Бюджетна система. Дефіцит державного бюджету, причини виникнення та економічні наслідки

         Автоматичні стабілізатори –  це такі механізми векономіці,дія  яких зменшує реакцію ВНП на  зміни сукупного попиту.

      Автоматична зміна податкових  надходжень.

-Система  податків прогресивно залежить  від особистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва падає то податкові надходження автоматично зменшуються так, що падіння особистих доходів і видатків послаблюється. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно.

     -    В інфляційні періоди  зменшення податкових надходженьзменшує

особисті  доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і і уповільнює зростання цін та заробітної плати. 

-Допомога  по безробіттю, соціальна допомога  та інші трансферти    Допомога  по безробіттю вливає кошти  в економіку(в період кризи) або вилучає з неї (в період буму) і, як результат, стабілізує її та згладжує наслідки ділових циклів.

-Дія  інших трансфертів аналогічна.Основні  засоби дискреційної фіскальної  політики :

-Зміна  прграм суспільних робіт та  інших програм, пов”язаних з витратами.

-Зміна  програм трасфертного типу (перерозподільчих).

-Циклічні  зміни рівня податків.Дискреційна  фіскальна політика – це політика, при якій уряд свідомо маніпулює  податками та державними видатками  з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання. 

    

   
 
 

 

4. Державний  бюджет та бюджетне обмеження. 

     Фінансово-бюджетне  регулювання   є  основою   фіскальної політики - кейнсіанського методу досягнення  макроекономічної рівноваги.

     Під фінансами розуміють систему  економічних відносин, що склались  у суспільстві щодо формування  і використання  грошових ресурсів. У більш вузькому розумінні,  фінанси - це грошові фонди  (готівкові і безготівкові), за якими стоять матеріальні ресурси, необхідні для функціонування підприємств і здійснення державою своїх функцій.  Суть  фінансів  більш  повно  виявляється у виконуваних ними функціях: розподільчої,  регулю-

ючої  і контрольної.

     Фінансова система будь-якої країни складається із  трьох тісно переплетених сфер:  фінанси  держави,  фінанси  фірм  і фінанси домашніх господарств.

     Фінанси домашніх господарств  (населення)  -  це  грошові фонди,  що формуються з доходів домашніх  господарств. За допомогою фінансів фірм  (підприємств)  створюється  національний продукт, який є джерелом формування фінансових ресурсів населення і держави.Проте у виконанні згаданих  функцій  фінансів основна роль належить фінансам держави.

     Отже, державні фінанси - це сукупність грошових засобів, зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів,  через які ці функції реалізуються.

     П.Самуельсон коротко сформулював   основні  функції  держави,  які вона реалізує через свої фінансові засоби  -  ефективність, справедливість і стабільність.

     Ефективність означає, що держава  через податкову систему та  пільги, регулюючи грошовий обіг  і кредитування, сприяє переливанню  капіталів, підвищенню ділової  активності,  найбільш доцільному використанню виробничих  ресурсів.  Справедливість полягає у відповідній  податковій  політиці,  яка  забезпечує формування фондів держави для фінансування  соціальних  програм, спрямованих на  фінансову  підтримку  найменш  захищених членів суспільства за рахунок найзаможніших.  Стабільність  -

це спрямованість  фінансової і кредитної  політики  на  досягнення макроекономічної рівноваги.

     Використання державних фінансів, таким чином,  лежить  в основі  фінансового  макроекономічного  регулювання.  Державні фінанси зосереджуються у бюджетні держави і бюджетах місцевих органів влади.

     Державний бюджет - це фінансовий  план утворення і  використання  грошових фондів держави протягом  року; це баланс доходів і витрат  держави, який складає міністерство фінансів.

     Державний бюджет (місцеві  бюджети)  завжди  складаються здвох частин - доходної і витратної. Доходна  частина  показує обсяги і  джерела надходження доходів  бюджету,  а  витратна  -бюджетні  видатки та їх обсяги.

     Доходи бюджету складаються  насамперед  з  різноманітних податків з  фірм  і  домашніх  господарств  (понад  90%  центрального і 70% місцевого бюджетів формується за рахунок  податків), а також митних зборів, процентних платежів державі і державної позики.

     Витрати бюджету мають таке  спрямування:  на  виконання соціальних програм,  оборону.  утримання апарату державного управління, державні інвестиції і закупівлі, а також виплату процентів по державному боргу.

     Основу доходів бюджету складають   податки.  Усі  податки

поділяються на чотири групи:

     - прямі  (оподаткування  особистого  доходу  і  прибутку фірм);

     - непрямі (акцизи або податок  з продаж, податок з обороту,  з доданої вартості);

     - податки на власність (з майна,  землі, дарінь або спадщини)

     - платежі на соціальне страхування  (страхові  внески  з заробітної  плати, прибутку корпорацій по  старості,  медичному обслуговуванню, безробіттю).

     Роль податків як регулятора  економіки зростає.  Держава, маніпулюючи  податковими ставками і видами податків, має змогу стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей  або  сфер економіки, підприємств  чи  монополістичних  об'єднань.  Наприклад,  звільняючи  від  оподаткування  суми,  що  йдуть  на технічний розвиток виробництва (на іновацію і  модернізацію),держава сприяє НТП. Не оподатковуються інвестиційні, страхові і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання  податками може впливати на  ефективність  і  стабільність економічного розвитку.

     Особливе значення мають  прямі  податки,  які  утворюють більшу частину державного бюджету. Світовий  досвід  переконливо свідчить, що найвищими  темпами  розвивається  економіка(10 - 15% на рік)  при  мінімальному  оподаткуванні  прибутку(ставка 10 - 12%). При ставці  податку  нижче  від 10%  нагромадження капіталу відбувається швидше, ніж створюються умови для його ефективного використання. Тому  податкові пільги не повинні бути значними і тривалими.

     Водночас рівень податків на  прибуток і  доходи  визначає  майбутній обсяг державних витрат, які спрямовуються на розв'язання гострих соціальних проблем, регулювання "ефективного попиту". Тому при встановленні податкових ставок держава враховує дві обставини: з одного боку, надмірний  податковий  тиск на підприємства створює структуру цін, веде до згортання  виробництва, а з іншого - зменшення  податкових  ставок  сприяє пожвавленню виробництва і економічному зростанню, а в  кінцевому рахунку веде до  зростання  доходів  підприємств,  насе-

лення, держави і нації в цілому.

     Держава так повинна будувати свою систему оподаткування,щоб охопити податками різні види доходів і ефективно впливати на їх формування. При цьому слід застосувати  принцип:  однакові доходи обкладаються однаковими податками. Це  дає  змогу реалізувати один із аспектів соціальної  справедливості:  хто більше одержує доходів, той  більше  віддає  на  фінансування  суспільних потреб. Тому держава застосовує такий принцип оподаткування, як прогресивний податок.

     Прогресивним називають податок,  який зростає швидше  від

оподаткованого  доходу.  Прогресивним  оподаткуванням  обкладаються доходи громадян і прибутки  фірм,  майнова  власність при  спадщині чи дарінні. Регресивний  податок,  який  зростає повільніше від  оподаткованого доходу, - це податкові  відрахування соціального страхування на випадок безробіття і акцизнізбори. Регресія полягає у тому, що  заможнішому сплатити  ці податки легше, адже вони охоплюють меншу частку  в його  доході. Пропорційний податок передбачає незмінність податкових ставок незалежно від доходу. Основним  податком  у державний бюджет є прогресивний податок.

     Бюджет - це грошове вираження   збалансованого  кошторису доходів  та видатків за певний період.

     Фактичний бюджет відображає  реальні видатки, надходження

і дефіцити за певний період.

     Структурний бюджет відображає, якими мають бути  урядові видатки,  надходження і дефіцити, якщо  економіка функціонує за потенційного  обсягу  виробництва  (визначаються  дією   дискреційних програм,  що запроваджені законодавчо).

     Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на  бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які  виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або  спаду  (визначається дією автоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.

              

                                           Державний бюджет 

                

       

                               Баланс доходів і витрат держави

       

        ДОХОДИ:

  *  Податок на прибуток корпорацій.

  *  Податок з продажу.

  *  Місцеві податки.

  *  Доходи від зовнішньоекономічної  діяльності.

  * Рентні платежі.

  *  Неподаткові доходи.

  *  Прибутковий податок.

  *  Інші статті доходів.

        ВИТРАТИ :

• Фінансування економіки.
• Соціально-культурні програми і НТ програми.
• Оборона.
• Управління.
• Цільові програми.
• Кредити і допомога іншим державам.

 

ВИПЛАТИ З ДЕРЖБЮДЖЕТУ: 

Асигнування – видача грошових засобів із держбюджету  на утримання підприємств і установ.

Субсидії  – вид державної грошової допомоги, яка надається організаціям і  установам.

Субвенції – вид державної грошової допомоги місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку.

Дотації – вид державної грошової допомоги організаціям,підприємствам для  покриття збитків з метою підтримки. 

ФІНІНСОВІ ПІЛЬГИ 

 

 
 

СТАН  ДЕРЖБЮДЖЕТУ:

Нормальний, коли витратна частина держбюджету дорівнює доходній.

Дефіцитний, коли витрати перевищують доходи.  

Дефіцит держбюджету не є небезпечний  для економіки в цілому,якщо він  знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому.

ДЕФІЦИТНИЙ  БЮДЖЕТ