Аудит основних засобів

2.5. Аудит амортизаційних відрахувань

Характерною особливістю основних засобів є їх тривала участь у виробничому процесі із збереженням основних особливостей і первісної форми.

Однак із часом основні засоби втрачають свої споживчі й фізичні якості і зрештою, стають непридатними для використання.

Втрачаючи первісні якості, основні засоби переносять свою вартість на виробничу продукцію (роботи послуги). Цей процес забезпечується щомісячним (у податковому - щоквартальним) нарахуванням амортизації, від правильного нарахування якої залежить:

-              правильність відображення зносу і залишкової вартості основних засобів;

-              правильність визначення собівартості продукції (робіт,  послуг);

-   формування цін на власну продукцію (роботи, послуги);

-   правильність визначення фінансових результатів;

-   у податковому обліку - правильність визначення прибутку, що підлягає
оподаткуванню [19].

Враховуючи великий вплив амортизації на показники фінансової і податкової звітності, необхідно було уважно вивчити порядок нарахування амортизації у клієнта.

З урахуванням значних відмінностей побудови обліку основних засобів за бухгалтерським і податковим обліком було перевірено, що:

-              податковий і бухгалтерський обліки основних засобів ведуться незалежно один від одного;

-              амортизація нараховується за нормами податкового законодавства для цілей оподаткування;

-   амортизація нараховується за вимогами П(с)БО 7 "Основні засоби" з метою відображення інформації в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності;

-   працівники бухгалтерії озброєні необхідними нормативними документами з бухгалтерського і податкового обліку основних засобів, з урахуванням змін і доповнень до них на момент здійснення господарських операцій;

-              ведення податкового і бухгалтерського обліку в суб'єкта господарювання здійснюється у відповідності з чинним законодавством.

Типова кореспонденція стосовно обліку амортизації основних засобів

2.6. Аудит правильності відображенні в обліку результатів переоцінки основних засобів

Така перевірка була здійснена на підставі вивчення документів, які містять її результати, і передбачала:

-              перевірку відповідності записів в інвентарних картках(д 5)   результатам здійсненої переоцінки;

-              перевірку    правильності    бухгалтерських   записів,   які    відображають

- результати переоцінки основних засобів в обліку;

-   перевірку справедливої вартості об'єктів основних засобів;

-   перевірку правильності встановлення індексу переоцінки;

-   перевірку правильності розрахунку переоціненої вартості основних засобів і зносу.

У зв'язку з тим, що П(с)БО 7 не встановлює процедури переоцінки, не встановлює осіб, котрі повинні її здійснювати, не надає форми документа, в якому повинні відображатися результати переоцінки, ці питання повинні регулюватися наказом про облікову політику підприємства. Тому спочатку було визначено всі питання щодо переоцінки, які знайшли відображення в обліковій політиці клієнта, і перевірено фактичне їх дотримання [10].

Одним із найскладніших питань переоцінки було обгрунтування справедливої вартості. При його вивченні встановлено на підставі якої інформації встано­влена справедлива вартість об'єктів і ким, чи не було відхилень (заниження або завищення вартості об'єктів).

Перевірка обгрунтування справедливої вартості об'єктів оформлялась в робочому документі за поданим зразком(д 6).У відомості переоцінки основних засобів до оцінено 8 обєктів переоцінено 5. Загальна сума справедливої вартості  ОЗ становить 79700,00; первісна- 116200,00; первісна з урахуванням переоцінки122152,99; сума переоцінки становить 5952,99 знос до переоцінки становив-39775,00; з урахуванням переоцінки -42452,99; сума переоцінки становить 2677,99; залишкова вартість-76425,00; з урахуванням переоцінки -79700,00 ;сума переоцінки -3275,00   /зниженняціни-1400 дооцінка-4675/

Типова кореспонденція стосовно обліку переооцінки основних засобів

2.7. Аудит списання основних засобів

При вибутті основних засобів — я перевіряв дозвіл та порядок ліквідації основних засобів, а також бухгалтерські записи, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатне передання основних засобів тощо незалежно від форми власності підприємства. Аудиторській перевірці підлягали операції із списання основних засобів. Основні засоби організацій вибувають унаслідок зносу, стихійного лиха, недостачі, розкрадань, реконструкції і заміни малоефективних об'єктів, а також продажу, безоплатної передачі та ін.

У процесі перевірки встановлено причину списання об'єктів основних засобів, законність і доцільність цих операцій, порядок ліквідації основних засобів, які стали непридатними, повноту оприбуткування запасних частин, лому, інших матеріалів, отриманих від ліквідації об'єктів.Акт про списання ос новних засобів від 28,04,06р. списано повністю амортизований агрегат Гсина шия  інвентарний номер 0602708001 2000року випуску рік введення в експлуатацію вересень 2201р. початкова вартість якого становить 6380,00.

Законність і доцільність операцій із вибуття основних засобів встановлено перевіркою первинних документів (актів списання, актів приймання-передачі, накладних, рахунків-фактур та ін.), даних аналітичного І синтетичного обліку.

Було вивчено всі акти на списання будівель, споруд, машин, обладнання та іншого майна організації. При цьому зверталась увага на дотримання встано­влених форм цих документів, заповнення в них реквізитів, наявність мотивованих висновків комісії, підписи всіх членів комісії і керівника організації, який затверджує ці акти.

Шляхом проведення документальної перевірки по суті встановлено правильність кореспонденції рахунків за операціями, пов'язаними із будь-якими причинами списання основних засобів, та доцільність списання.

Типова кореспонденція стосовно обліку ліквідації, безкоштовної передачі та реалізації основних засобів

3. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АУДИТУ

Відповідно до Національного нормативу аудиту № 26 „Аудиторський висновок", результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність. Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб'єкта. Аудиторський висновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються у валюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються.

До аудиторського висновку додається бухгалтерська звітність господарюючого суб'єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний штамп аудиторської фірми.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства [15].

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

-       аудитор одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;

-       надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;

-       наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

-       фінансова  документація  підготовлена  у  відповідності  з  прийнятою  на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО;

-       фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

- фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Якщо аудитор не знайшов порушень або виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право надати позитивний висновок.

Будь-яка реальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

У випадку непевності і незгоди аудитор видає умовно-позитивний висновок.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди. Такі причини коротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.

Якщо аудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування або спричиняють збитки державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

Якщо аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства, він дає відмову від надання аудиторського висновку.

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб'єкта або за дорученням правоохоронних органів.

Згідно з Національним нормативом №26, аудиторський висновок було складено у вільній формі, і в ньому присутні такі наступні розділи:

1)    заголовок   аудиторського   висновку   —   говориться   про   те,   що
аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва
аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства,
яке перевірялося, та час перевірки [4];

2)    вступ — міститься інформація про склад фінансової звітності та дату
її підготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильність
підготовки    звітності    покладається    на    керівництво    підприємства,    про
відповідальність аудитора за аудиторський висновок;

3)    масштаб перевірки — цей розділ дає впевненість користувача у тому,
що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами діючого
законодавства та нормами, що регулюють аудиторську практику. Говориться,
що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості
про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок. Також говориться про
те, що під час перевірки бралось до уваги лише суттєві помилки, керуючись
принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація про принципи
бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період
перевірки;