Заробітна плата як економічна категорія

Розрізняють номінальну, реальну заробітну  плату і реальні доходи трудівників. Номінальна заробітна плата ( грошова ) – це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт і відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці.

У зв`язку з тим, що предмети споживання надходять працівникам через  обмін заробітної плати на товари, заробітна плата має грошову  форму.

Реальна заробітна плата. Вона відображає сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуг.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.[5, 24]

Роль держави у сфері  заробітної плати повинна виявлятися в організації перспективних наукових досліджень і вивченні зарубіжного та вітчизняного досвіду; науково-методичному забезпеченні формування тарифної системи, удосконаленні тарифно-кваліфікаційних довідників; проведенні єдиної політики щодо тарифікації робіт; організації розробки нормативів трудових затрат на масові технологічні процеси тощо.

Одним із основних елементів державного регулювання заробітної плати є  визначення і гарантування мінімального її рівня.

Особливе місце в системі  оплати праці посідає мінімальна заробітна плата, що являє собою  законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану  працю, нижче якого не може проводитися  оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. До мінімальної  заробітної не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні  виплати. Мінімальна заробітна плата  є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України  для підприємств усіх форм власності  та господарювання.[9, c. 144]

Мінімальна заробітна плата  є основою для визначення державних  тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших  соціальних виплат.

Розмір мінімальної заробітної питати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.[6, c. 329]

За сучасних умов в Україні держава  має використовувати і такі важелі втручання в політику доходів і організацію заробітної плати, як регулювання коштів, що спрямовуються на оплату праці підприємствами-монополістами.

Держава має достатньо сильні позиції у визначенні політики заробітної плати, а важливим її завданням і надалі має бути сприяння проведенню переговорів між основними соціальними силами суспільства з метою врегулювання соціально-трудових відносин, запобігання масовим трудовим конфліктам.[12, c. 412 ]

 

2.  Функції заробітної плати

У функціях сутність заробітної плати  розкривається комплексно. За сприятливих  соціально-економічних умов заробітна  плата може забезпечити не лише відтворення  товару робоча сила нормальної якості, а й належний рівень розвитку особистості.[10, c. 121]

Заробітна плата виконує такі основні  функції:

1. Відтворювальна функція полягає  у забезпеченні працівників та  членів їхніх сімей необхідним  життєвим благами для відновлення  робочої сили. В ній реалізується  економічний закон зростання  потреб. Ця функція тісно пов`язана  з особливостями державного регулювання  заробітної плати, із встановленням  на державному рівні її мінімального  розміру, який би забезпечував  відтворення робочої сили.

2. Стимулююча функція заробітної  плати полягає у встановленні  залежності її розміру від  кількості її якості праці  конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного покращення результатів праці.

3. Оптимізаційна функція забезпечує певні пропорції в зростанні рівнів заробітної плати та продуктивності праці. Призначення цієї функції на рівні держави полягає в зв’язку платоспроможного попиту та товарної пропозиції, а на рівні підприємства – в забезпеченні ефективності виробництва на засадах випереджаючого зростання продуктивності праці над зростанням заробітної плати. Реалізація цієї функції здійснюється запровадженням заходів, які забезпечують зниження заробітної плати в розрахунку на одиницю продукції.

4. Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури. Формування ефективно функціонуючого ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка максимально б задовольняла зростаючі потреби. Іншими словами, в ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з ефективних робочих місць.

5. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску.  

6. Вимірювально-розподільча функція заробітної плати спрямована на відображення міри живої праці при розподілі фондів споживання між найманими працівниками та власниками засобів виробництва. За допомогою заробітної плати визначається індивідуальна частка в фонді споживання кожного учасника виробничого процесу відповідно до його трудового внеску.

7. Функція формування платоспроможного попиту населення. Її призначення – узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечення грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів – з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів – потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.[15, c. 219] 

Механізм реалізації основних функцій  заробітної плати включає визначення їх цільової спрямованості, принципів  реалізації, напрямів реалізації, критеріїв  реалізації.

Функції заробітної плати в Україні  в сучасних економічних умовах.

У сучасних економічних умовах в  Україні, які зумовлено недосконалими  розподільчими відносинами та нерозвиненими  ринковими механізмами, більшість  розглянутих вище функцій та принципів  організації заробітної плати не виконуються.

Ситуація переходу до ринку зумовила наступні функції заробітної плати:

- збереження зайнятості, попередження  безробіття ціною низької заробітної  плати;

- соціальну гарантію збереження  статусу за попереднім місцем  роботи;

- утримання інфляції за рахунок  заборгованості із заробітної  плати;

- перерозподіл зайнятих за сферами  економіки та галузями;

- поширення нелегальної діяльності  та вторинної зайнятості;

- посилення мобільності робочої  сили;

- спонукання до конкуренції  на ринку праці.[11, c. 553]

Основне завдання організації заробітної плати полягає в тому, щоб поставити  оплату праці в залежність від  колективу і якості трудового  внеску кожного працівника і тим  самим підвищити стимулюючу функцію  внеску кожного.

Організація оплати праці припускає :

- визначення форм і систем  оплати праці працівників підприємства;

- розробку критеріїв і визначення  розмірів доплат за окремі  досягнення працівників і фахівців  підприємства;

- розробку системи посадових  окладів службовців і фахівців;

- обґрунтовування показників і  системи преміювання співробітників.[14, c. 221] 

Питання організації оплати праці  займають одне з провідних місць  в соціально-економічній політиці держави. В умовах ринкової економіки  практичне здійснення заходів щодо вдосконалення організації оплати праці повинно бути засноване  на дотриманні ряду її принципів, які  необхідно базувати на наступних  економічних законах: законі про  відшкодування витрат на відтворювання  робочої сили і законі вартості.

Впродовж багатьох років заробітна  плата в Україні підтримувалася на соціально низькому рівні. Нині для  більшості працівників вона перетворилася  на невелику соціальну виплату.

Штучне стримування заробітної плати призвело до того, що нині витрати  на заробітну плату в Україні  в розрахунку на одиницю валового національного продукту майже вдвоє  нижчі, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою. Разам же з  тим трудомісткість виготовлення продукції перевищує досягнуту в зазначених країнах нерідко в 3 – 4 рази.[16, c. 132]

Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавленості працівників  у досягненні високих кінцевих результатів  праці. Разом з тим, використовуючи дешеву робочу силу, підприємці не зацікавлені  підвищувати продуктивність праці, вкладаючи кошти в оновлення  виробничих фондів та розвиток персоналу. Дешева робоча сила зумовлює не лише низький  рівень продуктивності праці, але і  низьку якість продукції, і в зв`язку з цим її не конкурентоздатність. Низький рівень заробітної плати  є основною причиною небаченого розростання  прихованого безробіття і значного падіння платоспроможного попиту населення. Отже, низький рівень заробітної плати  є не лише наслідком, а однією з  найголовніших причин тривалого  перебування економіки України  у кризовому стані.

Тому надзвичайно актуальним завданням  перебудова організації заробітної плати, проведення відповідної реформи  з метою забезпечення поетапного підвищення заробітної плати, і створення  ефективного мотиваційного механізму, який ґрунтується на поєднанні економічних  стимулів і соціальних гарантій.[17, c. 34]

Заробітна плата в системі  УЛР відіграє дві функції:

1. Функція управління поведінкою персоналу, що може бути представлена у вигляді наступної формули:

 (5.1)

де V- поведінка працівника;

М – мотивація, тобто прагнення  до певної поведінки, яка забезпечує бажану винагороду;

F – здібності працівника.

Для того, щоб заробітна  плата виконувала мотиваційну функцію  необхідно дотримуватися наступних  умов:

1. Заробітна плата викликає  зацікавленість працівника у  її отриманні.

2. Заробітна плата пов'язана  з результатами роботи, і цей  зв'язок прозорий.

3. Працівник в процесі  роботи не відчуває негативних  факторів впливу, що заважають  йому виконувати роботу,

4. Заробітна плата суттєво  збільшує дохід працівника.

5. Заробітна плата виплачується  вчасно.

2. Витратна функція, тобто  працівник отримує лише частку  коштів, яку роботодавець виплачує  на утримання працівника. Інша  частка коштів йде на сплату  податків та інших страхових  внесків, які можуть складати  від 30 до 40% від заробітку працівника.[18, c. 412]

На початку 70-х років XX століття у всіх індустріально розвинених країнах затвердилась модель індивідуальної заробітної плати, яка складається  з чотирьох компонентів (рис.5.1):

 

Розділ 2: Особливості  виплати заробітної плати

2.1 Форми заробітної плати

Заробітна плата існує у двох основних формах: почасовій і відрядній.

Почасова заробітна плата — оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування впродовж певного робочого часу.

Погодинна зарплата нараховується  робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці  тих робітників:

1) виробіток яких неможливо чітко  нормувати;

2) в роботі яких головним є  не зростання продуктивності  праці, а підвищення якості  продукції;

3) виробіток яких в основному  залежить не від їх індивідуальних  трудових зусиль, а визначається  технологічним процесом.

Функції ж робітника зводяться  тільки до налагоджування, спостереження  і контролю за роботою обладнання. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці. Погодинна  оплата передбачає просту погодинну  систему, що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання  норми, ріст продуктивності праці, якість робіт і продукції, економію ресурсів.