Акціонерне товариство і акціонерний капітал. Акції, їх види та функції

Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Апреля 2013 в 12:15, курсовая работа

Описание работы

Мета дослідження полягає у здійсненні порівняльно-правового аналізу акціонерного законодавства та практики діяльності акціонерних товариств в Україні та інших країнах, комплексного аналізу правового статусу органів акціонерного товариства, розробці теоретично обгрунтованих висновків з порушених у ході дослідження проблем управління акціонерними товариствами, наданні відповідних рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України.
Метою роботи є аналіз методологічних та методичних засад формування дивідендної політики як складової сучасної моделі корпоративного розвитку, дослідження її впливу на прийняття стратегічних і тактичних фінансових рішень.

Работа содержит 1 файл

осн.часть Office Word.docx

— 53.99 Кб (Скачать)

Крім вкладів, товариство виступає власником і іншого майна, яке на відміну від статутного фонду називається власним капіталом  товариства. Це виготовлена в процесі  господарювання продукція, доходи від  продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

Фонди акціонерного товариства – це передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.

Купуючи акцію, акціонер відчужує своє майно до статутного фонду товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право - право участі в акціонерному товаристві. Зміст цього права визначено законами України «Про господарські товариства» та «Про цінні папери і фондову біржу» .

До майнових прав акціонера  належать такі права:

1) брати участь у розподілі прибутків товариства;

2) отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;

3) отримувати частку вартості майна товариства у разі його ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру;

4)розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом товариства;

5) заповідати акції у спадщину;

6) купувати додатково випущені акції товариства.

Акціонер несе майнові  обов'язки стосовно товариства. Він  зобов'язаний оплачувати основні та додаткові акції у розмірі, порядку  та засобами, передбаченими установчими  документами товариства. Акціонер зобов'язаний сплатити повну вартість акцій у  строки, визначені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства. У разі несплати в установлений строк акціонер сплачує за час  прострочення 10 відсотків річних від  суми простроченого платежу, які  до статут товариства не передбачає іншої  санкції. При несплаті платежів по акціях протягом трьох місяців після  встановленого строку платежу товариство має право реалізувати ці акції  в порядку, передбаченому статутом. [14, c.65-89].

Акціонери зобов'язані: додержувати  установчих документів товариства і  виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про  діяльність товариства. виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та установчими документами.

 

2.2 Управління контрольним пакетом акцій

 

Управління державними пакетами акцій виступає дієвим засобом реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств: соціально-економічних  та комерційних. Держава стає акціонером, а уповноважені органи виконавчої влади  дістають можливість брати участь у  прийнятті рішень щодо формування стратегій  цих компаній, здійснення ними інвестиційної, структурної, інноваційної та іншої  діяльності.

Систематизація підходів вітчизняних і зарубіжних учених Є.В. Балацького, М.В. Клінової, Я. Корнаї, С.І. Меньшикова, Х. Міленбуша, Ю.М. Осипова, А.С. Поважного, Є.В. Торкановського, Ф.І. Шамхалова свідчить, що ключовою умовою доцільного поєднання та реалізації соціально-економічних і комерційних орієнтирів участі держави в капіталі акціонерних товариств є додержання органами державної влади низки принципів при прийнятті відповідних рішень.

Управління державними пакетами акцій виступає засобом реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств. Об'єкт управлінської  діяльності держави - державні пакети акцій - розглядаються як певна множина  цінних паперів на значну суму, що засвідчує  внесення державою своєї частки до капіталу акціонерних товариств  та права держави як їх учасника.

Зміст управління державними пакетами акцій автор вбачає в  реалізації низки функцій уповноважених  органів державної влади та їх представників в органах управління компаній: загальних, спеціальних та забезпечувальних, а також принципів  їх реалізації.

Результати управління державними пакетами акцій відображають ступінь  реалізації зазначених функцій та принципів. Відповідно наслідки управління державними пакетами акцій визначаються: здатністю  органів державної влади та уповноважених  ними осіб запроваджувати та використовувати  в конкретний проміжок часу доцільну сукупність функціонального та забезпечувального  блоків; їх спроможністю здійснювати  загальні та спеціальні функції; можливостями виваженого спрямування цієї управлінської  діяльності на реалізацію завдань розвитку системи господарювання.

Перевірка обґрунтованості  змін величини статутного капіталу. Якщо протягом звітного періоду у господарюючого суб'єкта мали місце зміни у величині статутного капіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Всі  зміни статутного капталу повинні  бути документально оформлені (табл. 6.1).

Крім вкладів, товариство виступає власником і іншого майна, яке на відміну від статутного фонду називається власним капіталом  товариства. Це виготовлена в процесі  господарювання продукція, доходи від  продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

Аналіз наукових джерел свідчить, що вдосконалення управління державними пакетами акцій в Україні потребує комплексного дослідження. У висновках  до розділу визначено найважливіші напрями таких досліджень.

Зазначені методи розрізняються  за способами, технологіями, процедурами, наслідками реалізації цілей управлінського впливу держави і характеризуються різним рівнем надійності. Однак спільним є те, що вони орієнтовані на обмежений  строк використання. Внаслідок цього  на визначення комбінацій та послідовності  їх застосування домінуючий вплив справляють короткострокові, часто розрізнені цілі, пов'язані передусім із забезпеченням  приватизаційного продажу. [18, c.56-83].

Низька результативність управління багато в чому пояснюється  нераціональною структурою пакетів  акцій, якими володіє держава. Надмірними є подрібненість та низька ліквідність  їх портфелю, що зумовлює ускладнення  формування необхідних підстав для  послідовної реалізації цілей та завдань держави як акціонера  цих компаній.

Підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій передбачає визначення й практичне втілення найбільш результативних варіантів його здійснення відповідно до ключових завдань розвитку вітчизняної  економіки. Це досягається шляхом внесення змін до окремих процедур такого продажу, корекції та узгодження їх алгоритмів, уточнення підстав запровадження. Так, процедури масової приватизації мають застосовуватися насамперед стосовно залишків акцій, які вже неодноразово пропонувалися до продажу, але не були реалізовані.

Доведено, що докорінні зміни  в системі державного представництва в органах управління акціонерних  товариств передбачають насамперед запровадження інституту державних  представників на професійній основі - довірчих управляючих державними активами. Основою діяльності такого державного представника має бути підприємницький  проект (бізнес-план), зміст якого визначається сукупністю потреб щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі його реструктуризації, реконструкції тощо. Передача згаданих функцій відповідному представникові має здійснюватися на конкурсних засадах і головними критеріями відбору кандидатів слід вважати якість та реалістичність поданих ними підприємницьких проектів.

Здійснення заходів в  цьому напрямі не виключає вдосконалення  існуючих інститутів відповідальних представників  та уповноважених осіб держави. Це вимагає: розробки загального регламенту реалізації прав держави як учасника господарських  товариств її представниками в органах  управління компаній та узгоджених методичних рекомендацій щодо порядку і процедур участі представників держави у  підготовці та проведенні загальних  зборів акціонерів, роботі спостережних рад та ревізійних комісій компаній; встановлення доцільних стимулів та санкцій щодо їх діяльності шляхом визначення джерел покриття витрат на представницьку діяльність; запровадження  системи підготовки та атестації  відповідних груп фахівців.

Механізм контрольного пакета забезпечує безумовне право прийняття  чи відхилення деяких рішень на загальних  зборах акціонерів, наприклад, суттєвих змін і доповнень до статуту, створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств тощо. Крім того, вказані  права дають можливість холдинговій  компанії провадити єдину економічну, фінансову і технологічну політику.

Це особливо важливо для  української промисловості, яка  довгий час вже потребує раціоналізації галузевої структури.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

РОЗВИТОК АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ В УКРАЇНІ

 

Акціонерне товариство –  це одна з організаційно-правових форм об`єднання. Воно створюється шляхом централізації майна засновників  та учасників товариства(об`єднання  майна), з метою ведення господарської  діяльності та одержання прибутку.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про  цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити  повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори  і державну реєстрацію акціонерного товариства.

В якості учасників об`єднання  майна, шляхом створення акціонерного товариства можуть бути як громадяни  так і юридичні особи. При цьому  учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства тільки в  межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які  не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також  у межах несплаченої суми.

Акціонерне товариство визнається власником майна, яке засновники і учасники згідно з установчим договором  передають йому у власність. Це майно  називається вкладами засновників  і учасників.

Вкладами учасників і  засновників акціонерного товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, права  користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові  права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить  частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України[21, c.15-21].

Вартість вкладу кожного  учасника, оцінюється в грошовому  виразі, спільним рішенням товариства. Об`єднане майно, оцінене в грошовій формі, складає статутний фонд товариства, який поділяється на визначену кількість  рівних частин. Посвідченням про внесок частини майна є акція, а грошовий вираз цієї частини має назву  номінальної вартості акцій.

Але майно в товаристві виникає не тільки внаслідок об`єднання  майна засновників і учасників, а ще в наслідок власної господарської  діяльності, продажу облігацій, інших  цінних паперів, кредити банків, надходження  від продажу акцій, пожертвування, інших дій що не заборонені законом.

В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згідно з установчим договором, інші акціонери  – на умовах договору купівлі-продажу  акцій.

Акціонерне товариство, для  забезпечення своєї діяльності має  статутний, резервний фонди, та фонд сплати дивідендів[10, c.25-27].

Статутний фонд являє собою  виражену у грошах сукупність внесків  учасників в майно при створені товариства. Мінімальний розмір статуного  фонду для акціонерних товариств  не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

Розмір резервного фонду  встановлюється установчими документами, але згідно ст.14 Закону України «Про господарські товариства» він не може бути меншим 25% статутного фонду.

Резервний фонд формується за рахунок щорічних відрахувань, але  не менше 5 відсотків суми чистого  прибутку і використовується для  покриття непередбачених витрат і збитків.

Власники акцій – акціонери  – є співвласниками товариства.

Кожний учасник об`єднання  майна наділяються кількістю  акцій, відповідно до внеску у статутний  фонд.

Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації, державні органи, працівники даного товариства, а також громадяни, якщо інше не передбачено  законодавчими актами України або  статутом товариства.

Установчі документи акціонерного товариства повинні містити відомості  про предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків  та збитків, склад та компетенцію  органів товариства та порядок прийняття  ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність  або кваліфікована більшість  голосів, відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань  по викупу акцій та порядок внесення змін до установчих документів та порядок  ліквідації і реорганізації товариства[18, c.9-13].

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою  для відмови у державній реєстрації товариства.

Информация о работе Акціонерне товариство і акціонерний капітал. Акції, їх види та функції