Ціноутворення в різних системах ринку (монополія, чиста монополія, конкуренція)

ДЕРЖАВНА  ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ

СЛУЖБИ  УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Мікроекономіка”

на тему:

 

“Ціноутворення в різних системах ринку

(монополія, чиста монополія,  конкуренція)”

 

 

Робота виконана

студенткою

Стороженко С.С.

Група Обз-31

 

 

 

 

 

Кам'янець-Подільський

2012

ЗМІСТ

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. На ринку товарів існує безліч цін. Ще не так давно ціну визначали  як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, – це втілена і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь-якої споживної-вартості за наявних суспільне нормальних умов виробництва і середнього в цьому суспільстві рівня вмілості та інтенсивності праці.

Однак в практиці трапляються такі випадки, коли вартість одного товару (тобто затрати суспільне необхідного  робочого часу) перевищує вартість іншого, але ринкова ціна його менша. Це пояснюється співвідношенням попиту і пропозиції на товари.

Ціна є грошовим вираженням вартості товару лише в тому випадку, коли існує  рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін  спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Тому потрібне більш універсальне визначення ціни: ціна – це грошова сума, яку одержують за конкретний товар.

Цінова політика продавця залежить від типу ринку, його особливостей.

В умовах ринку чистої конкуренції, коли реалізується однорідний за якістю товар, припустимо, цемент певної марки, пшениця певного сорту, ціна повністю залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Діапазону цін майже немає. Продавець не може маневрувати цінами (ні підвищувати, ні знижувати). Цільова стратегія маркетингу в такій ситуації не потрібна.

В умовах ринку монополістичної  конкуренції існує багато варіантів  цін на товари однієї споживної вартості. Наприклад, покупцю пропонується 400 видів зубної пасти. Тут продавець  може впливати на ціни, а покупець мати широкий вибір товарів, готовий платити за товари за різними цінами. Однак виникає питання, чому існує назва "монополістична конкуренція"? Де тут монополія? Повернемось до нашого прикладу. З запропонованих багатьох видів зубної пасти, припустимо, одна користується особливим успіхом. Вона має марочну назву, яку ніяке інше підприємство не має права використовувати. Отже, марка товару набуває певної монополії на ринку, що дає можливість підприємцю підвищувати ціну на свій товар. Причому мова йде про товар високої якості, який користується серед покупців особливим попитом.

В умовах олігополістичного ринку, коли існує невелика кількість продавців, ціна товару в основному залежить від дій конкурентів. Продавець  має чітко реагувати на них. Можливість збільшення або зменшення цін  обмежена.

І нарешті, в умовах ринку чистої монополії, коли існує один продавець, ціну регулюють монополісти. Однак на такому ринку на ціну може впливати державне регулювання.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.

Об'єктом дослідження курсової роботи теоретичні засади економіки.

Предмет дослідження – ціноутворення  в різних системах ринку (монополія, чиста монополія, конкуренція).

Метою курсової роботи є дослідження  ціноутворення в різних системах ринку.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

• дослідити теоретичні засади ціноутворення в різних системах ринку;
• здійснити аналіз практики ціноутворення у різних системах ринку.

Розділ 1. Теоретичні засади ціноутворення  в різних системах ринку

• 1.1. Особливості ціноутворення на конкурентному ринку

Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси:

• значне число продавців і покупців;
• стандартизована продукція;
• незалежність дій продавців і покупців;
• об'єктивність ціноутворення, відсутність будь-якого впливу на ринкову ціну;
• інформованість покупців і продавців;
• вільний вступ і вихід з галузі.

Положення фірми на конкурентному  ринку визначається тим, що вона надто  мала, щоб вплинути на стан ринку. Ринкова  ціна не залежить від обсягу пропонування окремої фірми. Конкурентна фірма  є "ціноотримувачем" ("price taker"). Тому попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, графічно має вигляд горизонтальної лінії на рівні ринкової ціни (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1. Криві попиту та виторгу [9]

Конкурентна фірма, як і будь-яка інша, прагне максимізувати економічний прибуток, який вона визначає як різницю між сукупним виторгом і сукупними витратами: .

Сукупний виторг – це сума грошей, отриманих від продажу продукції на ринку. Оскільки на досконало конкурентному ринку ціна є сталою, то сукупний виторг є лінійною функцією відносно обсягу проданої продукції (рис. 1.1):

 Середній виторг – це виторг від реалізації одиниці продукції: . Середній виторг дорівнює ринковій ціні, а крива середнього виторгу співпадає з кривою попиту на продукцію фірми (рис. 1.1).

Граничний виторг – це зміна сукупного виторгу в результаті продажу додаткової одиниці продукції : . За умови фіксованої ринкової ціни кожна додатково реалізована одиниця продукції додасть до виторгу величину, рівну ціні. Тому граничний виторг конкурентної фірми, як і середній виторг, є величиною сталою, а його крива графічно співпадає з лінією ціни, попиту і середнього виторгу (рис. 1.1).

Для обчислення економічного прибутку фірмі потрібна інформація про ціну, обсяг виробництва і витрати. Оскільки ціна фіксована і задається ринком об'єктивно, то основним фактором, що визначає обсяги випуску, є витрати, які зазнають впливу закону спадної віддачі. Порівнюючи сукупний виторг з сукупними витратами на кожному обсязі випуску, а також ринкову ціну з середніми та граничними витратами, фірма приймає рішення: чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то скільки, і визначає, яким буде результат діяльності.

Логіка раціональної поведінки  виробника підказує, що у короткостроковому  періоді фірмі варто виробляти  продукцію, якщо вона отримує економічний  прибуток, або коли сума збитків  менша, ніж постійні витрати. Відповідно фірмі варто припинити виробництво, коли збитки перевищують постійні витрати.

Якщо фірма прийме рішення виробляти  продукцію, то вона повинна вибрати  оптимальний обсяг випуску: у  разі прибутковості фірмі потрібно знайти такий рівень випуску, який максимізує прибуток, а у разі збитковості  – такий рівень, який дозволить мінімізувати збитки.

Існують два підходи до визначення оптимального обсягу:

• співставлення сукупного виторгу і сукупних витрат (модель TRTC);
• співставлення граничного виторгу і граничних витрат (модель MRMC).

Моделі оптимального вибору фірми можна представити у табличній, графічній або аналітичній формі. Аналіз цих моделей дозволяє обґрунтувати загальне правило максимізації прибутку для фірми, що функціонує у будь-якій ринковій структурі.

Розглянемо процес вибору оптимального випуску за допомогою табличної моделі TRTC. У таблиці 1.1 наведені дані про обсяги виробництва продукції за тиждень, сукупний виторг від продажу продукції за ціною 35 грн. за одиницю, сукупні витрати на виробництво тижневого обсягу продукції та суму економічного прибутку, яку обчислено як різницю між виторгом і витратами.

Таблиця 1.1

Обсяг випуску од./тижд. Q	Сукупний виторг грн./тижд. TR=P·Q	Постійні витрати грн./тижд. FC	Змінні   витрати грн./тижд. VC	Сукупні витрати грн./тижд. TC=FC+VС	Економічний прибуток грн./тижд. EP=TR–TC
1	2	3	4	5	6
0	0	50	0	50	-50
1	35	50	34	84	-49
2	70	50	56	106	-36
3	105	50	72	122	-17
4	140	50	90	140	0
5	175	50	112	162	13
6	210	50	140	190	20
7	245	50	178	228	17
8	280	50	230	280	0
9	315	50	290	340	-15

 

На нульовому обсязі, коли фірма  нічого не випускає, сукупні витрати  складають 50 грн. постійних витрат , тому тут виникають збитки, які дорівнюють величині постійних витрат. З нарощуванням обсягів виробництва сукупні витрати зростають нерівномірно за рахунок змінного компонента , що зазнає впливу закону спадної віддачі, а виторг зростає пропорційно обсягу випуску, чим спричиняється коливання рівня прибутку.

Розрахунки колонки 6 надають інформацію про динаміку економічного прибутку за умови нарощування фірмою обсягів виробництва. Знак мінус (–) означає збитки. За малих обсягів виробництва фірма отримує збитки, які поступово зменшуються, і на обсязі випуску 4 одиниці фірма стає беззбитковою, , фірма отримує лише нормальний прибуток. Подальше збільшення обсягу випуску дозволяє одержувати економічний прибуток, який досягає максимальної величини на обсязі випуску 6 одиниць. Продовжувати нарощувати випуск нераціонально, оскільки за межами 6 одиниць сума економічного прибутку зменшується. Отже, оптимальним обсягом випуску для даної фірми буде 6 одиниць на тиждень.

 Графічний метод визначення оптимального обсягу виробництва (модель ) представлений на рис. 1.2. Криві і на графіку а) побудовані за даними таблиці 1.1. Сума прибутку для будь-якого обсягу визначається графічно як різниця вертикальних координат цих кривих. За малих обсягів випуску крива виторгу проходить нижче кривої витрат , так само, як і за великих, що визначає збитки. На відрізку маємо зону прибутковості фірми, крива витрат проходить під кривою . Точки і називаються точками критичного обсягу випуску, або точками беззбитковості , в цих точках криві перетинаються.

 

Рис. 1.2. Модель TRTC. Максимізація  прибутку конкурентною фірмою [9]

Сума економічного прибутку максимізується на обсязі, для якого відстань між кривими і по вертикалі найбільша. Її знаходимо в точці, де дотична до паралельна лінії (точка ). На обсязі Q* кути нахилу обох кривих однакові, тобто . Ліва частина рівняння – це граничний виторг, а права – граничні витрати. Отже, відрізок , який відповідає величині максимальної суми прибутку, знаходиться на обсязі, для якого граничний виторг стає рівним граничним витратам: . Побудована за даними табл. 1.1 крива економічного прибутку (рис. 1.2.б) більш виразно демонструє залежність динаміки прибутків і збитків від обсягу виробництва.

Сформулюємо загальне правило вибору оптимального обсягу виробництва, або загальну умову максимізації прибутку:

• прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам: MR = MC

 Це правило справедливе для  всіх фірм, у будь-якій ринковій  структурі. Оскільки в умовах  ринку досконалої конкуренції  , то для конкурентної фірми загальне правило максимізації прибутку означає вибір такого обсягу випуску, за якого граничні витрати рівні ціні: .

Аналітичний метод визначення оптимального обсягу випуску для максимізації прибутку базується на тому, що треба відшукати такий обсяг, для якого похідна функції дорівнює нулю. Прибуток максимізується в точці, де приріст обсягу виробництва не змінює прибутку, тобто ,

 

Отже, умовою максимізації прибутку є: . Це рівняння є рівнянням рівноваги, тому що лише у випадку (а для конкурентної фірми ), фірма не буде мати стимулів до зміни обсягів виробництва, оскільки будь-яка зміна не поліпшить показників прибутку.

Проілюструємо справедливість рівняння рівноваги за допомогою табличної моделі . У таблиці 1.2 представлені розрахунки граничних показників і , а також середніх сукупних і середніх змінних AVC витрат, виконані на основі даних таблиці 1.1.

Таблиця 1.2

Обсяг випуску Q	Сукупний виторг   TR	Граничний виторг MR=∆TR/∆Q	Сукупні витрати TC	Граничні витрати грн./од. MC=∆TC/∆Q	Середні сукупні витрати ATC	Середні змінні   витрати AVC
1	2	3	4	5	6	7
0 1 2 3 4 5 6 7 8	0 35 70 105 140 175 210 245 280	35 35 35 35 35 35 35 35	50 84 106 122 140 162 190 228 280	>34 >22 >16 >18 >22 >28 >38 >52	- 84 53 40,7 35 32,4 31,7 32,6 35,0	- 34 28 24 22,5 22,4 23,3 25,4 28,8