Аналіз витрат та собівартості

 Міністерство  освіти та науки,молоді та спорту України

 ДНВЗ  «Національний гірничий університет» 
 
 
 

 Реферат

 На  тему «Аналіз витрат та собівартості продукції» 
 
 
 
 
 
 

 Виконала: ст..гр. МК-08-1

 Павелко К.О 
 
 
 
 
 
 
 

 м. Дніпропетровськ

 2011р.

 Зміст

1. Поняття витрат та собівартості,їх співвідношення………………………………..3
2. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами……………7
3.    Аналіз витрат за калькуляційними статтями собівартості………………………..9
4.    Аналіз прямих та непрямих витрат…………………………………………………13
5. Аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості  реалізованої                          продукції……………………………………………………………………………...15
6.    Аналіз факторів зміни собівартості продукції…………………………………….16
7.    Аналіз витрат за класифікаціею згідно з діючим планом

  рахунків  обух.обліку………………………………………………………………...19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Загальна характеристика витрат та їх класифікація.

 В процесі  своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

 1.Витрати,  пов'язані з основною діяльністю  підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок

 виручки від реалізації продукції (послуг).

 2.Витрати,  пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів,приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

 3.Витрати  на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

 Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

 Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати--це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати — це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

 Внутрішні витратимають неявний, імпліцитний  характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій. Звідси:

 Економічні  витрати - Імпліцитнг = Бухгалтерські  витрати.

 Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські — обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо.

 Розрізняють витрати на одиницю продукції  та загальні витрати на весь обсяг  виготовленої продукції (наданих послуг).

 При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення.

 Залежно від ступеня однорідності витрати  поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) — це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витратирізнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).

 За  економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати  поділяють на основні та накладні: основнівитрати безпосередньо пов'язані  з процесом виготовлення виробів  і утворюють їх головний речовий  зміст. Це витрати на сировину, основні  матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витратстворюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати).

 За  способом обчислення на окремі види продукції  витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витратибезпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції.

 Залежно від зв'язку з обсягом виробництва  витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати - - це такі, абсолютна  величина яких у даний період при  зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

 Змінні  витрати -- це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

 Пропорційні змінні витратизмінюються прямо  пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні  матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

 Прогресивні змінні витратизростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг  виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна  віднести витрати на відрядно-прогресивну  оплату праці.

 Регресивні  змінні витратизмінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати  на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

 Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу  визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

 Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Поточні витратиздійснюються щоденно  в даному періоді, одноразові - - це разові витрати, що здійснюються не частіше  як один раз на місяць. Майбутні витрати — це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.).

 Такий вид класифікації дає змогу забезпечити  економічно обгрунтований рівномірний у часі розподіл витрат на виробництво продукції. 

 Собівартість продукції (послуг).

 Собівартість  продукції - - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації вироб ничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).

 При обчисленні собівартості важливе значення має  склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку.

 Згідно з  зазначеним до собівартості продукції (робіт, послуг) входять витрати на підготовку, освоєння та обслуговування виробництва, охорону праці й безпеку праці, оплату праці та підготовку кадрів, інші витрати.

 Витрати на підготовку та освоєння виробництва включають витрати на виготовлення нових видів продукції в період їх освоєння, і витрати, пов'язані з освоєнням нових виробничих цехів, технологічних ліній, удосконаленням технології й організації виробництва.

 Обслуговування  виробництва містить витрати  на забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, паливом, енергією, водою, інструментами, іншими засобами та предметами праці. До цієї групи належать витрати, пов'язані з раціоналізацією та винахідництвом, амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг).

 Охорона праці  та техніка безпеки потребують витрат на створення необхідних санітарно-гігієнічних  умов праці; на охорону та протипожежну безпеку, підтримання чистоти та порядку на підприємстві, обладнання кімнат відпочинку і прийому їжі; витрати, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища.

 До витрат на оплату праці та підготовку кадрів входять виплати працівникам, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції (наданні послуг), витрати пов'язані з найманням робочої сили та підготовкою кадрів для підприємства.

 До інших  витрат відносять відрахування на соціальні заходи, плату за оренду тощо.

 Слід зауважити, що з різних причин на практиці немає повної відповідності між справжніми витратами на виробництво та собівартістю продукції. Так, наприклад, до собівартості включаються витрати на оплату часу працівникам, які залучаються для виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку та ін. Разом з тим до собівартості не входять загальногосподарські (адміністративні) витрати та витрати на збут продукції (робіт, послуг).

 Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, він може з тих  чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше відображати витрати на виробництво  продукції (робіт, послуг).

 Залежно від  часу розрахунку розрізняють: планову  собівартість,яку визначають перед  початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент складання плаїгу; фактичну собівартість, яка відображає фактичні витрати  на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку; нормативну собівартість, що відбиває витрати  на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів; кошторисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий  виріб або замовлення, що виконується  в разовому порядку.Залежно від  обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють технологічну, цехову, виробничу собівартість.

 Технологічна  собівартістьвключає витрати, пов'язані  з технологічним процесом виготовлення продукції. Цехова собівартістьохоплює  витрати цехів на виготовлення продукції. Виробнича собівартість — це витрати  підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.

 За тривалістю розрахункового періоду розрізняють  собівартість місячну, квартальну, річну, а також індивідуальну собівартість і серед-ньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготовлення продукції в умовах окремого конкретного підприємства, середньо-галузева — відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі.