Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Японії

 

Вступ

Сьогодні  Японія - активний учасник міжнародних  економічних відносин, найбільша  зовнішньоекономічна держава, авторитетний і впливовий член практично всіх провідних глобальних і регіональних міжнародних економічних організацій. Розташовуючи 2,4% населення й 0,3% площі земної суши, вона займає третє у світі місце в міжнародній торгівлі (на Японію доводиться 6,4% світового імпорту й 9,1% світового експорту), перше місце по розмірах золотовалютних резервів. На її частку доводиться 40% світових банківських активів, обсяг її прямих інвестицій перевищує 12% світових. 

Здається, однак, що успіхи Японії у різних напрямках  зовнішньоекономічної діяльності складаються  не тільки й не стільки у вражаючих  показниках. До головних її досягнень  у цій області варто віднести перетворення зовнішньоекономічного комплексу в органічну частину відтворювального процесу, забезпечення надійної економічної безпеки країни в несприятливі з ресурсної й деяких інших точок зору умовах, створення високоорганізованої й ефективної системи участі в міжнародному поділу праці.

Актуальність теми: у тім, що за післявоєнний період Японія домоглася неординарних успіхів у розвитку зовнішньоекономічної діяльності по різних напрямках - у зовнішній торгівлі, експорті-імпорті капіталу, валютно-фінансової області й ін., величезну, якщо не вирішальну, роль відіграла зовнішньоекономічна політика держави.

 

 

 

 

1. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Японії

Характерною рисою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Японії є широка й активна зацікавленість держави організацією й здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Державне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків Японії охоплює практично всі етапи й стадії зовнішньоекономічної діяльності, починаючи від аналізу економічної ситуації в країні й закордоном, вироблення стратегії розвитку, визначення структурних і географічних пріоритетів і закінчуючи використанням детальної, із широким діапазоном охоплення, системи заходів контрольно-регулюючого й фінансово-стимулюючого характеру.

Саме продумана державна політика зовнішньоекономічного регулювання в значному, якщо не у вирішальному ступені сприяла перетворенню зовнішньоторговельних зв'язків і економічного співробітництва Японії із закордонними країнами в діючий фактор економічного розвитку країни, забезпечення її інтеграції у світову господарську систему з максимальним врахуванням національних інтересів, перетворення Японії в потужного, енергійного й впливового учасника світогосподарських зв'язків, великий світовий економічний, науково-технічний, фінансовий і торговий центр.

Ефективність державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків Японії в післявоєнний період була забезпечена далеко не в останню  чергу за рахунок вироблення обґрунтованої  зовнішньоекономічної стратегії, що ґрунтувалася на всебічному врахуванні інтересів і можливостей країни на різних етапах її розвитку й на перспективу. Як головні мети японської зовнішньоекономічної політики на 90-і роки проголошені: створення й розвиток нового міжнародного економічного порядку (вироблення міжнародних економічних правил, що сприяють глобалізації ділової активності й ерозії економічних меж; вироблення нових правил для закордонних інвестицій, технологій, прав інтелектуальної власності, торгівлі, стандартів); посилення координації макроекономічної й валютно-фінансової політики розвинених країн, зміцнення міжнародної економічної системи, врегулювання зовнішньоторговельних дисбалансів, підтримка економік, що розвиваються, підтримка зусиль східноєвропейських країн інтегруватися в світову економіку, консультативно-технічна допомога економічним реформам у Росії.

У практиці державного регулювання  зовнішньоекономічних зв'язків Японії задіяний широкий спектр методів, що взаємно доповнюють, - законодавчих, адміністративно-правових, економічних, неформальних. Наявність широкого й різноманітного арсеналу коштів впливу на зовнішньоекономічних операторів дозволяє забезпечити досягнення поставлених цілей, високу ефективність регулювання.

Особливістю японської  практики зовнішньоекономічного регулювання  є його широка нормативно-правова база. Японська система заходів законодавчого й адміністративно-правового регулювання зовнішньоекономічних зв'язків являє собою ієрархічну піраміду, вершину якої вінчає Закон про валютний обмін і зовнішню торгівлю, що визначає загальну концепцію державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. До основних особливостей закону можна віднести наступні:

— він виконує роль свого роду законодавчих рамок системи зовнішньоекономічного регулювання в Японії.

—    його можна вважати ліберальним по суті, оскільки в ньому дотримується принцип вільної й багатобічної торгівлі, що фігурує в основних міжнародних домовленостях про лібералізацію й у кодексах МВФ, ОЕСР, ГАТТ/ВТО.

— виходячи із принципу волі зовнішньоекономічних операцій, закон передбачає мінімально необхідний державний контроль для нормальних умов і лише для надзвичайних обставин (наприклад, при різкому погіршенні стану платіжного балансу країни) їм допускається введення системи ліцензування трансакцій.

— носячи рамковий характер, закон делегує повноваження детального регулювання зовнішньоекономічної діяльності в тих або інших галузях урядовим і міністерським ордонансам. Саме такий «розподіл обов'язків», на думку японців, дає можливість більш повно враховувати й адекватно реагувати як на зміни в міжнародній економічній обстановці, так і на нові моменти в розвитку економіки країни.

Нарешті, у підставі піраміди лежать численні нормативні акти, прийняті в розвиток і у виконання згаданих вище законів. До них належать в першу  чергу постанови уряду, накази й розпорядження міністерств і ін.

Наявність як комплексного закону про зовнішньоекономічну  діяльність, так і законодавчих актів, що регулюють практично всі форми  зовнішньоекономічної діяльності, їхнє сполучення з деталізованою системою нормативних актів і неформальних методів регулювання, виключає які-небудь «пробіли» в адміністративно-правовому забезпеченні зовнішньоекономічної діяльності.

Серед основних форм експортного  регулювання в Японії можна виділити наступні види експортного контролю: за експортом товарів і технологій подвійного призначення; за експортом озброєнь і устаткування для їхнього виробництва; за експортом ракет, ракетного устаткування й технологій; за сировиною для хімічної зброї; за ядерними матеріалами; за експортом, пов'язаним з рішенням ООН про санкції; контроль із метою забезпечення адекватної внутрішньої пропозиції.

У всіх цих випадках необхідно  експортний дозвіл МЗТП. В окремих  випадках потрібно також дозвіл на вивіз тих або інших товарів  з боку інших відомств (наприклад, міністерства охорони здоров'я при експорті медичних препаратів). У цей час одержання дозволу на експорт потрібно на практиці не часто, майже весь товарний вивіз здійснюється без обмежень.

Міністерством фінансів Японії здійснюється фінансовий контроль за експортними угодами шляхом установлення певного порядку оформлення фінансової процедури експортної угоди, по якому експортер зобов'язаний одержати банківський дозвіл.

Після здійснення угоди  МЗТП проводить оцінку експортної операції на предмет належного дотримання експортних формальностей. Оцінка експортної операції може провадитися навіть у тих випадках, коли МЗТП не приймало участі в оформленні експортної процедури (приміром, не було потрібно дозволу МЗТП).

Одним з факторів, що дозволяють японським товарам успішно конкурувати із продукцією інших країн на світовому ринку, є високий рівень якості, забезпечуваний рядом організаційно-правових заходів. Зусилля, спрямовані на підвищення якості експортної інспекції, поставлені на законодавчу основу у вигляді Закону про експортну продукцію, поставлені на законодавчу основу у вигляді Закону про експортну інспекцію, метою якого є «підтримка репутації експортера». Перелік експортованих товарів, що підлягають відповідно до положень Закону обов'язковому контролю, установлюється спеціальною постановою уряду. Розроблена й застосовується диференційована система експортних перевірок декількох типів: інспекція якості товару; інспекція впакування; інспекція застосовуваних матеріалів, а також виробнича інспекція. Контроль якості експортованих товарів поставлений на відповідну інституціональну основу або частинами інспекційних організацій, уповноваженими курируючим міністром.

Сьогодні в Японії існує три урядових органи (Інститут по перевірці текстильної продукції  МВТП, Інститут по перевірці продукції сільського господарства й лісівництва, Бюро судноплавства міністерства транспорту) і 36 уповноважених агентств по контролю якості експортної продукції. З метою дотримання прав при виробництві експортної продукції в Японії передбачений певний порядок контролю в області дизайну. У великих компаніях такий контроль здійснюють самі виробники. При експорті особливо складної в технічному відношенні продукції й на дрібних і середніх фірмах контроль за належним експортним виконанням здійснюється державними органами - Японським центром сприяння торгівлі і Японському центру промислового дизайну. Відповідні підрозділи по інспектуванню якості й дизайну експортних товарів має у своїй структурі МВТП.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Японії тісно погоджується із завданнями структурної перебудови національної економіки. Митний тариф є важливим інструментом захисту національних виробників у цілому ряді чутливих галузей, насамперед в аграрному комплексі. Рішенню поставлених завдань сприяють широка диференціація ставок митного тарифу, використання тарифних ескалації й ін.

Важливе значення мають  у Японії економічні важелі регулювання  зовнішньоекономічної діяльності. Ефективним інструментом кредитування експортно-імпортних операцій і закордонного інвестування японських компаній є Ексимбанк Японії. У країні діють системи (у т.ч. оригінальні, що не мають аналогів у світі) податкових пільг, орієнтовані на стимулювання як експорту, так і імпорту.

Одним з найважливіших  коштів сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності є розвинена, диверсифікована, найбільша у світі система державного страхування торгівлі й інвестицій Японії, що досить надійно обмежує інтереси національних операторів від різного роду ризиків.

Сьогодні в Японії діють наступні основні види страхування торгівлі й закордонних інвестицій і їхньої модифікації: 1) загальне страхування торгівлі; 2) страхування валютних ризиків; 3) страхування експортних векселів; 4) страхування експортних облігацій; 5) страхування авансових платежів за імпорт; 6) страхування закордонних інвестицій; 7) страхування кредитування закордонних підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Зовнішня політика Японії та міжнародне співтовариство

Японія сформувався  як член міжнародного співтовариства після Реставрації Мейдзі, у другій половині XIX століття, коли на світовій арені переважали силові методи політики. Борючись за виживання, Японія прагнула наздогнати західні країни й на початку XX сторіччя, у війні з Росією, зробилася однієї з основних держав миру. Японія також розширювала свою дипломатичну активність, зокрема, вступила в Лігу Націй. Історія, однак, показала, що наша країна зробила великі політичні помилки - а саме вступила на шлях стрімкої експансії в сусідні регіони й стала вирішувати свої проблеми за допомогою збройної сили.

Відновлення Японії після  Тихоокеанської війни ґрунтувалося на глибокому переосмисленні тієї політики, який країна дотримувалася в попередній період. Японія відмовилася від ідеї силового дозволу міжнародних конфліктів і вирішила рішення політикові миру й стабільності за допомогою дипломатичних зусиль, насамперед через ООН. Японія уклала договір безпеки зі США, що став основою її політики в області оборони. Гарантувавши собі безпеку й стабільне міжнародне оточення, Японія обрала своїм головним пріоритетом розвиток економіки, побудованої на ринкових початках. У сфері політики країна прийняла демократію як фундаментальний принцип.

Навряд чи треба зайвий раз говорити про те, що в результаті всього цього Японія досягла видатних успіхів і стала другою економічною державою миру. Одночасно завдяки своїй економічній і технічній моці вона відіграє активну роль у всіляких областях, у тому числі в наданні сприяння розвитку інших держав. Це забезпечило їй високу репутацію й довіру міжнародного співтовариства. Політичний вплив Японії визнане в ООН, а також і учасниками самітів «великої вісімки».

Таким чином, зовнішня політика Японії створила основу для безпеки  й процвітання її народу. Закінчення холодної війни різко зменшило ризик  глобального військового конфлікту. Демократія й права людини стають універсальними цінностями. У цих сприятливих обставинах ми вступаємо в XXI століття. Основи нашої зовнішньої політики, включаючи японо-американський договір безпеки, що приніс нам безпека й процвітання, повинні бути збережені й у наступному сторіччі. Однак у світлі нових тенденцій і викликів японська дипломатія повинна шукати нові перспективи.

Японія, з її економічною  міццю, має певний вплив у міжнародному співтоваристві. Очевидно, однак, що її економічний ріст буде тривати лише до деякої межі, якщо вона не зможе почати реформи. Наша тривога, пов'язана з тим, що Японія може не зберегти знайдене нею місце у світі, має тим більше підстав, що інші країни або групи країн, що перебувають на гребені глобалізації, зуміли домогтися подальшого прогресу. Подібна негативна перспектива особливо ймовірна через те, що Японія як зріла нація має стикнутися з такими труднощами, як зниження народжуваності й старіння населення.

Оскільки Японія як і  раніше не погоджується на військову  чинність як спосіб забезпечення своїх національних інтересів, важливо осмислити відносну зміну її місця у світі, визначити джерела національної моці, на які опирається зовнішня політика, і почати необхідні дії.

В умовах, коли міжнародне співтовариство перебуває в пошуках нового устрою світу і Японія проходить перевірку на здатність змінювати світ, значення зовнішньої політики в житті людей зростає.