Державне регулювання доходів населення України

У державних програмних документах передбачені механізми  зі зміцнення позицій середнього класу, частку якого потрібно довести до 45-50% від загальної кількості населення. При цьому передбачається скорочення кількості громадян з доходами, нижчими за прожитковий мінімум.

Становлення та розвиток середнього класу передбачає перехід  до нової моделі споживання, тобто  таких стандартів, які забезпечують гідний рівень життя, стимулюють розвиток внутрішнього ринку, трудової та підприємницької активності населення.

Регулювання доходів  населення пов´язане з пенсійним забезпеченням. Держава передбачає заходи, пов´язані з проведенням повномасштабної пенсійної реформи, поступового наближення мінімального розміру пенсій до прожиткового мінімуму та скасування обмежень їх максимальних розмірів.

Важливим питанням сучасної соціальної політики, а особливо політики доходів, є регулювання бідності. Бідність визначається двома факторами: часткою населення з доходами меншими від вартості мінімального споживчого кошика та відхиленням величини прожиткового мінімуму відносно середнього рівня достатку.

Згідно зі щорічною доповіддю  правозахисних організацій "Права людини в Україні 2011", чверть населення України вважає себе бідними.

Про це під час прес-конференції  повідомив голова Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров, пише УНІАН.

Як відзначив Захаров, згідно зі стандартами ООН, за межею  бідності в Україні живуть 80% населення. При цьому, згідно з дослідженням, бідними вважає себе одна четверта частина населення країни.

Висновок

Державне регулювання  доходів є складовою соціальної політики держави. Воно грунтується на принципах соціальної справедливісті; соціальному партнерстві та солідарності усіх верств населення; індивідуальній відповідальності за своє матеріальне становище; праві на працю та гідну винагороду; індексації доходів; диференціації заробітної плати; праві на професійні об’єднання; економічній доцільністі. Ці принципи визначають політику держави у сфері встановлення і розподілу доходів населення. Особливим напрямком діяльності держави є  захист вразливих верств, які потребують допомоги, а також проблема високої диференціації доходів, що вирішується шляхом трансфертних платежів, цінової політики, прогресивного характеру оподаткування. Методи регулювання є невід’ємною частиною державної політики доходів. Можна виділити законодавчі, економічні, адміністративні, узгодження.

На сьогодні ключовими  питаннями, що потребують розгляду та вирішення є підвищення мінімальної  заробітної плати до 60 % середньої, реформування системи оплати праці, підвищення частки осіб середнього класу до 45-50 % населення, скорочення кількості осіб, чиї доходи становлять нижче прожиткового мінімуму, і пов'язана з цим проблема бідності. Отже, можна сказати, що державна сфера регулювання доходів перебуває ще на стадії вдосконалення та змін, які потрібно буде здійснити в майбутньому задля зниження соціальної напруженості в суспільстві і підвищення авторитету держави в очах населення.

Література

1. Дідківська Л. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – 5-те вид. – К.: Знання, 2006. – 231 с.
2. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. Навч. посіб. 3 – є видання, випр. – К.: Знання, 2006. – 262 с.
3. Ажнюк М.О. Основи економічної теорії. Навчальний посібник. - Ужгород: Ґражда, 2005. - 204 с.
4. Гриньова В.  М.  Державне регулювання економіки : навч. посіб. / В. М. Гриньова, М. М. Новикова. – Х. : ІНЖЕК, 2004. – 756 с.
5. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. Управління трудовим потенціалом. -   Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 403 с.
6. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Швайка Л. А. - К.: Знання, 2006.- 435 c.
7. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник/ О.А.Грішнова. - К.: Знання, 2004. - 535 с.
8. Чистов С. М. Державне регулювання економіки: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 208 с.