Державне регулювання і прогнозування розвитку економіки регіонів

Програмними документами визначено, що пріоритетними  сферами залучення капіталів промислово-фінансових груп в Україні є такі інфраструктури! об'єкти, як транспортні коридори, газонафтові магістралі, газосховища і термінали, а також галузі: гірничодобувна та металургійна промисловість, хімічна, ВПК, зв'язок та мережі телекомунікацій, засоби масової інформації, авіаційна та суднобудівна промисловість, об'єкти сільського господарства.

Нових стимулів регіональному розвитку надає  створення кластерів, тобто таких об'єднань за територіальною ознакою, які пов'язують між собою підприємства та установи, здатні вплинути на формування конкурентного середовища в регіоні. Головне призначення регіональних кластерів — це не тільки стимулювання інноваційної діяльності та зростання продуктивності економіки регіону, а й формування зон активної співпраці наукових установ, підприємницьких структур, органів влади, неурядових організацій, об'єднаних спільною метою. Механізм формування регіональних кластерів широко використовується в країнах Європи. В Україні є перший досвід створення кластерних об'єднань — це програма «Поділля Перший», діяльність за якою розпочата у 1998 р. в Хмельницькій області. її головною метою передбачено відродження промислового виробництва на основі розвитку кооперації, підтримки малих і середніх підприємств, об'єднання зусиль самих підприємств без залучення державних коштів. Кластерни-ми об'єднаннями охоплено підприємства швейної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, переробки сільськогосподарської продукції. Програмою передбачена система заходів, спрямованих на випуск конкурентоспроможної продукції широкого асортименту. Реалізація програми має наукове забезпечення, допомогу експертів з питань модернізації виробництва, впровадження новітніх технологій, прогресивної системи маркетингу і менеджменту.

Важливо зазначити, що протягом 80-х  рр. XX ст. була розроблена нова стратегія регіональної політики ЄЄ, основними детермінантами якої стали: пріоритет інтересів економічного розвитку; стимулювання приватного підприємництва, малого та середнього бізнесу; делегування регіонального планування територіально-адміністративним одиницям нижчого ієрархічного рівня; стимулювання інноваційної спроможності самих регіонів; розроблення спеціальних механізмів впливу на депресивні чи периферійні території. Для реалізації стратегічних напрямів державної регіональної політики в країнах Центральної Європи створюються агентства регіонального розвитку. Якщо на початку 80-х рр. головною метою їх створення було сприяння промисловому розвитку, а надалі — надання інформації та консультацій, то нині новітніми завданнями визнано підтримку і посилення конкурентоспроможності регіону на основі розроблення і реалізації нових перспективних регіональних проектів.

 

 

 

 

 

6. Схеми-прогнози та державні  програми розвитку і розміщення  продуктивних сил економічних  районів на тривалу перспективу

 

Важливе місце в державній регіональній економічній політиці займає розроблення  прогнозів і програм економічного і соціального розвитку країни та її регіонів. Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», прийнятим у 2000 р., закріплено вихідні засади формування і реалізації прогнозних і програмних документів стосовно соціально-економічного розвитку окремих галузей та територій країни.

На  макроекономічному рівні ведеться розроблення планів і прогнозів  соціально-економічного розвитку регіонів, генеральних чи регіональних схем розвитку і розміщення продуктивних сил та їх окремих елементів.

Вони містять конкретні цілі, завдання, пріоритети за такими напрямами  і сферами: національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації; національна  ідея соціального прогресу; демократичні перетворення та формування відкритого суспільства; стратегія економічного зростання; пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку; індустріальний та агропромисловий розвиток; інституціональні та організаційні механізми економічного зростання; розвиток зовнішньоекономічної діяльності в системі міжнародної торгівлі. В основу цих документів покладено ідею пріоритету прав і безпечної життєдіяльності людини, її положення є підґрунтям для визначення напрямів і шляхів здійснення економічних і соціальних перетворень у країні.

Важливо, що серед першочергових завдань  визначено суттєве покращання умов життя населення, послідовне та радикальне підвищення. ВВП на душу населення, очікуваної середньої тривалості життя та збільшення витрат на освіту та охорону здоров'я.

Особлива  увага має бути приділена пом'якшенню  соціально-економічних наслідків  безробіття, особливо серед жінок  та молоді за рахунок здійснення державних адресних соціальних програм і розвитку систем соціального страхування.

Важливе місце відведено ідеї підвищення конкурентоспроможності національної економіки в глобальній системі. Досконала територіально-галузева структура національної економіки, високі рівні бартеризації та тіньового сектору економіки, енергомістко-сті продукції чинять вагомі перешкоди на шляху до економічного зростання. Для досягнення високої конкурентоспроможності національної економіки необхідно не тільки подолати існуючі недоліки та диспропорції, а й забезпечити посилення інноваційного спрямування промислової політики, прискорення розвитку інформаційної сфери як стратегічної наукомісткої галузі економіки, стимулювання фінансово-промислової інтеграції.

Пріоритетами  економічної політики мають стати: формування ефективної структури економіки  та пожвавлення інвестиційних процесів, реформування фінансової системи, перехід  до інноваційного вектора розвитку, активізація внутрішнього ринку і створення на цій основі необхідної бази для вирішення соціальних проблем. Розвиток системи охорони здоров'я буде здійснюватися за принципами солідарності, доступності, справедливості та універсальності. Держава приділятиме значну увагу розвитку освітньої галузі з метою забезпечення конституційного права і гарантії кожному громадянинові на отримання обов'язкової повної загальної середньої освіти та вільного доступу до професійно-технічної та вищої освіти. Зросте мотивація до продуктивної праці і буде посилена стимулююча роль заробітної плати. На ринку праці визначального значення набуватимуть рівень освіти та фахової підготовки працюючих.

У Раді з вивчення продуктивних сил України  HAH України здійснюється розробка Схеми (прогнозу) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на основі законодавчо-нормативних актів щодо стратегічних напрямів економічної і соціальної політики держави. Дана схема являє собою документ, який складається з таких розділів: прогноз ресурсного потенціалу України та її регіонів (соціально-демографічний і трудовий потенціал; природно-ресурсний потенціал, у тому числі мінерально-сировинні ресурси, земельні, водні, лісові, рекреаційні); прогноз розвитку матеріального виробництва, включаючи темпи, пропорції та структурні характеристики міжгалузевих комплексів; прогноз розвитку науково-технічного потенціалу, виробничої та ринкової інфраструктури, інноваційної та інвестиційної діяльності; прогноз соціального розвитку і рівня життя населення; прогноз перебігу трансформаційних процесів.

Важливе місце в системі прогнозування  перспектив регіонального розвитку належить розробленню державних програм розвитку і розміщення продуктивних сил окремих територій України. Така територіальна програма являє собою науково обґрунтований документ, який містить систему заходів організаційного, економічного, соціального, екологічного характеру, спрямованих на вирішення актуальних завдань регіонального значення. Увесь комплекс заходів чітко визначений у часі та просторі, узгоджений стосовно ресурсів, термінів здійснення та виконавців. Як правило, в основу розроблення програми покладено необхідність вирішення проблеми, невирішеність якої створює реальну загрозу природному середовищу регіону чи соціальному становищу населення. Сама програма є засобом інтеграції інтересів учасників її розроблення та реалізації. Вона дозволяє сконцентрувати обмежені ресурси на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку окремих територій і держави у цілому.

Територіальні програми класифікують за такими ознаками:

• рівень програми — загальнодержавні, регіональні, місцеві;

• характер вирішення проблеми ^:— комплексні та функціональні;
• термін реалізації — довгострокові (понад 10 років), серед-ньострокові (5—10 років), короткострокові (менше 5 років);
• характер заходів — спрямовані на реструктуризацію господарського комплексу регіону, його подальший розвиток чи освоєння нових територій.
• За рекомендаціями НДЕІ Мінекономіки України програма соціально-економічного розвитку регіону повинна складатися з таких розділів: аналітично-прогнозного, системи основних показників, балансових розрахунків. Аналітично-прогнозний розділ містить результати аналізу основних тенденцій розвитку продуктивних сил регіону, цілі, завдання та прогнозні показники соціально-економічного розвитку території на перспективу. Розділ, що містить основні показники, по суті характеризує перебіг відтво-рювальних процесів. Рекомендується така система показників: загальноекономічні показники; чисельності та структури зайнятості населення; використання трудових ресурсів; розвитку сфери матеріального виробництва за основними галузями; рівня життя населення та розвитку галузей соціальної сфери; використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища; структурних та інституціональних перетворень в економіці, розвитку підприємництва; фінансових; зовнішньоекономічної діяльності; соціально-економічного розвитку міст і районів.

Розділ балансових розрахунків  містить рекомендації щодо виконання основних балансових розрахунків у процесі розроблення програми — це баланси трудових ресурсів, фінансових ресурсів, паливно-енергетичних ресурсів, виробництва і використання окремих видів промислової і сільськогосподарської продукції, споживання продовольчих товарів. Усі розділи програми соціально-економічного розвитку території взаємопов'язані між собою і спрямовані на досягнення основних, визначених програмою, цілей. Для контролю за виконанням основних заходів територіальної програми соціально-економічного розвитку рекомендується створювати координаційну раду з представників облдержадміністрації, фінансових та статистичних органів, керівників органів місцевого самоврядування. Головна мета їх роботи — не тільки поточний контроль за виконанням встановлених завдань, а й пошук додаткових фінансових джерел для виконання завдань програми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

 

Тести

1. РПС та визначення напрямів регіонального розвитку має:

а) стратегічно  важливе значення;

б) соціальне  значення;

в) економічне значення;

2. Держава  керуючись національними інтересами  забезпечує:

а) економічний  та соціальний розвиток;

б) стратегічний та цілеспрямований розвиток;

в) планомірний  та цілеспрямований розвиток;

3. Обставина,  яка вимагає посилення спрямовуючих  та координуючих функцій держави

а) перехід  до змішаної економіки;

б) перехід  до принципів командного господарювання;

в) перехід  до ринкових принципів господарювання;

4. Держава  визначає пріоритети соціально-економічного  розвитку країни і відповідно  до цього здійснює:

а) РПС;

б) регіональну  економічну політику;

в) ТПП;

5. Розвинуті  країни світу, які мають саморегулюючу  економічну систему, здійснюють  втручання в економічний розвиток

а) мінімальне;

б) максимальне;

в) ніякого;

6. Необхідність  підвищення ролі територій у  розвитку і розміщенні продуктивних  сил зумовлена тим, що просторовий  чинник істотно впливає на  ефективність

а) національного  доходу;

б) національної економіки;

в) національного  розвитку;

7. Групи проблем  суто територіального характеру

а) економічні, соціальні, екологічні;

б) демографічні, соціальні, інституційні;

в) структурні, економічні, галузеві;

8. Основний  стратегічний курс полягає в   забезпеченні реальної економічної  самостійності регіонів на основі

а) розвитку місцевого самоврядування;

б) розвитку регіонів в цілому;

в) розвитку соціальних чинників;

9. Економічна  самостійність регіону тоді набуває  реального змісту, коли результати  господарювання в межах певної  території безпосередньо впливають 

а) на рівень життя населення;

б) на рівень розвитку економічного показника;

в) на рівень інфляції;

10. Система   територіальної влади та управління  представлена

а) 3-ма рівнями;

б) 4-ма рівнями;

в) 5-ма рівнями;

11. Органи  територіального управління виконують  широкий спектр функцій, які  представлені групами

а) 4;

б) 3;

в) 2;

12. Сучасна  структура управління регіональним  розвитком сформована з систем

а) двох;

б) чотирьох;

в) шести;

13. З чого  складається місцевий бюджет

а) поточного  бюджету і податків;

б) поточного  і встановленого бюджетів;

в) поточного  бюджету і бюджету розвитку;

14. В Україні  існує проблема територіальної  нерівномірності податкової бази