Закони і категорії політичної економії

     Розділ 2. Поняття системи  економічних законів

     2.1. Класифікація економічних  законів

     Виробництво економічних благ, що складає предмет  економічної теорії, та відносини  між людьми, що виникають в процесі  цього виробництва, здійснюється у відповідності з певними економічними законами.

     Закон - внутрішньо необхідні, сталі й істотні  зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів  матеріальної системи.

     Отже, кожен закон пронизаний внутрішньою суперечністю. У свою чергу, суперечність є суттєвим закономірним відношенням між протилежними сторонами.

     Економічні  закони, як і закони природи, мають  об'єктивний характер. Проте вони істотно  відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей-у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість із них тимчасові, минущі. Водночас у дії економічних законів і законів природи певною мірою спостерігається така спільна риса, як спадковість. Найбільше це стосується законів розвитку продуктивних сил, зокрема головної продуктивної сили - людини, яка успадковує здоров'я, психофізичні якості, морально-етичні норми тощо.

     На  початкових етапах розвитку капіталістичного суспільства економічні закони реалізуються через стихійну діяльність людей, через  конкурентну боротьбу подібно до непізнаних сил природи. На сучасному  етапі розвитку капіталізму, коли основною формою капіталістичної власності є колективна (акціонерна, кооперативна, державна та ін.), стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізм державного і наднаціонального регулювання економіки, розширення масштабів планомірності в межах Гігантських монополістичних об'єднань тощо. Тому розмежовують сутність економічного закону, механізм його дії та механізм використання.

     Механізм  дії економічних законів означає  послідовність розвитку внутрішніх суперечностей різних груп та типів економічних законів, а отже боротьбу суперечливих сторін, чинників, що їх визначають, та ін.

     Механізм  використання економічних законів - комплекс заходів, спрямованих на подолання антагоністичних форм розвитку суперечностей (які пронизують закони), формування науково обґрунтованої системи управління народним господарством, передусім шляхом використання правових та адміністративних важелів.

     Держава не може скасувати об'єктивні економічні закони, але може створювати передумови для розвитку цих законів, змінюючи умови. Це досягається, по-перше, вдосконаленням права власності, господарського механізму; по-друге, за допомогою державного управління.

     Отже, економічні закони не залежать від  волі й свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

     До  системи економічних законів  належать різні їх групи і типи. Так, до першої групи відносять закони, які діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють  закони чотирьох типів. Перший тип —  всезагальні економічні закони, тобто  закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо). Всезагальні економічні закони відображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою.

     Другий  тип економічних законів - загальні закони, що діють у декількох економічних  формаціях: закон вартості, закон  попиту і пропозиції, закон грошового обігу тощо.

     До  третього типу належать специфічні економічні закони, що діють лише в межах  одного суспільного способу виробництва. Найважливіший з-поміж них - основний економічний закон, який виражає  найбільш глибинні зв'язки між продуктивними  силами і виробничими відносинами (відносинами економічної власності) у взаємодії з розвитком продуктивних сил.

     Четвертий тип економічних законів - стадійні закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму) або на одному із ступенів стадії. Так, на вищому, державно-монополістичному ступені діють закон планомірності економічного розвитку, закон одержавлення економіки.

     До  другої групи економічних законів  належать закони різних сфер суспільного  відтворення. Так, до законів сфери  безпосереднього виробництва належать закон зростання органічної будови капіталу, закон спадної віддачі  та ін.; до законів сфери розподілу - закон обернено пропорційної залежності між прибутком і заробітною платою; до законів сфери споживання - закон зростання потреб, закон Енгеля та ін.

     До  третьої групи належать закони розвитку і функціонування окремих економічних  підсистем.

     Якщо  економічні закони, передусім специфічні, розкривають найглибшу (або внутрішню) сутність певної економічної системи, то менш глибока її сутність виражається у певних економічних категоріях.

     2.2. Об'єктивні економічні  закони,їх пізнання  та використання

     В одному з визначень економічної теорії (з тих, що наводилися вище), про неї було сказано як про науку, що вивчає економічні закони, які керують виробництвом, розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства. Справді, пізнання об'єктивних економічних законів та розробка механізмів їх використання є одним з найголовніших завдань економічної теорії.

     Економічні  закони — це об'єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки між процесами та явищами, що проявляють себе під час функціонування економіки.

     Розглянемо  уважно, що означає таке визначення економічних законів.

     Те, що мова йде про причинно-наслідкові зв'язки, означає, що під функціонуванням  економіки будь-яке економічне явище  має свою причину. Зростання чи падіння  прибутків підприємства, або збільшення чи зменшення кількості безробітних у країні — все має свої причини, тобто якісь процеси чи події відбулись раніше та спричинили вказані наслідки. Але навіть якщо зв'язок між причиною та наслідком визначено правильно, це ще не означає дії економічного закону в даному разі. Зв'язок між певною подією та певним наслідком повинен бути сталим, тобто таким, що постійно і неодмінно повторюється в усіх аналогічних випадках.

     Економічні  закони діють без винятків, так  само як фізичні чи хімічні закони. Нагадаємо, що у даному разі мова йде про об'єктивні економічні закони, що діють незалежно від свідомості та бажання людей. Об'єктивність дії економічного закону означає неможливість відмінити його урядовим декретом чи указом, навіть якщо він стає на заваді державним планам подальшого розвитку економіки. Саме такі закони і є об'єктом дослідження економічної теорії. Розвиток економіки на основі дії об'єктивних законів не означає повну безсилість людського (суб'єктивного) чинника в цьому процесі. Людина не приречена бути тільки пасивним спостерігачем того, що відбувається, вона може і повинна відігравати активну роль у розбудові економіки. Завдання людей полягає у пізнанні об'єктивних економічних законів та використанні їх дії у власних інтересах. Пізнання та використання економічних законів є не просто бажаним, а необхідним у сучасних умовах.

     Знання  і правильне використання законів  фізики та математики допомагає людям  будувати комфортне, зручне житло, а  нехтування цих законів може призвести  до загибелі людей під уламками зруйнованої споруди. Те саме можна сказати і про ситуацію в економіці: правильне використання об'єктивних економічних законів прискорює зростання добробуту людей, підвищує загальний рівень життя, а ігнорування чи безграмотне їх застосування — веде до інфляції, безробіття, занепаду виробництва, зубожіння населення.

     Використання  економічних законів відбувається на трьох рівнях: політично-економічному, безпосередньо управлінському і  практичному.

     Політично-економічний  рівень використання економічних законів  означає створення на основі теоретичного знання про механізм їх дії науково обґрунтованої концепції практичного розвитку економіки. Кожен уряд для успішного виконання своїх функцій по регулюванню економіки повинен уявляти собі найближчі та стратегічні цілі її розвитку та шляхи їх досягнення, що неможливо без теоретично обґрунтованої загальної концепції економічного розвитку.

     Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів є компетенцією органів державної влади, які  на основі законів економічної теорії та загальної концепції розвитку економіки визначають методи, форми і способи господарювання, розробляють державні закони, правові положення та інші економічні документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.

     Практичний  рівень — це використання економічних  законів у практиці господарювання. Це рівень функціонування основної ланки народного господарства — фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язаних з виробництвом. Керівники підприємств у своїй господарській діяльності спираються на знання як об'єктивних економічних законів (сформульованих в економічній теорії), так і суб'єктивних економічних законів (юридично оформлених урядом законів, що пропонують правила поведінки підприємців у господарській практиці).

     Розділ 3. Механізм використання економічних законів

     3.1. Взаємодія економічних  законів та економічної  діяльності людей

     У деяких літературних джерелах найчастіше зустрічається концепція протиставлення чинності закону й економічної діяльності людей. У той же час, більшість  сучасних авторів визначають таку концепцію, як пасивне відношення, оскільки закон і являє собою взаємини людей у суспільному виробництві суспільні сили, є породженням і вираженням істотних, повторюваних причинно-наслідкових зв'язків між людьми в процесі суспільного виробництва; в остаточному підсумку веде до прямого протиставлення закону й діяльності людей. Подібне судження є наслідком штучного протиставлення об'єктивного й суб'єктивного факторів розвитку економіки.

     У дискусії про механізм дії чи входить  суб'єктивний фактор у механізм чинності економічного закону. Тому, необхідно визначити роль і місце суб'єктивного фактора в дії й здійсненні історичної необхідності причинно-наслідкового зв'язку способу виробництва. У даному аспекті необхідно підкреслити, що присутність суб'єктивного фактора в механізмі закону жодною мірою не веде до неповної об'єктивності ні причинно-наслідкового зв'язку, вираженої законом, ні механізму відтворення й функціонування цього зв'язку.

     Таким чином, головне в діалекті об'єктивного  й суб'єктивного в механізмі  чинності економічного закону полягає в тім, що суб'єктивне залежить від об'єктивного, підлегле йому, детермінується ним. Однак, воля, свідомість, мети окремих людей, виробничих колективів, суспільства в цілому не завжди і не у всьому відповідає об'єктивному факторові. Останні перетворяться в діяльність суб'єктивного фактора специфічно. Тому в їхній діалектичній взаємодії спостерігається активний зворотний вплив, і процесом користування економічних законів. Природа економічних законів спричиняється необхідність свідомого використання їх. Тому дія законів відбувається в основному через свідому діяльність людей на всіх рівнях економіки. У той же час, свідоме вироблення принципів,форм і методів їхнього використання.

     3.2. Механізм дії економічних  законів стосовно економічної діяльності людей

     Існує два види механізму, дії законів, обумовлені особливостями прояву законів  природи й законів громадського життя. Закони суспільно розвитку існують  у рамках діяльності людей. Тому для  розкриття дії механізму економічних  законів, необхідно простежити їхню дію в умовах свідомого застосування. Тобто необхідно з'ясувати внутрішній зв'язок між діями економічних законів і діяльністю людей, вивчивши яким образом діяльність людей підкоряється дії законів, у трьох аспектах:

• як система форм руху й прояви;
• як система форм руху й прояви;
• як система діалектичної єдності сутності і явища виробничих відносин.

     Механізм  дії економічних законів відноситься  до відносин третьої групи. Якщо перша  система категорій досліджується  переважно з боку їхньої сутності, друга система категорій - переважно з боку явища, форм руху, то третя система категорій розглядається як процес безперервного діалектичного взаємопроникнення й взаємопереходу систем відносини сутності явища, як процес, отже, відтворення реального руху системи виробничих відносин у тісному зв'язку із практичною економічною діяльністю людей.