Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 15:53, курсовая работа
Процеси соціально-економічних змін, що відбуваються у постсоціалістичних державах, ставлять перед країнами з перехідними економіками низку складних завдань, вирішення яких обумовлює темпи і успіх трансформаційних перетворень. Однією з них є проблема реформування бюджетно-податкової системи держави на ринкових засадах та ефективне використання бюджетно-податкових важелів макроекономічного регулювання економіки. В Україні ця проблема є однією з найбільш складних та суперечливих в практиці впровадження ринкових реформ.
Вступ 3.
1. Система і принципи оподаткування, як основа поступального розвитку ринкового господарства 5.
2. Заходи інноваційно-інвестиційної спрямованості бюджету, світовий досвід 14.
3. Динаміка та співвідношення доходів і видатків в держбюджеті України, їх вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність 23.
Висновок 28.
Додатки 30.
Список використаної літератури 32.
Такий підхід до збалансування державного бюджету спостерігався у Росії у 2004-2005 рр. але цей механізм бюджетного регулювання має і негативний бік: з обігу були вилучені колосальні кошти, які не приносять жодної користі економіці а навпаки, знецінюються в результаті інфляційних процесів. Доцільніше кошти, які утворилися внаслідок перевищення доходів державного бюджету над витратами, спрямувати на розвиток та поліпшення стандартів життя у суспільстві[4, c 385].
Експерти МВФ, досліджуючи взаємозв'язок обсягів державних видатків і темпи економічного зростання, дійшли висновку, що видатки позитивно впливають на економічне зростання, якщо вони сприяють поліпшенню зміни розмірів капіталу у формі матеріальних активів, трудових ресурсів, технологій, ефективності використання ресурсів. Це спонукає до висновку про те, що державні видатки є вагомим фактором економічного зростання, але найсуттєвіше впливає не обсяг видатків, а саме їх структура.
Діючий бюджетний механізм регулювання економіки не можна вважати ефективним. Скорочення видаткової частини бюджету слід поєднувати з рівнями інфляції і в разі потреби зменшувати обсяги споживання, а не обсяги капіталовкладень. Збільшення обсягів внутрішніх заощаджень приведе до збільшення обсягів капіталовкладень і забезпечить
економічне зростання держави.
В Україні методам державного регулювання як одним із засобів стимулювання інвестиційної діяльності не приділяється достатньої уваги. За час становлення незалежності не розроблено державної програми інвестиційно-інноваційного характеру. Розробка такої програми дала б можливість раціонально використовувати обмежені інвестиційні ресурси, визначати умови інвестиційної діяльності, регулювати розвиток економіки залежно від економічної кон'юнктури[5, c 312].
Висновок
Таким чином, державне управління видатковою частиною бюджету є дієвим механізмом, засобом впливу на економічне зростання і підвищення інноваційно-інвестиційної активності. Аналогічним засобом, який може стимулювати або гальмувати інвестиційну діяльність, є посилення або послаблення фіскальної політики. Поглиблення економічної кризи в Україні, яке спостерігалось протягом останніх років, прагнення урядів, які постійно змінюються, подолати її шляхом дерегуляції і лібералізації економічних відносин, посилення податкового тиску свідчить про відсутність у державі дієвих ринкових механізмів, спрямованих на вихід з кризи і пожвавлення інноваційно-інвестиційної діяльності.
Світовий досвід свідчить, що в передових країнах зниження надходжень від податку на прибуток підприємств (компаній, корпорацій) відбулося внаслідок зниження ставок оподаткування, і це привело до активізації інвестиційних процесів. В Україні скорочення обсягів надходжень від податку на прибуток підприємств при незмінній ставці оподаткування сталося через падіння обсягів виробництва, а це, у свою чергу, призвело до зменшення обсягів прибутку підприємств. Значний податковий тиск сприяв виникненню таких негативних явищ, як приховування прибутків, тінізація та бартеризація економіки, що врешті-решт призвело до поширення непрямих податків.
Досвід провідних країн світу засвідчує, що державна інноваційна політика спрямована насамперед на створення сприятливого економічного клімату для здійснення інноваційних процесів і її основною метою є поєднання науки із завданнями виробництва.
Виокремлюють дві найбільш характерні моделі державної інноваційної політики — американська та японська. Американська модель інноваційної політики передбачає виокремлення технологічного пріоритету і цільове державне фінансування пріоритетної галузі в японській моделі акцент робить-
ся на конкретніших технологіях, розвиток яких стимулюється з метою поступового переходу всієї економіки на нові технології.
Головною метою здійснення бюджетного регулювання в Україні є досягнення збалансованості бюджетів (відповідності доходів і видатків), що входять до складу бюджетної системи держави.
Економісти вважають, що балансування державного бюджету на циклічній основі (під час спаду виробництва допустиме перевищення видатків над доходами, а під час економічного підйому – перевищення видатків над доходами), що дає можливість державі формувати так звані стабілізаційно-страхові фонди і приводити антикризову політику, вирівнювати економічні коливання.
За час становлення незалежності в Україні не розроблено державної програми інвестиційно-інноваційного характеру. Розробка такої програми дала б можливість раціонально використовувати обмежені інвестиційні ресурси, визначати умови інвестиційної діяльності, запроваджувати нові інновації в господарстві, регулювати розвиток економіки.
Додатки
Схема 1.
Структурно – логічна схема принципів побудови системи оподаткування.
Схема 2.
Підсистема оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності підприємств в Україні.
Список використаної літератури:
1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О.
Макроекономіка: підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 851 с. – (Класичний університетський підручник).
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.
Макроекономіка: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. –К.: Атіка, 209.- 368 с.
3. Базілінська О.Я.
Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.
4. Башнянин Г.І., Томашик Л.С., Середа А.Р.
Макроекономічна теорія: Навч. посібник. 2-ге, стереотип. / За ред. д. е. н., проф. Г.І. Башнянина і к. е. н., доц.. Л.С. Томашик. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2009. – 552 с.
5. В.І. Мельникова, Н.І. Климова
Макроекономіка - Навч. посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 394с.
6. К.С. Солонінко
Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 320 с.
7. Круш П.В.
Макроекономіка та її регулювання: Навч. посібн. – К,: Каравела, 2009. – 424 с.
8. Круш П.В., Тульчинська С.О.
Макроекономіка навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.
9. Макроекономіка та макроекономічна політика: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, Т.Л. Желюк, О.В. Длугопольський, О.В. Панухник; Наук. ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання, 2008. – 699 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
10. Панчишин Степан
Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, стараотипне. - К.: Либідь, 2002. – 616 с.
11. Савченко А.Г.
Макроекономіка: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 441 с.
12. Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
33