Державне регулювання ринку товарів.Вплив податків та субсидій на ринкову рівновагу

Міністерство освіти  науки України

ОГЕУ

Кафедра економічнох теорії

РЕФЕРАТ

На тему:

Державне регулювання ринку товарів.Вплив податків та субсидій на ринкову рівновагу

Виконав

Студент 2 курсу

26 групи

Соломащенко Кирило

Перевірила

К.е.н., доцент

Росецька Юлія Болеславівна

Одеса, 2011

План

Вступ                                                                                                             3

1.Ринковий механізм
1.1Переваги ринкового механізму                                                            4
1.2.Недоліки ринкового механізму                                                           5
1.3.Державне регулювання ринку товарів.
Методи державного регулювання                                                              8                                                                                                                                              

2.Сутність одтаків та субсидій
2.1.Загальга характеристика податків                                                       11
2.2.Загальна характеристика субсидій                                                      16

3.Вплив податків та субсидій на рикову рівновагу
3.1Ринкова рівновага в умовах вільного ринку                                       18
3.2.Вплив податків на ринкову рівновагу                                                20
3.3.Вплив субсидій на ринкову рівновагу                                                23

Висновок                                                                                                     25

Використана  літерату ра                                                                           27                                     
                                           Вступ

Виходячи на ринок, продавці й покупці планують свою діяльність, спираючись на власний досвід та інформацію, яку їм надає ринок насамперед через ціни. Таке планування кожний суб'єкт здійснює відособлено. Іноді ринок виявляє, що споживачі помилилися у своїх споживацьких очікуваннях, оскільки підприємці запропонували менше товарів, ніж покупці готові були купити за встановленою ціною. Можлива й інша ситуація, коли підприємці пропонують більший обсяг товарів, ніж споживачі готові купити за встановлену ними ціну.

Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою. Іншими словами, ринкова рівновага має місце тоді, коли попит і пропозиція за певної ціни є урівноваженими.

Але існують різні чинники, що впливають на формування ринкової рівноваги. Це доводить актуальність обраної теми реферату. В нашому рефераті розглянемо вплив податків та субсидій на ринкову рівновагу.

Головною метою реферату є розгляд державного регулювання ринку товарів, а також впливу дотацій (субсидій) та податків на ринкову рівновагу.

В першому розділі даного реферату буде визначено методи державного регулювання та основні позитивні та негативні аспекти ринкового механізму.

У другому розділі буде розглянуто загальні характеристики податків та субсидій.

     В третьому розділі буде виявлено вплив податків та субсидій на рикову рівновагу.

Завдання: Розглянути держане регювання ринку товарів, загальні положення податків та субсидій.
     Ціль:   Встановити вплив податків та субсидій на ринкову рівновагу.

                                       1.Ринковий механізм
                 1.1.Переваги ринкового механізму                
    Ринковий механізм порівнюють з безперервним референдумом, в якому «суверенні» споживачі «голосують» своїми економічними рішеннями на користь певного «кандидата» - того чи іншого товару. Ринковий механізм «наводить порядок в потенційному хаосі» перш за все через ціни. Ціни виступають сигналом, що дає інформацію про умови на ринку як для споживачів, так і для виробників. Вони служать маяком, за яким господарюючі суб'єкти можуть «звіряти» свій вибір, переслідуючи приватний інтерес. Через ціни сумуються і балансуються незліченні індивідуальні економічні рішення.
    Важливу роль у ринковому механізмі відіграє конкуренція. Вона стримує приватні інтереси, направляє їх на виробництво суспільно необхідних товарів. Конкуренція неодмінно призводить до того, що обмежені ресурси використовуються більш повно і ефективно. Вони спрямовуються в ті галузі, які виробляють необхідну для споживача і рентабельну для товаровиробника продукці. Конкуренцію називають основною регулюючої та контролюючої силою в ринковій економіці.
    Але чи так ідеально діє ринковий механізм? Як у кожного явища, у ринку є свої переваги і свої недоліки.

До переваг ринку економісти відносять:

                  1) ефективний розподіл ресурсів - ринок спрямовує ресурси на виробництво необхідних суспільству товарів;

      2) можливість його успішного функціонування за наявності досить обмеженої інформації - досить мати дані про ціну і витратах виробництва.

      3) гнучкість, високу адаптивність до мінливих умов.

      4) оптимальне використання результатів НТР.

      5) свободу вибору і дій споживачів і підприємців.

      6) здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів і послуг, більш швидкому коригуванню нерівноваги.
Щоб підтримувати конкурентоспроможність своєї продукції, фірми прагнуть розширювати асортимент, підвищувати якість, знижувати витрати і т. д.

    Слід зазначити, що ринковий механізм характеризується орієнтацією виробників па попит споживачів. Зміна попиту змушує виробників перерозподіляти ресурси між галузями і видами виробництв, скорочувати випуск одних товарів і налагоджувати виробництво інших, що користуються попитом. Тим самим ринкова економіка виступає як механізм регулюваннрозподілу ресурсів, структури економіки
    У центрі ринкового господарства стоїть споживач. Без втручання ззовні учасники ринкового процесу вирішують питання про те, що виробляти, у яких кількостях, для кого виробляти та як виробляти. Тривалий розрив між ринковим попитом і виробництвом тут неможливий, тому що це суперечить інтересам всіх учасників ринкового процесу. Тому ринковий механізм виключає дефіцитність економіки.
 

1.2.Недоліки ринкового механізму

    Говорячи про переваги ринку, не слід забувати про його негативні сторони, а також, зрозуміло, про ті проблеми, які він не може вирішити за своєю природою.
    Ринкова конкуренція самою своєю природою породжує тенденцію до монополізації. З маси дрібних виробників виділяються найбільш великі, які прагнуть повністю оволодіти ринком. Щоб запобігти такому саморуйнування ринку, необхідно на певному рівні його розвитку здійснювати за цим процесом цілеспрямований контроль[3].
    Монополізм породжений ринком. Про його існування можна судити з руйнування ринкових механізмів, гальмування науково-технічного прогресу, утримання високих цін. Не слід ототожнювати з монополією будь-яке велике підприємство у виробництві, торгівлі, банківській справі. Джерелами монополістичних тенденцій бувають дрібні і середні підприємства, держава тощо Звичайно, всередині великого бізнесу завжди приховано неабиякий потенціал монополізму. Будь-яка потужна корпорація не проти скористатися вигодами свого положення у виробництві, тяжіє до встановлення диктату над ринком, розглядаючи це як один з ефективних варіантів економічної поведінки. Але в сучасному ринковому господарстві така можливість зовсім не обов'язково перетворюється на реальність.
    Руйнування ринків монополіями не обіцяє економіці нічого хорошого. Пригнічуючи стимули до технологічних інновацій, монополії роблять економіку надзвичайно марнотратною, розвивається головним чином за рахунок залучення додаткових ресурсів, прирікають її на низьку ефективність. Для отримання прибутку за відсутності конкурентів не обов'язково освоювати ефективні технології, знижувати витрати і розширювати збут, досить встановити монопольні ціни і нав'язати їх споживачам. Останнім доведеться миритися і з тим, що товари будуть продаватися в обмежених кількостях, а їх якість знизиться. У монополізованої економіці ціни слабо реагують на коливання потреб і попиту, а монополії заглушають імпульси, які йдуть від попиту до виробництва. У результаті споживачі надовго залишаються наодинці зі своїми потребами, без необхідних їм товарів і послуг.
    Ринок та конкуренція завжди були антиподами монополізму. Протягом довгих років їх історичного протистояння саме ринок був тією єдиною реальною силою, яка перешкоджала тотальної монополізації економіки. Там, де ринок продовжував працювати, поширення монополізму не зайшло занадто далеко. Встановилося хитку рівновагу, коли монополія, співіснуючи з конкуренцією, зберегла старі і породила нові форми. Там, де ринок зруйнували, монополізм, не зустрічаючи перешкод, побив усе народне господарство.
    Механізм "невидимої руки" ринку також не вловлює проблему довгострокового розвитку економіки[5]. Ринкове господарство розвивається нерівномірно, періоди прискореного зростання чергуються з періодами застою. Інтереси економічної ефективності вимагають, щоб ці циклічні коливання були максимально згладжені. Більш того, в сучасних умовах швидке економічне зростання на стихійній основі стає взагалі неможливим.         Для прискорення нововведень потрібні солідні асигнування як на довгострокові наукові дослідження, так і на практичну реалізацію їх результатів. Оскільки ринкова саморегуляція але самою своєю природою ефективна лише в короткостроковій перспективі, то необхідна свідома коригування спрямованості економічного зростання.
    Чистий ринкова економіка і ощадливість, і марнотратна в один і той же час. Стихійно пристосовуючись до мінливих суспільним потребам, вона лише заднім числом сігнаналізірует про сформовані диспропорції, наприклад, про те, що якогось товару вироблено більше, ніж потрібно. Зміна пропорцій супроводжується втратами ресурсів, які були витрачені на створення зайвої продукції. Циклічний розвиток виробництва супроводжується недовикористанням ресурсів, включаючи і трудові[2]..
    Орієнтуючись тільки на індивідуалізований платоспроможний попит, ринок також не може вловити ті суспільні потреби, які можуть надаватися не окремим покупцям, а суспільству в цілому. Ці потреби задовольняються у формі так званих суспільних благ (розвиток культури, охорону здоров'я, охорона громадського порядку і т. п.).
    Прагнення до максимізації прибутку за рахунок економії на витратах виробництва веде до забруднення навколишнього середовища і виснаження не відтворюваних природних ресурсів. Справа в тому, що ринок ігнорує інтереси тих, хто не є ні продавцем, ні покупцем даного товару
Соціальна обмеженість ринку полягає в тому, що він не може реалізувати принцип соціальної справедливості. Питання про те, для кого виробляти, вирішується на користь тих, хто має більший дохід, багатство. Тому багато життєво необхідні товари і послуги в ринковій економіці недоступні сім'ям бідняків. Тим часом сучасна гуманістична культура вимагає забезпечити всім людям певний життєвий стандарт незалежно від трудового внеску Ринковий механізм "невидимої руки" в принципі не призначений для вирішення цього завдання[10].
    Розподіл доходів в ринковій економіці не гарантує кожній людині прийнятний рівень доходу незалежно від наявності у нього фактора виробництва та підсумків економічної діяльності. У цьому полягає певна соціальна «несправедливість» ринку.
    Ринкове розподіл доходів соціально «несправедливо» по відношенню до непрацездатних, незаможним, безробітним, які не бажають трудитися. Держава організує перерозподіл доходів, яке повинно здійснюватися в певних межах. На мінімальну межу впливає рівень життя в країні, поточний стан економіки і обрана модель її регулювання. Максимальна
межа обумовлена ​​допустимими розмірами соціальних
виплат та податків, а також негативними ефектами, які
можуть деформувати ринок робочої сили і ринковий механізм в цілому.
Ринковий механізм так само не в змозі вирішити проблему інфляції.
    Інфляція являє собою одну з найважчих хвороб економіки в 20-21 ст. Її грізні симптоми зафіксовані як в ринкових господарствах, так і неринкових, де механізм ринку зруйнований адміністративно-командною системою.
    Інфляція - знецінення грошей, що відбувається через те, що в економіці їх стає більше, ніж потрібно[7]. У міру наростання інфляції грошам все важче виконувати свої функції, обслуговувати обіг товарів і послуг, платіжні операції і т.п. Зароджуючись на розбалансованому грошовому ринку, інфляція довго не затримується там, а поширюється далі, вражаючи виробництво і споживання.
 

1.3.Державне регулювання ринку товарів.Методи державного регулювання

У процесі формування оптимальної інфраструктури товарного ринку велике значення має поєднання ринкового механізму регулювання з державним регулюванням.

За допомогою державного регулювання товарного ринку забезпечується:

1) поєднання поточних і перспективних напрямів розвитку економіки;

2) встановлення бюджетної і товарно-грошової рівноваги;

3) розробка законодавства з правового захисту інтересів суб’єктів товарного ринку;

4) створення необхідних умов і контроль за вільною і добросовісною конкуренцією на товарному ринку;

5) формування раціонального руху товару.

    Державне регулювання ринку здійснюється різними прямими і непрямими методами, які залежно від характеру дії можна об’єднати в чотири групи[10]:

1) економічні;

2) інформаційно-орієнтувальні;

3) законодавчі;

4) адміністративні.

1. Економічні методи, якщо вони не суперечать вимогам законів ринку, прийнято вважати найбільш тонким інструментом узгодження механізму ринкового саморегулювання з інтересами економіки. Це методи дії на попит і пропозицію товарів, на умови формування економічних ресурсів, витрат і результатів, що включають регулювання цін на товари і тарифів на послуги, податкове, митне, фінансове і кредитно-грошове регулювання.

    У складі економічних методів один із центральних - державне регулювання цін. Ринкова економіка, як відомо, припускає свободу встановлення цін на свої товари і послуги. Проте така свобода відносна, оскільки законодавство про контроль над цінами дозволяє уряду видавати розпорядження про регулювання цін на товари і послуги. До конкретних методів державного регулювання цін належать:

      спостереження за цінами, яке проводиться з метою виявлення зростання вартості життя, витрат виробництва і обігу;

      непряма дія на ціни шляхом зміни ставки відсотка, курсу національної грошової одиниці, митних зборів тощо;

      державне втручання в процес ціноутворення (наприклад, у вигляді підвищення витрат виробництва і обігу при введенні вищих норм амортизації, мінімального розміру оплати праці тощо);

      пряма дія державних органів на ціни, яка приймає різні форми (наприклад у вигляді державних субсидій, зміни ставок податку на додану вартість або акцизного податку, експортних субсидій, митних зборів і обмежень);

      урядовий контроль у формі фіксації цін або встановлення меж їх підвищення.

    Масштаб державного регулювання цін залежить від конкретної економічної ситуації в країні, від структури споживання товарно-матеріальних цінностей та інших чинників.

2. Інформаційно-орієнтувальні методи учасників ринку орієнтовані на забезпечення виробничих і торговельних підприємств комерційною інформацією, що дозволяє вибирати оптимальні шляхи реалізації поточних і перспективних завдань. При цьому використовуються такі види інформації:

o        кон’юнктурна інформація про асортимент, якість і ціни товарів, а також тарифи на послуги, процентні ставки банків, курси валют тощо, за допомогою якої вирішуються кон’юнктурні та маркетингові завдання;

o        статистична інформація, що дозволяє одержувати узагальнені оцінки стану національного та регіонального ринків і тенденцій їх розвитку;

o        прогностична інформація, вживана при розробці стратегій розвитку підприємств, концепцій і програм розвитку економіки країни;

o        науково-технічна інформація;

o        інформація про середньогалузеві показники, а також показники діяльності сучасних вітчизняних і зарубіжних підприємств, за допомогою яких здійснюється моніторинг платоспроможності і конкурентоспроможності фірми.

3. Законодавчі методи забезпечують правові основи регулювання товарного ринку, що включають захист прав власності, підприємців, найнятих робітників і споживачів.

    Сукупність правил, що забезпечують конкуренцію на ринку, одержала назву антимонопольного законодавства. Воно направлене не на формальну заборону монополій, а на обмеження їх діяльності, сприяючи підтримці конкуренції, особливо стосовно малих і середніх фірм. Антимонопольне законодавство найчастіше зводиться до регулювання ділової обмежувальної практики - розділу ринку, вертикальної і горизонтальної фіксації цін, дискримінації в торгівлі тощо. Дієвість законодавчого регулювання залежить від повноти і якості законодавчого оформлення процесів виробництва і обігу товарів, а також від ефективності організаційного механізму їх реалізації[9].

4. Обумовлена законодавством дія виконавчих структур державної і регіональної влади на процеси виробництва й обігу товарів і послуг є адміністративними методами державного регулювання. Адміністративна дія застосовується в процесі цінової, фінансової, кредитної, податкової і митної політики держави. З метою запобігання проникненню на ринок потенційно небезпечних для життя і здоров’я людини виробів застосовується попереднє ліцензування виробництва й обігу окремих товарів. Особлива увага приділяється організації державного контролю якості товарів і послуг, їх стандартизації і сертифікації.

2.Сутність податків та субсидій

2.1.Загальна характеристика податків

Податок – обов'язковий внесок юридичних і фізичних осіб у  бюджет чи у позабюджетний фонд, здійснюваний у порядку і на умовах обумовлених законодавством.  Податок – одне з основних понять фінансової науки[8].

Кожен податок містить наступні елементи:

      Суб'єкт  оподаткування чи платник податків – фізична чи юридична особа, на яку законом покладений обов'язок платити податок.