Акціонерне товариство і акціонерний капітал. Акції, їх види та функції

Рішення щодо зміни статуту  товариства, припинення діяльності товариства, створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв  правомочні за прийняття їх 3/4 голосів  акціонерів, які беруть участь у  зборах. З решти питань рішення  приймаються простою більшістю  голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Правління є органом управління товариства, який здійснює оперативне управління його діяльністю. Це орган, підзвітний зборам. Збори визначають персональний склад правління, стратегію  його діяльності. Оперативне управління товариством передбачає, що правління вирішує усі питання діяльності товариства, в тому числі делеговані зборами, крім питань, що належать до виключної компетенції зборів.

Роботою правління керує  голова правління, який призначається  або обирається відповідно до статуту  товариства. Голова правління акціонерного товариства має право без довіреності  здійснювати дії від імені  товариства. Статутом може бути надано право представництва без довіреності  і членам правління. Голова правління  організує ведення протоколів засідання  правління.

Рада акціонерного товариства є органом, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням  загальних зборів і в межах  компетенції, визначеної статутом, контролює  і регулює діяльність правління.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства є обов'язковим.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства може бути покладено виконання деяких функцій, що належать до компетенції  загальних зборів. Питання, віднесені  статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Функції спостережної ради поділяються на контрольні у сфері  управління та контрольні у сфері  господарської діяльності товариства. Рада не має права втручатися в  оперативні дії товариства.

Для виконання контрольних  функцій рада наділена правом отримувати інформацію про діяльність товариства; заслуховувати звіти правління  та посадових осіб з окремих питань їхньої діяльності; припиняти повноваження тих членів правління, яких затверджує; залучати до аналізу окремих питань експертів.

Перевірки фінансово-господарської  діяльності правління ревізійна  комісія проводить за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють  у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи та особисті пояснення службових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає  про результати проведених нею перевірок  загальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства. Члени ревізійної комісії мають  право брати участь з правом дорадчого  голосу у засіданнях правління.

Ревізійна комісія за річними  звітами та балансами складає  висновок. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Вищим органом управління акціонерним товариством є збори  акціонерів. Голосування на зборах відбувається за принципом: одна акція - один голос. Загальні збори акціонерів збираються раз на рік. Проте акціонери, що мають не менше 20% голосів, мають  право в будь-який час вимагати проведення зборів акціонерів.

В акціонерному товаристві обирається рада акціонерного товариства. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. До ради можуть входити представники трудового  колективу, профспілкових та інших  громадських організацій. Члени  ради не можуть одночасно бути членами  виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства є його правління. Воно здійснює керівництво поточною діяльністю. Роботою  правління керує його голова, який призначається або обирається. Правління  вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства. Воно підзвітне  лише раді акціонерного товариства і  загальним зборам акціонерів. [13, c.996-113].

При створенні акціонерного товариства дуже важливо, щоб дане підприємство не опинилося в руках ділків тіньової економіки. Безумовно, така небезпека  є. Тому доводиться передбачати різні  заходи, аби цього не трапилося. Зокрема  законодавчо встановлено, що трудові  колективи мають певні пільги і право першочерговості в  придбанні акцій.

При проведенні приватизації значна частина акцій передається  трудовому колективу на пільгових  умовах. Це має забезпечити певні  гарантії працівників в управлінні акціонерним товариством.

Захищає інтереси трудящих і нова система укладання колективного договору. Він укладатиметься трудовим колективом з правлінням акціонерного товариства. Цей колективний договір, в якому зафіксовані вимоги трудящих, мають підтвердити загальні збори  акціонерів.Отже, передбачається сформувати майбутній механізм захисту трудового  колективу перед акціонерами.

 

1.3 Акції в акціонерному товаристві та їх види

 

Акція - це цінний папір, який свідчить про пайову частину її власника в статутному фонді АТ.

Розрізняють чотири види акцій:

1) іменні,

2) на пред'явника,

3) привілейовані,

4) прості.

Як правило, окремі громадяни  стають власниками іменних акцій. У  цьому випадку до книги реєстрації акцій мають бути внесені відомості  про кожну іменну акцію (у тому числі про власника і час придбання  акції), а також про кількість  таких акцій у кожного акціонера.

При реєстрації акції на пред'явника до книги заносяться лише відомості про їх загальну кількість. На відміну від простих, привілейовані  акції дають їх власникові переважне  право на одержання дивідендів, а  також на пріоритетну участь у  поділі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Привілейовані  акції є вигідним вкладом доходів  населення, оскільки вони застраховані від фінансових невдач у діяльності товариства і водночас дають право  повною мірою користуватися його успіхами.

Додатковий випуск акцій  можливий у тому випадку, якщо всі  раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства, заборонений. Засновники товариства зобов'язані викупити не менше 20 % акцій. Власники акцій мають право на одержання частини доходу від діяльності акціонерного товариства. Частина доходу, виплачувана власникові акцій, називається дивідендом. Дивіденди виплачуються за підсумками року у порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і процентів за банківський кредит. [17, c.187-213].

Акції можуть мати номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну, ринкову вартість та курс.

Номінал акції – це величина, що вказана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, що припадає на одну акцію під час заснування товариства.

Емісійна вартість – це вартість, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку. Вона може відрізнятися від номіналу.

Балансова вартість – це розмір власного капіталу, що доводиться на одну акцію. Якщо емітовані лише прості акції, то ця вартість визначається діленням власного капіталу на їх кількість.

Ринкова вартість – це ціна, за якою акції продаються та купуються на ринку; саме за цією ціною вони котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Курс акції – це відношення ринкової вартості до номіналу, що виражається в процентах.

Ліквідаційна вартість визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує, яка вартість його майна, яке підлягає реалізації у фактичних  цінах після розрахунку з кредиторами, припадає на одну акцію.

Наступною характеристикою  акцій є дохід, який вона приносить  інвестору. Від придбаних акцій  можна отримати доходи за рахунок  трьох джерел: від дивідендів, від  підвищення ринкової вартості цінних паперів і від збільшення кількості  акцій у результаті їхнього дроблення.

Приріст курсової вартості акції може становити істотну  частку доходів інвестора.

Приріст курсової вартості виникає внаслідок двох причин:

1. Можливий спекулятивний  підйом на ринку, що не має  під собою об'єктивних довгострокових  підстав.

2. Реальний приріст активів  підприємства.

У разі продажу акцій через  певний час власник отримує дохід  не тільки

від дивідендів, а й від  різниці вартості в моменти придбання  та продажу.

Значна кількість дроблень здійснюється для збільшення кількості  акцій в обігу. Разом з тим  інколи застосовується процедура консолідації (зворотного дроблення) акцій. Консолідація зменшує кількість акцій в  обігу та збільшує біржовий курс цього  цінного папера обміном частини  однієї знову випущеної акції  на кожну раніше випущену. Зворотне дроблення використовується також  для підвищення комерційної привабливості  акцій за допомогою доведення  їхнього курсу до вищого рівня.

Рівень безпеки інвестування в привілейовані акції значно вищий, ніж у прості, бо вони мають  переважне право на отримання  передбаченого рівня дивідендів і частки майна за ліквідації акціонерного товариства. За ступенем надійності вкладень привілейовані акції займають проміжне значення між простими акціями та облігаціями компанії.

Як відомо, акції поділяються  також на іменні та на пред'явника.

За роботи з цінними  паперами такий їх поділ інвестор найменше бере до уваги. Це питання  більше цікавить емітента, тому що поділ  акцій на іменні та на пред'явника дає  змогу контролювати рух акціонерного капіталу.

Коефіцієнт дивідендних  виплат показує частку чистого прибутку акціонерного товариства, яку було виплачено у вигляді дивідендів, тобто характеризує дивідендну політику товариства.

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами дає змогу визначити ступінь  захисту капіталу за його інвестування в привілейовані акції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ  АКЦІЯМИ

 

2.1 Майнові права в акціонерному товаристві

 

Юридично-технічною формою, яка постійно відображає майновий стан товариства, є його самостійний бухгалтерський баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Грошові кошти  товариства відображені на його поточному  та інших рахунках в установах  банків.

Закон України «Про власність» визначає дві основні юридичні підстави виникнення колективної власності  товариства. Загальним правилом для  всіх товариств є добровільне  об'єднання майна засновників  та учасників для створення і  діяльності товариства. Отже, однією з  юридичних підстав виникнення права  колективної власності є умови  відповідних договорів, згідно з  якими утворюється статутний  фонд товариства (засновники вносять  свої вклади згідно з установчим договором  акціонерного товариства, інші акціонери -- на умовах договорів купівлі-продажу  акцій). Право колективної власності  виникає також в результаті перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, тобто в порядку прийняття  власником рішень про їх корпоратизацію і приватизацію. [12, c.92-123].

Об'єкти права власності  акціонерного товариства різні. Товариство визнається власником, по-перше, майна, яке засновники та учасники згідно з установчим договором передають  йому у власність. Це майно називається  вкладами засновників та учасників  З економічної точки зору вклади - це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які  поділено статутний фонд.

Загальний розмір статутного фонду, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних  товариств. Засновники визначають в установчих документах і види вкладів до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно в прямому розумінні, грошові кошти в національній та іноземній валюті. Такий висновок випливає зі ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», згідно з якою акції оплачуються в гривнях, а у випадках. передбачених статутом акціонерного товариства, також в іноземній валюті або шляхом передачі майна.

Вклади, які є майном державної  власності, визначаються в нормативно врегульованому порядку - згідно з Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів України 12 жовтня 2000 р. № 1554. Сума випуску акцій товариства, яке створюється на базі державного підприємства, повинна відповідати сумі статутного фонду підприємства, яка в даному разі визначається відповідно до зазначеної методики.