Аналіз інструментів грошово-кредитної політики Національного банку України

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП.……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ…………………........................................................................6

1.1. Грошово-кредитна політика  як складова макроекономічної політики держави …………………………………………………………6

1.2. Інструменти грошово-кредитної  політики – дієві механізми  запобігання банківських криз …….…………………………………….10

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ПОКАЗНИКІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ ЗА 2008-2010 РОКИ.………...16

2.1. Аналіз інструментів грошово-кредитної політики Національного банку України…………………………....................................................16

2.2. Характеристика основних показників грошово-кредитної політики Україні…………………………………………........................................20

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ  ПОЛІТИКИ В  УКРАЇНІ…....25

3.1.  Зарубіжний досвід  здійснення грошово-кредитної політики.......25

3.2. Перспективи розвитку  грошово-кредитної політики в  Україні….27

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ……………………..……………………..………...32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….………........35

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

Однією з ключових подій першого десятиліття XXI століття стала, на жаль, світова фінансова криза, котра охопила своїм впливом усі аспекти економічного життя суспільства більшості країн.

Оцінка природи походження й особливостей розвитку світової фінансової кризи дає підстави вважати грошово-кредитну політику центральних банків одним  із головних, хоча й далеко не єдиними  важелем регулятивного механізму, який має бути активізований для ефективної протидії і подолання наслідків кризових явищ.

Грошово-кредитна політика є оперативним і гнучким доповненням  політики бюджетної. Світова практика свідчить, що за її допомогою держава  впливає на грошову масу та відсоткові ставки, а вони, відповідно,  – на споживчий та інвестиційний попит.

Основною  необхідністю проведення грошово-кредитної політики держави є реалізація системи заходів у сферах грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу.

Сучасний  етап  розвитку  економіки  України  висуває  нові  вимоги  до економічної політики держави, які полягають у необхідності зміщення акцентів із зовнішньої орієнтації економіки на активізацію та стимулювання розвитку внутрішнього ринку.

Для реалізації вищезазначених вимог грошово-кредитна політика Національного  банку  України,  як  складова  частина  макроекономічної  політики країни, має  забезпечити відповідне монетарне підґрунтя для стабільного соціально-економічного  розвитку – цінову  стабільність та  низьку  інфляцію у довгостроковому періоді.

Вивчення теоретичних  основ і здійснення грошово-кредитної політики як одного із механізмів запобігання банківських криз є надзвичайно актуальним у сучасних умовах. Саме через це і було обрано дану тему для написання роботи.

Метою даної роботи є  визначення сутності грошово-кредитної  політики, її об’єктів та суб’єктів, а  також інструментів реалізації. Крім того, необхідно визначити особливості здійснення грошово-кредитної політики в період кризи та основні заходи, що здійснювалися для покращення основних показників, які зазнали негативного впливу під час кризових явищ.

Відповідно до поставленої мети потрібно вирішити і ряд завдань:

• визначити теоретичні аспекти та загальні характеристики грошово-кредитної політики;
• оцінити інструменти, що використовуються при здійсненні грошово-кредитної політики в Україні;
• дослідити зарубіжний досвід здійснення грошово-кредитної політики;
• розробити перспективні напрямки розвитку грошово-кредитної політики в Україні.

Об’єктом курсової роботи є грошово-кредитна політика України.

Предметом дослідження  стало вивчення макроекономічного  аспекту грошово-кредитної політики як ефективного механізму для запобігання банківських криз.

Методологічну основу роботи складає діалектичний метод –  загальний науковий метод пізнання соціально-економічних явищ. Але, враховуючи складність регулювання економічних  процесів, використовуючи основи грошово-кредитної політики були застосовані ще й інші методи, основними з яких є: логічний, системний, функціональний, історико-економічний та статистичний аналіз. 

Структурно курсова робота складається зі вступу, основної частини, яка містить три розділи, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків. 

В першому розділі  розкривається економічна сутність грошово-кредитної політики та її місце  в макроекономічній політиці держави та визначаються основні інструменти грошово-кредитної політики.

В другому розділі  здійснено аналіз основних інструментів та показників грошово-кредитної політики, а також визначено які відбулися зміни за період фінансової кризи.

В третьому розділі вивчено  зарубіжний досвід проведення грошово-кредитної політики в кризовий період, а також визначено перспективні шляхи розвитку грошово-кредитної політики України у посткризовий період. На основі досліджень зроблено відповідні висновки та пропозиції

Теоретичною базою були використані дослідження зарубіжних та вітчизняних економістів.

Дослідженню найбільш актуальних проблем грошово-кредитної політики взагалі, і в тому числі в кризовий період, присвятили свої наукові праці           А. Бліндер, Ф. Мишкін, С.Брю,  К. Макконел, Е. Долан, К. Кемпбел, Р.Кемпбел, В. Бернарке.

Проблеми грошово-економічної  політики досліджували ряд провідних українських науковців, а саме: Д. Осипчук, А. Череп, А. Сомик, В. Литвицький, В. Стельмах, В. Геєць, В. Лисицький, В. Міщенко, О. Шаров, В. Костюк,          А. Мороз, Н. Гребеник, А. Гриценко, С. Буковинський, М. Пуховкіна, І. Лютий,               О. Дзюблюк, Т. Кричевська.

Статистичну основу дослідження складають закони та постанови прийняті Верховною Радою України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; нормативні документи Національного банку України; звітні дані комерційних банків; дані Державного комітету статистики України та інша офіційна інформація.

Враховуючи вклад зарубіжних та вітчизняних вчених в дослідження  даної теми в сучасних умовах існує  потреба подальшого її вивчення та дослідження.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ

 ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

 

 

 

1.1. Грошово-кредитна  політика як складова макроекономічної  політики держави

 

 

Розвиток країни залежить насамперед від стабільності економіки. Проводячи макроекономічну політику, уряд намагається досягти стабільності – повного використання ресурсів, стабільного рівня цін, високого рівня зайнятості та інших цілей.

Макроекономічною політикою  уряд може сповільнити або прискорити економічне зростання, зменшити рівень безробіття чи інфляції, зрівноважити пасивне сальдо зовнішньоекономічної діяльності.

Особливе місце в макроекономічній політиці займають грошово-кредитні заходи.

Грошово-кредитна політика — одна з головних складових системи державного регулювання ринкової економіки. Ця обставина сама по собі свідчить про надзвичайно важливу роль монетарної політики, оскільки нормальний розвиток ринкового суспільства неможливий без відповідного коригування економічних процесів з боку держави. Дане положення світова економічна думка визнає як незаперечне, дискусії ведуться лише щодо ступеня такого коригування [22, 22].

Водночас грошово-кредитна політика є не просто однією зі складових регулятивної системи держави, а її ключовим елементом з огляду на результативність, ефективний вплив на економіку. Держава може регулювати основні економічні процеси і немонетарними заходами (адміністративними, фіскальними тощо) і домагатися прийнятних результатів, особливо на короткострокових проміжках часу. Про це красномовно свідчить досвід Радянського Союзу та інших країн із командно-адміністративною системою господарювання. Однак широке застосування адміністративних методів стримує ринкові процеси, позбавляє економіку внутрішньої здатності до саморегуляції, робить її повністю залежною від вольових рішень державних структур, тобто неринковою. Тільки застосування монетарних методів дає можливість зберегти ринкову сутність економіки і забезпечити достатню урегульованість її ззовні, як того вимагає розвиток суспільства на демократичних засадах.

Крім того, застосування методів монетарної політики сприяє посиленню здатності ринкової економіки до саморегуляції, підвищенню ефективності механізму її здійснення завдяки нейтралізації монетарними заходами окремих недоліків, внутрішньо властивих ринковій економіці. Йдеться насамперед про неспроможність ринкового механізму забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості і цін. Тільки у разі проведення відповідної монетарної політики (рестрикції чи експансії) вдається згладити циклічні коливання і стабілізувати на прийнятному рівні основні економічні індикатори, передусім рівень цін та інфляцію. Така стабілізація є необхідною передумовою успішного функціонування всього ринкового механізму [21, 56].

Завдяки стабілізаційній здатності монетарна політика відіграє надзвичайно важливу роль на переломних стадіях економічного циклу — під час виходу з депресії, гальмування економічного спаду, запобігання кризи надвиробництва. Відповідними монетарними заходами центральний банк має можливість активізувати чи сповільнити кожний із цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави [22, 35].

Успішне грошово-кредитне регулювання ринкової економіки  потребує наявності в країні відповідної  інституційної основи. Ключовими складовими цієї основи є банківська система та грошовий ринок.

Грошово-кредитна  політика  визначає  напрями  і  можливості  регулювання економіки монетарними методами. Розвиток сучасних економічних систем значною мірою визначається грошово-кредитною політикою, яка є основним  ринковим  регулятором стабільності  і економічного  розвитку.  Зміст сучасної  грошово-кредитної політики  обумовлюється особливостями економічних систем, завданнями і межами державного втручання в економіку. Застосування  грошово-кредитної політики  та механізм  її реалізації  є концептуально обумовленим. У сучасних ринкових економіках грошово-кредитна політика  змінює межі  свого впливу,  знаходячись у взаємодії з бюджетно-фіскальною  політикою

В економічній літературі є кілька тлумачень грошово-кредитної політики. Деякі автори відносять до неї будь-які заходи держави, котрі стосуються грошової сфери, включаючи й ті, що здійснюються без участі центрального банку. Зокрема, це заходи, спрямовані на зміну рівня оподаткування, структури бюджетних видатків тощо. Проте такий підхід надто широкий і не дає можливості виявити специфіку грошово-кредитної політики та використати властиві їй механізми з найбільшим ефектом. У такому розумінні вона перетворюється лише в понятійне явище.

В законодавстві зазначається, що грошово-кредитна політика – це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності національної грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу України [2].

Об’єктами  грошово-кредитної  політики  є:  грошовий  ринок;  ринок  позичкових  коштів;  грошовий  обіг. 

В Україні головним суб’єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь органи державного регулювання економіки — Miнicтеpcтво фінансів, Міністерство економіки, Уряд та Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують opiєнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики.

Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови Національного банку України та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні. Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку.

Сутність грошово-кредитної політики можна визначити  на основі структуризації функцій, які вона виконує. Грошово-кредитній  політиці характерні наступні функції: по-перше, розробка різноваріантних регулятивних заходів; по-друге, спрямованість їх на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей; по-третє, реалізація центральним банком заходів через механізм грошового ринку. За такого підходу грошово-кредитна політика набуває чітких, економічно обумовлених меж, внутрішньо єдиної інституційної основи, тобто охоплює грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні вона представляє собою організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в державному економічному регулюванні [29, 6].

Для з’ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе

значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами i вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні i тактичні [35, 45].