Водні ресурси України як основа розвитку регіональної економіки

Динаміка водокористування у промисловості України за 2004-2008рр.

Показник	2004	2005	2006	2007	2008
1	2	3	4	5	6
Використання  свіжої води, млн. куб. м.	6432	5800	5384	5387	4475
В тому числі  на потреби:
-госпопобутові	394	313	271	256	238,9
- виробничі	5994	5443	5385	5088	4104
- зрошення	3	1	1	2	1,77
-сільгосп-водопостачання	1	1	1	1	1,21
Зворотне водопостачання, млн. куб. м.	40425	41721	44997	46554	47215
Безпородне  водопостачання, млн. куб. м.	648	681	606	555	592,6

Продовження табл. 4.1

1	2	3	4	5	6
Витрати при транспортуванні, млн. куб. м.	102	99	105	144	135,4
Економія свіжої води у виробничих процесах	93	93	94	94	93,8
Частка використаної свіжої води на виробничі потреби	0,93	0,94	1	0,94	0,94

 

      В розрізі галузей промисловості  найбільшим водокористувачем є енергетика, яка у 2007 році для власних потреб залучала 3769 млн3, що становить 64% від загального забору. Частка підземних вод у загальному заборі для потреб енергетики становила18%. Структура електроенергетичного сектора включає теплову – 48%, атомну – 45% та гідроенергетику – 7% загального виробництва електроенергії. В останнє десятиліття водночас із тенденцією зменшення, виробництва електроенергії (насамперед на теплових електростанціях) спостерігається АСЕ та ГЕС. На ТЕС припадає близько 95% використаної свіжої води в галузі, що споживає її в основному для охолодження агрегатів.

     Основна  функція води в електроенергетиці  – охолодження водяної пари, що  обертає турбіни. Для багаторазового  використання води здійснюється  її охолодження у водоймах-охолоджувачах, градирнях чи бризкальних установах з надходженням підігрітої води. Цей процес супроводжується значними втратами води на випаровування.. Прикладом раціонального використання гідроенергетичних ресурсів служить рівнина Вінниччина, де діють вісім гідроелектростанцій із 26 загальною потужністю 25 МВт. Тут реанімовано Гальжбіївську ГЕС на річці Мурафі. Ставши у двічі потужнішою, вона щороку Заощаджує Ямпільському району 600 тонн вугілля, яке довилось би спалити в котельнях. Почали виробляти струм і ще дві малих ГЕС – Петрашівська й Бушанська, що, безпечно, позитивно позначилося на поліпшенні енергозабезпечення селян.

     На Тернопільщині десять міні ГЕС у 2007 році виробили понад тридцять мільйонів КВ/год. Електроенергії. Три з них відображено порівняно не давно, а доля ще десятка недіючих пов’язана з фінансуванням. І тому в обласному центрі муніципальна влада для поліпшення освітлення вулиць і площ вирішила збудувати міні ГЕС на річці посеред міста.

      Карпатський регіон має найбільший  гідроенергетичний потенціал малих річок (близько 30%), що, за оцінками інституту «Укргідропроект», становить 2 млн кВт, і чи не найбільш потерпає від нестачі енергоносіїв. На Закарпатті зосереджено половину згаданого потенціалу, а виробництво електроенергії на застарілому обладнані Оноківської, Ужгородської  на 7% забезпечує потреби області.

        Харчова промисловість представлена  підприємствами близько 20 підгалузей, розташованих майже в усіх  містах України. Вона забезпечує  одні з найвищих темпів зростання обсягів виробництва продукції серед інших галузей економіки. Вона є комплексною галуззю промисловості й агропромислового комплексу, до складу якої входять підприємства, виробництва і цехи, об’єднані за принципом економічного призначення виробленої продукції. Дана галузь є значним споживачем води та найбільш вимогливою до якісного стану водних джерел.

     Машинобудування  і металообробка є невеликим споживачем води: галузь забирає близько 1% загального об’єму промислового водокористування.. Основне забруднення природних водних об`єктів підприємствами даної галузі полягає у відведенні стічних вод з нафтопродуктами та підвищенням вмістом важливих металів.

     Вибір  пріоритетних напрямів розвитку  водогосподарського комплексу має  базуватися на дослідженні основних тенденцій залучення водних ресурсів у господарський оборот. Якщо проаналізувати остання за період з 2004 до 2008 року, то необхідно зазначити, що суттєвих зрушень щодо раціоналізації та екологізації водокористування так і не відбулося. Характеристика водокористування на території України відображено у табл.4.2 Негативним моментом можна вважати зростання у 2008 році порівняно з 2004 роком обсягів втрат води при транспортуванні – вони збільшилися на 124 млн. м3

                                                                                                       Таблиця 4.2 

               Характеристика водокористування  в Україні за період 2004-2008рр

Показники, роки	2004	2005	2006	2007	2008
1	2	3	4	5	6
Забір води , всього (млн,м3)	16299	15039	14694	15083	15327
-забір річкової  води млн,м3	12819	11565	11267	11805	12007
-забір морської  води млн,м3	808	915	918	828	911
-забір підземних  вод млн,м3	1758	1661	1567	1534	2408
-забір шахтнору- дникової води млн,м3	915	899	942	915	901,6
Втрати при  транспортуванні млн,м3	2140	2266	2145	2327	2325
Використання  води млн,м3	11589	11034	9973	10188	9335
Водовідведення, млн,м3 всього у тому числі  в:	10005	9459	9065	8900	8824
-поверхневі  водні об’єкти, з них:	9613	9098	8697	8553	8484
-забруднені	2920	2948	3327	3445	3891
Безповоротне  водоспоживання млн,м3	5118	5300	4347	4740	4840
Зворотне водоспоживання млн,м3	41315	4276,73	45658	47167	47227
Питома вага морської води в зборі води,%	5	6,1	6,2	5,5	6
Питома вага підземних вод  в зборі води,%	10,8	11	10,7	10,2	9,8
Питома вага річкової води  в зборі води,%	78,6	76,9	76,7	78,2	78,7
Питома вага шахно-рудникової води  в зборі  води, %	5,6	6	6,4	6,1	5,9

         За оцінкою Ради по вивченню  продуктивних сил України НАН  України обсяги промислової продукції  у 2010 р. в порівняні з 2002 р. зростуть на 57,2% при середньорічних темпах приросту: 3,07. За прогнозом передбачається поступове підвищення питомого водоспоживання в розрахунку на одного мешканця з 107 – у 2005 р.,  220 – у 2010р. і 250 л/доб – у 2015р.

Отже, однією з основних проблем раціоналізації водокористування є впровадження маловодних та безводних технологій у промисловості. Варто використовувати методи що дозволяють економити, охороняти  водні ресурси тому, що вони є основою розвитку усіх сфер економіки і без них неможливе існування людства якщо  при їх забруднені.

 

                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Висновки

   Основні  джерела  води на території  України — стоки річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками, а також малих річок північного узбережжя Чорного та Азовського морів. Порушення норм якості води досягнуло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації.

     Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень гранично допустимого скиду. Це призводить до забруднення водних об’єктів, порушення норм якості води.  Основними причинами забруднення поверхневих вод України є: скид неочищених неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації; надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія грунтів на водозабірній площі.

     Якісний  стан підземних вод внаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. Це пов’язано з існуванням на території України близько 3 тис. фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також широкого використання мінеральних добрив та пестицидів.  Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі і Кривбасі. Значну небезпеку в експлуатаційних свердловинах Західної України становить наявність фенолів (до 5-10 гранично допустимих концентрацій), а також підвищення мінералізації та зростання вмісту важких металів у підземних водах Криму. Проблема екологічного стану водних об’єктів є актуальною для всіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80% водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань економічного та соціального розвитку та природоохоронної політики держави. Це зумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну, оскільки 60% її розорано, на 35% земля сильно еродована, на 80% - трансформовано первинний природній ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значної шкоди завдано північній частині басейну в наслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє біологічне розмаїття.

   Сьогодні  в Україні склалась досить  складна водогосподарська і водно-екологічна  обстановка. Питання охорони комплексного  використання і відновлення рівноваги  оточуючого природного середовища  займає одне з провідних місць  в економічному, політичному і  соціальному житті держави.  Застосовують воду в усіх без винятку сферах народного господарства та сторонах життєдіяльності людини. Розвиток водогосподарського комплексу повинен задовольняти певні соціально-економічні і екологічні вимоги. Соціально-економічний аспект цих вимог передбачає реалізацію заходів, спрямованих на удосконалення галузевої структури і технологій водокористування. В умовах перехідної економіки необхідність активного використання економічних інструментів для покращення процесу  водокористування набуває ще більшого значення.    Актуальність впровадження ринкових стимулів до раціоналізації посилюється хронічним бюджетним дефіцитом України, значним скороченням державних інвестицій у водоохоронну діяльність. Адже завдяки впровадженню надійних економіко-правових механізмів оздоровлення водних систем, створили б такі умови виробничої діяльності, за яких господарюючим суб’єктам було б вигідно дотримуватись водоохоронних вимог, знижувати обсяги забруднення і запобігати його появі.

                       Список використаної літератури

   1. Андрійцев  Ю.І. Екологічна експертиза // Стандартизація.   Систематизація. Якість. К:. Високий  Замок. -№5, 2009. - 66с

2.Білявський  Г.О, Костіков І.Ю, Фуруцій Р.С.  Основи екологічних знань: Підручник. - Львів, Світ, 2008. - 425с.

З.  Варналій. Регіональний розвиток України: проблеми та пріоритети // Економіст. - 2005. - №6 —  с. 24-27.

4.  Воронов  А.К Навколишнє середовище та  розвиток: Посібник. Харків .2004 — 243с.   

5. Голян В.А,  Данилишин Б.М, Хвесик М.А. Економіка природокористування: Підручник. К:. Кондор, 2010, - 465с.

6.  Довгань  М.І, Стадник К.А. Водокористування  у промисловому секторі: проблеми, пріоритети і альтернативи // Інформаційна наука. К:. 2009 -45-49с.

7.  Закопчевська  Н.Б, Паламарчук М.М. Водний фонд України: довідковий посібник К:.Знання, 2007.-380с.

8. Запольський  А.К. Основи екології: Посібник  К:. Освіта, 2009-465с.

9. Зінь Е.А.  Регіональна економіка: Підручник  К:. Професіонал, 2008-528с.

10. Клемюк І.К.  Аналіз основних тенденцій використання водних ресурсів та шляхів їх економії // Статистика та економічний аналіз. - 2008.- №4 — 30-35

11. Кобернік  С.Т, Коваленко Р. Р. Географія:  Підручник К:. Освіта, 2008-388с.