Акціонерні товариства, закономірності формування та розвиток

КУРСОВА РОБОТА

 

На тему: “Акціонерні товариства, закономірності формування та розвиток”

 

                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА.......................................................................4

1.1.Акціонерний капітал і його види....................................................................4

1.2.Сутність акціонерного  товариства................................................................10

1.3.Види акціонерного  товариства......................................................................14

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ..........................................................................18

2.1.Історія становлення  акціонерних товариств в Україні...............................18

2.2.Аналіз сучасного  стану акціонерних товариств  в Україні..........................23

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВИТКУ..........................................28

3.1. Проблеми оптимізації структури фінансових ресурсів акціонерних товариств................................................................................................................28

3.2. Шляхи удосконалення  внутрішнього контролю в акціонерних  товариствах............................................................................................................31

ВИСНОВКИ..........................................................................................................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Вступ

         Важливою формою підприємства в Україні є організація акціонерних товариств.

          Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі і розділяється на однакові за своєю номінальною величиною неподільні паї у вигляді акцій.

В сучасних умовах акціонерна форма підприємництва виступає могутнім засобом побудови господарської системи, що базується на недержавних формах суспільної відповідальності. При цьому широке освоєння акціонерних форм сприяє утвердженню дійсно справедливого характеру привласнення засобів і результатів виробництва, а саме долається відчуженість від власності безпосередніх працівників підприємств.

Головними перевагами акціонерного товариства є наявність достатньо  могутнього механізму залучення  грошових коштів; обмежена відповідальність власників підприємства, розпорошення підприємницького ризику серед більшості акціонерів; можливість досягати економічних переваг, здійснюючи великомасштабне виробництво; організаційна стійкість підприємства. Тому дані дослідження є досить актуальними.

У першому розділі  курсової роботи досліждено теоретичні основи і засади функціонування акціонерного товариства,особливості його строверрня, а також сутність акціонерного капіталу. Другий розділ присвячено передумовам винекнення та розвитку акціонерних товарист, зазначено аналітичні дані сучасного розвитку в Україні. Проблеми функціонування акціонерних товариств та перспективи їх розвитку було розглянуто в третьому розділі.

           При написанні роботи було  використано різноманітні джерела  інформації. Підручники за ред.  Ю.В. Ніколенко, М.М. Віденко,  А.В. Шегун та ін., К., Либідь. Навчальні посібники Економіка підприємництва за ред. Шегун А.В., Сугеев И.В. А також Журнали: “Актуальні проблеми економіки”, “Економіка України”, “Журнал для акціонерів”.

Розділ 1. Теоретичні основи створення і функціонування акціонерного товариства.

1.1.Акціонерний  капітал та його види.

       Власність акціонерних структур формується за рахунок злиття капіталів їх засновників, а також випуску та продажу цінних паперів. З точки зору речового змісту акціонерні компанії представлені у засобах виробництва науково-дослідних організаціях, ліцензіях, патентах тощо. З точки зору суспільної форми вони характеризуються відносинами між засновниками, найманими працівниками, власниками акцій, державою, фінансово-кредитними інституціями з приводу привласнення частини додаткового продукту у формі засновницького прибутку, дивіденду, сплати податків державі тощо.

     У структурі  акціонерного капіталу виокремлюють  власний та запозичений капітал.  Перший складається з коштів, отриманих від випуску і реалізації  цінних паперів та резервного капіталу, що утворюється в результаті відрахувань від прибутку та їх інвестування у виробництво. Власний капітал також може збільшуватись від подальших випусків акцій. Запозичений капітал утворюється за рахунок банківського кредиту та коштів, отриманих від випуску облігацій.

      Акціонерні  товариства, акумулюючи великі капітали  шляхом випуску і продажу акцій,  у той же час не зобов’язані  повертати їх через відповідний  термін, як при звичайній банківській  позичці. Можливість такої форми централізації капіталу була підготовлена всім попереднім ходом розвитку капіталізму. Тенденція норми прибутку до зниження, що мала місце, та інші фактори сприяли утворенню грошових капіталів, які не знаходили прибуткового використання через те, що ці капітали були недостатніми для організації крупних, конкурентоспроможних підприємств. Власники цих капіталів були змушені віддавати їх в позичку під звичайний процент. Щоб невеликі грошові капітали могли знайти використання в сфері виробництва, їх потрібно було об’єднати. Таку централізацію капіталів і було досягнуто в формі акціонерного капіталу.

       У  ринковій економіці існує і  так званий фіктивний капітал.  Такий капітал представлений  у цінних паперах (акціях, облігаціях) і дає право його власникам  отримувати дохід у вигляді дивідендів і процентів. Він здійснює самостійний рух на ринку цінних паперів, де вони продаються та купуються. Свою назву фіктивний капітал дістав тому, що він створює ілюзію, нібито всі цінні папери є дійсним капіталом і приносять дохід, не будучи безпосередньо пов’язаними з відтворенням.

       Проте  цінні папери самі по собі  не створюють вартості (цінності). Водночас, як відомо, вони дають  право на привласнення частки  прибутку. Кількісно сума капіталу, вкладеного в цінні папери  в капіталістичних країнах, у кілька разів перевищує суму капіталу, вкладеного безпосередньо в сферу виробництва, торгівлі та банківської справи.

Фіктивний капітал не є відособленою часткою промислового виробництва і не виконує специфічних  функцій у процесі руху реального капіталу та самозростання останнього. Більше того, рух цих капіталів може здійснюватися у протилежних напрямах.

        Отже, відбувається своєрідна роздвоєність  капіталу. З одного боку, існує  реальний капітал, з іншого  — його відображення в цінних паперах. Реальний капітал функціонує в процесі виробництва, а цінні папери починають своє особливе «життя», самостійний рух на фондовій біржі як фіктивний капітал.

Одна з особливостей реального капіталу полягає в  тому, що після здійснення кругообігу він повертається до свого власника. Власник же акцій, як зазначалося раніше, не має права на повернення свого грошового капіталу. Щоб його отримати, він повинен продати акції на ринку цінних паперів. При цьому він може одержати більше або менше, ніж вклав в акції, але в будь-якому випадку повернений грошовий капітал не є часткою реально функціонуючого капіталу. Реальний капітал може ще не завершити свого кругообігу; в той же час власник акцій, продавши їх, вже поверне свій грошовий капітал.

        Тут слід розуміти ще й таке: фіктивний капітал виникає на основі реального капіталу, оскільки за відсутності останнього, який «породжує» прибуток, не міг би виникнути і розвиватися фіктивний капітал, що претендує на отримання відповідної частки прибутку, але сам її не створює.

       Фіктивний  капітал є товар, що обертається  на ринку і має ціну. Він  рухається поза кругообігом дійсного  капіталу, вкладеного у виробництво.  Важливо, що фіктивний капітал  не є чимось випадковим для  капіталізму. Він закономірно  розвивається на основі позичкового капіталу. Всі цінні папери — це титул на дохід, тобто за своєю економічною сутністю є документами, які віддзеркалюють рух позичкового капіталу.

        Але капітал, відданий в позичку,  в більшості випадків вико-ристовується  функціонуючим капіталістом і відтворюється в процесі кругообігу промислового капіталу, а потім повертається до власника з процентом. Фіктивний же капітал безпосереднього відношення до руху промислового капіталу не має. Після первинного випуску акцій, коли капітал дорівнює їх вартості, і почав рух як реальний, цінні папери потрапляють на ринок і стають об’єктом купівлі-продажу безвідносно до реального ходу відтворення. Одна й та сама акція може бути продана і куплена десятки разів. Ця особливість фіктивного капіталу типова для всіх його форм: векселів, заставних зобов’язань, акцій, облігацій та інших цінних паперів, які виникають у зв’язку з угодами позички.

         Взагалі фіктивний капітал кількісно  перевищує позичко-вий, і їх  рух не збігається. При цьому  розмір позичкового ка-піталу впливає на дохід, який він приносить. Фіктивний ка-пітал сам залежить від доходу.

Моделі акціонерної власності:

         З відповідним ступенем умовності  в економічній літературі виокремлюють  дві існуючі нині базові моделі  акціонерної власності.

  Перша — це так звана англосаксонська модель, де 20—30 % акцій іммобільні, надовго залишаються в руках небагатьох власників і формують контрольні пакети. У той же час 70—80 % акцій рухливі, легко переходять із рук в руки як об’єкт торгівлі «в роздріб» на фондовому ринку.

         Другу модель називають континентальною.  У цьому випадку у постійних  акціонерів зосереджено 70—80 % акцій, а 20—30 % їх надходять на ринок і розглядаються інвесторами як об’єкт тимчасового вкладення коштів.

         Принципова відмінність між цими двома моделями розподілу акцій полягає у тій ролі, яку відіграє їх ринок. Перша модель допускає, що із акцій, які обертаються на біржі, можна сформувати нові контрольні пакети. Біржа виступає тут як ринок контролю, який ставить частку кожного відкритого акціонерного товариства у безпосередню залежність від властивих цьому ринку критеріїв ефективності, вищим з яких є курс акцій.

         Друга модель передбачає меншу  рухливість акцій від одного  власника до іншого, а тому  й меншу імовірність втрати контрольного пакета акцій.

Враховуючи ті тенденції, що характерні для акціонування в  Україні, можна передбачити таке: воно приведе до формування другої, континентальної моделі власності  на акції.

         Акціонерна форма забезпечує  власникам акцій в одних випадках вищий фактичний дохід, ніж звичайний процент, в інших — надію на нього. Це робить вкладення грошових капіталів в акції привабливішими порівняно зі звичайною позичкою.

        Акціонерні підприємства характеризуються рядом переваг порівняно з індивідуальними капіталістичними підприємствами. Акціонерна форма відкриває можливості вищої концентрації виробництва і тим самим дозволяє реалізувати переваги крупного бізнесу. Тобто створення акціонерного товариства призводить до формування особливого, так званого засновницького прибутку. Даний прибуток утворюється як різниця між сумою, одержаною від реалізації цінних паперів по біржовому курсу, і вартістю реального капіталу, вкладеного у товариство*3. Цей вид прибутку виникає в усіх випадках, коли засновується нове акціонерне товариство або відбувається перетворення індивідуальних капіталістичних підприємств на акціонерні [3, с.74]

      Засновницький прибуток — одна із форм прибутку, який у своїй основі є капіталізованим підприємницьким доходом.

       Власники акцій, як правило, не претендують на одержання середнього прибутку, а задовольняються дивідендом, величина якого наближена до звичайного позичкового процента. Купівля акції розглядається як використання капіталу як капіталу — власності.

       Таким  чином, якщо акціонерне підприємство  забезпечує всім власникам акцій  дивіденд, що дорівнює проценту, воно може продовжувати функціонувати.  У період гострої конкурентної  боротьби, зумовленої проблемами  збуту товарів, АТ можуть знизити  ціни на акції і продавати свою продукцію на рівні витрат виробництва плюс процент. Зрозуміло, доходи акціонерних підприємств за цих умов суттєво скорочуються і, більш того, може взагалі зупинитися виплата дивідендів. Але акціонерний капітал продовжує функціонувати.

        Слід відзначити і той факт, що акціонери не відповідають  усім особистим майном за діяльність  товариства. Вони несуть лише  обмежену відповідальність у  розмірі внесеного паю, тобто  суми, виплаченої за акції. Коли  таке товариство зазнає краху,  то його власний і резервний капітали використовуються для задоволення претензій кредиторів і лише залишок, якщо такий є, сплачується акціонерами. Власник акції не має права вимагати від акціонерного товариства повернення вартості акцій за їх номіналом. У той же час він може продати акцію на ринку цінних паперів — фондовій біржі.

Розподіл одержаного прибутку здійснюється за рішенням правління  акціонерного товариства. При цьому  частка прибутку використовується для  розширення масштабів виробництва  і поповнення резервного капіталу, ще одна частка його спрямовується на виплату зарплати і премій управлінському персоналу акціонерних товариств, також певна частка виплачується державі у вигляді податків і процента кредиторам. Після всіх цих відрахувань прибуток, який залишився, розподіляється між акціонерами пропорційно кількості акцій, належних їм. Ця залишкова частка прибутку й утворює дивіденд.