Державне регулювання зайнятості та безробіття в Україні

     У разі скорочення чисельності або  штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі  органи відповідних рад зменшують  або взагалі не встановлюють квоти  для цих підприємств, установ  і організацій.

      3) У разі відмови у прийомі  на роботу громадян із числа  категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої  броні з підприємств, установ  і організацій державна служба  зайнятості стягує штраф за  кожну таку відмову у п'ятдесятикратному  розмірі неоподатковуваного мінімуму  доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.  

     5. Вивчення рівня безробття

     Підприємства, збільшуючи обсяги виробництва, поступово  зменшують чисельність працюючих  в умовах вимушеної неповної зайнятості. Поліпшення ситуації відчули представники всіх без винятку вікових груп, але найбільше скоротилось безробіття серед молоді.

     Основними причинами втрати роботи залишаються  звільнення за власним бажанням, вивільнення  з економічних причин (у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією виробництва, скороченням чисельності або  штату працівників підприємств, установ, організацій), неможливість знайти роботу після закінчення навчальних закладів.

     Стандарти тривалості надання допомоги з безробіття в Україні цілком відповідають загальноєвропейським, зафіксованим Конвенцією Міжнародної  організації праці № 102 "Мінімальні норми соціального забезпечення", але її рівень є невиправдано низьким. Впродовж 2000-2003 років середній розмір допомоги з безробіття істотно збільшився (як в абсолютному вимірі, так і стосовно до встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб або до середньої заробітної плати), він становить лише 118,32 грн. (грудень 2003 року). Такий рівень не компенсує в прийнятних межах втраченого доходу, а отже не забезпечує необхідного соціального захисту безробітних, і є однією з причин того, що значна їхня частина не реєструється у Центрах зайнятості.

     В Україні на 10 робочих місць претендує 83 людини (на 1 січня 2010 року - 82 людини). Про це повідомили у Державному комітеті статистики України.

     При цьому, за даними Держкомстату, кількість  українців, які перебувають на обліку в Державній службі зайнятості, з  початку 2010 року збільшилося на 0,3% –  до 547 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року – 542,8 тис. чоловік, на 1 січня 2009 року – 930 тис. чоловік). 

     На 1 березня 2010 року потреба підприємств  у працівниках на заміщення вакантних  посад складала 65,9 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року – 65,8 тис. чоловік). Зокрема, у лютому 2009 року потреба підприємств  у працівниках збільшилася на 0,3 тис. чоловік (див. додаток 1).

     За  даними Держкомстату, рівень зареєстрованого  безробіття у цілому по Україні на 1 березня 2010 року склав 1,9% від кількості  населення працездатного віку (див. додаток 2).

     Кількість безробітних, які на 1 березня п.р. отримували допомогу з безробіття, скоротилася на 0,5%, у порівнянні з аналогічним показником на 1 лютого п.р., і склала 411,1 тис. чоловік, повідомляє УНІАН. 

     Середня сума допомоги з безробіття з початку  року збільшилася на 11,04 грн. – до 666,6 грн. (на 1 січня 2010 року – 655,56 грн.).

     У вересні 2011 р. рівень безробіття скоротився на 0,1 п.п. - до 1,5%. Про це повідомляє Держслужба статистики (див. додаток 3).

     За  даними Держстату, на 1 жовтня в Державній  службі зайнятості було зареєстровано 404,5 тис. безробітних, з них 281,1 тис. отримують  допомогу по безробіттю. Середній розмір допомоги на одного безробітного становив 885 грн.

     6. Соціальний захист безробітних в Україні. Соціальні наслідки безробіття.

     Запровадження системи соціального захисту  безробітних, надання їм «щедрої» допомоги на відносно м'яких умовах протягом тривалого часу сприяє тому, що певна кількість пошукувачів не погоджується на будь-яке місце роботи, а чекає того, що максимально відповідає його настановам. Фактично високий рівень інституційного безробіття є частиною тієї ціни, яку сплачує суспільство за соціальну орієнтацію економіки. Компенсацію, пов’язану із безробіттям, яку одержують громадяни України, умовно можна поділити на два види:

     - допомога по безробіттю 

     - матеріальна допомога.

     Допомога  по безробіттю та термін її виплати  залежить від кількох факторів, головними  з яких є причина безробіття та розмір заробітної платні. Так, вивільнені працівники і прирівняні до них категорії  громадян протягом перших 5 місяців  мають право на допомогу значно більшого розміру, ніж безробітні, зареєстровані  в ДСЗ на загальних підставах. Однак для усіх без винятку  безробітних ця допомога не може перевищувати середню заробітну платню в економіці  відповідного регіону за попередній місяць та бути нижчою за мінімальну заробітну  платню, що накладає суттєві обмеження  на її діапазон, оскільки різниця між  офіційною середньою і мінімальною  зарплатою не дуже велика.

     У деяких випадках виплата допомоги по безробіттю переривається строком  до трьох місяців: при цьому цей  строк зараховується до загального періоду виплати допомоги. Причиною призупинення виплат може бути відмова  громадянина від двох пропозицій підходящої роботи, приховування від  ДСЗ відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання  допомоги, та інше.

     Матеріальна допомога надається безробітному після  закінчення строку виплати допомоги, якщо середньомісячний сукупний доход  на члена сім'ї не перевищує неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Матеріальна допомога не може перевищувати 75% мінімальної заробітної платні і виплачується протягом наступних півроку. Крім того, кожному з членів сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомог по безробіттю, подається одноразова матеріальна допомога у розмірі 50 % установленої законодавством мінімальної заробітної платні.

     Загалом, соціальний захист робочої сили, умовно можна розділити на два блоки. Перший – це перешкоди на шляху  звільнення працівників, другий (розглянутий  нами вище)– компенсаційні виплати  вже звільненим працівникам. З точки  зору працівників було б ідеально мати гарантії незвільнення з робочого місця, а також, у разі звільнення, гарантії щодо збереження попереднього матеріального достатку. Однак, зрозуміло, що це призведе до зниження продуктивності праці (оскільки загроза звільнення буде мінімальною), не буде зацікавленості у якомога швидшому знаходженні  нової роботи (адже матеріальний рівень залишиться на тому ж рівні), підприємства не матимуть змоги швидко пристосовуватись до умов ринку (реструктуруючи своє виробництво, змінюючи ціну продукції і т.д.), бюджетні навантаження зростуть (оскільки пропаде  зацікавленість у пошуках нової  роботи, збільшиться кількість безробітних). Тому необхідно запроваджувати таке регулювання ринку праці, при  якому би використовувався комплексний  підхід, з врахуванням розмірів соціального  захисту обох блоків.

     В Україні процес скорочення персоналу  на підприємствах вкрай ускладнений. По-перше, підприємство зобов’язано  виплатити вивільненому працівнику вихідну допомогу у розмірі від 1 до 3 його місячних зарплат. По-друге, узгодити із профспілками можливість вивільнення працівників та одержати відповідний дозвіл. По-третє, повідомити усі зацікавлені сторони –  ДСЗ, працівників, профспілки не пізніше  як за два місяці про плановане  вивільнення. І нарешті, підприємства мають значні труднощі при вивільнені категорій працівників, які потребують додаткового соціального захисту (жінок, інвалідів, молоді). Це надмірне регулювання ринку праці негативно впливає на ступінь реструктуризації виробництва, що, в свою чергу негативно позначається на розвитку усієї економіки.

     Економічні  та соціальні наслідки безробіття:

     1.Відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП порівняно з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості. 2. Відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення. 3.Під час кон'юнктурного безробіття - через тривалі періоди бездіяльності - втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення. 4.Безробіття призводить до погіршення фізичного і психологічного стану робітників, підвищується рівень їх захворювань тощо. 5.Безробіття призводить до громадського і політичного безладдя.  

     7. Державне регулювання зайнятості в Україні.

     Негативні соціально-економічні насідки, які  породжує безробіття та методи боротьби з безробіттям є такими.

     Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є  наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості). Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців. Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко.

     Безробіття  веде до прямого занепаду раніше досягнутого  рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання  безробіття знижує купівельний та інвестиційний  попит, скорочує обсяг заощаджень у  населення. Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття. Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття. Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати. Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента. Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад.  
 
 
 
 
 

     Висновок

     Головним  спрямуванням сучасної соціальної політики України у сфері зайнятості є  стримування масового вивільнення  працівників шляхом підтримання  низького рівня гарантованої мінімальної  заробітної платні і надання субсидій збитковим підприємствам важкої промисловості та військово-промислового комплексу.

       Наслідком цього стало те, що  нині для України не характерні  прояви класичних форм безробіття - кон'юнктурного та структурного, які виникають в аналогічних умовах, а головною проблемою стає приховане безробіття. За цих умов виключно важливу роль починає грати нерегламентована зайнятість. Вона проявляється в двох основних формах: процесі самоорганізації економіки на мікрорівні через індивідуальну зайнятість та прояви тіньової економіки. Необхiдно зазначити, що законодавцем та керiвними oрганами державної виконавчої влади приймаються подальші заходи по забезпеченню належного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятiсть i по забезпеченню його виконання. Нещодавно Верховною Pадою України в першому читаннi розглянуто проект змiн та доповнень до Закону України ”Про зайнятiсть населення”, Кабiнетом Мiнiстрiв України cтворено Державну iнспекцiю працi i затверджено вiдповiдне положення про неї. Цими документами передбачено суттєві повноваження працiвникiв інспекції в забезпеченнi належного застосування чинного законодавства, в тому числi заходами адмiнiстративного впливу на персональних його порушників.

     Отже, проблема безробіття є ключовим питанням в ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки.

     Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина  активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї.

     Ринок праці — це система суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір — сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.

     Основним  джерелом для визначення реальних масштабів  зайнятості і безробіття є вибіркові  обстеження населення з питань економічної  активності.