Прагнення італійців виїхати до Іспанії виглядає трохи дивним, так як Піренейський півострів зараз займає найгірше становище на молодіжному ринку праці в Європі. Рівень безробіття в Іспанії серед молоді складає 42,8% - більш ніж у два рази більше загального числа безробітних.

     Найбільш  благополучна ситуація з вакансіями для молоді в Німеччині - там рівень безробітних серед молодих людей від 15 до 25 років у січні поточного року склав 6,5%. Але таке низьке значення - зовсім не результат економічних успіхів країни, а наслідок демографічних змін. 

Ситуація в Росії теж не дуже сприятлива.

     Росстат повідомляє, що на даний момент в Росії налічується 5,7 млн осіб, зареєстрованих як безробітні. «У чисельності економічно активного населення 69,5 млн осіб класифікувалися як зайняті економічною діяльністю, і 5,7 млн.осіб - як безробітні з застосуванням критеріїв МОП», - йдеться в повідомленні відомства. Це ті люди, які не мають роботи або прибуткового заняття, шукають роботу і готові приступити до неї найближчим часом.

     Рівень  безробіття (відношення чисельності  безробітних до чисельності економічно активного населення) у лютому 2011 року склав 7,6%. У відомстві зазначають, що загальне безробіття в РФ в лютому не змінилося відносно січня 2011 року. За даними Росстату, загальна чисельність безробітних, які класифікуються згідно з критеріями МОП, в 3,4 разу перевищує чисельність безробітних, зареєстрованих у державних установах служби зайнятості населення. 

     Стан  Естонії щодо безробіття.

     За  даними каси зі страхування безробіття, станом на четвер зареєстрованих безробітних  налічувалося 66,343 особи. Частка зареєстрованих безробітних серед жителів країни від 16 років і до пенсійного віку становить зараз в Естонії 10,2 відсотка. За останній тиждень зареєстровано 1542 нових безробітних, 182 з них - скорочені з колишнього місця роботи. Зараз каса з безробіття пропонує 2157 робочих місць в Естонії та 223 робочих місця за кордоном. 

     Але існують країни в яких ситуація із зайнятістю краща:

     Рівень  безробіття в Японії в лютому зменшився в порівнянні із січнем на 0,3% до 4,6%. У січні частка безробітних від працездатного населення країни становила 4,9%. Такі дані надало Міністерство внутрішніх справ і комунікацій Японії.

     В реальному вирахуванні безробітних  у Японії стало менше на 240 тис. осіб, загальна їх кількість у лютому склала 3 млн.

     Прогнози  експертів були менш оптимістичні, вони припускали, що рівень безробіття залишиться незмінним. 

     У лютому 2011 року в Чехії вперше за довгий час зареєстрований спад безробіття. У січні безробіття становило 9,7%, а в лютому - 9,6%. У лютому було зареєстровано 566 896 безробітних. Найбільше їх у районах Есеніка (20,4%), Моста (16,7%), Годоніна (16,1%) і Дечина (15,8%). Найнижчий рівень безробіття в Празі (4,1%) та місті Млада Болеслав (5%).

     У лютому 2011 року було заявлено 32 164 вільних  робочих місця, що на 771 місце більше, ніж у січні 2011 року, але лише на 41 місце більше, ніж у лютому 2010 року. На одне вільне робоче місце, таким чином, претендували 17 охочих.

     На  думку аналітиків, незначне зниження рівня безробіття не свідчить про  стабілізацію ринку праці. Безробітних  все ще понад півмільйона, а це дуже значна цифра для Чеської республіки.

     У 2010 році рівень безробіття в китайських містах склав 4,1%. Про це передає центральне китайське телебачення CCTV за інформацією Міністерства праці і соціального забезпечення КНР.

     У минулому році в Китаї було створено 11,68 млн нових робочих місць, що значно перевищує намічений китайським урядом показник в 9 млн місць, повідомив представник Мінпраці Інь Ченцзи на прес-конференції.

     За  його словами, в 2010 році в країні було повторно працевлаштовано близько 5,47 млн звільнених робітників, що також перевищило намічену мету майже на 0,5 млн осіб.

     В кінці 2009 року безробіття в Китаї  було зареєстроване на рівні 4,3%. Згідно з наміченою китайським урядом метою  в 2010 році коефіцієнт безробіття в містах повинен був утримуватися на рівні нижче 4,6%.

     Безробіття  в Бразилії досягло найменшого рівня з 2002 року, говориться в доповіді бразильського Інституту географії та статистики (IBGE).

     За  даними відомства, в 2010 році середній рівень безробіття в країні склав 6,7%. Для порівняння, в 2009 році постійної роботи не мали 8,1% бразильців.

     За  рівнем зайнятості лідирують найбільші  мегаполіси Бразилії, де лише за минулий  рік було створено 700 тисяч нових  робочих місць, зазначає IBGE. У столиці  південного бразильського штату Ріу-Гранді-ду-Сул місті Порту-Алегрі не мали роботи 4,5% населення, і це найнижчий показник в Бразилії. На другому місці - столиця південно-східного штату Мінас-Жерайс місто Порту-Алегрі (5,5% безробітних жителів). Замикає трійку Ріо-де-Жанейро з передмістями, де з 12,6 мільйонів жителів 5,6% не мають постійної роботи.

     Найбільший  мегаполіс Бразилії та Латинської Америки Сан-Паулу, де проживають майже 20 мільйонів осіб, зафіксував рівень безробіття в 7%, говориться в доповіді.

     Традиційно високий рівень безробіття зберігається на північному сході Бразилії. Так, у столиці найбільшого в регіоні штату Баїя місті Салвадор в середньому 11% населення не мали роботи в 2010 році.

      З вищесказаного можна зробити  висновок, що безробіття – це дуже важлива проблема у кожній країні, проаналізувавши дані ми бачимо, що багато країн знаходяться на критичному рубежі безробіття. Ця ситуація є дуже несприятливою, адже молодь просто буде деградувати, так як зникає можливість працевлаштуватися по професії. Для запобігання негативним наслідкам безробіття кожна держава проводить регулювання зайнятості необхідне для подолання проблем, характерних безпосередньо для неї. Державна політика регулювання зайнятості існує і в Україні.

    § 3. Державне регулювання зайнятості  в Україні.

    Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості в Україні є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.

    Пріоритетноим напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення  системи оплати праці, розширення можливостей  отримання населенням офіційних  основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентноспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

    Безробіття  є реактивом, який пришвидшує процеси  дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.

    Однак спеціалісти ринкової економіки  ніколи не ставлять перед країною  завдання забезпечення повної зайнятості, як це було записано в сталінській  конституції. Вважається, в якійсь мірі помірне безробіття є благом для економічного зростання.

    Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму  його регулювання, надійного захисту  безробітних. Саме тому дуже важливим є державне регулювання зайнятості.

    До  засад соціального захисту, які повинна здійснювати кожна держава належать:

• Забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації кадрів, яка дозволяла б кожній людині знаходити застосування своїм особистим здібностям у відповідній сфері діяльності.
• Організація ефективної системи формування доходів, при якій рівень отримуваної винагороди безпосередньо визначається якістю і результатом роботи людини незалежно від галузі економіки, в якій вона працює.
• Макроекономічне регулювання процесу диференціації у доходах і особистому споживанні, в тому числі податкове планування, забезпечення професійної і соціальної мобільності населення.
• Офіційне встановлення реального рівня прожиткового мінімуму в натуральній формі та регулярна його індексація у грошовій.
• Захист інтересів споживачів, пов'язаний з переходом від ринку продавців до ринку покупців.
• Сприяння розвитку підприємства.
• Посилення мотивації та легальності праці.
• Соціальний захист громадян, які працюють за кордоном.
• Сприяння підвищенню якості робочої сили.

    Усі ці функції держава виконує за допомогою такої установи, як державна служба зайнятості, безпосереднім завданням якої є:

• Аналіз і прогнозування змін попиту та пропозиції на ринку праці.
• Консультування громадян з приваду зайнятості.
• Облік вільних робочих місць.
• Допомога громадянам з підбором прийнятної для них роботи.
• Організація професійної підготовки робітника.
• Надання послуг по працевлаштуванню.
• Реєстрація безробітних та надання їм матеріальної допомоги по безробіттю.
• Участь у створенні програм зайнятості і заходів соціального захисту.

    Ринок робочої сили - специфічний сектор економіки. Він відрізняється від  всіх ринків тим, що на ньому переміщуються  не товари із пластмаси, дерева чи металу, а живі люди. Тому його регулювання має велике соціально-економічне і політичне значення і складає особливу турботу держави. Однак задача держави - не забезпечити кожного бажаючого роботою, тому що це збільшить інфляцію, а стримати безробіття на природному рівні, що і означає досягнення повної зайнятості.

Висновки

    Безробіття  – це економічне явище, за якого  не всі спроможні і бажаючі працювати можуть знати роботу, яка задовольнила б їх потреби.  Безробіття є неуникним для будь-якої економіки, але обмеження його рівня є особливо важливим з огляду на сукупність проаналізованих у роботі негативних соціально-економічних наслідків, до яких воно призводить.

    Основними рекомендаціями для зниження рівня безробіття може бути такий ряд заходів:

• Удосконалення законодавства щодо регулювання зайнятості;
• Розробка і здійснення державою ефективної політики щодо ринку зайнятості, зміна соціальних норм та пом'якшення податкового режиму;
• Проведення заходів щодо навчання та перепідготовки кадрів;
• Соціально-економічна допомога безробітним, допомога їм у працевлаштуванні;
• Сприяння  висококваліфікованим спеціалістам, їх соціально-економічне заохочення з метою збереження інтелектуальних ресурсів у межах держави;
• Розробка державної політики по працевлаштуванню молоді.

    Але слід зазначити, що не дивлячись на те, що напрямки боротьби з безробіттям є різноманітними, обирати найбільш пріорітетні з них слід лише після проведення детального аналізу ринку зайнятості держави, що досліджуеться та виявлення найбільш поширених у ній форм та видів безробіття.

    Отже, безробіття є неминучим і навіть природним економічним явищем, яке є однією з найбільши актуальних та загострених проблем макрорівня. Рівень безробіття є одним із важливих показників економічного розвитку країн. Тому для того, щоб воно не призводило до занепаду економіки і не завдавало збитків для держави, рівень безробіття повинен контролюватися та регулюватися шляхом проведення різних програм зайнятості і заходів по соціальному захисту незайнятого населення.