Аналіз ліквідності та платоспроможності КБ

Розділ 2. Аналіз ліквідності та платоспроможності комерційного банку (на прикладі ПАТ «РОДОВІД БАНК»)

2.1. Особливості підходів до оцінки ліквідності платоспроможності КБ

Механізмом забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційних банків є встановлені державою вимоги до ліквідності, платоспроможності, структури капіталу. Кожен показник окремо не достатній для того, щоб однозначно стверджувати, що стан конкретного банку ліквідний. Основними якісними чинниками, що визначають ліквідність, є види залучених депозитів, їхні джерела і стабільність. Тому аналіз депозитної бази служить відправним моментом в аналізі ліквідності банку до підтримки його надійності. Використовуючи методи порівняльного аналізу пасивних операцій, можна виявити зміни в обсягах цих операцій, визначити вплив їх на ліквідність банку. Основне місце в ресурсах банку займають залучені депозити, розрахункові і поточні рахунки, залучені кошти по строках вимог, тобто ступеня ліквідності, можуть бути підрозділені для аналізу на такі підгрупи:

1) термінові депозити;

2) депозити до запитання (кошти державного бюджету і бюджетних організацій, розрахункові і поточні рахунки підприємств, організацій, кооперативів, орендарів, підприємців, населення, а також кошти в розрахунках);

3) кошти, що надійшли від продажу цінних паперів;

4) кредитори;

5) кредити інших банків.

Питома вага окремих підгруп у загальній сумі притягнутих коштів характеризує місце і роль у кредитному потенціалі кожного виду ресурсу і відповідних економічних контрагентів.  

З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний Банк України встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Серед них є і нормативи ліквідності та платоспроможності, виконання яких покликане забезпечити достатню ліквідність комерційних банків, допомагає проаналізувати здатність комерційного банку виконувати свої зобов’язання, а в динаміці — ще й оцінити тенденції змін ліквідності банку, знання яких є необхідною передумовою якісного управління ліквідністю, а отже, й доброго фінансового стану банку, стабільності всієї банківської системи. Інші обов’язкові нормативи — ризику, капіталу, валютних позицій — безпосередньо не пов’язані з ліквідністю, але допомагають банку бути ліквідним, застерігаючи від надто ризикованих операцій, погіршення фінансового стану.

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2), норматив адекватності основного капіталу (Н3), миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) (Н2) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку. Цей норматив встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку. Значення цього показника визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) І група активів зі ступенем ризику 0 %: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком; нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;

б) II група активів із ступенем ризику 10%: короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, наданими центральним органам виконавчої влади;

в) ІІІ група активів зі ступенем ризику 20 %: боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та інвестиції; кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; депозити овернайт, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; інші коротко строкові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредит ний рейтинг не нижчий, за інвестиційний клас; нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 %: кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, наданими місцевим органам виконавчої влади; гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов'язання з кредитування, надані банкам та інші зобов'язання, надані клієнтам; валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання;

ґ) V група активів зі ступенем ризику 100 %: прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках; прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним і місцевим органам виконавчої влади; короткострокові депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові депозити, розміщені в інших банках; гарантійні депозити в інших банках (непокриті); прострочена заборгованість.

Норматив адекватності основного капіталу Н3:

У розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів. Значення нормативу Н3 має бути не меншим ніж 9 %.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов’язань банку. Розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (Ка) до розрахункових (Рп) і поточних зобов'язань (Пр) за формулою:

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов’язань протягом одного операційного дня. До високоліквідних активів під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються: готівкові кошти; кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку; сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами, або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків. До поточних зобов’язань банку під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються: кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку; сума перевищення коштів, які обліковуються на коррахунках інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на коррахунках, що відкриті в інших банках; кошти Державного бюджету України та інших фондів України; кошти на вимогу суб’єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ; строкові кошти суб’єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ строк погашення яких настав; прострочена заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків; транзитні розрахунки за операціями з клієнтами банку та іншими розрахунками. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків. У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу миттєвої ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов’язань.

Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Цей норматив встановлює необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов’язань протягом одного календарного місяця. Норматив розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів: за коррахунками, що відкриті в інших банках, і за коррахунками інших банків; за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків. Розраховується за формулою:

До активів банку з кінцевим строком погашення до 31 дня під час розрахунку нормативу поточної ліквідності включаються: готівкові кошти; банківські метали; кошти на коррахунках, що відкриті в НБУ; строкові вклади (депозити), що розміщені в НБУ; кредити надані суб’єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування простроченої заборгованості); боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж і в портфелі банку до погашення. До зобов’язань банку включаються: кошти на кореспондентському рахунку НБУ в банку; строкові вклади (депозити) Національного банку; кредити, що отримані від НБУ; кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій; кошти клієнтів банку; кошти держбюджету України та інших фондів України; цінні папери власного боргу, емітовані банком; прострочена заборгованість за строковими вкладами інших банків; прострочена заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків; кредиторська заборгованість з придбання активів; субординований борг банку; зобов’язання за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов’язань з кінцевим строком погашення до одного року. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов’язань протягом одного року. Розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів: за коррахунками, що відкриті в інших банках, і за коррахунками інших банків; за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків:

До ліквідних активів у розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; короткострокові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках; короткострокові кредити, надані іншим банкам.
До короткострокових зобов’язань належать: кошти до запитання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, одержані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам. Нормативне значення Н6 має бути не менше ніж 20 %.

Нормативи ліквідності розраховуються комерційними банками на підставі щоденних балансів (за формою № ІД-КБ «Баланс комерційного банку»). Контроль за дотриманням обов’язкових економічних нормативів комерційних банків здійснюється НБУ щоденно та щомісячно. Такий контроль дає змогу обмежити ризиковані активні операції банків, підтримувати їх ліквідність на достатньому рівні, допомогти банкам в управлінні ліквідністю встановленням певних орієнтирів (нормативів), яких банки зобов’язані дотримуватися. На підтримання ліквідності спрямоване також обов’язкове резервування залучених коштів (15 % залучених коштів повинні зберігатися на кореспондентському рахунку в НБУ), за допомогою якого створюється мінімально необхідний запас ліквідності. Обмеженням є те, що кошти обов’язкових резервів можуть бути витрачені практично тільки на повернення депозитів, а не на кредитування чи інші витрати, хоча існує можливість маневрування в невеликих межах (звітним періодом з резервування є 10 діб, резерви розраховуються як середня арифметична, тому на певний день може існувати недорезервування, але воно має бути перекрито перерезервуванням в наступні дні). Дотримання норм обов’язкового резервування, проте, не гарантує ліквідності банку (обов’язкове резервування не враховує структури та якості пасивів, які різні в усіх банків), тому банк повинен самостійно створювати необхідні резерви ліквідних коштів, не допускаючи при цьому зниження прибутковості. Механічне дотримання нормативів без прогнозування, без стратегії управління ліквідністю зменшує прибутковість банку та не гарантує фінансової стійкості банку в майбутньому.

2.2. Аналіз ліквідності та платоспроможності банку на прикладі

ПАТ «РОДОВІД БАНК»

ПАТ "РОДОВІД БАНК" є правонаступником Акціонерного комерційного банку "Персональний комп’ютер", який було створено за рішенням установчих зборів засновників від 17 липня 1990 року, зареєстровано Держбанком СРСР 14 листопада 1990 року та перереєстровано Національним банком України 7 жовтня 1991 року.

Засновниками Банку були підприємства, які здійснювали свою діяльність у сфері мікроелектроніки. На сьогоднішній день вони не є акціонерами.

Рішення про зміну найменування банку було прийнято Загальними зборами акціонерів від 2 липня 2004 року. Запис про реєстрацію нової редакції Статуту, зміну найменування Банку внесено 29 вересня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та у відповідності з рішенням Тимчасового адміністратора ВАТ «РОДОВІД БАНК» від15.06.09 р., Відкрите акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» змінює свою назву на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» [19].