МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ 

АКАДЕМІЯ  МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ 

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА СТАТИСТИКИ ТА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з «Економічного аналізу» 

на тему: «Аналіз витрат на виробництво продукції підприємства (на прикладі ДП «Хорольський ветеринарно-санітарний завод»)» 

КИЇВ  – 2010

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Витрати виробництва як економічна категоріЯ………………………………………………………………………...6

1.1. Економічна сутність витрат на виробництво продукції…………………………………...…………………………….6

1.2. Групування витрат за економічними елементами та статями калькуляції……………………………….……………………………..9

1.3. Методика економічного аналізу витрат на виробництво…….………………………………………………………14

Розділ 2. Методика аналізу витрат на виробництво продукції……………………………….……………………………………….17

2.1. Організаційно-економічна характеристика ДП «Хорольський ветеринарно-санітарний завод»...……………………………………...17

2.2. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції……….………………………………………………………..26

2.3. Факторний аналіз витрат на виробництво продукції.………………………………………………………………..30

Розділ 3. Шляхи вдосконалення організації та методики аналізу витрат на виробництво продукції……………………..37

Висновки……………………………………………………………………......42

Список  використаної літератури…………………………………..45

Додатки……………………………………………………………………….….48

 

 

  

ВСТУП

 

     Функціонування  підприємства в умовах ринкової економіки  актуалізує проблему раціонального  витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції. Витрати  на виробництво продукції, робіт (послуг) є індикатором діяльності підприємства; збільшення витрат може означати як зміни  ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

     Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені в грошовій формі, утворюють  собівартість продукції. Витрати, які  включаються до собівартості продукції, визначаються Національним положенням (стандартами) бухгалтерського обліку та галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання  готової продукції (робіт, послуг).

     Собівартість  продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської  діяльності підприємства. Від рівня  собівартості залежить рівень прибутку.

     Аналіз  витрат на виробництво має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.

     Дослідженням  даної теми сьогодні займаються такі відомі українські вчені: Білуха М.Т., Бородкіна  О.С., Бутинець Ф.Ф., Валуєв Б.І., Голова С.Ф., Гуцайлюк З.В., Кузьмінський А.М., Литвин Ю.Я., Пушкар М.С., Усач Б.Ф., Чумаченко  М.Г., а також зарубіжні вчені  Ансарі С., Басманов П.С., Бімані А., Друрі  К., Каплан Р.С., Купер Р., Райана Б., Соколов  В.Я., Ткач В.І., Яругова А. та інші.

     Проте, деякі специфічні особливості даної  теми не мають повного розкриття  в працях науковців, саме тому вона є актуальною сьогодні.

     Мета даної курсової роботи полягає в детальному, глибокому дослідженні особливостей аналізу витрат на виробництво продукції відносно конкретного підприємства.

     Виходячи  з поставленої мети перед нами виникає необхідність вирішення  конкретних завдань:

• розкрити сутність витрат на виробництво продукції;
• дослідити особливості групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції;
• розкрити методи аналізу витрат на виробництво продукції на підприємстві;
• провести загальний та факторний аналіз витрат на виробництво продукції;
• обґрунтувати шляхи вдосконалення організації та методики аналізу витрат на виробництво.

     Предметом дослідження курсової роботи є методика, організація та інформаційне забезпечення аналізу і контролю витрат на вітчизняних підприємствах в умовах реформування економічної системи України, розвитку ринкової конкуренції і поширення нових інформаційних технологій.

     Об’єктом дослідження даної роботи є ДП «Хорольський ветеринарно-санітарний завод», що займається виробництвом готових кормів для тварин, які утримуються на фермах.

 

  

РОЗДІЛ 1. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА  ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

 

1. Економічна  сутність витрат на виробництво продукції

 

     Будь-яке  виробництво завжди пов’язане з витратами, оскільки це процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній, як відомо, характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці. У підсумку вони і становлять вартість товару чи послуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на виготовлений товар у вигляді вартості матеріальних витрат. Жива праця людини створює чистий продукт понад вартості перенесених на товар матеріальних витрат. Зрозуміло, що процес виробництва має безперервно повторюватись, а це можливо лише тоді, коли його фактори відтворюються. Частка вартості, яка авансується для постійного функціонування виробництва, визначається як витрати виробництва [16,142].

     Витрати виробництва відображалися ще в  давні часи на облікових реєстрах Вавилона та Древнього Єгипту. Така фіксація витрат являла собою публічну звітність.

     Науковим  підґрунтям та поштовхом до розвитку знань про витрати стали праці  класиків економічної думки А.Сміта  та Д.Рікардо, які дали початок трудовій теорії вартості. Засновник англійської  класичної школи політичної економії Сміт під витратами виробництва  розглядав заробітну плату, прибуток і ренту, а також ввів поняття абсолютних витрат [9,144]. На відміну від нього, Д.Рікардо під витратами розумів тільки заробітну плату і прибуток. Також він зазначав про необхідність врахування у вартості виробленої продукції витрат на засоби виробництва. Велика заслуга Д.Рікардо полягає і в розробці теорії порівняльних витрат.

     Класичні  доктрини А. Сміта і Д. Рікардо  набули розвитку у працях економістів «нової хвилі» Сея, Мальтуса, Сеніора, Бастіа, Мілля та інших. Так, «чиста теорія трудових витрат» була витіснена теорією витрат виробництва, за якою праця є лише одним із чинників вартості. Французький економіст Ж.Б. Сей зазначав, що витратами виробництва продукту, крім затраченої праці, є також земля та капітал [9,143].

     Марксистська  економічна доктрина намагається визначити  суть капіталістичного виробництва  як боротьбу між двома класами (капіталістами  і робітниками). Тому витрати виробництва  – це те, скільки коштує товар  капіталісту, тобто сума витрат на придбання  засобів виробництва і робочої  сили, які виступають, відповідно, постійним і змінним капіталом.

     Австрійська школа (маржиналісти) розглядала витрати  як корисність. Зокрема, Ф.Візер трактував  витрати як корисність, що приноситься у жертву [9,146].

     В кінці ХІХ ст. формувачем неокласичного  напрямку економічної теорії була кембриджська економічна школа, заснована А.Маршаллом, який прагнув поєднати класичну і  маржинальну концепції. Маршалл  у своїй синтетичній теорії сконцентрував  основну увагу на розробці теорії цін. Під витратами виробництва  він розумів витрати таких  факторів виробництва, як земля, праця, капітал і підприємницькі здібності.

     Подальший розвиток теорії витрат характеризується використанням математичних методів. Початок ХХ ст. ознаменувався формуванням  неокласиками виробничої функції. В  її основу покладено ідею того, що економіка  функціонує за принципом порівняння витрат і результатів. Теорія виробництва виникла у 30-х роках ХХ ст. на основі досліджень залежностей між витрачанням виробничих ресурсів і кількістю виготовлення продукції, затраченими та виготовленими благами, визначенні ефективних точок виробництва за певних технологічних умов та формуванні виробничих взаємозалежностей за допомогою виробничих функцій. У зв’язку з різноманітністю варіантів організації і технології виробництва у спеціальній літературі запропоновано ряд виробничих функцій: класична виробнича функція (закон доходу), неокласична виробнича функція (Кобба-Дугласа), виробничі функції Леонтьєва, Гутенберга, Хайнена, Клока та ін. [10,35]. Ці функції описують взаємозв’язки між затратами факторів виробництва (виробничих ресурсів) та обсягами кінцевої продукції і дають можливість визначити, за якої комбінації факторів виробництва отримується максимальна кількість продукції. Якщо ж певний обсяг продукції може виготовлятися при різних комбінаціях одних і тих же факторів, то виробничі функції не дозволяють встановити, яка з можливих комбінацій є для підприємства найефективнішою, тобто забезпечує мінімальні витрати і максимальний прибуток.

     Тому  теорія виробництва була доповнена  теорією витрат, в рамках якої теоретико-виробничі  закономірності (виробничі функції) використовуються для постановки і  вирішення економічних задач. Методологічною основою теорії витрат є взаємозв’язок  між моделями виробництва та моделями витрат.

     Згідно  німецького економіста Г.Фанделя, теорія витрат вивчає питання їх з’ясування і формування [10,37]. З’ясувальна функція теорії витрат полягає у виявленні чинників, які визначають їх рівень. Ці чинники необхідно систематизувати і засувати, як вони впливають на величину витрат. Такий вплив може мати як кількісну, так і вартісну форми залежно від того, стосується він величини затрат факторів чи їх цін. Дослідження залежності рівня витрат від різних чинників здійснюється на основі функцій витрат.

     Функція формування витрат, яку розглядає  дана теорія, полягає в такому визначенні та поєднанні чинників впливу на витрати  факторів, за яких певний обсяг продукції  виготовляється з мінімальними витратами. При цьому велике значення мають  ціни на ресурси як чинник впливу на витрати. Від них залежить, які  ресурси, в якій кількості та в  якому вигляді використовуються у виробничому процесі. За допомогою  цін зіставляються затрати різних факторів виробництва в одному грошовому  вимірі. Тільки після цього можна  ставити задачу вибору: як виготовити продукцію певних видів та обсягу з мінімальними витратами. Ця задача є головною для функції формування витрат.

     Отже, усвідомлення важливості витрат було притаманне ще первісному суспільству, про що свідчать історичні пам’ятки публічної звітності та обліку витрат. Наукове вивчення витрат пов’язане з класиками економічної теорії (А.Сміт, Д.Рікардо) та появою трудової теорії вартості, де витрати виробництва почали пов’язувати із застосуванням певних економічних ресурсів. У подальшому ж, представники інших економічних шкіл співвідносили витрати з різними видами факторів виробництва та різними їх комбінаціями. Основи сучасного бачення витрат були закладені в ХІХ ст. Поштовхом до подальшого вивчення витрат були зростаючі потреби виробництва.

     Сьогодні, за умов загострення конкуренції, підвищення глобалізації економіки, високого рівня  непередбачуваності впливу чинників на стан підприємницького середовища система  прогнозування та управління витратами  має забезпечувати формування стійкої  і довгострокової конкурентної переваги підприємства на ринку за показниками  витрат. Тому особливо важливими є дослідження саме в аналізі витрат на виробництво, адже після правильного і повного відображення інформації можна знайти альтернативні шляхи зменшення собівартості продукції не втрачаючи при цьому її конкурентної переваги.