, на жаль, не завжди позитивно.

    Розгляд взаємодії підприємства з навколишнім  середовищем його функціонування є одним з ключових моментів при організації моделі управління та прийняття управлінських рішень, щоб бути готовим як до очікуваних так і до непередбачуваних змін зовнішнього середовища. Жодна організація не може функціонувати ізольовано, кожне підприємство функціонує у взаємозв'язку з іншими суб'єктами господарювання.

    Поняття зовнішнього середовища дуже широке, так, наприклад, К. Боумен визначає зовнішнє середовище підприємства як сукупність факторів, умов, сил та суб'єктів, що впливають на ситуацію у галузі ззовні, які не належать до даної галузі. [3]

    У сучасній економічній літературі зовнішнє середовище підприємства розглядається  як складна та багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних, специфічних  чинників і по різному, у залежності від сил та напрямку, впливають на діяльність підприємства.

    Різниця між сучасним та минулим трактуванням сутності зовнішнього середовища підприємства полягає у уявленні такого середовища як системи, яка впливає на внутрішнє  середовище підприємства, та на складові елементи навколишнього середовища. Як результат виникла необхідність у розширення переліку характеристик зовнішнього середовища, що відображують її як відкриту та динамічну систему, з різноманітним (для кожної галузі) рівнем цілеспрямованого управління. [10]

    Узагальнення  визначення зовнішнього середовища дозволяє зауважити, що під зовнішнім  середовищем підприємства  ряд авторів розуміють частину навколишнього світу, тобто те, що знаходиться за його межами, та існує незалежно від його діяльності, але здійснює на нього суттєвий вплив. Підприємству при цьому залишається пасивна роль, так як не враховується зворотний зв'язок – вплив діяльності підприємства на його оточення.

    У економічній літературі існує багато підходів до характеристики зовнішнього середовища. (табл 1.4)

    Таблиця 1.4

    Кратка  характеристика моделей зовнішнього  середовища підприємства

 

    Такі моделі мають різну сферу застосування у плані їх практичного застосування при здійсненні позиціонування підприємства у конкурентному середовищі, так як ґрунтуються на принципово різних уявлення розміру зовнішнього середовища, його структури та поведінки. Не існує такої моделі, яка б ураховувала усю різноманітність чинників прямого (макрорівень) та непрямого (мікро рівень) впливу на підприємство. [20]

    У концептуальному плані структура  зовнішнього середовища описується двома моделями – ієрархічною  та неієрархічною. На практиці домінує саме ієрархічний напрямок у розробках моделей зовнішнього середовища підприємства. (додаток 2)

 

     2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

    Фактори внутрішнього середовища організації, згідно з М. Мескон, М. Альбертом і Ф. Хедоурі, це: ситуаційні фактори всередині організації. Оскільки організації являють собою створені людьми системи, то внутрішні змінні, в основному, являють результатом управлінських рішень. Це  не означає, що всі внутрішні змінні повністю контролюються керівництвом. Часто внутрішній фактор є щось дане, що керівництво повинно подолати у своїй роботі. [12]

    Основними факторами внутрішнього середовища Макконелл К.Р. та Брю С.А. пропонують вважати: цілі, технології, завдання, організаційні структури і персонал. [11].

   Деякі автори в якості внутрішніх змінних називають також внутрішньоорганізаційні процеси (комунікації, прийняття рішень, лідерство, влада і вплив), а також організаційну культуру.  
Взаємозв'язок таких внутрішніх змінних можна зобразити схематично. на рисунку 2.1.

   

     

   

     

       

     

    Рис. 2.1 Взаємозв'язок  внутрішніх змінних [11]

    Внутрішнє середовище суб'єкта виробничо-господарської діяльності є саме те середовище, яке схильне до найбільш активного регулювання зі сторони самого підприємства, з цього управління цими чинниками дозволяє ефективно впливати на рівень його конкурентоспроможності.  
         Іванов Ю.Б. також представив усі впливаючи чинники у вигляді єдиної системи. (рис. 2.2) [6]