Аналіз діяльності ринку цінних паперів в Україні і його місце на фінансовому ринку

    ВСТУП

      Актуальність теми. У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки. Ринок цінних паперів – це специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій є цінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція.  
     Ринок цінних паперів зазвичай розглядають як складову фінансового ринку, який у найширшому сенсі є місцем, де зустрічаються ті, у кого в процесі господарської діяльності виникає потреба у коштах для розширення своєї діяльності, й ті, у кого накопичуються заощадження, що можна використати для інвестицій. Таким чином, саме на фінансовому ринку відбувається переливання коштів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій.

      Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попиту і пропозиції, а також урівноважуючої ціни. Попит створюється державою та суб’єктами господарської діяльності, яким не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій. Держава та бізнес виступають на ринку цінних паперів чистими позичальниками (змушені більше позичати в інших), а чистим кредитором є населення, в якого з різних причин доходи перевищують суму витрат.

      Незважаючи на значні зусилля вчених, які присвятили свої дослідження недержавним пенсійним фондам, міра опрацювання даної теми виявилася недостатньою. Серед науковців, які вивчали і працюють над вивченням даного питання є: А. О. Задої, В. В. Колесник, Ю. М. Лисенков, В. І. Ляшенко,             О.М. Мозговий, В. В. Оскольський, В. Д. Савченко, В.П. Унинець-Ходаківська, З. Г. Ватаманюк, О. В. Баула, К. В. Іванова, М. Ф. Білоцька, М.А. Гапонюк, В.Р.Чернишук, А. П. Данькевич, А.О. Богатов та інші.

      Метою роботи є оцінка ролі ринку цінних паперів на фінансовому ринку України, а також пошук нових шляхів та удосконалення його розвитку для ефективної діяльності.

    Завданнями  роботи є:

    - узагальнення поняття сутності  ринку цінних паперів на фінансовому ринку;

    - дослідження основних видів та функцій цінних паперів;

    - аналіз діяльності ринку цінних паперів на сучасному етапі розвитку;

    - вивчити зарубіжний досвід функціонування ринку цінних паперів на фінансовому ринку;

    Об’єктом  дослідження є ринок цінних паперів.

    Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти функціонування ринку цінних паперів на фінансовому ринку в умовах фінансової нестабільності.

    Інформаційна  база. Для написання роботи була використана законодавчо-нормативна база, що регулює діяльність фондового  ринку України, статистичні дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 

    Методи  дослідження становлять сукупність теоретико-методологічних засобів  та прийомів, які використовуються в наукових дослідженнях. У роботі використано як загальні, так і специфічні методи. На основі статистичних даних проведено економічний аналіз ефективності діяльності ринку цінних паперів на фінансовому ринку. Досить широко в дослідженнях застосовувались методи індукції, дедукції та абстрагування. А також в основу всього дослідження покладено діалектичний метод, що пов’язаний із постійним розвитком ринку цінних паперів, певними змінами, які відбуваються в країні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                         

ОСНОВНА ЧАСТИНА 
 

      1. Суть, види і функції ринку цінних паперів на фінансовому ринку України

    Розвиток  економіки  постійно  вимагає  мобілізації, розподілу і перерозподілу  фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економіка функціонує  ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Однак ринок фінансових ресурсів - це скоріше загальна назва цілої  системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби. Структуру ринку фінансових ресурсів зображено на (рис. 1.1).

       

                                                   Ринок фінансових ресурсів

       

        Кредитний ринок                       Валютний ринок             

       

            Ринок                    Ринок                                     Ринок

        грошових           інструментів                            інструментів

         ресурсів                 позики                                  власності

                                  

                                 Ринок похідних

                                   інструментів

                                                                           Ринок цінних паперів

        

                                       Рис. 1.1. Структура фінансового ринку

  * Джерело: Організаційно-правові основи біржової діяльності / Берлач А.І.[Електронний ресурс] //  - Режим доступу:  http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/617/36/ – Назва з екрана.

      Отже, поняття «ринок фінансових ресурсів» об’єднує три головні складові: кредитний ринок, валютний ринок та ринок цінних паперів. В свою чергу кожна з цих складових, або елементів синтезує в собі певну групу ринкових відносин, що взаємопов’язані в рамках загальної системи.¹

    Кредитний ринок - це механізм відносин між юридичними особами (підприємствами), які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, та організаціями і громадянами, які можуть надати (позичити) такі кошти, - з іншого.

      Валютний ринок - це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют.

     Ринок цінних паперів охоплює  частину кредитного ринку (зокрема, ринок позичкових боргових інструментів, або ринок боргових зобов’язань) і повністю ринок інструментів  власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів належать, передусім облігації, векселі, сертифікати. До інструментів  власності - всі види акцій, а до їх похідних - опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств. 

   Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними  
реквізитами,  що  посвідчують  грошові  або  інші  майнові  права,  
визначають  взаємовідносини особи,  яка їх розмістила (видала),  і  
власника,  та передбачають виконання зобов'язань згідно з  умовами  
їх розміщення,  а також можливість передачі прав, що випливають із  
цих документів, іншим особам.²

     Цiннi папери можуть бути iменними або на пред’явника. Iменнi цiннi папери, якщо дозволяє чинне законодавство, можна передавати iншим особам шляхом передавальних записiв, що засвiдчують перехiд прав на цiнний папiр до iншої особи. Цiннi папери на пред’явника обертаються вiльно. Всі цінні папери, що обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери.  Що стосується інвестицій і стабільності припливу прибутку, найбільше якісними рахуються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселя.  Потім йдуть приватні облігації й акції значних компаній, що регулярно сплачують дивіденди. Цiннi папери можуть використовуватися для розрахункiв, а також як застава для забеспечення платежiв i кредитiв. Випускає їх юридична особа, яка забов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов випуску цiнних паперiв.

    Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Відповідно до цього закону, до випуску  та обігу в нашій державі допущені: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання держави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. Крiм перелiчених видiв цiнних паперiв, що є за своєю економiчною природою фiктивним капiталом першого порядку, в практицi фондової бiржi широко застосовуються також похiднi цiннi папери - фiктивний капiтал другого i третього порядкiв. До них  належать депозитнi cвiдоцтва i варранти, сертифiкати iнвестицiйних фондiв та компанiй, опцiони i ф’ючерси.

    Цінні папери з фіксованим прибутком — це боргові зобов’язання, у яких емітент зобов’язується виконати відповідні дії.  Як  правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди.³ 

        Існують такі різновиди цінних паперів із фіксованим прибутком: 

     -  державна позичка (позичка уряду на створення спеціальних фондів);

-   комунальна позичка (для збалансування державних фінансів місцевого органів керування);

-   комунальні облігації і заставні листи (іппотечні банки дають довгострокові кредити під заставу  земельних ділянок або під боргове зобов’язання товариств);

- промислова облігація ( боргові зобов’язання з фіксованим прибутком промислової компанії).

    Спочатку  розглянемо цiннi папери першого порядку. Їх використовують пiдприємства, державнi та мунiципальнi органи для фiнансування своєї дiяльностi.

      Акцiя - це цiнний папiр без установленого строку обiгу, що засвiдчує внесення певної суми грошей в статутний фонд акцiонерного товариства, дає право на участь в управлiннi ним та на отримання частини прибутку в формi дивiдендiв, а також на участь в розподiлi майна у випадку лiквiдацiї товариства.⁴

     Акцiї можуть бути iменними та на пред’явника, безплатними, привiлейованими i звичайними.

     Обiг iменних акцiй облiковується в книзi реєстрацiй. У нiй систематично записуються данi про час придбання кожної такої акцiї, прiзвище власника, а також кiлькiсть акцiй на руках акцiонера.

     Щодо акцiй на пред’явника, то в книзi реєструється тiльки їхня загальна кiлькicть. В окремих країнах Заходу акцiї на пред’явника складають до 90 % усiх акцiй.

     Безплатнi акцiї випускають з метою розподiлу їх серед акцiонерiв пропорцiйно кiлькостi акцiй, що їм уже належить.

     Сума привiлейованих акцiй обмежена десятьма вiдсотками всього статутного фонду акцiонерного товариства. Цi папери надають їхнiм власникам майнове право на одержання дивiдендiв, а також на пріоритетну участь у вiдшкодуваннi своєї долi капiталу при ліквідації акцiонерного товариства. Однак власник такої акції позбавлений права брати участь в управлiннi товариством.

    Простi акцiї - це акцiї, прибуток вiд яких повнiстю зумовлюється чистим доходом пiдприємства та його дивiдендною полiтикою.

    Акцii “з голубими корiнцями“- випускаються найпотужнiшими широковiдомими корпорацiями ( у США, наприклад, IBM, Dow Chemical, General Motors, Hewlett - Packard та iншi ), якi утримують лiдерство у своїх галузях, а головне, протягом всiєї своєi iсторiї стабiльно виплачують дивiденди акцiонерам.

     Друге мiсце як об’єкт торгiвлi на фондових бiржах посiдають облiгацii. Вони є термiновим борговим зобов’язанням з фiксованим процентом, за допомогою якого держава i мiсцевi органи, а також пiдприємства мобiлiзують фiнансовi ресурси. Облiгацiї пiдприємств мають право випускати пiдприємства усiх форм власностi. Акцiонернi товариства можуть їх випустити на суму, що не перевищуе 25% величини статутного фонду, i тiльки пiсля повної оплати всiх попереднiх емiсiй акцiй. Володiння облiгацiєю не дає права брати участь в управлiннi товариством.⁵

      Облiгацiї можуть знаходитися у вiльному обiгу та з обмеженнями. Розрiзняють процентнi та безпроцентнi (цiльовi) облiгацiї. Прибуток iз процентних облiгацiй виплачується вiдповiдно до умов їхнього випуску, якими передбачаються розмiри та строки виплати процентiв. Номiнальна вартicть облiгацiї повертається власниковi пiсля її погашення. Прибуток з облiгацiй цiльових позик ( безпроцентних ) не виплачується. Власнику такої облiгацiї пiсля настання обумовленого строку надається можливiсть придбати вiдповiднi товари.

  Також до цiнних паперiв належать казначейськi зобов’язання. Це вид цiнних паперiв на пред’явника, що розмiщуються виключно на добровiльних засадах серед населення, засвiдчують внесення їхнiми власниками грошових коштiв до бюджету й дають право на одержання фiнансового доходу.

                      Випускаються такi види казначейських  зобов’язань:

- довгостроковi - вiд 5 до 10 рокiв

- середньостроковi - вiд 1 до 5 рокiв

- короткостроковi - до одного року