Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Апреля 2012 в 17:07, курсовая работа
Метою даної роботи є характеристика зовнішньоекономічних зв’язків Донбасу в умовах розширення сучасних євроінтеграційних процесів.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання:
- ознайомитися з теоретико-методичними аспектами дослідження зовнішньоекономічних зв’язків регіону;
- проаналізувати зовнішньоторговельну діяльність прикордонного регіону України, а саме, виявити особливості динаміки показників експорту, імпорту товарів та послуг;
- визначити проблеми та перспективи подальшого залучення Донбасу у зовнішньоекономічну діяльність країни.
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ДОНБАСУ
5
1.1. Сутність і класифікація зовнішньоекономічних зв'язків
5
1.2. Методи дослідження
7
1.3. Особливості суспільно-географічного дослідження прикордонного регіону
11
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ДОНБАСУ
15
2.1. Аналіз експорту та імпорту товарів і послуг
15
2.2. Аналіз збалансованості зовнішньої торгівлі
22
2.3. Проблеми і перспективи участі Донбасу у зовнішньоекономічні діяльності України
25
ВИСНОВОК
29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
31
ДОДАТОК
З проведених розрахунків та за допомогою групування було виявлено, що експортно-імпортні операції областей України в цілому не збалансовані. У зовнішньоекономічній діяльності більшості регіонів (17 областей) спостерігається порівняльна збалансованість експорту, тобто експорт дещо перевищує імпорт. Тільки у двох областях – Рівненській та Хмельницькій існує абсолютна збалансованість експортно-імпортних операцій. В деяких областях (22 %) імпорт дещо перевищує експорт. Це пов’язано з тим, що товари даних регіонів мають низький рівень конкурентоспроможності, тому існують деякі проблеми з їх виходом на світовий ринок. Крім того, значна частина імпорту у зовнішній торгівлі може свідчити про процес технологічного переоснащення підприємств регіону.
Аналіз коефіцієнту збалансованості зовнішньої торгівлі прикордонних областей України свідчить про значні відмінності у експортно-імпортній діяльності регіонів. Так:
58 % регіонів відноситься до області порівняльної збалансованості експорту;
22% - до області порівняльної збалансованості імпорту;
10% - до області абсолютної збалансованості експорту та імпорту;
5% - до області значної незбалансованості імпорту;
5% - до області значної незбалансованості експорту.
Якщо розглядати прикордонні регіони України (у тому числі Донбас), то більша їх частина відноситься до областей з порівняльною збалансованістю експорту та імпорту. Це говорить про те, що усі прикордонні регіони, які різняться за територією, природно-ресурсним потенціалом, кількістю населення, промисловими потужностями та ін. не мають єдиної стратегії розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Прикордонні регіоні на західному та східному кордоні України мають різні орієнтири, напрямки зовнішньоекономічної діяльності. Усе це ускладнює експортно-імпортні операції та спричиняє їхню незбалансованість. Все це послаблює зовнішньоекономічну діяльність країни та знижує загальні показники імпорту та експорту.
Тобто, у зв’язку з різносторонніми напрямками зовнішньоекономічних зв’язків прикордонних регіонів України, знижується загальний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності країни.
2.3. Проблеми і перспективи участі Донбасу у зовнішньоекономічні діяльності України
Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.
Зовнішньоекономічна діяльність Донбасу та України в цілому потребує докорінної перебудови - йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Адже відомо, що Україна виробляла й може виробляти цілий спектр наукоємної, складної машинно-технічної продукції: літаки, автобуси, автомобілі, трактори, комбайни, судна різного призначення, ракетні комплекси, верстати, турбіни, засоби зв'язку, електроніку, радіо- і телеапаратуру тощо.
Реально основними експортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть швидко стати підприємства воєнно-промислового комплексу, на яких зосереджені високоякісне обладнання, сучасна технологія, висококваліфіковані фахівці.
У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної металургії, залізна руда і кокс, продукти харчової промисловості.
На український експорт впливає комплекс таких факторів:
низька конкурентноздатність українських підприємств;
важкий фінансовий стан більшості підприємств, що практично унеможливлює здійснення за рахунок внутрішніх ресурсів інвестування перспективних, орієнтованих на експорт проектів;
штучне стримування курсу гривні, яка звужує можливості використання курсового фактора з метою просування експорту;
недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості;
зростання цін на експортні послуги й експортні поставки (20% ПДВ);
нестача кваліфікованих кадрів і досвіду роботи у сфері експорту на більшості українських підприємств;
збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики;
низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що утруднює використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни;
невідповідність окремих норм українського законодавства міжнародним;
високі податки.
Промисловий потенціал Донбасу достатній для надходження валюти, необхідної для сплати державного зовнішнього боргу, закупівлі найнеобхіднішого імпорту та оплати інших загальнодержавних потреб.
Реалізація цього потенціалу можлива за відповідної пропускної здатності транспортної інфраструктури, сприятливої соціально-політичної і правової ситуації та здатності зовнішньоторговельних організацій та інших виконавчих структур до реалізації продукції [11].
Основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України та прикордонних регіонів є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору.
Зовнішньоторгові організації та інші виконавчі структури повинні не тільки реалізовувати продукцію на традиційних ринках, а й виходити на нові перспективні регіони особливо в Азію, Африку, Латинську Америку та Австралію).
Найважливішою формою економічного співробітництва з країнами близького зарубіжжя нині є взаємний обмін різними видами сировини, готової продукції та наукове співробітництво. Однак необхідними є послідовна і радикальна перебудова механізму економічних зв'язків, здійснення кардинальних заходів для їх оптимізації. Зокрема, передбачено захист економічних інтересів України через встановлення митного кордону з республіками колишнього СРСР. Підписано обопільні угоди з Росією та Білоруссю про співробітництво у галузі зовнішньоекономічної діяльності, які не допускають реекспорту товарів, до яких інші учасники угоди застосовують заходи регулювання. Реекспорт таких товарів має здійснюватися лише за письмової згоди та на умовах, що визначаються уповноваженим органом держави, яка є виробником цих товарів [7].
Загалом перспективи подальшого розвитку та розширення зовнішніх економічних зв’язків Донбасу пов’язані з:
1. проведенням єдиної зовнішньоекономічної політики держави,
2. реалізацією її економічних інтересів і безпеки,
3. проникненням та зміцненням позицій національного товаровиробника на зовнішніх ринках товарів та послуг
4. посиленням конкурентоспроможності української продукції,
5. збільшенням її експорту,
6. надходжень іноземних інвестицій,
7. здійсненням контролю за надходженням в Україну валютних цінностей,
8. захистом прав і законних інтересів України,
9. вітчизняних та зарубіжних суб’єктів господарської діяльності.
10. участь у проектах транскордонного співробітництва;
11. посилення діяльності єврорегіонів, створених за участі даних прикордонних регіонів;
12. розширення спектру експортованих товарі та послуг;
13. виробництво в регіоні імпортозамінюючої продукції.
Всі ці фактори позитивно вплинуть не тільки на Донбаський регіон, але і на зовнішньоекономічну діяльність країни в цілому
ВИСНОВОК
В роботі було розкрито теоретико-методичні аспекти обраної тематики. Значна кількість літературних джерел дали змогу узагальнити та систематизувати за різними авторами термінологічних апарат та виявити основні особливості таких понять, як «прикордонний регіон», «зовнішньоекономічні зв’язки». Виявлено, що прикордонні регіони, зокрема Донбас, відіграють важливу роль у здійсненні зовнішньоторговельної діяльності, адже мають ряд переваг для підвищення показників експорту та імпорту.
В роботі був проведений аналіз зовнішньоторговельної діяльності Донбасу, досліджено динаміку експорту, імпорту товарів і послуг прикордонного регіону України. Встановлено, що в останні роки спостерігається тенденція збільшення зовнішньоторговельного обороту як України загалом, так і Донбасу зокрема. У зовнішній торгівлі прикордонних регіонів обсяги експорту поступаються об’ємам імпорту, результатом чого є від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі.
Коефіцієнт збалансованості зовнішньої торгівлі дав змогу виявити регіональні відмінності зовнішньоторговельної діяльності прикордонних регіонів. З проведених розрахунків та за допомогою групування було виявлено, що експортно-імпортні операції областей України в цілому не збалансовані. Тільки у двох областях – Рівненській та Хмельницькій існує абсолютна збалансованість експортно-імпортних операцій. Загалом 58 % регіонів відноситься до області порівняльної збалансованості експорту, тобто експорт дещо перевищує імпорт.
Важливим інструментом залучення прикордонних регіонів у зовнішньоекономічну діяльність є створення єврорегіонів, яких на сьогоднішній день в Україні 7. Саме за допомогою єврорегіонів, Україна активно включається в єроінтеграційні процеси. На сьогоднішній день, існують певні проблеми у функціонуванні єврорегіонів, які пов’язані з нещодавнім їх створенням, з нестабільною політичною, економічною ситуацією, з недостатнім рівнем розвитку країни в цілому.
Розвиток транскордонного співробітництва в рамках єврорегіональних утворень потребує завершення формування нормативно-законодавчої бази, яка б визначала правові засади і регулювала б діяльність єврорегіонів, сприяла б удосконаленню структури управління зовнішньою діяльністю прикордонних регіонів на всіх рівнях, а також активізації організаційної діяльності, спрямованої на підвищення ефективності участі України у єврорегіонах.
Існують деякі проблеми у розвитку зовнішньоекономічної діяльності Донбасу, що пов’язані з відсутністю єдиної стратегії у зовнішній політиці держави. В умовах активного розширення євроінтеграційних процесів, зокрема створення єврорегіонів та посилення контактної функції кордонів, важливим завдання регіональної стратегії розвитку має стати активізація транскордонного співробітництва за участю прикордонних регіонів України та використання ними потенціалу їх унікального економіко-географічного положення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Балабанов І.В.Зовнішньоекономічні зв’язки: Навчальний посібник./ І.В. Балабанов, А.Н. Балабанов. – М. Фінанси і статистика, 2002. – 512 с.
2. Голіков А.П. Міжнародні економічні терміни: Навчальний посібник./ А.П. Голіков, П.А. Черномаз.- М. ЦУЛ, 2010. – 376 с.
3. Дорогунцов С.І., Заєць Т.А., Пітюренко Ю.І. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. Підручник. – КНЕУ, 2007. – 988 с.
4. Жулканич О. Регіон в системі зовнішньоекономічних відносин : на прикладі Закарпатської області / О. Жулканич. – Ужгород : Мистецька лінія, 2002. – 200 с.
5. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»/Режим доступу: www.rada.gov.ua
6. Кухарська Н.О., Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник./ Н.О. Кухарська, С.К.Харчіков. – «Одіссей», 2008. – 456 с.
7. Луцишин П.В. Теорія міжнародних відносин: Навчальний посібник. / П.В. Луцишин, Н.П. Луцишин. – РРВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – 339 с.
8. Медична галузь Харківської області: територіальні особливості, проблеми та шляхи вдосконалення (суспільно-географічні аспекти): монографія / Л.М. Нємець, Г.А.Баркова, К.А. Нємець. – К.: Четверта хвиля, 2009. – 224 с.
9. Мікула Н. Єврорегіони: досвід та перспективи./ Н.Мікула.– Львів: ІРД НАН України, 2005. – 222 с.
10. Нємець Л.М., Олійник Я.Б., Нємець К.А. Просторова організація соціально-географічних процесів в Україні: Монографія./ Л.М. Нємець, Я.Б. Олійник К.А. Нємець. – Х.: РВВ ХНУ, 2005 – 160 с.
11. Регіональні проблеми України: Географічний аналіз та пошук шляхів вирішення. Зб.наук. праць. – Херсон: ПП Вишемирський, 2009. – 488 с.
12. Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ За ред. І.М.Школи.-Київ: КНТЕУ, 2008 – 356 с.
13. Шолох Ю.М. Стратегічне планування розвитку прикордонного регіону (на прикладі Закарпатської області) // Регіональна економіка, 2009, №2. – С. 131 138.
14. Штангуй Н.М., Аксьонова В.Ю. Зовнішньоекономічні зв’язки як засіб реалізації загальнодержавних інтересів // Науковий потенціал України.- 2009 Сер. Економіка.- №26-27. – С.100-108.
15. Яровой Г.О. Регионализм и трансграничное сотрудничество в Европе.- СПб.: Норма.- 2009.- 280 с.
16. Офіційний сайт Державного комітету статистики / Режим доступу http://ukrstat.gov.ua.
Додаток А