Аналіз витрат та собівартості

 Індивідуальна собівартість використовується для  планування, аналізу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, середньо-галузева — головним чином для ціноутворення.

 Слід розрізняти собівартість продукції (робіт, послуг) і кошторис виробництва. Кошторис виробництва  — це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. Таким чином, кошторис виробництва і собівартість загального випуску продукції не збігаються.

 Виробнича собівартість валового випуску продукціїрозраховується так: із загальної суми витрат вираховуються витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничої собівартості продукції. Ураховується зміна залишків витрат майбутніх періодів; при збільшенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні -- додається.

 Виробнича собівартість виготовленої продукціїобчислюється  як сума витрат на випуск валового випуску продукції, зменшена (збільшена) на величину собівартості при зростанні (зменшенні) залишків незавершеного виробництва.

 Собівартість  реалізованої продукціїрозраховується  шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартості продукції на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

 Структура собівартості -- це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної  суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

 На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

 а) матеріаломісткі  виробництва, у собівартості продукції  яких значну питому вагу займають витрати  на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промисловості);

 б)енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

 в)фондомісткі (капіталомісткі) виробництва(підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

 г)трудомісткі виробництва(підприємства вугільної та металообробної промисловості, машинобудування, точне приладобудування). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Аналіз  структури операційних  витрат за економічними елементами

 Групування  затрат за елементами - призначено для  виявлення всіх затрат на виробництво за їх видам і відображає всі затрати підприємства, пов'язані з виготовленням промислової продукції, включаючи і ту її частину, яка призначена для виконання робіт і послуг непромислового характеру.

 В цьому групуванню збережений принцип однорідності витрат, незалежно від спрямування затрат, які не можуть бути розподілені на складові частини.

 Аналіз затрат за елементами дозволяє вивчити вплив  на рівень собівартості використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Дані такого аналізу являються базою для:

 - встановлення  потреб підприємства в матеріальних ресурсах, оборотних засобах, матеріально-технічному постачанню;

 - визначення  завдань по одиниці собівартості  продукції;

 - складання  кошторису витрат на плановий  період;

 - розрахунку  суми затрат на весь випуск  продукції по кожному елементу.

 Для виявлення  причин зміни рівня собівартості вивчають склад і структуру затрат на виробництво. З цією метою визначають питому вагу кожного елементу в загальній сумі затрат на виробництво в %.

 Це дозволяє намітити основні напрями аналізу  затрат, знайти резерви зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріально-, трудо-, енерго- фондомісткості.

 При цьому  порівнювати затрати в абсолютних величинах не має сенсу, так як вони обчислені на різний обсяг продукції чи робіт.

 Групування  затрат за економічними елементами дозволяє визначити загальну суму затрат на виробництво по підприємству в цілому і їх структуру, але не дає можливість обчислити собівартість продукції, розподілити затрати по видам продукції і цільовому призначенню. Це досягається шляхом аналізу затрат по статтях калькуляції. 
 
 
 
 
 
 

 Аналіз  витрат за калькуляційними  статтями собівартості

 Калькуляція (від лат. саісиїаііо — обчислення) — це розрахунок собівартості одиниці  продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляції складають на продукцію основного й допоміжного виробництв щомісячно, за квартал, за рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції:

 •планові(складають  на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);

 •кошторисні(стосуються нових видів продукції, робіт  та послуг для розрахунку відпускних цін);

 •нормативні(складають  на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).

 Перелічені  види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції і використовують при складанні кошторису.

 Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називають звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції і для виявлення резервів подальшого зниження витрат.

 При калькулюванні  встановлюють об'єкти калькулювання, вибирають  калькуляційні одиниці, визначають калькуляційні статті витрат та методики їх обчислення.

 Об'єкт калькулювання - продукція (робота, послуга), собівартість якої обчислюється. До об'єктів калькулювання належать основна та допоміжна продукція (інструмент, запасні частини), послуга і роботи (ремонт, транспортування тощо). Головним об'єктом калькулювання є готова продукція, що поставляється за межі підприємства спо­живачам. Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

 Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця -- одиниця його кількісного вимірювання (у штуках, метрах, тоннах, кіловат-годинах тощо). Наприклад, об'єкт калькулювання — вугілля, електроенергія, взуття, калькуляційна одиниця відповідно — 1 тонна, 1 кіловат-година, 100 пар взуття.

 При калькулюванні  продукції (робіт, послуг) витрати групують за калькуляційними статтями, перелік  і склад яких установлюється підприємством самостійно.

 Витрати, пов'язані  з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за такими статтями калькуляції (типовими для більшості  підприємств):

 1) сировина  та матеріали;

 2)куповані  комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого  характеру сторонніх підприємств та організацій;

 3)паливо й  енергія на технологічні потреби;

 4)зворотні  відходи (вираховуються);

 5)основна  заробітна плата;

 6)додаткова  заробітна плата;

 7)відрахування  на соціальні заходи;

 8)витрати,  пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

 9)відшкодування  зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

 10)витрати  на утримання й експлуатацію  машин та обладнання;

 11)загальновиробничі  витрати.

 Сума перших 10 статей становить технологічну собівартість, сума 11 статей -- цехову (виробничу) собівартість виготовленої продукції. До статті "Сировина та матеріали" включають вартість:

 •сировини та матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

 •купованих  матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу й упакування продукції.

 До цієї статті належать витрати, пов'язані з використанням  природної сировини, у частині  відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки  корисних копалин, на рекультивацію  земель, плата за деревину, продану  на пні, і за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів.

 Стаття калькуляції "Куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого  характеру сторонніх підприємств і організацій" містить вартість:

 •купованих  комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткового  оброблення на даному підприємстві;

 •робіт і  послуг виробничого характеру, які  виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, щоне належать до основного виду діяльності.

 До робіт  і послуг виробничого характеру  належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, оброблення сировини і споживчих матеріалів, часткове оброблення напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносять безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

 Вартість  купованих комплектуючих виробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру входить безпосередньо до вартості окремих видів і замовлень.

 До статті калькуляції "Паливо та енергія на технологічні потреби" належать витрати  на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції.

 У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість повернутих відходів, що вираховуються  з загальної суми витрат, віднесеної на собівартість продукції.

 До статті калькуляції "Основна заробітна  плата" належать витрати нарахованої  основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих у виробництві продукції.

 Стаття калькуляції "Додаткова заробітна плата" охоплює витрати нарахованої  виробничому персоналові підприємства додаткової заробітної плати за працю понадвизначені норми, за трудові успіхи та винахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

 До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" входять:

 1)відрахування  на обов'язкове страхування, у  тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

 2)відрахування  на обов'язкове державне пенсійне  страхування (до Пенсійного фонду).

 До статті калькуляції "Витрати, пов'язані  з підготовкою та освоєнням виробництва продукції" належать витрати:

 •підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, а також витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного випуску або масового виробництва;

 •на освоєння нового виробництва, цехів і агрегатів (пускові витрати), на винахідництво і раціоналізацію.

 Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого (не більш як дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що виготовляється за цей період.

 Стаття калькуляції "Відшкодування зносу спеціальних  інструментів і пристосувань цільового  призначення та інші спеціальні витрати" містить витрати на:

 •відшкодування  вартості спеціальних інструментів (спецоснащення) і пристосування цільового призначення незалежно від їх вартості;

 •проектування, виготовлення (придбання) спеціального інструменту і пристосувань цільового призначення;