Анализ капитала предприятия

 

    Сума  поточних зобов'язань на 31.12.2010р. становить 30662 тис.грн. Податковi зобов'язання -9184 тис.грн.

    До  строки iншi зобов'язання в суму 21478 тис. грн. включена поточна заборгованiсть  за довгостроковими зобов'язаннями в сумi 517 тис. грн.;кредиторська заборгованiсть за товари, послуги в сумi 4050 тис. грн.; поточнi зобов'язання за розрахунками з одержаних авансiв в сумi 14247 тис. грн.; за розрахунками зi страхування в сумi 729 тис. грн.; з оплати працi в сумi 1401 тис. грн. та iншi поточнi зобов'язання-534 тис. грн. 
 
 
 
 
 
 

    2.4 Аналіз ризиків формування і використання капіталу

 Серед усіх зазначених класифікаторів в сучасній ситуації на перший

план  виходять кредитний, депозитний і процентний ризики. Під ризиком формування капіталу підприємства розуміється ймовірність виникнення несприятливих наслідків у формі часткової або повної втрати капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення господарської діяльності. Під ризиком використання капіталу підприємства розуміється ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його господарської діяльності.

     Зараз використовують безліч методів кількісного  аналізу фінансових ризиків підприємств. Перелічимо основні недоліки при  оцінці фінансових ризиків:

     1. Для практичного застосування  методів необхідно володіти повною  і економічно достовірною інформацією,  мати кваліфікованих спеціалістів, програмне забезпечення та інші  ресурси.

     2. Автори моделей не є підприємцями  і, пропонуючи моделі і методи  усунення ризиків і запобігання  банкрутства, самі нічим не  ризикують.

     3. Практичні підприємці не мають  адекватної наукової підготовки  і, не володіючи складними теоріями  оцінки ризиків, але будучи  повністю залежними від результату  своїх проектів, шукають «сірячинна»  правду (тобто мінімально ризикові  схеми дії), застосовуючи схеми  і прийоми в нових проектах, які приводили до успіху в  минулому, ігноруючи ймовірні ризики, покладаючись на свою інтуїцію  і вкрай рідко для оцінки  проектів залучають експертів.

     Широке  застосування згаданих моделей у  зарубіжній практиці зумовлене такими перевагами: вони мають невелику кількість  значущих показників, що забезпечує високу точність результатів за низької  трудомісткості їх використання; моделі забезпечують інтегральну оцінку і  дають можливість порівнювати різноманітні об'єкти; інформація для розрахунку усіх показників є доступною, бо відображається в основних формах фінансової звітності; існує можливість не лише оцінки фінансового  стану, а й прогнозування банкрутства, оцінки зони ризику, в якій перебуває  підприємство.

     Однак ці моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для  яких вони розроблені. Використання таких  моделей в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського  обліку, фінансової звітності і показників міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств. У зв'язку з наявними відмінностями  показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства.

     Розглянемо  показники, використані в розрахунках, критичні значення їх у кожній з  моделей та оцінимо можливості застосування їх у сучасних умовах функціонування підприємств України.

     Модель  Альтмана 1968 року:

Y = 1,2*К1 + 1,4*К2 + 3,З*К3 + 0,64*К4 + 1,0*К5,               (2.5.1)

де К1 — відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 —  відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

КЗ —  відношення прибутку до оподаткування  і сплати процентів до суми активів;

К4 —  відношення ринкової вартості капіталу до заборгованості;

К5 —  відношення виручки до суми активів.

     Y₂₀₀₉₌3,53

     Y₂₀₁₀₌4,13

При значенні показника, більшому за 2,675, — фінансовий стан підприємства є стійким, в Інтервалі від 1,81 до 2,675 — фінансовий стан — нестійкий, меншому від 1,81 — високою є ймовірність банкрутства. 

Удосконалена  модель Альтмана 1983 року передбачає певні  зміни, що представлені так:

Y = 0,717*К1  +0,847*К2+3,107*K3 + 0,42*К4 + 0,995*К5,            (2.5.2)

де К1 — відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 —  відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

 КЗ  — відношення прибутку до оподаткування  і сплати процентів до суми  активів;

К4 —  відношення ринкової вартості капіталу до заборгованості;

К5 —  відношення виручки до суми активів.

     Y₂₀₀₉₌2,31

     Y₂₀₁₀₌2,78

При значенні показника, Моделі, розроблені Альтманом, свідчать про потребу істотних уточнень критичних значень показників упродовж певного часу.

     Як  показує зарубіжний досвід, за допомогою  формули Альтмана можна прогнозувати банкротство за 1,5 – 2 роки до появи  його очевидних ознак.

Модель  Таффлера:

Y = 0,53К1 + 0,13К2 + OJ8K3 + 0,16К4,                        (2.5.3)

де К1 — відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов'язань;

К2 —  відношення оборотних активів до сукупних зобов'язань;

КЗ —  відношення короткострокових зобов'язань  до суми активів;

К4 —  відношення виручки до суми активів.

     Y₂₀₀₉₌0,9

     Y₂₀₁₀₌1,04

     Критичними  значеннями у моделі Таффлера фінансовий стан підприємства буде стійким при  значенні, більшому за 0,3, меншому від 0,2 — нестійким.

Модель  Ліса:

Y =0,063К1 + 0,092К2 + 0,057КЗ + 0,001 К4,                   (2.5.4)

де Kl —  відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 —  відношення прибутку від реалізації до суми активів;

КЗ —  відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

К4 —  відношення власного капіталу до позиченого.

     Y₂₀₀₉₌0,08

     Y₂₀₁₀₌0,098

У моделі Ліса відповідно до показників, що входять  до неї, Модель Чессера:

Y = -2,0434-5,24К1+0,0053К2-6,650К3+4,4009К4+0,0791К5+0,102К6     (2.5.5)

де К1 — відношення готівки і ліквідних  цінних паперів до суми активів;

К2 —  відношення виручки до готівки і  ліквідних цінних паперів;

КЗ —  відношення прибутку до оподаткування  І сплати процентів до суми активів;

К4 —  відношення заборгованості до суми активів;

К5 —  відношення основного капіталу до чистих активів;

К6 —  відношення оборотного капіталу до виручки.

     Y₂₀₀₉₌1,65

     Y₂₀₁₀₌0,77

При значенні показника, меншому від 0,50, — фінансовий стан стійкий, а більшому за 0,50 —  нестійкий.

     Однією  з найпростіших моделей прогнозування  ймовірності банкротства вважається двофакторна модель. Вона базується  на двох ключових показниках: показнику  поточної ліквідності та показнику  частки позикових коштів, від яких залежить імовірність банкротства  підприємства. Ці показники множать  на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім  додаються з деякою постійною  величиною, також отриманою тим  самим дослідно-статистичним способом. Якщо результат У є від’ємним, імовірність банкротства невелика. Додатне значення У показує на високу ймовірність банкротства.

В практиці виявлені та використовуються такі вагові значення коефіцієнтів:

для показника  поточної ліквідності (покриття) (Кп) – 1,0736,

для показника  питомої ваги позикових коштів в  пасивах підприємства (Кз) +0,0579, постійна величина -0,3877.

Звідси  формула розрахунку У набуває  такого вигляду:

           У = -0,3877 – 1,0736-Кп + 0,0579* Кз                              (2.5.5)

Для отримання  більш точного прогнозу американська практика рекомендує брати до уваги  рівень і тенденцію зміни рентабельності реалізованої продукції, оскільки цей  показник істотно впливає на фінансову  стійкість підприємства. Це дає змогу  одночасно порівнювати показник ризику банкротства У і рівень рентабельності продажу продукції.

     Y₂₀₀₉₌-1,789

     Y₂₀₁₀₌-2,41

Ймовірність банкрутства ПАТ «Донецьккокс»  незначна, бо значення від’ємне

Модель  Спрінгейта

У = 1,03* А + 3,07* В + 0,66* С + 0,4*Д,                       (2.5.6)

Де А  – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;

В –  відношення прибутку до сплати податків і відсотків до загальної вартості активів;

С –  відношення прибутку до сплати податків до короткострокових зобов’язань;

Д –  відношення обсягу продажів до загальної  вартості активів.

     Y₂₀₀₉₌1,2

     Y₂₀₁₀₌1,25

Якщо  У ≤0,862, то підприємство є потенційним  банкрутом.

Модель  Фулмера:

Модель  прогнозує схильність до банкрутства  на рік уперед з точністю до 98% випадків, на два роки вперед – до 81 % випадків.

Загальний вигляд моделі:

Н = 5,528*x1 + 0,212*x2 + 0,073*x3 + 1,270*x4 – 0,120*x5 + 2,335*x6 + 0,575*x7 + 1,083*x8 + 0,894*x9 – 6,075,                                                       (2.5.7)

Де, x1 –  відношення нерозподіленого прибутку минулих років до сукупних активів;

Х2 –  відношення об’єму від реалізації до сукупних активів;

Х3 –  відношення прибутку до сплати податків до сукупних активів;

Х4 –  відношення грошового потоку до суми зобов’язань;

Х5 –  відношення боргу до сукупних активів;

Х6 –  відношення пасиву до сукупних активів;

Х7 –  логарифм від матеріальних активів;

Х8 –  відношення оборотного капіталу до сукупних зобов’язань;

Х9 –  відношення прибутку до сплати відсотків  та податків до сплаченого відсотка.

     Y₂₀₀₉₌2,63

     Y₂₀₁₀₌3,78

     За  результатами моделі можна отримати такий прогноз: втрата платоспроможності неминуча при Н≤0; при Н≥0 компанія функціонує нормально, з подальшою градацією.

Ученими Іркутської державної економічної  академії запропоновано чотири факторну модель прогнозу ризику банкротства (Модель R), яка має такий вигляд:

R = 8,38* К1 + К2 + 0,054*К3 + 0,63*К4,                                (2.5.8)

Де, К1 –  відношення оборотного капіталу до активів;

К2 –  відношення чистого прибутку до власного капіталу;

К3 –  відношення виторгу від реалізації до активів;

К4 –  відношення чистого прибутку до інтегральних витрат.

     Y₂₀₀₉₌2,9

     Y₂₀₁₀₌4,53 

Імовірність банкротства підприємства відповідно до значень моделі R визначається таким  чином (таблиця 2.5.1).