Добровільні та інституціональні об’єднання підприємств(організацій)

     Перевагами невеликих підприємств можна вважати хороший огляд бізнесу, недоліком - високі витрати виробництва через обмеженість виробничих і фінансових ресурсів. 
         Великі підприємства мають більш низькі витрати за рахунок масового виробництва, але втрачають оперативність управління, зацікавленість працівників у кінцевих результатах діяльності. 
         Комерційні підприємства можуть створюватися у формі господарських товариств і товариств, унітарних підприємств та виробничих кооперативів. 
        Господарські товариства і суспільства - це комерційні організації зі статутним (складеному) капіталі, розділеним на частки (вклади) засновників (учасників). Майно, створене за рахунок внесків засновників, а також придбане і вироблене в процесі діяльності товариства або товариства, належить йому на праві власності.

     Господарські товариства суспільства мають багато спільних рис, основне ж їх відмінність полягає в тому, що товариство - це об'єднання осіб, а суспільство - це об'єднання капіталів. 
        Господарські товариства можуть створюватися у формі повного товариства і товариства на вірі (командитного). 
        Основним документом, що визначає принципи діяльності господарського товариства, є установчий договір. Внеском в майно господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові права, або інші права, мають грошову оцінку. 
         Члени господарського товариства мають право приймати участь в управлінні його справами і в його діяльності. Отриманий прибуток ділиться між співвласниками пропорційно часткам у статутному капіталі. У разі ліквідації товариства його учасники отримують частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами. 
Учасниками повних товариств і повними товаришами в товариствах на вірі можуть бути індивідуальні підприємці і (або) комерційні організації.

     У повному товаристві всі учасники рівні у своїх правах і зобов'язаннях у справах створеного ними підприємства. При невдачі вони ризикують власним майном. Повні товариші солідарно несуть субсидіарну відповідальність. Солідарна відповідальність означає, що відповідають усі, незалежно від того, на кого звернене стягнення. Субсидіарна відповідальність означає те, що якщо майна товариства недостатньо для погашення боргів, товариші відповідають особисто належним їм майном пропорційно вкладами. 
            Товариством на вірі (командитним) визнається товариство, в якому разом з учасниками, здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства своїм майном (повними товаришами), є один або декілька учасників-вкладників (коммандітістов), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум внесених ними вкладів та не беруть участі в здійсненні товариством підприємницької діяльності. 
Вкладники мають право на частку прибутку, пропорційну їх вкладом. 
Така організаційно-правова форма, як повне товариство, в практиці українського підприємництва майже не зустрічається. Вона непопулярна серед підприємців, оскільки не встановлює меж їх відповідальності за боргами товариства. При цьому держава не надає жодних привілеїв для товариств.

     За кордоном для товариств існують пільги по податках і кредитуванню, широко поширені в аграрному секторі, сфері послуг (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних підприємствах і т.д.), торгівлі, громадському харчуванні. 
Господарські товариства можуть створюватися у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю. 
          Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники ТОВ не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів. 
         Вищим органом ТОВ є загальні збори його учасників. Для поточного управління діяльністю товариства створюється виконавчий орган, який може бути обраний також і не з числа його учасників. 
         Товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом об'єднання капіталів, що не потребує обов'язкового особистого участі своїх членів у справах суспільства. Статутний капітал такого товариства повинен становити не менше 125 мінімальних заробітних плат, що діють на дату його створення.

         Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) відрізняється від товариства з обмеженою відповідальністю тим, що його учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства своїм майном у розмірі, кратному вартості їх вкладів. При банкрутстві одного з учасників його відповідальність розподіляється між іншими учасниками. Відмінність від повного товариства полягає в тому, що розмір відповідальності обмежений. Відповідальність може обмежуватися, наприклад, триразовим розміром вкладу. 
         Всі перераховані вище організаційно-господарські форми характерні для невеликих за розмірами підприємств. Для великих виробництв потрібно інша форма залучення капіталу, яка здатна забезпечувати стабільне функціонування суспільства. У більшості країн світу такі підприємства створюються у формі акціонерного товариства. 
         Акціонерним товариством (АТ) визнається суспільство, статутний капітал якого розділений на певне число акцій; учасники такого товариства (акціонери) не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій. 
Акціонерне товариство може бути відкритого та закритого типу.Акціонерне товариство, учасники якого можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів, визнається відкритим (ВАТ).Акціонерне товариство, акції якого розподіляються тільки серед його засновників або іншого заздалегідь певного кола осіб, визнається закритим (ЗАТ). 
        Статутний капітал АТ складається з номінальної вартості акцій суспільства, придбаних акціонерами. Акціонери не можуть прямо контролювати операції АТ. Вони вибирають раду директорів, яка керує господарською діяльністю АТ з метою отримання прибутку на користь акціонерів.Вищим органом управління є загальні збори його акціонерів. Прибуток, що припадає на 1 акцію, називається дивідендом. 
         Виробничі кооперативи - це добровільні об'єднання громадян (не менше 5 чол.) З метою спільної виробничої або господарської діяльності, засновані на особистій трудовій участі членів кооперативу та об'єднанні їх майнових пайових внесків. 
          Основною відмінністю виробничого кооперативу від товариств є те, що він заснований на добровільному об'єднанні фізичних осіб - громадян, які не є індивідуальними підприємцями, але беруть участь у діяльності кооперативу особистою працею. Відповідно до цього кожен член кооперативу має один голос в управлінні його справами, незалежно від розмірів свого майнового внеску. Отримана в кооперативі прибуток розподіляється з урахуванням трудової участі членів кооперативу.

      5. Добровільні та інституціональні об’єднання  підприємств(організацій)

         Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть створюватися і функціонувати два типи об'єднань підприємств та організацій (організаційних утворень): 1) добровільні; 2) інституціональні. 
          Підприємства (організації, фірми) мають право на добровільних засадах об'єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству. 
           Як свідчить світовий та вітчизняний досвід господарювання в умовах ринкової економіки, підприємства та інші первинні суб'єкти господарювання можуть створювати різні за принципами і цілями добровільні об'єднання: 
          асоціації - найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів); 
        корпорації - договірні об'єднання суб'єктів господарювання на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; 
        консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (наприклад, здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі країни (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв'язку); 
          концерни - форма статутних об'єднань підприємств (фірм), яка характеризується єдністю власності і контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації. Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. В сучасних умовах значно розширюється мережа міжнародних концернів; 
          картелі - договірні об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції; 
         синдикати - організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Таким же чином може бути організована закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Ця форма об'єднання підприємств властива галузям з масовим виробництвом однорідної продукції; 
        трести - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності; 
        холдинги (холдингові компанії) - специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій підприємств, що є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання, з метою контролювання діяльності таких підприємств. Об'єднуються в холдинги суб'єкти мають юридичну і господарську самостійність, однак право вирішення основних питань їх діяльності належить холдинговій компанії; 
        фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або два банки, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансових груп, координують усі сфери їхньої діяльності. 
          Тепер основними формами добровільних об'єднань підприємств (фірм, організацій) дедалі більше стають концерни, корпорації та фінансові (промислово-фінансові) групи. 
          В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують інституціональні об'єднання, порядок і напрямок діяльності яких визначаються в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об'єднання (комплекси, центри), які інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання. У народному господарстві України функціонують потужні державні корпорації, створені на базі колишніх вузько галузевих міністерств (наприклад, державна корпорація «Укрбудматеріали»). Інституційні міжгалузеві об'єднання підприємств та організацій створюються ч діють під різноманітними офіційними назвами в агропромисловому комплексі, будівництві, житлово-комунальному господарстві та інших взаємозв'язаних секторах економіки України. У таких організаційно-інтеграційних утвореннях застосовуються економічні методи управління корпоративного характеру, які належним чином корелюють з методами управління первинними ланками (підприємствами, фірмами, компаніями) відповідних виробничо-господарських систем. 
 

                                                             Висновки

                Суспільне виробництво - складна система, яка включає різні організаційно-правові структурні ланки. Основною одиницею підприємницької діяльності в межах суспільного виробництва виступає підприємство. Кожна галузь народного господарства складається із сукупності окремих підприємств, які виробляють одну або споріднені види продукції, що необхідні для задоволення певних потреб населення та суспільства.

                Традиційно під підприємством розуміють завод, фабрику та подібні об'єкти з відповідною системою виробничих відносин. В умовах ринкової економіки підприємство - це товаровиробник, основна виробнича ланка економіки. Слід звернути увагу на те, що саме на підприємстві відбувається поєднання робочої сили із засобами виробництва. Від рівня діяльності підприємства залежить процес виробництва матеріальних благ, задоволення потреб населення, життєвий рівень, результати використання виробничих фондів, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, тобто ефективність господарювання.

                 Згідно з діючим в Українській державі законодавством, підприємство - це самостійний господарський суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

                Сутність підприємства найповніше виявляється в принципах його діяльності. Як самостійна одиниця, підприємство користується правами юридичної особи, тобто має право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами. У філії банку підприємство має розрахунковий рахунок, на який надходять кошти за реалізовану продукцію та із якого оплачуються рахунки інших підприємств за постачання сировини, напівфабрикатів, виплачується заробітна плата працівникам підприємства, здійснюються інші платежі.

                Принцип матеріальної зацікавленості у кінцевих результатах праці передбачає подолання все ще існуючої зрівнялівки в оплаті праці, створення умов для заохочення ініціативи, підприємливості, досягнення найкращих результатів.

                Підприємство несе повну економічну, майнову відповідальність за результати своєї діяльності. Кожне підприємство для розв'язання завдань, пов'язаних з виробництвом і реалізацією товарів та наданням послуг, має бути укомплектоване певною кількістю людей, здатних виконувати ці роботи.

Будь-яке підприємство як організаційно-правову форму підприємництва можна розглядати і як виробничо-технічну діяльність, спрямовану на випуск конкретного товару або послуг, і як колектив людей зі своїми економічними інтересами в отриманні прибутку і особистого доходу.