Товарне виробництво

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

 

1. Теоретичні аспекти товарного виробництва ……………………………….4
2. Форми товарного виробництва та їх ознаки ……………………………….8
3. Товар та його властивості…………………………………………………...12
4. Закони вартості та альтернативні теорії вартості………………………….16
5. Особливості товарного виробництва в Україні на сучасному етапі розвитку ………………………………………………………………………….22

Висновки……………………………………………………………………..27

Список використаних джерел…………………………………….29

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота на тему: «Товарне виробництво, як основа ринкової економіки» містить 30 сторінок друкованого тексту, 1 рис., 22 використаних джерела інформації. Мета роботи полягає у вивченні теоретичних основ товарного виробництва, його форм та типів, властивості товару, дослідженні особливостей товарного виробництва в Україні на сучасному етапі розвитку. При виконанні роботи використано такі прийоми, як діалектичний метод, метод порівняльного аналізу, єдності історичного і логічного, аналізу і синтезу. Теоретичною базою слугували роботи вітчизняних і зарубіжних економістів, філософів, соціологів. У роботі було досліджено товарне виробництво, що являє собою таку суспільну форму господарства, в умовах якої продукти виготовляються не для власного споживання виробником та членами його родини, а для споживання іншими виробниками, тобто воно спрямоване на задоволення суспільних потреб, і реалізація цих продуктів відбувається на ринку шляхом купівлі-продажу

Ключові слова: товар, товарне виробництво, продукція, ринок, конкуренція, попит, послуга, власність, сировина.

 

ВСТУП

 

Загальновизнано, що людство  не може існувати, не виробляючи певні  матеріальні блага і послуги  і не споживаючи їх, тобто процес виробництва і споживання –– першооснова  відтворення (поновлення) самого життя  людства.

Проте процес виробництва може відбуватись у конкретній, історично визначеній суспільній формі. Така форма відбиває, з одного боку, рівень розвитку суспільного поділу праці, що, в свою чергу, визначає структуру й організаційну побудову продуктивних сил суспільства, а з другого –– ступінь зрілості економічних відносин між людьми в суспільстві, форми економічних зв'язків між ними в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів виробництва.

Слід зауважити, що на ступінь зрілості економічних відносин, які складаються між людьми, істотно впливає структура економічних відносин власності, механізм їх реалізації і передусім –– відносин власності на засоби виробництва. Остання обставина набуває особливого значення завдяки тій визначній ролі, яку відіграють відносини власності на засоби виробництва в економічній системі будь-якого суспільства взагалі і процесі виробництва зокрема, бо той, хто привласнює засоби виробництва, визначає сферу виробництва, здійснює управління виробництвом та привласнює його результати.

Метою написання курсової роботи є всебічне вивчення товарної форми суспільного виробництва, її походження (генезису), розвитку та сьогодення.

Об’єктом дослідження виступає товарне виробництво на сучасному етапі розвитку.

Структура роботи складається  з вступу, 5 розділів, висновку та списку використаних джерел із 22 найменувань.

 

1. Теоретичні аспекти товарного виробництва

 

Загальновизнано, що передумови щодо виникнення і подальшого розвитку товарного  господарства створюються в глибоку  давнину, в часи повного панування  натурального господарства і насамперед вони зв'язані з процесом суспільного поділу праці, який пройшов декілька етапів.

Перший етап мав місце тоді, коли від землеробства відокремлюється тваринництво (скотарство). Цей момент слід розглядати як визначну подію в історії розвитку людської цивілізації, що відбиває наслідки дії загального економічного закону — закону економії робочого часу. Людина усвідомлює, що не універсальна праця приносить кращі результати (є більш продуктивною навіть за умови використання примітивних знарядь праці), а спеціалізована, коли увага і зусилля працюючого зосереджуються на конкретному виді діяльності, на виготовленні окремого продукту. В процесі такої праці людина має змогу значно підвищувати свою майстерність, поступово удосконалювати знаряддя праці, набуває певних навичок, узагальнює їх і, як підсумок, досягає кращих результатів. Це, в свою чергу, веде до більш-менш регулярного виготовлення такої кількості продукції, яка перевищує власні потреби виробника і його родини. Так закладаються матеріальні підвалини для регулярного обміну результатами праці землероба (зерно, овочі) на результати праці скотаря (м'ясо, шкіри).

Пізніше (у рабовласницькому суспільстві) відбувається другий значний поділ праці –– від землеробства і тваринництва відокремлюється ремісництво, яке (знову ж таки шляхом обміну продуктами –– результатами праці землероба і скотаря) поглиблює розвиток товарного господарства, зміцнює його позиції. Правда, обмін здебільшого має прямий характер (продукту на продукт), тобто відбувається шляхом так званого бартеру.

І, нарешті, під час третього значного суспільного поділу праці виділяється прошарок людей (купці), які безпосередньо вже не займаються виробництвом, їх пряма функція –– здійснення обміну результатами праці між різними підрозділами (сферами) суспільного виробництва. Тим самим вони звільняють і землероба, і скотаря, і ремісника від необхідності витрачати час на реалізацію своєї продукції, і останні мають змогу зосередити свою увагу виключно на виробництві, що, безперечно, веде до підвищення продуктивності їх праці. Обмін, який здійснюють купці, як правило, вже супроводжується появою особливого товару — грошей, які виконують роль загального еквівалента.

Оскільки суспільний поділ праці  — явище об'єктивне, постійне, неперервне (перманентне), бо воно обумовлене, як уже зазначалось, дією загального економічного закону економії робочого часу, то, як наслідок, в суспільному виробництві крім загального типу поділу праці, про який уже йшла мова вище, відбувається частковий (виділяються окремі галузі, підгалузі і т.д.), а в межах окремої виробничої одиниці (майстерні, фабрики, заводи) –– одиничний поділ праці, коли виробництво застосовує предметну, подетальну, агрегатну, технологічну спеціалізацію [7].

Безперечно, що безпосередньою матеріальною основою виникнення та розвитку товарного виробництва є загальний та частковий поділ праці, що обумовлює єдино можливий шлях взаємозв'язку окремих сфер виробництва, перетворення їх у сукупний відтворювальний комплекс –– обмін продуктів праці як товарів. Проте, виявляється, що для виникнення та подальшого розвитку товарного виробництва такої умови як суспільний поділ праці, спеціалізація виробників на виготовленні окремих товарів недостатньо.

Необхідно, щоб виробник був економічно незалежним, економічно уособленим (відокремленим), щоб він мав змогу самостійно вирішувати, яку саме продукцію йому виробляти, які засоби виробництва і ресурси використовувати, як виробляти, а також привласнювати результати виробництва. Водночас виробник повинен нести повну відповідальність за своїми зобов'язаннями, обумовленими процесом виробництва.

Така економічна відокремленість виробників можлива лише за наявності приватної власності, насамперед, приватної власності на засоби виробництва. Саме ця форма власності дозволяє людині самостійно, на власний ризик вирішувати всі питання, пов'язані з організацією та здійсненням виробництва конкретного товару (групи товарів), найбільш повно реалізувати свої здібності, проявити ініціативу і як наслідок –– відчути себе справжнім господарем. Ось чому процес становлення і розвитку товарного господарства нерозривно пов'язаний з появою і розвитком приватної власності. Ця обставина аж ніяк не принижує ролі інших форм власності –– колективної, державної, проте вони повинні розглядатися в історичному аспекті як похідні від приватної.

Отже, товарне виробництво являє собою таку суспільну форму господарства, в умовах якої продукти виготовляються не для власного споживання виробником та членами його родини, а для споживання іншими виробниками, тобто воно спрямоване на задоволення суспільних потреб, і реалізація цих продуктів відбувається на ринку шляхом купівлі-продажу [8].

Воно докорінно відрізняється  від натурального господарства, є  його антиподом і характеризується такими рисами як:

1) товарне господарство — господарство відкритого типу: виробники постійно прагнуть збільшити обсяги своєї діяльності, розширити кордони обміну результатами своєї праці (товарами);

2) межі товарного виробництва  і обміну неухильно розширюються, то воно поступово охоплює всі сфери життєдіяльності людини, товарами стають всі продукти праці, товаром стає навіть сама здатність людини до праці –– робоча сила;

3) товарне виробництво сприяє  реалізації власного інтересу  кожної людини, яка бере участь  у ньому; більш того воно  стає передумовою реалізації здібностей людини, дозволяє їй відчути себе особистістю;

4) змагальність (конкуренція)  виробників в умовах товарного  виробництва постійно вимагає  від них удосконалювати знаряддя  праці, використовувати нові предмети  праці, накопичувати передовий досвід та обмінюватись ним, здійснювати пошук нових форм організації виробництва і все вищезазначене підпорядкувати єдиній меті –– зменшенню витрат виробництва, підвищенню продуктивності праці з метою збільшення прибутку (доходу);

5) товарне виробництво –– виробництво динамічне, воно створює найбільш сприятливі умови для використання досягнень НТП, новітніх технологій, а це — неодмінна гарантія його подальшого розвитку, історичної перспективи;

6) товарна форма організації  суспільного виробництва не тільки сприяє прискореному розвитку продуктивних сил, а й закладає матеріальні основи для прогресивних змін у надбудові суспільства, бо ця система за своєю суттю демократична і вимагає, щоб її обслуговували також демократичні інститути державного управління, втому числі ті, які спрямовані на захист прав і свобод людини.

Товарна форма організації  суспільного виробництва –– система  відкрита, динамічна, спрямована на постійне зростання обсягів виробництва  та розширення меж її застосування. Цей процес слід розглядати як еволюційний (в перекладі з грецької "еволюція" –– розгортання, розвиток), тобто як такий, що характеризується поступовістю розвитку даної форми при збереженні її якості в процесі кількісних змін [5].

Еволюція товарної форми  господарства відбувається під впливом таких чинників, як :

1) постійне зростання  людських потреб (ця закономірність  обумовлена дією відповідного  об'єктивного закону);

2) поглиблення суспільного  поділу праці, що обумовлено  дією іншого економічного закону  — закону економії часу;

3) кількісні та якісні  зміни в розвитку продуктивних  сил суспільства, що безпосередньо  пов’язано з розвитком науки  і техніки, тобто науково-технічним  прогресом;

4) подальший розвиток  відносин приватної власності,  що, в свою чергу, привело до  її модифікації в різні види колективної власності.

 

2. Форми товарного виробництва та їх ознаки

В історичному аспекті  прийнято виділяти два етапи еволюційного розвитку товарного виробництва, яким відповідають два його основних типи — просте і розвинуте. Останнє ще називають:

• загальним, бо товарне виробництво охоплює всі сфери, товаром стає навіть сама здатність людини до праці — робоча сила;
• капіталістичним, що відбиває провідну роль у ньому такої категорії, такого відношення як капітал;
• підприємницьким, де головну роль відіграє підприємець –– власник засобів виробництва, який, здійснивши найм робочої сили, організує виробництво, керує ним і привласнює його результати.

І просте, і розвинуте  товарне виробництво слід розглядати як дві стадії, два рівня його розвитку, а тому характеристику цих рівнів товарного виробництва доцільно здійснити, по-перше, з точки зору їх загальних рис, а по-друге, з точки зору їх відмінностей.

Отже, до загальних рис слід відносити такі:

1) в основі виникнення  і розвитку простого та розвинутого товарного виробництва є суспільний поділ праці, а також економічна відособленість (відокремленість) виробників (за умови існування приватної власності);

2) економічною формою  зв'язку між виробниками виступає  ринок, де відбувається реалізація  вироблених товарів шляхом купівлі-продажу;

3) наявність конкурентного  середовища;

4) виробник (працівник)  повинен бути особою вільною.

В той же час просте і розвинуте товарні виробництво  мають ряд відмінностей, які характеризують ці типи за його зрілістю, розвинутістю, а саме:

1) просте товарне виробництво  базується, на загальному та  галузевому поділі суспільної  праці, а розвинуте –– на  одиничному та операційному;