Держава та її економічні функції

Національний  університет «Києво-Могилянська академія»

Факультет економічних наук 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Держава та її економічні функції 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Виконав

студент 1-го курсу

факультету  економічних наук

групи №2

Глушко  Павло 
 
 
 
 
 

     Київ 2006

      План:

     1.Вступ

     2.Історичні зміни та розвиток функцій держави

     3.Основні  функції держави та мета державного  регулювання

     4.Моделі та методи державного регулювання

     5.Державне регулювання цін, соціального захисту населення

     6.Висновок

     7.Бібліографія 
 

      Держава – соціальна, територіальна, суверенна, політична організація, що характеризується функціонуванням спеціально створеного механізму держави, наданням соїм рішенням обовязкової правової форми, встановленням податкової системи.

     Держава – найвища форма співіснування  людського суспільства. Людство змогло частково створити умови, за яких його діяльність у забезпеченні власних матеріальних та духовних потреб відбувається згідно з загальноприйнятими нормами, правилами, звичками. З появою потреб виникає економіка як система суспільних відносин під час виробництва та розподілу продуктів і яка розвивається разом з державою.

     Основна суть держави розкривається та реалізується у її взаємодії з суспільством. Діяльність держави на благо життя людей та способи здійснення впливу на суспільну, колективну та приватну сфери життя означується словом “функція” держави. 
 

     2.Історичні зміни та розвиток функцій держави

     З плином часу розвивались продуктивні сили та збільшувалась кількість суспільних, відбувалась глобалізація виробництва, поглиблення його усуспільнення, деякі виробники кооперували свої дії для підвищення ефективності. З ускладненням економічних систем почали виникати проблеми, які не можливо вирішити окремому виробнику, або навіть їх обєднанню. Основні проблеми – налагодження інфраструктури ринку (розвиток шляхів сполучення, фінансова політика, формування державної скарбниці), єдність всієї території держави як полігону для економічної діяльності, зовнішня та внутрішня безпека, правосуддя, органи правопорядку, захист прав виробників та інші. Їх можна назвати загальними, адже вони стосуються всіх суб’єктів економічної діяльності, але жоден з них не взмозі їх вирішити об’єктивно та на користь усім. Саме тому виникла потреба у контролі й регулюванні з боку інституту, який був би максимально незалежним від усіх виробників та суспільства в цілому. Тому держава стала органом організації господарського життя, реалізації економічних інтересів всього суспільства. Тоді виникло таке господарство, яке знаходиться під контролем з боку державних органів вліди.

     Відбулося кілька етапів становлення економічних функцій держави. Найінтенсивніше цей процес розпочався за періоду раннього Середньовіччя, на це є логічне пояснення. Адже саме тоді почали створюватись держави у класичному розумінні цього слово та відбувалась часткова, хоч і не значна, глобалізація економіки. Державне господарство тієї доби збігалось з особистим господарством глави держави, а отже всі фінанси є одночасно скарбницею монарха. Основна частина суспільних потреб (утримання короля, його двору, військові та транспортні потребі, армія тощо) забезпечувалось повинностями у вигляді продуктів натурального господарства. У влади майже не існувало обов’язків, наприклад суд був правом короля і за ньго навіть стягували плату.

     Виникнення  нового типу держави, а саме централізованих абсолютистських монархій значно змінило економічні функції держави. Скарбниця перестала всеціло належати владній особі, а фінанси набули суспільного характеру, зформувались правові нормативні засади контролю їх обігу та використання. З’явились постійні податки які були необхідний ресурс для забезпечення державою суспільних функцій. Тягар оподаткування покладався переважно на нижчі верстви населення, вищі - навпаки внаслідок свого політичного становища зберігали певну незалежність і в деяких випадках навіть отримували право збирати податки з населення. Нормативно було встановлено, що будь-який борг монарха автоматично ставав боргом держави. Це значно розширило кредито-спроможність держави, внаслідок чого з’явились внутрішні й зовнішні позики, на зміну металевим у деяких країнах запровадили паперові гроші. Саме внаслідок таких змін та ускладнень на плечі держави покладалося білше функцій регулювання економіки, аніж за часів раннього Середньовіччя.

     Масовий революційний рух та становлення  конституційних держав (XVIII-XIX ст.) викликало значні перетворення у соціальній сфері та виробничих відносинах, а одже відбулося розширення економічних функцій держави. Державне господарство проголошувалось таким, що має слугувати виключно суспільним інтересам. З’явилися представницькі органи (парламент, місцеві органи), які отримували виключне право на встановлення розмірів податків, ліквідували внутрішні мита, встановилася єдина система оподаткування та єдина система зовнішнього мита. Здійснювався чіткий розподіл владних повноважень щодо забезпечення суспільних потреб між місцевими органами влади, центральними органами та самоврядуванням населення. Всі верстви оголошувались рівними перед податковим законом, що закріплювався нормативно-правовим актом.

     Подальший розвиток економіки приніс у XX ст. багато змін і вдосконалень функцій держави. Найзначніший їх прояв припадає на другу половину століття і характеризується проявом інтеграційних процесів у світовій економіці, формуванням наднаціональних економічних функцій, які потребують об’єднання окhемих держав у блоки або певні міжнародні організації.  Задля ефективнішої співпраці та міжнародної економічної діяльності уніфікується правове регулювання господарства, формується узгоджена митна, фінансова, екологічна, промислова політика. Саме в цей період виникають інститути, функціями яких є регулювання економіки на міждержавному рівні, так з’являється необхідність переходу до колективних систем грошового обігу.

     Саме  в цей період відбувається процес становлення значної кількості нових держав (в Африці, Азії, Центральній Америці), СРСР розпадається на незалежні республіки, що приводить до значних змін у системі їх економіки, а отже формуванню власних економічних функцій. Багато з новоутворених держав об’єднуються у регіональні економічні обєднання задля ефективнішого ведення та розвитку економічної діяльності.

     З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що економічні функції держави та способи її впливу, контролю та взаємодії з національною економікою не є константою, ці явища перебувають у постійні динаміці. Вони тісно пов’язані з рівнем розвитку суспільства. Їх реалізація відбувається через вплив держави на національну економіку – державне регулювання економіки. 
 

     3.Основні функції держави та мета державного регулювання

     Нині  основними є політична, соціальна, міжнародна та економічна функції держави.

     В сучасних умовах відбуваються стрімкі  процеси кооперації, що приводить  до світової глобалізації. Держава  виступає як велике підприємство, тому природньо, що основними її функціями стають економічні (державне регулювання економіки). Провідний економіст та автор відомого підручника "Економіка" П. Самуельсон у державному регулюванні вбачає мету реалізації ефективності економічної системи, її справедливості та стабільності.

     Стабільність і пропорційність. Сучасна економічна система кожної держави складається з сотень або тисяч суб’єктів, кожен з яких прагне до досягнення особистих інтересів і намагається при цьому якомога менше втратити, отримавши якнайбільше. Така закономірність надає абсолютно вільному ринку ознак анархічності, що виражається у відсутності узгодженості та збалансованості, що може бути згубним для добробуту всього населення, тому однією з основних засад діяльності держави є забезпечення економічної стабільності. Вона запроваджує певні чіткі умови функціонування ринку, створюючи правову основу, впливаючи на розподіл фінансів, і таким чином забезпечує охорону прав фізичних та юридичних осіб; виступає, як певний суддя, що регламентує підприємницьку діяльність, визначає зовнішньоекономічну політику, впливає на фінансовий сектор, чим стимулює збалансований розвиток окремих галузей економіки та всього господарства загалом. В утворенні стабільних умов велику ролю відіграє пропорційне розподілення ресурсів та фінансів, що формує постійне піднесення виробництва. Пропорційність може забезпечуватись на двох рівнях: галузевий та територіальний.

     Ефективність. Взагалі ефективність – це здатність досягнення найвищих результатів при найменших затратах. Необхідними умавами економічної ефективності є функціонування господарства на засадах справедливої економіки, інформованість субєктів щодо ринків, цін та споживачів, розумне розподілення ресурсів виробництва. Основною перепоною є монопольні тенденції в господарстві. Монополія – виключне право, що ним володіє держава, підприємство, окрема особа на здійснення певної діяльності.  У певних умовах вони з прогресивного економічного явища перетворюються в негативне, адже однією зі складових ринку є цінова і нецінова конкуренції, що можуть приймати “нечесних” форм. Саме тому держава ставить за мету затвердити конкурентно-ринковий механізм, обмежити діяльність монополій створивши спеціальні органи, яки контролюють їх діяльність. Діяльність цих органів виражається у контролі за суб’єктами виробництва на основі антимонопольного законодавства, що визначає норми економічної дільності, встановлює межу між правовими методами господарювання та антигромадською діяльністю провідних компаній. Іншим є ставлення держави до природних монополій. Природна монополія – така галузь суспільного виробництво, входження у яку іншого виробника стає збитковим (водопостачання, електроенергетика).

     Справедливість. Одна з провідних функцій регулювання економіки. Держава має створити умови рівномірного балансу суспільних благ між громадянами, адже ринок не здатен забезпечити справедливий розподіл доходів (з точки зору суспільного добробуту), навіть при існуванні ідеальних конкурентно-ринкових відносин з таких причин:

     • неспроможність ринку виробляти суспільні блага (охорона здоров’я, фізичний розвиток, наука , освіта, культура і спорт, мистецтво тощо )

     • ринок не забезпечує засобами існування у повному обсязі непрацездатних осіб (дітей, інвалідів, пенсіонерів);

     • різний рівень кваліфікації працівників приводить до нерівномірної оплати праці, а навчання (підвищення кваліфікації) потребує значних коштів;

     • суспільству необхідне безпеки, контроль за правопорядком   (міліція, армія);

     •виникає конкуренція у глобальному середовищі, що потребує контролю з боку держави.

     У цьому контексті важливими пріорітетами для держави є формування державності та демократизація, адже тільки у демократичному суспільстві кожен громадянин має право вільного вибору, якою саме діяльністю йому займатись. 

     4.Моделі та методи державного регулювання

     Державне регулювання економіки – сукупність способів, засобів форм і методів впливу держави на процеси соціально-економічного розвитку суспільства.

     У ринковій економіці державне регулювання  є однією з базових інституцій. Враховуючи це, завдання держави полягає  у виборі найефективніших форм участі в економічному житті, методів та важелів економіки. Світовий досвід показує, що у застосуванні державного регулювання не існує певних загальноприйнятих стандартів, тому уряд держави при виборі фінансової політики має керуватись поточною ситуацією в країні, умовами та ступенем розвитку економіки. Саме за такої діяльності державне регулювання буде позитивно впливати на народне господарство та стимулювати його розвиток.

     В економічній науці утвердилось  кілька моделей регулювання економіки.

     Неокласична модель.Вона виходить з дого, що в сучасних умовах виробник та споживач, спираючись на необхідну кількість інформації, мають змогу самостійно планувати свої економічні дії. А отже відпадає необхідність у державному регулюванні як такому.