Бюджетно-податкова політика та її вплив на інноваційно-інвестиційну активність підприємства

Міністерство освіти та науки України

Чернівецький торговельно-економічний інститут                                                      Київського національного торговельно-економічного університету

«Бюджетно-податкова політика та її вплив на інноваційно-інвестиційну активність підприємства»

(курсова робота з політичної економії, мікро-, макроекономіки)

                                                                                                                                            Виконала:

                                                                                                                                            Студентка

2-го курсу

групи 124

                                                                                                                                            спеціальність:

                                                                                                                                            «облік і аудит»

                                                                                                                                            Іщенко М.П.             

Науковий керівник:

Ткач Є.В.

                                        Чернівці 2010
 

Зміст

Вступ              3.

1.     Система і принципи оподаткування, як основа поступального розвитку ринкового господарства                                                                      5.

2.     Заходи інноваційно-інвестиційної  спрямованості бюджету, світовий досвід                                                                                                                        14.

3.     Динаміка та співвідношення доходів і видатків в держбюджеті України, їх вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність      23.

Висновок                                                                                                                                                                   28.

Додатки              30.

Список використаної літератури              32.

Вступ

Бюджетна політика є інструментом реалізації фінансової політики держави на основі централізації частини прибутків суб'єктів господарської діяльності і розподілу їх відповідно до потреб і пріоритетів суспільства і завдань підтримки стабільності макроекономічної політики. Життєво важливим завданням фінансової політики уряду є також зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств. Без цього неможливо досягти реальної збалансованості державних фінансів.

В перші роки після здобуття незалежності держава за рахунок бюджетних коштів підтримувала збиткові підприємства замість проведення політики структурних перетворень. Такі заходи підтримки вітчизняного товаровиробника здійснювалися на фоні розвитку інфляційних процесів. Результатом стало виникнення значних обсягів дефіциту державного бюджету, який перекривався за рахунок емісії НБУ, що прискорило інфляцію. З плином часу структура державного бюджету зазнала значних змін, які вплинули на інноваційно-інвестиційні процеси. В Україну почало надходити більше інвестицій з-за кордону і це вплинуло на впровадження нових технологій у виробництві та покращення економіки каїни.

Актуальність теми. Процеси соціально-економічних змін, що відбуваються у постсоціалістичних державах, ставлять перед країнами з перехідними економіками низку складних завдань, вирішення яких обумовлює темпи і успіх трансформаційних перетворень. Однією з них є проблема реформування бюджетно-податкової системи держави на ринкових засадах та ефективне використання бюджетно-податкових важелів макроекономічного регулювання економіки. В Україні ця проблема є однією з найбільш складних та суперечливих в практиці впровадження ринкових реформ.

Можна стверджувати, що в країні не має іншого аспекту реформування економіки, який піддавався б такій серйозній критиці та був би предметом таких палких дискусій. Вже нагромаджений досвід багатьох країн (і розвину-

тих, і тих, що розвиваються), які знаходилися в кризовому періоді, засвідчує, що важливим кроком в процесі змін є прийняття стабільної та дієвої бюджетно-податкової системи.

Мета і завдання роботи. Метою даної роботи є теоретико-методологічне дослідження бюджетно-податкової політики, системи оподаткування, доходів та видатків в держбюджеті України та їх вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність. Та дослідити заходи  інноваційно-інвестиційної діяльності в провідних країнах світу.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є методологія та інституціональні основи формування податків та бюджетної системи для визначення їх впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства.

Об’єктом дослідження виступають економічні процеси, а також відносини, що виникають при використанні макроекономічних бюджетно-податкових важелів регулювання в соціально-економічних умовах для залучення інвестицій в країну та впровадження нових інновацій.

Система і принципи оподаткування, як основа поступального розвитку ринкового господарства.

Бюджетно-податкова політика являє собою фінансові заходи держави щодо регулювання бюджетних податків і витрат з метою стабілізації економіки. Цій політиці властиві такі функції:

      вплив на стан господарської кон’юктури;

      перерозподіл національного доходу;

      нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

      стимулювання економічного зростання;

      підтримка високого рівня зайнятості тощо[2, c 256].

Заходи бюджетно-податкової політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування.

Систему оподаткування становлять сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у визначеному законами України порядку.

Встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам є завданням Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів у відповідності до законів України про оподаткування[4, c 398].

Систему оподаткування України складають:

—                 загальнодержавні податки і збори;

—                 місцеві податки і збори (схема 1).

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

До загальнодержавних податків і зборів належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) плата (податок) за землю;

7) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

8) рентні платежі;

9) та багато інших.

Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати визначається сільськими, селищними, міськими радами відповідно до вищенаведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виключення становить збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) збір за право використання місцевої символіки;

6) та інші[2,c 257-258].

Податки і обов'язкові збори мають двояке призначення. З одного боку, вони виконують фіскальну функцію, тобто є головним джерелом доходів бюджетів. З другого боку, їм притаманна і економічна функція, оскільки податки впливають на процес суспільного відтворення і визначають його темпи, інвестиційні можливості підприємств, платоспроможний попит населення.
Елементи податків і обов'язкових зборів.

Кожен податок має чітко визначений об'єкт оподаткування, який дуже часто вказується в його назві, тобто це предмет, що підлягає оподаткуванню (дохід, майно, прибуток).

Платником, або суб'єктом податку є фізичні або юридичні особи, на яких згідно з діючими законами покладено обов'язок сплачувати податки і збори.
Джерелом податку виступає дохід суб'єкта оподаткування з якого сплачується податок (прибуток, заробітна плата).

Одиниця оподаткування це одиниця виміру об'єкта оподаткування (фізична чи грошова). Наприклад, одиниця виміру земельної ділянки, одиниця потужностей двигуна транспортного засобу, одиниця грошового доходу.
Податкова ставка це встановлена величина податку на одиницю оподаткування.
Податкові пільги повне або часткове звільнення від податків для певних категорій платників[9,c 532].

Класифікація податків і обов'язкових зборів

І. В залежності від рівня державних органів влади, які встановлюють податки, вони бувають:

1) загальнодержавні;

2) місцеві.

Склад загальнодержавних і місцевих податків і зборів був наведений вище.

II. В залежності від форми оподаткування є:

1) прямі податки;

2) непрямі податки[7, c 374].

Об'єктом оподаткування прямими податками є дохід, прибуток, майно. Вони накладаються безпосередньо на платників і розмір цих податків залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Наприклад, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю.

Непрямі податки входять до складу цін на товари та послуги, їх розмір не залежить від доходів платника. Непрямі податки вважаються найбільш соціально несправедливими, оскільки вони є обтяжливими для незаможних верств населення. Проте фіскальне значення цих податків надзвичайно велике,тому що вони забезпечують державі постійні і значні доходи. В складі непрямих податків є універсальні акцизи (податок на додану вартість), специфічні акцизи (акцизний збір).

III. В залежності від об'єкта оподаткування існують:

1) податки на доходи (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб); 2) податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний збір);

3) податки на майно (податок на нерухоме майно, плата за землю).

IV. В залежності від розміру ставок податків розрізняють:

1) пропорційні податки — стягуються за стабільною ставкою незалежно від величини об'єму оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість);

2) прогресивні податки — ставки їх збільшуються відповідно до зростання об'єкта оподаткування (податок на доходи фізичних осіб) [4, c 428].

Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Жодна держава світу не може існувати без податкової системи, отже податки - це плата суспільства за цивілізацію. Формування уособленої самостійної системи оподаткування в Україні почалося ще в рамках колишнього СРСР, коли у 1991 році був прийнятий Закон Української РСР "Про систему оподат-

кування", в якому були вперше сформульовані принципи побудови податкової системи України, властиві економікам ринкового типу. З розвитком податкових відносин в Україні відбувались зміни принципів побудови та призначення системи оподаткування, які були викладені в новій редакції закону (схема 2), та передбачають:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність - недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальну справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого прогресивного оподаткування громадян, які