Аналіз фінансового стану компанії «Dell»

До класу акцій "вартості" компаній середньої капіталізації  відносяться акції компаній з  ринковою капіталізацією в діапазоні  від $1,5 млрд. до $5 млрд., рівні котирувань яких знаходяться нижчим среднерыночных. C 1968 року акції "вартості" компаній середньої капіталізації продемонстрували середньорічну прибутковість на рівні 12%. Якщо протягом більшої частини 1990-х рр. вони відставали по результатах від акцій "зростання" компаній середньої капіталізації, то в нинішньому десятилітті їх показники значно покращали. Історичні тенденції, а також спостережуваний нині процес повернення ринку, до звичних рівнів дозволяють припустити, що даний клас активів буде вельми успішним протягом наступних двох десятиліть.

Ще один клас активів представляють  акції "зростання" компаній малої  капіталізації, тобто компаній, у  яких ринкова капіталізація складає  менше $1,5 млрд., а історичні рівні  прибутків і прогнози щодо майбутніх  результатів свідчать про темпи зростання, що перевищують середні показники широкого ринку. З 1968 року, за даними фірми Ibbotson, акції "зростання" компаній малої капіталізації добилися середньорічної прибутковості у розмірі 3,2%. Як указує Джеремі Сигел (Jeremy Siegel), автор дослідження "Акції для довгострокової гри" ("Stocks for the Long Run"), їх прибутковість була найнижчою серед 25 ринкових категорій, проаналізованих за період з 19г. (кращі результати показали акції "вартості" компаній малої капіталізації). Не дивлячись на те що акції "зростання" компаній малої капіталізації час від часу демонстрували справді приголомшливі показники прибутковості (наприклад, в 1999 році, коли, за даними Lipper, середня прибутковість взаємних фондів, що інвестують в цю групу акцій, склала 63,86%), історично вони відставали від акцій "вартості" компаній малої капіталізації. Що ж уготовано акціям "зростання" компаній малої капіталізації в майбутньому? На думку експертів, найбільш вірогідним сценарієм розвитку подій є їх подальше відставання від своїх конкурентів з "вартісної" групи.

Що стосується акцій "вартості" компаній малої капіталізації, цей  клас активів є акціями компаній з ринковою капіталізацією менше $1,5 млрд., що торгуються нижче середніх рівнів, характерних для широкого ринку. З 1968 року середньорічна прибутковість цієї групи акцій складала 13,1%. Не дивлячись на те що в 1990-х рр. результати акцій "вартості" компаній малої капіталізації були нижчі, ніж у акцій "зростання" компаній з таким же рівнем капіталізації і у акцій компаній високої капіталізації, в довгостроковій історичній перспективі вони є найбільш успішним сегментом ринку акцій. Таким чином, за словами Скотта Кулі (Scott Cooley), аналітика з агентства Morningstar, акції "вартості" компаній малої капіталізації є категорією, яка в найменшій мірі корелює з акціями компаній високої капіталізації, що дозволяє інвесторам краще диверсифікувати свої портфелі. Слід зазначити, що група акцій "вартості" компаній малої капіталізації показала виключно високі результати в період, що пройшов після досягнення фондовим ринком "піку" в березні 2000 року. На сьогоднішній день аналітики в основному утримуються від прогнозів відносно перспектив даної групи. Річ у тому, що акції дрібніших компаній історично випереджають акції крупних компаній по темпах зростання, проте це співвідношення – щорічно визначуване на базі показників доходностей за 20-річний період – змінилося в протилежну сторону в 1990-х рр.

Наступний клас активів –  міжнародні акції – продемонстрували середньорічну прибутковість порядка 7,07% за період з 1970 року, при розрахунку прибутковості на базі найбільш відомого міжнародного індексу MSCI EAFE (Europe, Australasia, Far East) – індексу, Morgan Stanley Capital International, що розраховується, по розвинених ринках акцій, за винятком США і Канади.

Роль міжнародних акцій  як самостійного класу фінансових інструментів в побудові диверсифікованого інвестиційного портфеля є вельми спірною. Частково унаслідок безперервної глобалізації американські і зарубіжні ринки  все більше рухаються "в тандемі": згідно даним фірми Ibbotson, рівень кореляції між ними збільшився з 43% в 1992 році до 73% в 2002 році. Це означає, що значення міжнародних ринків в плані диверсифікації активів істотно скоротилося. Деякі експерти припускають, що індивідуальні інвестори в даний час можуть поміщати засоби в міжнародні цінні папери за допомогою придбання доль в крупних американських компаніях, таких як McDonald's  і Motorola (MOT), які отримують значні долі доходів від зарубіжних операцій.

Проте, більшість аналітиків вважають, що міжнародні акції все ще є життєво важливим компонентом диверсифікованого портфеля. По словах Чена з фірми Ibbotson, США є найбільшим в світі фондовим ринком, проте велика частина загальносвітової капіталізації доводиться на зарубіжні акції, тому інвестори, поза сумнівом, повинні вкладати в них деяку частину коштів.

Джеремі Сигел висловлюється  із цього приводу категоричніше, заявляючи, що "інвестувати тільки в США означає ігнорувати велику частину світового капіталу". На його переконання, "прихильність виключно американським акціям є ризикованою стратегією для довгострокового інвестора". У довгостроковій перспективі міжнародні ринки демонструють результати, подібні до результатів американського ринку, проте в ході відносних короткострокових періодів відхилення можуть бути вельми значними. Особливо показовим є приклад Японії, ринок якої пережив незвичайно могутній підйом в 1980-х рр., а потім в 1990-х рр. акції знижувалися в ціні в середньому більш ніж на 6% в рік.

По словах Чена, в майбутньому  міжнародні акції, ймовірно, демонструватимуть динаміку, схожу з динамікою акцій американських компаній, проте інвестиції в них забезпечать інвесторам вищий рівень диверсифікації портфелів.

Особливим сегментом класу  міжнародних акцій є акції  компаній країн, що розвиваються. З 1988 року акції ринків, що розвиваються, продемонстрували середньорічне зростання, з урахуванням реінвестування відсотків, на 7,41%, на базі індексу MSCI EMF (Emerging Markets Free). Впродовж своєї щодо короткої документованої історії даний клас активів був надзвичайно волатильную різновидом міжнародних інвестицій. Вельми значну роль у високому рівні волатильности зіграла фінансова криза, що вибухнула в кінці 1990-х рр. Оскільки кількість історичних даних, що стосуються ринків, що розвиваються, є дуже обмеженою, експертам складно будувати прогнози щодо перспектив цієї групи акцій. Проте, активи деяких країн з економіками, що розвиваються, представляються аналітикам вельми багатообіцяючими в плані можливостей довгострокового зростання.

Що означає все вищесказане з погляду формування інвестиційних портфелів? Якщо експерти, що використовують кількісні методи аналізу, роблять обгрунтовані припущення щодо того, які класи фінансових інструментів мають шанси випередити широкий ринок впродовж наступних двох десятиліть, це не означає, що інвесторам необхідно нехтувати розподілом активів і цілком концентруватися на одній категорії, наскільки б перспективною вона не здавалася. Хоча акції "зростання" компаній високої капіталізації можуть демонструвати відставання протягом наступних 20 років, позбавитися від них повністю було б помилковим кроком, враховуючи, що можливий черговий "бичачий" сплеск ринку – нехай навіть короткочасний, - в ході якого акції "зростання" вирвуться вперед. Тому інвесторам краще зберігати диверсифіковані портфелі, дещо скоректувавши при цьому розподіл активів: наприклад, скоротивши частку акцій "зростання" компаній високої капіталізації і збільшивши вкладення в акції компаній малої капіталізації.

Світовій фінансовий ринок  досяг значних розмірів. За даними Банку міжнародних розрахунків і МВФ, загальний об'єм випущених в звернення міжнародних облігацій складає порядка 2,3 трильйонів доларів, всіх боргових іноземних зобов'язань –  3,2 трильйона доларів. Стрімко розвивався і виниклий в кінці 70-х років ринок похідних фінансових інструментів. Сумарна величина найбільш важливих з них –  процентних свопів і опціонів і валютних свопів по позиках перевищила 40 трильйонів доларів.  Це відображає тенденцію переорієнтації бізнесу з наявних операцій на термінових і з реальних – на фінансових

Що охопив провідні світові  біржі криза з'явилася наслідком  розбіжності, що виявилася, в рентабельності компаній з їх капіталізацією. Падіння, що відбулося, на фондових ринках планети  було викликане інформацією про  низьку рентабельність, а також великі збитки провідних банків. Ціни на акції різко впали, подешевшали також папери компаній, по яких на ринку не було відомостей про збитки або пониження прибутковості.

Фондові ринки вступили в  смугу нестабільності, що відразу  відбилося на товарних ринках. Стикаючись в минулому році з наростаючими труднощами, корпорації приховували збитки або завищували отриманий прибуток. Торгівля дорожчаючими акціями таких компаній породила суперечність, яка рано чи пізно повинна була виявитися. Збій на фондовому ринку програмувалися прихованими проблемами всієї світової економіки,  включаючи функціонування банківського сегменту

Події останнього десятиліття яскраво засвідчують  усеохоплюючу роль ринків акцій у розвитку світової економіки на сучасному етапі. Їхні вплив та значення виходять далеко за межі суто економічних відносин. В умовах невпинної глобалізації світовий ринок акцій необхідно розглядати в контексті соціальних та геополітичних процесів.

Так, професор А.Пороховський з цього приводу стверджує, що «розвиток акціонерного капіталу та акціонерних товариств суттєвим чином вплинув на «субординацію» ринків у структурі господарства». А.Пороховський зазначає, що стан фондового ринку поступово став індикатором загального стану економіки: якщо раніше економічна криза пов`язувалася, насамперед, із виробничою сферою, то зараз – із негараздами на ринку цінних паперів. Окрім того, якщо раніше ринок цінних паперів часто розглядався як підлеглий механізм економіки, то сьогодні превалює підхід, відповідно до якого цей ринок – важливий самостійний механізм перетворення заощаджень у інвестиції.

Без перебільшення  можна стверджувати, що сучасний ринок  акцій та процеси, що відбуваються на ньому, є постійними об`єктами уваги науковців і практиків. Існуюче розмаїття думок стосовно місця ринку цінних паперів у сучасній економіці, його ролі та функцій переконливо свідчать про його багатогранність.

Взагалі фондовий світовий ринок цінних паперів є  одним з найефективніших і  глобальніших інструментів перерозподілу засобів з однієї галузі економіки в іншу. Зараз на світовому ринку можна виділити декілька тенденцій, незалежно від галузі діяльності. Перш за все, відбувається зниження ролі держави навіть в таких сферах економіки, як трудова міграція. Переселення людей зараз майже не гальмується в Європі, особливо це актуально для кваліфікованих кадрів.

Крім того, взаємозв'язок учасників світового ринку, що росте, примушує шукати нові технологічні рішення  для подолання відстаней, звідси – информатизированность будь-яких фінансових інститутів, що росте. Зараз світовий ринок цінних паперів вступає в нову епоху по рівню глобалізації – це стосується торгівлі євроакціями і єврооблігаціями і означає можливий перегляд цілого ринку і зміну позицій по ключових індексах.

Розвитку сучасного  світового ринку акцій, окрім  загальноекономічних, які впливають  на фондовий ринок, властиві і специфічні тенденції. По-перше, тенденції концентрації і централізації капіталів мають  два аспекти по відношенню до ринку цінних паперів. З одного боку, на ринок приходять все нові учасники, для яких дана діяльність стає основною, а з іншого боку – йде процес виділення великих, таких, що ведуть професіоналів ринку на основі як збільшення їх власних капіталів (концентрація капіталів), так і шляхом їх злиття в ще крупніші структури ринку цінних паперів (централізація капіталів). Внаслідок чого, на фондовому ринку з'являються торгові системи типу NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Quotations), SEAQS (Stock Exchange Automated Quotation System) або інших організаторів ринку, а також декілька найбільш відомих майданчиків для торгівлі цінними паперами (фондові компаній) (New York Stock Exchange, Tokyo Stock Exchange, London International Stock Exchange, Frankfurt Stock Exchange), які обслуговують велику частину всіх операцій на міжнародному ринку цінних паперів. Інтернаціоналізація фондового ринку означає, що національний капітал переходить межі країн, формується світовий ринок цінних паперів, по відношенню до якого національні ринки стають другорядними. Інвестор з будь-якої країни дістає можливість вкладати свої вільні засоби в цінні папери, які звертаються в інших країнах. Унаслідок чого для   деяких американських домогосподарок вже давно не в чудасію мати свій портфель цінних паперів, продавати і купувати через свого брокера цінні папери в перервах між прогляданням серіалів і походами на кухню.

             Фондовий ринок стає глобальним. Національні ринки – це тільки складові світового ринку цінних паперів. Торгівлю на такому ринку ведуть безперервно і скрізь. Його основу складаю цінні папери транснаціональних компаній.

            Комп'ютеризація є фундаментом для всіх нововведень на ринку цінних паперів, без цього він би в своїх сучасних формах був би просто неможливий. Нововведення  - це нові інструменти ринку, перш за все, множинні види деривативов; нові системи торгівлі – це системи, засновані на використанні комп'ютерів і сучасних видів зв'язки, які дозволяють вести торгівлю в повністю автоматичному режимі, без посередників, безпосередніх контактів між продавцями і покупцями. Наступною тенденцією, є секьютеризация – тенденция перетворення все більшої маси капіталу у форму цінних паперів.

Міжнародний ринок  акцій це перш за все первинний  ринок . Тому під міжнародним ринком акцій розуміється випуск останніх, виражений в так званих євровалютах і здійснюваний емітентами поза рамками якого-небудь національного регулювання емісій. У ширшому плані міжнародний ринок акцій розглядається як сукупність власне міжнародних емісій і іноземних емісій, тобто випуску цінних паперів іноземними емітентами на національному ринку інших країн. В даний час світовий ринок цінних паперів включає як ринок акцій, так і ринок облігацій. Міжнародний облігаційний ринок можна, з певною часткою умовності, представити як сукупність двох ринків: ринку іноземних облігацій  і ринку власне міжнародних облігацій – так званого ринку єврооблігацій (eurobond market). Іноземні облігації (foreign bonds) є різновидом національних облігацій. Їх специфіка пов'язана лише з тим, що суб'єкт-емітент і суб'єкт-інвестор знаходяться в різних країнах

Чинником, що обмежує  міжнародне звернення акцій, служить  тенденція до їх повернення на національний ринок завдяки періодичним викупам, здійснюваним компаніями-емітентами (flowback).

Але, ще в 80-х  роках з'явилися певні зміни  у функціонуванні світового ринку  цінних паперів, що відображає новий  етап його розвитку. Ці зміни пов'язані  із значним зменшенням відмінностей між національними і міжнародними ринками, що виявляється у формуванні найбільшого, взаємозв'язаного всіма своїми складовими частинами глобального ринку. Національні ринки поступово стають або безпосередньо, або опосередковано свого роду частиною крупнішого ринку поза країною. Проте цей процес найвиразніше виявляється на рівні вторинного ринку (ринок деривативов), де централізована торгівля цінними паперами сосредотачивается на трьох найбільших біржах – Токійською, Нью-йоркською і Лондонською, яких нині припадає на частку більше половини ринкової вартості цінних паперів що котируються на всіх біржах миру. [6]Ринок похідних фінансових інструментів є в даний час одним з тих, що найдинамічніший розвиваються, спочатку деривати, використовувалися для хеджування рисок, проте сьогодні все частіше до них вдаються як до додаткової форми інвестування. З'являються похідні інструменти, що адаптовані до індивідуальних потреб учасників ринку і дозволяють точніше страхування і повніше покриття риски: інфляційні деривати і деривати, засновані на кліматичних індексах. [7]Такий процес йде на тлі загальної глобалізації ринків цінних паперів – як первинних, так і вторинних, що обумовлене поряд чинників: самим ходом глобалізації виробництва, зростанням взаємних інвестицій між компаніями різних країн, скороченням державних обмежень в міжнародній торгівлі цінними паперами, стрімким розвитком сучасних засобів комунікації, що незвичайно полегшують і прискорюючих торгівлю цінними паперами в технічному сенсі. Але все таки це ще не дає підстав вважати, що вже сформувався єдиний глобальний світовий ринок цінних паперів, оскільки ще зберігаються відмінності між національними ринками, хоча процес глобалізації йде, безумовно, темпами, що прискорюються. Переплетення національних і міжнародних активів, що відбувається, приводить до формування єдиного універсального ринку, доступного всім суб'єктам економіки незалежно від їх національної приналежності.