Торговельно – маркетингова діяльність та її роль у розвитку суспільного виробництва

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ імені  ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

КАФЕДРА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ФАКУЛЬТЕТІВ УПРАВЛІННЯ ТА МАРКЕТИНГУ

 

 

 

Курсова робота

На тему: "Торговельно – маркетингова діяльність та її роль у розвитку суспільного виробництва"

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОНАЛА СТУДЕНТКА

ДЕННОЇ   ФОРМИ НАВЧАННЯ

1 КУРСУ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 6507

ГРУПА № 1

ЛОСКУТОВА. А.С.

 

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

КОТЕНОК А.Г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2009

 

ПЛАН

Вступ

1. Передумови становлення маркетингу, його розвиток і суть
2. Торговельно-маркетингова діяльність в сучасній економіці
3. Торговельно-маркетингова діяльність в Україні

Висновки

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  В даній  курсовій роботі розглядається торговельно-маркетингова діяльність, її суть та роль в розвитку суспільного виробництва. Ця тема дуже актуальна в наш час,  тому що ця діяльність займає не аби яке положення в суспільстві. Вона забезпечує ринок послугами та товарами, які потребує покупець, які безумовно знайдуть збут. Основою торгівельно-маркетингової діяльності є маркетинг. На сьогоднішній день мабуть всі люди ознайомлені з ним, але не кожна людина має приблизне представлення про це явище в цілому. Сучасна економічна література наводить різні погляди на визначення маркетингу та маркетингової діяльності. Кожний автор дає своє визначення маркетингу. Наведу кілька з них:

“Маркетинг – це наука, що дозволяє із виробу зробити товар” (Д.Баркан).

“Маркетинг – сучасна комерційна діяльність, що базується на знаннях ринку, здійснювана за схемами попередніх оцінок” (А.Дайан).

“Маркетинг – соціальний та управлінський процес, спрямований на задоволення потреб та бажань як індивіда, так і груп, шляхом створення, пропонування та обміну наділених цінністю товарів” (Ф.Котлер).

На сучасному етапі  розвитку економічних відносин жодна  організація не досягне бажаних результатів, не виживе в "бурхливих" ринкових перетвореннях, якщо її дії не базуються на глибоких знаннях з маркетингу та управлінні не керується цими знаннями у повсякденній роботі та при розробці довгострокових цілей.

Для якісного досягнення маркетингових цілей використовуються методи збору інформації:

• Кількісні методи
• Якісні дослідження

Потоки маркетингової  інформації в організаціях можна  порівняти із киснем, що забезпечує життєдіяльність людини. Це відбувається по причині базування управлінських рішень на маркетинговій інформації, а її збір та обробка дуже копітка повсякдення праця служб маркетингу організацій.

Нині обсяги виробництва  визначаються попитом на товари, тобто головною особою ринкової економіки виступає споживач. Саме його симпатії та надання переваг котромусь із товарів є визначальним чинником успіху організацій на ринку. Це призводить до загострення конкурентної боротьби за споживачів, а отже, за можливі обсяги збуту продукції. Таким чином збут поступово перетворюється на головну функцію виробництва, і саме ринок зумовлює мету виробника, а не навпаки.

Для виживання в ринкових умовах потрібне знання того, кому і  що продавати, а отже ,що і в якій кількості виробляти. Маркетинг, що дає відповіді на ці запитання, поступово  стає головним елементом планування діяльності організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Передумови становлення маркетингу, його розвиток і суть

Маркетинг – це відносно нова економічна наука. І хоча перші  лекції з основ маркетингової  діяльності в США були прочитані  ще в 1905 році, найбільшого розвитку маркетингові дії організацій набули як реакція на економічну кризу 20-30-х  років XX століття. Час становлення маркетингу в країнах колишнього СРСР зазначається початком 70-х років. Це зумовлено тим, що економічна наука того часу вільно й невільно ігнорувала розробку проблем ринка, але цей час не було втрачено дарма західними економістами.

Маркетинг розвивався поступово, разом із розвитком продуктивних сил і НТП та загостренням боротьби за споживачів.

 Спочатку маркетинг було зорієнтовано в напрямі виробництво – купівельна спроможність населення, тому головним спрямуванням маркетингової діяльності були:

• Раціоналізація виробництва, і як наслідок – мінімізація витрат
• Пошуки дешевої сировини
• Розвиток рекламної діяльності

Далі, у 40-50-х, маркетинг почав переорієнтовуватись на продаж товарів і послуг, тобто головна мета, яку перед собою ставили маркетологи- це засоби реалізації вже виробленої продукції через розробку відповідної цінової політики, вдосконалення роботи по збуту, інтенсифікацію рекламної діяльності.

Після 60-х років почався  ще один етап становлення маркетингу – це залучення споживачів до розробки товарів через вивчення їх потреб і уподобань та налагодження з  ними довгострокових зв’язків. Таким чином, виникла спрямованість маркетингових дій не на якогось абстрактного споживача, а на конкретні ринкові сегменти. На цьому етапі великого значення набуває так званий комплекс маркетингових послуг, що передбачає найбільш вигідні умови для споживачів від кредитування покупців до після продажного технічного та інформаційного обслуговування та забезпечення запасними частинами. Отже, збереження свого кола покупців і придбання нових стали головними напрямами маркетингової діяльності. Споживач став центральною фігурою маркетингових дій організацій.

 

 

Етапи формування завдань  маркетингу (Рис.1)

Крім того, що можливості виробництва та бажання споживача  протягом розвитку маркетингу змінювались  за пріоритетністю для служб маркетингу в організації, змінювався ще і зміст  маркетингової діяльності.

Якщо на першому етапі  розвитку маркетингу зусилля спрямовувались на реалізацію вже виробленої продукції, то поступова інтенсифікація маркетингової діяльності стала причиною вироблення товарів та надання послуг, які найбільш повно відповідають потребам споживачів, їх очікуванням.

З огляду на це можна сформулювати основні завдання маркетингу:

• Дослідження, аналіз та оцінка потреб реальних та потенційних споживачів.
• Маркетингове забезпечення розроблення нових товарів та послуг.
• Аналіз, оцінка та прогнозування стану та розвитку ринків дії організації
• Формування асортиментної політики організації.
• Участь у формуванні стратегії і тактики ринкової поведінки організації.
• Збут продукції та послуг організації.
• Комунікації маркетингу, в тому числі і реклама.
• Сервіс.
• Формування пропозицій і загальне інформаційно-рекламне забезпечення.

 

 Ефективність діяльності організацій залежить від якості виконання службами та підрозділами своїх функцій.

Маркетинг охоплює функції, які можуть бути сформульовані як головні види діяльності або комплекси  видів діяльності, що здійснюються в процесі маркетингу товарів  або послуг.

Говорячи про функції  маркетингу, спочатку мали на увазі  такі окремі функції, як:

Зустрічні:

• Купівлі та продажу;
• Розподілу товарів.

Допоміжні:

• Стандартизація та спрощення продукції;
• Організації комерційної інформації;
• Збору та оброблення інформації щодо ринку;
• Фінансування;
• Відповідальності за прийняття рішень.

 

Проте сучасна концепція маркетингу виділяє чотири головні функції:

1. Дослідження маркетингу та збір інформації.
2. Планування асортименту продукції.
3. Збут та розподіл.
4. Реклама та стимулювання збуту.

 

 Ефективне виконання основних функцій маркетингу дозволяє організації швидко реагувати на ринкові зміни: дії конкурентів, визначення пріоритетів споживачів, стану ринкового середовища.

Розробка оптимального комплексу  маркетингових дій лежить на виконанні  службами маркетингу основних функцій, що реалізується через досягнення основної мети маркетингу організації – пропозиція товарів та послуг ,які максимально задовольняють потреби споживачів (Рис.2).

 

Реалізація функцій маркетингу (Рис.2)

 

 Кожна організація повинна дивитися вперед, для того, щоб ясно усвідомлювати, куди вона хоче іти й як добратися до цілі. Не треба пускати на самоплив власне майбутнє. Щоб це не трапилося,організація зразу використовує дві системи: систему стратегічного планування й систему планування маркетингу.

 Система стратегічного планування виходить з того, що кожна організація має декілька сфер діяльності (Рис.3). Але не всі сфери й товари привабливі однаково.   Деякі виробництва ростуть, інші стабілізувалися на одному рівні, треті приходять в занепад. Мета системи стратегічного планування – впевнитися, що організація знаходить й розвиває сильні виробництва та скорочує чи згортає слабкі.

Під плануванням маркетингу розуміється розробка планів для кожного окремого виробництва, товару чи товарної марки організації. При цьому мається на увазі, що організація вже прийняла стратегічне вирішення відповідно до того, як поступати з кожним із своїх виробництв. Фактично організація буде розробляти два плани – перспективний і річний.

 

 

Фактори, які впливають  на стратегію маркетингу організації (Рис.3)

 

 При розробці та позиціонуванні своєї пропозиції на цільовому ринку організація приймає в розрахунок всі сили й обставини, що діють в маркетинговій середі. Маркетингова середа – сукупність активних суб’єктів і сил,що діють за межами фірми і впливають на можливості керівництва службою маркетингу встановлювати й підтримувати  з цільовими клієнтами успішного співробітництва.

З розвитком ринкових відносин маркетинг також розвивався. Спочатку виник так званий масовий маркетинг, що допомагав організаціям продавати свою продукцію, що вже була вироблена, але ще не зуміла знайти своїх клієнтів, своїх споживачів.

Масовий маркетинг мав  орієнтацію, спрямовану на всіх споживачів. Тобто під час розробки маркетингової  стратегії охоплення ринку окремий  споживчий загал не відокремлювався, і вона спрямовувалася на весь ринок  споживачів. Маркетинг пропонував до реалізації ту продукцію, яка була вироблена  виробником без урахування бажань споживача. У цьому разі не проводився розподіл споживачів, тобто не проводилась  сегментація ринку споживачів.

 Пізніше прийшло розуміння того, що один і той самий товар може бути спрямований на різні групи споживачів, які різняться з-поміж себе споживчими симпатіями, рівнем доходу, звичками, тобто розуміння того, що ринок споживачів можна диференціювати на окремі групи залежно від очікувань цих споживачів. Ці групи споживачів називають сегментами ринку, а процес розподілу споживачів або товарів за якимись ознаками – сегментацією. Сегментування ринку – результат того, що потенційні споживачі різнорідні і однакові загальні пропозиції не цікаві для всіх, тому сегментація ринку передбачає розбивку ринку на конкретні групи споживачів, кожна із яких потребує окремих комплексів маркетингу. Підґрунтям сегментації ринків можуть бути такі чинники, як: демографічні; соціальне становище; психологічні особливості та спосіб життя; географічні особливості. Сегментація дозволяє більш ефективне охоплення ринку за рахунок розробки та реалізації різних ринкових тактик, що будуються на відмінностях потенційних споживачів.

2.Торговельно-маркетингова діяльність в сучасній економіці

Сучасний  маркетинг - це особлива галузь економічної науки, яка займається вирішенням проблем раціоналізації у широкому розумінні шляхом розробки відповідного інструментарію. 
Розрізняють:

• мікромаркетинг
• макромаркетинг

 Мікромаркетинг вирішує питання оптимізації виробництва на рівні окремої фірми.

 Макромаркетинг спрямований на розв'язання більш широких проблем, зокрема, реалізації продукції на рівні народного господарства, стимулювання економічного розвитку країни, тощо.

Кожна організація на ринку  повинна постійно шукати нові напрями  реалізації товарної політики з метою  збільшення обсягів збуту та одержання  додаткового прибутку. Для цього  потрібно вивчити всі можливості, які пропонуються ринком, використати  їх на благо організації та діяти  за допомогою оптимальних засобів, що має у своєму добутку організація.

 Останнім часом організації все частіше відходять від політики масового та товарно-диференційованого маркетингу, будуючи свою маркетингову політику на цільовому маркетингу. Така політика дає змогу організаціям вирішувати питання, пов’язані з конкретними потребами конкретної групи споживачів, оскільки для кожного цільового ринку споживачів організація може розробити потрібний цьому ринку товар.

Якщо організації розподіляють ринок споживачів на окремі, відмінні один від одного сегменти, вони намагаються  вирішити питання, пов’язані з визначенням  для кожного з них специфічного та придатного лише для цього сегмента інструмента збуту.